fbpx
Дайджест подій на Близькому Сході. 8 травня 2022 року
 Urich Urich Військовий оглядач основних подій на Близькому Сході

Останні публікації автора

Дайджест подій на Близькому Сході. 2 липня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 2 липня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 1 липня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 1 липня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 30 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 30 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 29 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 29 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 28 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 28 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 27 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 27 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 25 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 25 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 24 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 24 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 23 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 23 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 22 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 22 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 21 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 21 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 20 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 20 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 18 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 18 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 17 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 17 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 16 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 16 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 8 травня 2022 року

Близький Схід Сирія

Туреччина вдало балансує на межі інтересів. Русня виводить війська з Сирії (Насправді – ні)? Іранські проксі в Іраку передають зброю русні. Як Ізраїль відпетляв від війни (цього разу).
PS. Буде лонгрід)

Туреччина: Як я і наполягав Туреччина була і залишається нашим вірним союзником і братньою країною, разом з усім турецьким народом, що можуть підтвердити українці які зараз перебувають у Туреччині. І якщо кількість наших там досить не значна, це більше стосується логістичних міркувань чим політичних.

Серединна, як декому здається, позиція турецької влади, щодо війни України з московією є насправді бажанням втримати баланс економічних та політичних амбіцій Анкари у світлі вируючих подій.

В той же час, деякі східні/арабські діячи/журналісти з «заздрістю» описують допомогу, яку надає «колективний Захід» Україні, в той час бідкаючись, що та сама Сирія, фактично з моменту вторгнення русні у 2015 році залишається самотньою, а сотні тисяч жертв, в тому числі від зброї масового ураження – не поміченими.

І за цей «колективний Захід» на Близькому Сході, як не дивно віддувається власне Туреччина сама. А обіцяної підтримки від Європи у повному обсязі турецька держава так і не отримала. Утримання ж майже двох мільйонів сирійських біженців у Туреччині, а також фінансування роздовбаної інфраструктури на сирійській півночі (русня воює скрізь однаково) відбувається власне за турецький кошт.

Німеччина, яка представляє Брюссель в перемовинах з Анкарою і тут веде себе так само цинічно, як і з Україною. І це не дивлячись на величезну турецьку діаспору в самій Німеччині, то чому дивуватися нам українцям позиції німців щодо нас?
На підтвердження цього, під час відео звернення на церемонії відкриття чергового комплексу блокових будинків для сирійських біженців біля н.п. Батабу в сирійській провінції Ідліб, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив, що уряд Туреччини готує проект, який допоможе одному мільйон сирійців добровільно повернутися на батьківщину.

Ердоган наголосив, що з 2016 року, коли Туреччина розпочала свої прикордонні операції в Сирії, близько 500 тис. сирійців повернулися до створених Туреччиною безпечних зон. Також Ердоган додав, що Туреччина за підтримки вітчизняних та міжнародних фондів будує необхідну інфраструктуру в Аазазі, Джараблусі, аль-Бабі, Талль-Аб’яді, Рас аль-Айні та інших областях, які згодом стануть безпечними, для добровільного повернення сирійців.

Щодо України: Від самого початку активних бойових дій (власне як і весь попередній період з 2014 року) Туреччина не змінила свого ставлення щодо окупованих територій та спрямовання своїх зусиль за для залагодження конфлікту та відновлення українського суверенітету в політично-дипломатичний спосіб. На відміну від української влади, яка в останній час відверто нехтувала своєю армію, для турків це був дійсно єдиний шлях збереження спокою в регіоні.

Однак, після активізації бойових дій, турки долучилися для здобуття нами Перемоги над рашистами більш активно (правда здебільшого за лаштунками). Оскільки офіційних пруфів (поки йдуть бойові дії) на постачання турками нам озброєння не має, просто залишу тут фото з останнього бада-бум Bayraktar TB2 на о.Зміїному. З якого видно, що цей БПЛА з серійним номером T253 востаннє тестували на турецькому виробництві 21 березня. Це лише підтверджує, що брати-турки активно поповнюють наш парк безпілотників прямо з конвеєру.

Сирія: Сирія, це взагалі біль, який я намагався донести до українського суспільства останні роки, наполягаючи, що для рашистів немає різниці у вбитих дітях чи в Сирії, чи в Україні. А мене не одноразово критикували за публікування жахливих фото-доказів злочинів русні в Сирії, натомість зараз маємо ще більш жахливі докази вже в нас вдома.

Підтвердженням моїх прогнозів може бути звіт британської розвідки, який свідчить про те що, русня в Україні використовує ті самі ж методи ведення війни, які до цього випробувала в Сирії а до того в Чечні: «Нанесення ударів по населених пунктах в межах Маріуполя відповідає підходу росії до Чечні 1999р. та Сирії у 2016р.».

Інформація, про відправлення до України сирійських найманців, так і не була підтверджена точно. А трупи бойовиків які зовнішньо схожі чи то на кавказців чи то на арабів та мали крім фублів, сирійську та лівійську валюту, не можна врахувати в цей актив, тому шо за різними повідомленнями їх відносили так само, як до сирійців так і до кадирівців. Іноземна валюта, це лише ознака найманця руснявої ПВК або мародера.

В будь якому разі, сирійська допомога «живою силою» русні в Україні була настільки незначна (до 200 осіб), що взагалі не вплинула на хід бойових дій. А враховуючи ті ж самі сьогоднішні логістичні проблеми російського угруповання в Сирії (літаки не літають прямо, а кораблі не ходять взагалі, дякуючи Туреччині), перекидання будь яких партій сирійського «гарматного м’яса» створило би більше проблем чим зисків для кремля, тому, як на мою думку, від цієї ідеї там відмовилися.

Щодо самого угруповання русні в Сирії. Буквально вчора Михайло Подоляк опублікував повідомлення, що русня нібито виводить свої війська з Сирії, які, за словами Михайла, налічується 60 тис. Насправді це повідомлення є м’яко кажучи некоректним, щоб не сказати більше.

Ну по-перше русня ніколи не мала такої кількості військових в Сирії. Хіба шо таку чисельність можна вважати взагалі тими хто мав досвід сирійської війни. І відсилання Подоляка, що половина з них офіцери, лише підтверджує цей факт.
Загальна, плюс-мінус оцінка, кількісності рашиків в САР дорівнює дві плюс, до трьох тисяч живої сили. Як загально відомо, основні сили русні зосереджені на базах в Тартусі та Хмеймім та розкидані в зоні яка контролюється асадом (більше в Ідлібі) і на півночі сирійських провінції Ракка та Сувейда (здебільшого на колишніх американських базах) плюс анклав в місті Камишли. При тому, що рух колон з особовим складом від 60 осіб вважається значним переміщенням сил.

Останню участь в активних бойових діях в Сирії русня брала під час так званого наступу в Ідлібі, яку проводила сирійська армія режиму взимку 2018 року. Тоді, крім так званих радників, які фактично виконували функції командирів на командних пунктах асадитів, були задіяні російські ССО та спецпризначенні різних родів військ в незначній кількості. Тоді вони виконували роль авіа навідників за прикриттям розрахунків ПТРК та окремих фахівців (снайперів, саперів тощо).

Причому невибіркові пуски протитанкових ракет по цивільним машинам з «Корнет-П» можна сміливо відносити на рахунок свинособак. Оскільки по-перше, ракети важкі і нести назад їх западало, і краще випустити їх кудись, а підбиту цивільну машину «за медальку» можна завжди списати на «бойовиків». За самими ракетами дефіциту нема, напроти асадитів, які частіше користувалися застарілими зразками протитанкових засобів.

Ще однією, військовою спеціальністю, яка була жадана в Сирії це артилеристи та оператори БПЛА. Геометричне збільшення використання керованих снарядів «Краснопілль» в Ідлібі по інфраструктурним об’єктам Ідлібу під наведення «Орланів» також є тому прямим доказом. Про цю ознаку підготовки до активної фази війни в Україні, я також неодноразово розповідав.

Ну і остання численна група, це пілоти російських літаків та гелікоптерів. Що цікаво, не зважаючи на необмеженість ресурсу і відсутність будь якої моралі та людяності, ці так звані вояки так і не змогли навчитися воювати. Досвід безпорадної боротьби з ІДІЛ і перемикання з атак по позиціях повстанців на інфраструктурні об’єкти, більше нагадували поразку «Люфтваффе» у «Битві за Британію» чим на переможну ходу «другої армії».

Знов ж таки, примітне, через деякий час кількісні показники «знищених об’єктів бойовиків», власне як і самих бійців опозиції відповідно до донесень гш ерефії почали перевищувати кількісні показники наявних повстанців, як то кажуть за штатом. Але це зовсім не насторожило русо-генералів і вони продовжили «вбивати на папері» сили ворога яких не існує, про що ми прямо зараз можемо пересвідчитися в їх зведеннях відносно «спецоперації» в Україні.

Тому, сирійський досвід російських офіцерів і генералів, навряд чи став корисним їм в Україні. Хоча ні, став. Вони навчилися гнати на забій сирійців, і зараз впроваджують цей досвід на своїх солдатах (горіти їм в пеклі). Це саме стосується і призначення главсвинопса дворнікова.

Далі. З оглядом на колапс «спецоперації», який наближається по мірі роботи ленд-лізу, русні вкрай важливо зробити вигляд що все йде за планом і тому Хмеймім буде робити картинку «російської міці», щоб сирійські/ліванські/іранські «союзники» не здогадалися, що «Акела промахнувся» і не активізували процес вичавлювання русні з Сирії. Процес який розпочався ще до 24 лютого. Тому сирійський контингент залишиться там де є – без ротації.

Ірак: Зменшення військової активності в регіоні, на тлі війни в Україні, не обійшло і Ірак. Тут так само, якщо не враховувати продовження турецької операції проти РПК в горах Курдистану, одного удару в нікуди в Ербілі (недобудова американської амбасади) -спостерігається відносна тиша, яка через деякий час переривається рідкими атаками ІДІЛ.

З іншого боку, інформація, яка б мала наробити галасу в Україні, і була опублікована The Guardian ще 12 квітня та стосувалася передачі зброї іранськими проксі для русні, не набула розголосу.

Відповідно до повідомлення видання, шиїтські угруповання «Аш-Шаббі» контрабандою постачають рашці зброю для війни з Україною. Це стосується РПГ, протитанкових ракет, а також реактивних систем залпового вогню бразильської розробки, які було відправлено у ще березні. Зазначу, що подібних зразків озброєння поки не виявлено в трофеях, а тому про їх кількість говорити зарано.

Ще до цього списку були додані ракетний комплекс Bavar 373 іранського виробництва, схожий на російський С-300, який був переданий владою Тегерану. Крім того, іранці повернули росіянам комплекс С-300, які за словами джерела The Guardian, допомагали крім того організувати транспортування зброї.

 

Іран: Сама постановка питання про перекидання зброї з Близького Сходу для війни в центрі Європи ще вчора видалася б повним безумством, але зараз є реальністю. Разом з тим, Іран з війною в Україні здобув реальний шанс прощення за всі попередні «гріхи» і шанс вирватися з санкційного зашморгу. Тому, роль Ірану в цьому процесі очевидна. Тегеран зайняв колишню позицію русні в регіоні, а саме підтримання хаосу під «чужим прапором». Проте тут, режиму аятолл важливо не загратися, бо санкції можуть так і не зняти.

Ліван: Ліван це перша арабська країна, яка підтримала Україну і засудила військове вторгнення росії. Чудова робота українських дипломатів в цій країні. Продовжуйте лупати цю скелю.

За період війни, Ліван також оголосив про дефолт, а лідер терористичної організації Хезболла Хасан Насралла заявив, що жоден з членів угруповання не збирається воювати в Україні. Чим спростував відповідне повідомлення ГУР МО України, яке бере інформацію інколи в руснявих ресурсах.

Лівія: Не буду поглиблюватися у внутрішні процеси в Лівії, але інколи мені здається що дехто з українських спікерів коли говорить про лівано-сирійсько-лівійських найманців для хуйла, не бачить різниці між цими країнами. Бо мови про найманців з Лівії взагалі не було, якщо не вважати лівійцями, сирійських найманців «Вагнера», які проходили службу в районі Аль-Джуффра. Тому мій попередній коментар, щодо найманців Хезболла актуальний і тут.

 

Саудівська Аравія: В цілому ж позиція більшості арабського світу відносно ситуації в Україні залишається я нейтральна, відповідно до рішення від 1 березня Ліги арабських країн, про що завив генеральний секретар ЛАГ Хусам Закі: «Арабські країни мають дружні стосунки і з Україною, і з росією. А друзям важко бачити, як двоє з них воюють один з одним».

Однак роль КСА в процесі україно-російської війни більш ніж важлива. І це звісно стосується вимоги США про збільшення продажів нафти, як реакцію на запровадження нафтового ембарго немитій.

Другого березня до наслідного принца телефонував ху@ло, але все що зміг виторговувати це візовий режим з Україною. І чому так? (Далі по тексту мова про Україну не йде взагалі.) Вимоги ху@ла до Мухаммеда бін Салмана бін Абделя Азіз Аль Сау́да, тому по цимбалах. Гальмуванням процесу збільшення видобутку нафти Королівством є ляпасом США за відмову у підтримці Вашингтоном війни у Ємені та можливій угоді з Іраном по його ядерній програмі.

З іншого боку викидання рашки зі світового нафтового ринку то ОК і більше грошей, а особливо від Китаю, який споживає 25% саудівської нафти. Але треба знов нагадати Вашингтону хто тут головний, тому КСА крім закупівлі китайської зброї (тут знов про Ємен) готовий продавати нафту за юані. Однак сам Китай не в захваті від такої перспективи, оскільки це призведе до значного зміцнення його валюти.

Крім того, угода від 1974 з Ніксоном про продаж нафти Королівством виключно за долари включає в себе пакет безпекових гарантій, яких Мухаммеда бін Салмана не хоче позбутися разом з отриманням юаней.

Короче, процес «виховування» КСА США або навпаки, ще триває, однак щоб заспокоїти союзника протягом останнього місяця адміністрація Байдена передала Саудівській Аравії значну кількість протиракетних ракет Patriot, виконавши терміновий запит Ер-Ріяду щодо поповнення запасів на тлі гострої напруженості у відносинах, заявили високопоставлені чиновники США, повідомляє WSJ. Тому тут зберігаємо спокій. Цей видимий шторм вкладеться в термін нафтових контрактів з основними споживачами і він буде точно не користь немитої. (Боже, бережи Америку!)

 

Ізраїль: Окремим рядком хотілося б торкнутися позиції та поведінки Ізраїлю, який доклав неймовірних зусиль, щоб залишитися в першому рядку світових проблем наряду з іранською ядерною проблемою. Однак, війна в Україні сплюндрувала геть усе. І тому, першу реакцію єврейської держави на війну треба віднести більше до політичної інерції, чим до обґрунтованої позиції.

Далі більше, розворот політики Ізраїлю як потужної військової сили, почався набагато раніше нацистських заяв лаврова. Ще 5 квітня міністр закордонних справ Ізраїлю Яїр Лапід відкрито звинуватив росію у військових злочинах, що стало різким коментарем проти москви з боку високопоставленого ізраїльського чиновника. А про приєднання до антиросійських санкцій Ізраїль заявив ще 14 березня. А далі була присутність Ізраїлю на саміті 40 країн, військових донорів України, які будуть щомісячно збиратися під проводом США.

І тому, політично тупа заява лаврова, щодо «єврейства гітлера» була лише останньою краплиною, яка ще більше допомогла пересічним ізраїльтянам переглянути своє відношення до немитої. Бо вихідці з колишнього СРСР в Ізраїлі по перше євреї, а вже потім репатріанти.

І свинособачий психоз, можна зрозуміти. Ізраїль першим у світі провів успішні випробування лазерної протиракетної зброї «Світловий щит». Системи, яка здатна перехоплювати не лише ракети, а й уламки ракет різного типу, включаючи протитанкові снаряди, та безпілотники за допомогою лазерних променів, – повідомляє Міноборони Ізраїлю. Сам натяк на отримання Україною, доступу до новітніх ізраїльських технологій віднімає від життя російських фюрерів не один рік.

Однак треба розуміти, що Ізраїль готувався не до війни в Україні. Весь попередній рік ізраїльська армія і резерви готувалися до концентрованого нападу з трьох боків і повторення масованого застосування ракет по території країни за аналогією минулого року, коли можливості і запаси ракет «Залізного куполу» були майже вичерпані.

Нагадаю, що підготовці передувало замовлення в США нової партії ракет більше чим на 1 млрд. доларів та збільшення заробітної платні для Армії оборони Ізраїлю на 50%. Це власне те, чого, на жаль, не зробила українська влада.

Однак, початок війни, який за прогнозами мав би увійти в активну фазу наприкінці місяця Рамадан не сталося. Відбулося все – і масовані теракти радикальних ісламістів проти цивільних ізраїльтян в самому Ізраїлі, і п’ятничні провокації в Старому місті і бої з поліцією в Аль-Акса в Єрусалимі. Однак все зійшло на «НІТ». Ізраїльські сили безпеки на відмінно відпрацювали, і попри незворотні жертви серед цивільних, втримали загальну ситуацію, не дивлячись на спроби її розхитати.

Далі, (і тут не обійшлося без хитрощів) ХАМАС зробив спробу відстрілятися по Ізраїлю, а Ізраїль «потужно» відповів. При тому обидві сторони заявили про знищення цілей, що не було підтверджено згодом. Короче зімітували конфлікт.

А ось для рашки це так просто не минеться. Не дарма же лавров покликав до себе у москву очільників ХАМАС. При чому останні заяви «сумної коняки» скоріш за все були спрямовані до їх відкритих вух. Однак і тут нічого не станеться, бо ХАМАС це історія тупо про гроші. А грошей в рашці скоро не буде зовсім. Тому спроба лідерів ХАМАС отримати грошей від москви це проста калька з поведінки лукашенки. Так її поки і сприймайте.

В той же час, відтермінування реакції Ізраїлю на російський державний антисемітизм (саме час Зеленському знов згадати що він єврей), відбудеться після закінчення свят з нагоди 74 річниці створення держави Ізраїль. А як її святкують, певно бачили всі.

Пакистан: Прем’єр міністр Пакистану Імран Хан став поки останньої жертвою віри ху@лу. Його візит до московії саме 24 лютого, мав би стати підігруванням свинособакам у гру нібито нічого не сталося, що стало роковою помилкою для політика.

По поверненню до дому, парламент країни проголосував про вотум недовіри прем’єр-міністру, який підтримали 174 члени парламенту із 342 депутатів. І хоча зі слів опозиції основні претензії до Хана були у нездатності покращити економічну ситуацію в країні і в корупції, каталізатором процесу безумовно був йог московський візит.

Кувейт: РБ ООН проголосувала за зняття зобов’язань з боку Іраку щодо виплати компенсації за вторгнення до Кувейту 1990 р. у зв’язку з її повним погашенням. У січні Ірак вніс останній транш із загальної суми у 52 млрд доларів. Після закінчення операції «Буря в пустелі» в 1991 р. була створена Компенсаційна комісія для розгляду претензій щодо відшкодування збитків, завданих вторгненням Іраку в Кувейт і наступною семимісячною окупацією (з 2 серпня 1990 року по 2 березня 1991 року) фізичним особам та організаціям.

Усього було отримано близько 2,7 млн скарг, їх розгляд завершився у 2005 році, обґрунтованими було визнано 1,5 млн з них. Загальна сума зафіксованих комісією претензій до Іраку склала близько $52,4 млрд. Спочатку було отримано 30% від суми доходів від експорту нафти та нафтопродуктів перераховувалося до спеціального фонду, який займався виплатою компенсацій позивачам, які постраждали від іракського вторгнення. Потім поетапно відсоток знизився до 5%.

Гадаю, що остання новина має трохи втішити українців, бо світовий досвід стягування боргів з окупантів-бензоколонок є. І вони обов’язково за все заплатять. Слава Україні! Смерть ворогам!


Сподобався матеріал? Підтримай незалежний проект - одна кава - 30 гривень - дозволять нам працювати для Вас!


➡ Приват 4149 6293 1808 2567

➡ monobank: 4441 1144 4179 6255

➡ PayPal [email protected]

➡Patreon https://www.patreon.com/milinua  

 


Побачили неточність чи маєте чим доповнити матеріал? Напишіть нам: [email protected]

Підписуйтесь на наші соцмережі:
Facebook
Twitter
YouTube
Телеграм
Viber


Близький Схід Сирія

Останні публікації автора

Дайджест подій на Близькому Сході. 2 липня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 2 липня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 1 липня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 1 липня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 30 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 30 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 29 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 29 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 28 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 28 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 27 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 27 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 25 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 25 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 24 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 24 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 23 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 23 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 22 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 22 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 21 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 21 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 20 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 20 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 18 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 18 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 17 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 17 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 16 червня 2022 року

Дайджест подій на Близькому Сході. 16 червня 2022 року