Дайджест подій на Близькому Сході. 30 червня 2022 року

Мадридський саміт – стратегічна перемога турецької дипломатії. Іран позбавляється залежності від москви. Україна розірвала відносини з режимом асада.

Туреччина: Представник адміністрації Білого дому заявив, що зняття Туреччиною вето на вступ Фінляндії та Швеції до НАТО підготувало ґрунт для зустрічі Байдена та Ердогана. І на порядку денного цієї зустрічі було багато питань, включаючи давні оборонні вимоги Туреччини. Зокрема за словами помічника міністра оборони США, Пентагон рішуче підтримує плани Туреччини щодо модернізації парку F-16, тому що це внесок у НАТО і, отже, у безпеку США.

І зрушення на цьому шляху вже більш очевидні. Кажуть, що президент Байден пообіцяв президенту Ердогану: «Щойно я приземлюся у Вашингтоні, я працюватиму над вирішенням проблеми F-16. Я намагатимусь провести його через Конгрес». Прихильність Конгресу у цьому питанні також є.

Наступною темою обговорення стали зусилля Туреччини, щодо сприяння експорту зерна з України. Тому позиція Анкари, яка вдає вигляд балансування між Києвом і москвою є цілком погодженою.

Потім  йшлося про важливість підтримки стабільності в Егейському морі та Сирії. І американський президент підтвердив своє прагнення підтримувати конструктивні двосторонні відносини. Отже в контексті слів «стабільності та конструктивних відношень» глава Білого дому не наполягав на безумовному скасуванні турецької військової операції на півночі Сирії, тому вийшло як у відомому у фільмі «ви не сказали «так» мілорд, і не сказали «ні». Партія на цій близькосхідній шахівниці занадто складна, щоб приймати безапеляційні рішення.

Далі політичний тріумф Туреччини продовжився. Президент Ердоган провів двосторонні зустрічі з головою Ради Європейського союзу Шарлем Мішелем та прем’єром Великобританії Борисом Джонсоном. Основними темами для обговорення залишилися Україна та розблокування експорту українського зерна.

Русня почала хаотично шукати шляхів, щоб відповісти Туреччині на «ятаган у спину», оскільки метою «спецоперації рф в Україні», крім інших, було заявлено недопущення розширення НАТО, а тут таке. У кремлі не очікувати настільки блискавичних результатів перемовин, тому відповідь заздалегідь підготовлена не була.

Але пастка в яку московія самотужки вскочила у Європі, з розширенням колективної північноатлантичної безпеки, через короткий час спіткає її і на Близькому Сході. Тут все також складається з окремих пазлів в очевидну картинку.

З початку, 24 червня король Йорданії в інтерв’ю заявив, що його країна є давнім партнером НАТО і буде серед перших кандидатів у його близькосхідному аналогу. 27 червня міністр оборони Ізраїлю Бені Ганц заявив про проект MEAD – синхронізацію систем ППО близькосхідних країн під управлінням США. Учасників проекту не було названо, але, мабуть, це члени Ради співробітництва країн Перської затоки + Ізраїль.

По суті, за оцінками експертів, повторюється сюжет початку холодної війни: коли на хвилі успіху створення НАТО, США та Великобританія намагалися “збити” військово-політичні блоки на Близькому Сході, такі як Багдадський пакт. Але якщо тоді як загроза подавалися агресивні плани СРСР щодо експансії в регіоні, то зараз загрозою є Іран.

Однак знов ж таки, будь яка консолідація під умовним керівництвом США, йде не користь московії, яка напроти намагається сіяти хаос і розбрат. Тому, очевидна єдність проти іранської загрози, буде напряму применшувати вплив ерефії у Близькосхідному регіоні до нуля.

Іран: Але Іран все ж таки «міцний горішок» і так запросто здавати назад вочевидь не входить у його плани. Повідомляють, що дводенні переговори щодо повернення США та Ірану до умов укладеної у 2015 році угоди про долю іранської ядерної програми у Досі завершилися без конкретних результатів. Як кажуть, перемовники поки вперлися у вимогу Ірану виключити Корпус вартових Ісламської революції зі списку терористичних організацій. США ці вимоги відкидають.

Проте, розвиток подій в регіоні змусить владу Ірану бути більш поступливим. Другий етап багатоходовочки з виходом США з Афганістану почав реалізовуватися. Очікувано, режим талібів не має достатньої міцності та фінансового ресурсу, щоб тривалий час стримувати різномастні за етнічним походженням та інтересами групи бойовиків. Що вже вилилося у повстання хазарійців (близької до іранців меншості Афганістану) і масштабну каральну операцію проти них.

Так само, питання заборони контрабанди зброї та наркотиків залишилося лише пустими обіцянками талібів, в той час як сам бізнес квітне. Спроби Ірану завадити такій напасті наражаються на відчайдушний спротив. Вчора, наприклад, під час спроби проникнення на територію Ірану групи контрабандистів, був застрелений іранський прикордонник. Бандитам вдалося втекти. В коментарях до повідомлення, іранці обурюються, що нападники називаються бандитами, а не талібами як це є насправді. Вочевидь, з тону коментарів ця проблема постійно загострюється, просто не всі повідомлення потрапляють в мас-медіа.

Іншим моментом, який наближає поступливість Ірану, є відсутність союзників, тут я наголошую саме союзників, а не утриманців. Москва, яка б органічно вписувалася в орбіту Ірану, сама своїми руками зіпсувала ці відносини і як результат – Іран планує вигрібати з цієї кризи самостійно.

Голова Організації з атомної енергії Ірану Мохаммад Есламі повідомив про плани створення потужностей опріснення води об’ємом 70 000 кубометрів та продовження будівництва блоків №2 та 3 Бушерської атомної електростанції. Амбіційний план розрахований на два роки, однак Мохаммад Есламі підкреслив, що «ми намагаємося не затягувати проект, щоб ми могли слідкувати за процесом на вищій швидкості та довести цей план до кінця».

Вирішальним моментом цього оголошення стало те, що московія не заявлена як учасник проекту. Нагадаю, що свнсбк спеціалісти будували атомний блок №1 в Бушері, та малі більші амбіції там разом зі спільними планами по опрісненню води. Разом з тим, з лише з ху@лу відомих причин, мало того що не намагалися стати для іранців нормальним партнером, а й навпаки саботували просунення спільних проектів. І знов ж таки справа була не грошах.

А останній візит до москви, ще минулого літа, обраного президента ІРІ Сейєда Ебрагіма Раїсі став для нього справжньою ганьбою та особистою образою. Русня тоді повеселилася досхочу. І ось результат. Іранці вже провели бетонування місць розташування майбутній енергоблоків. В той час, як лавров, намагаючись втримати втрачене, літав до Тегерану.

Під час презентації масштабного проекту Есламі зокрема сказав: «Цього року ми також розпочали іншу роботу, оскільки ми проектуємо загальноіранську електростанцію потужністю 360 мегават, яка мала бути побудована у співпраці з іноземними державами, і сьогодні ми рішуче змінили цю мету та націлилися на будівництво загальноіранської електростанції, щоб поставити країну в число власників цієї галузі».

«У цьому контексті я запрошую всіх виробників, власників великих галузей промисловості та вітчизняні науково-орієнтовані компанії приєднатися до цього проекту та допомогти вписати золотий лист імені іранської нації в історію, тому що при цьому рівень країни в технологічно і промислово зрівняються, стане ядерним і в результаті ми зможемо бути серед провідних країн і в ядерному балансі».

Сирія: Прямо важко стримати емоції, після заяви В. Зеленського, щодо визнання сирійським режимом так званої незалежності так званих «Донецької та Луганської народних республік». Насправді нічого дивного не сталося, бо Сирія цілком прогнозовано у цьому питанні зайняла «почесне місце» в ряду з Абхазією та Південною Осетією.

А якісь активні рухи у цьому напрямку розпочалися ще 22 лютого – наступного дня після того, як указ про визнання бандустанів підписав ху@ло. І вочевидь, шо «визнання» з боку асада мало лягти у канву «чотирьох денної військової операції». Однак сталося не так як гадалося.

Дивним залишається те, що Україна як жертва російської агресії з 2014 року досі займала не чітку і не принципову позиції щодо Сирії, яка стала такою самою жертвою російської агресії та окупації з 2015 року.