fbpx

Ешелонування ствольної артилерії. Відмінності і основні задачі.

Артилерія Енциклопедія САУ

На теперішній час, в інтернет-просторі України, розгорнулась запекла суперечка з приводу закупівлі чеських самохідно артилерійських установок “Дана М2”. Противниками укладання даного контракту приводяться різні аргументи чому саме цю САУ купувати не слід.

Основні з них:

  • “Дана М2” має радянський калібр 152 мм, а не калібр НАТО – 155 мм.
  • Дальність стрільби не відповідає кращим світовим зразкам.
  • Купівля чеських САУ поховає вітчизняну розробку “Богдана”.

Я, зараз, не хочу спростовувати або підтверджувати ці тези, своє бачення даного питання я виклав в статті – “Україна планує закупити чеські САУ Dana М2, зрада чи перемога?.

Зазначені інтернет війни наштовхнули мене на думку, що пересічному українцю дуже важко зрозуміти, що артилерійські системи, як наприклад, системи ППО бувають різні за своїм призначенням, мають ешелонування і виконують різні задачі на полі бою.

Ствольна гаубична і мінометна  артилерія поділяється на наступні основні види:

  • Батальйонна (ротна);
  • Полкова, або бригадна;
  • Дивізійна;
  • Корпусна;
  • Особливої потужності.
Мінометний розрахунок під час навчань ЗСУ. Фото: Генштаб
  1. Батальйонна і ротна, артилерія представлена зазвичай мінометними комплексами. В батальйоні, це як правило, – 120 мм. міномети, а в ротах 60 мм, 81 мм. або 82 мм. мінометні комплекси.

Зазначені зразки напряму входять до штату механізованих рот, батальйонів і виконують задачі, які покладаються на них безпосереднім командиром батальйону або роти в ході бою.

Мінометні комплекси характеризуються простотою будови та обслуговування, порівняно невеликою вартістю, як самих так і їх боєприпасів, великою швидкострільністю і невеликою дальністю стрільби.

В Україні зараз ми маємо на озброєнні 120 мм. батальйоні міномети 2Б11 “Сані” або їх аналоги, та 82 мм. 2Б9 “Васильок”. Під час ведення АТО почали  використовуватися 82 мм. міномети 2Б14 та 82 мм міномет  зразка 1937 року, в  ніші ротного міномета.

Д-30 ЗСУ. Вересень 2020. Фото: Генштаб ЗСУ
  1. Полкова або бригадна артилерія – це гаубична артилерійська система калібру 105 (калібр НАТО) або 122 мм. (Радянський калібр), яка має дальність в межах 15 км, звичайними боєприпасами, відносно дешева в експлуатації, має великий ресурс ствола. Основним зразком такої гаубиці в СРСР була Д-30 (2С1 “Гвоздика”). Головним завданням полкових гаубиць є ураження цілей безпосередньо на передньому краю противника, артилерійське відбиття атаки противника, артилерійська підготовка та підтримка атакуючих військ на оперативну глибину до 10 км. Велика дальність стрільби даним артилерійським системам не потрібна, бо у командира механізованого полку (бригади) не має в штаті розвідувальних засобів здатних обслуговувати артилерійську стрільбу на дальність більше 10 км.

Довідково:

До недавнього часу, основними засобами наземної розвідки механізованих полків і бригад були ПРП-4, станції СНАР-10 або підрозділи звукової розвідки, які мали можливість обслуговування стрільби артилерійських підрозділів на відстанях 4-10 км. Навіть зараз, з розвитком розвідувальних БПЛА дальність розвідки бригади збільшилась, в середньому до 10-15 км. в глибину оборони противника.

 

Враховуючи вищезазначене та те, що полкова (бригадна) артилерія виносить основне навантаження на полі бою, при їх проектуванні більше уваги поділялось збільшенню не максимальної дальності, а живучості ствола.

Довідково:

на радянських 122 мм гаубицях Д-30 (2С1), настріл до заміни ствола складав близько 6000 пострілів. Для порівняння, заміна ствола на 152 мм. гаубиці Д-20 (2С3М) проводиться, в середньому. при 3500 пострілах. Гарматі-гаубиці 2А36 (2С5) для цього було потрібно – 1500 пострілів.

Після розвалу СРСР, в зв’язку з зменшенням загрози війни та з метою економії, в країнах НАТО, було прийнято рішення вивести полкову артилерію калібру 105 мм в резерв, і перейти на єдиний гаубичний калібр 155 мм. Артилерійські дивізіони механізованих бригад НАТО отримали 155 мм САУ з скорочених артилерійських підрозділів.

Калібр 105 мм залишився в мобільних та другорядних підрозділах.

В СРСР також була спроба перейти на єдиний калібр 152 мм, саме тому, для заміни полкової гаубиці Д-30 (2С1) було створено 2А61 (2С18) “Пат”, але розвал Союзу не дав цим планам статися.

  1. Дивізійна артилерія в країнах НАТО була представлена гаубичними системами калібру 155 мм, в країнах Варшавського договору – 152 мм. Основною гаубичною системою артилерійських полків, мотострілецьких дивізій СРСР були 2С3М “Акація” (Д-20). Їх завданням було ураження цілей, підтримка мотострілецьких полків, бригад, контрбатарейна боротьба, артилерійська заборона висування військ противника та артилерійська підготовка наступу на оперативну глибину до 18 км. Артилерійський полк дивізії міг використовуватися за рішенням командира дивізії в повному складі, або надавався подивізіонно командирам мотострілецьких полків на напрямку головного удару.

В кінці 80 років минулого сторіччя, в СРСР було прийнято рішення поступово зняти з озброєння 2С3М (Д-20) і  артилерійські полки дивізій перевести на більше потужні артилерійські системи 2С19 (2А65) “Мста” але знову ж таки, розвал Союзу поставив хрест на цих планах.

2С3М та 2С19 вже мали можливість використовувати ядерні боєприпаси надмалої потужності

В Україні, після проведення реформування механізованих дивізій, артилерійські полки дивізій були скорочені, а  дивізіони 2С3М введенні до складу механізованих бригад де стали другим гаубичним дивізіоном разом з 2С1 “Гвоздика”. Д-20 були виведені в резерв.

Після початку агресії РФ проти України, частина Д-20 була виведена з резерву і стала на озброєння знов-створених мотопіхотних бригад. Завдання дивізіонів 2С3М і Д-20 залишились тим ж самим з єдиною різницею, що тепер вони не надавались механізованим бригадам старшим начальником, а входили до їх складу штатно.

Самохідна артилерійська установка (САУ) МСТА-С
  1. Корпусна артилерія – це артилерія призначена для стрільби на великі дальності, або стрільби спеціальними боєприпасами. Враховуючи значну дальність стрільби більшість зразків робились в безбашеному варіанті, це зменшувало їх вартість, а велика дальність стрільби була запорукою безпеки розрахунків.

Зазначені системи мали можливість наносити масовані артилерійські удари або ядерні удари по районам зосередження противника на відстанях до 30 км, вести контрбатарейну боротьбу.

В СРСР основним зразком корпусної артилерії планували зробити 152 мм гармату-гаубицю 2С5 (2А36) “Гіацинт”, але переозброєння повністю закінчити не вдалося з відомих вже нам причин.

Деякі країни мають на озброєнні 130 мм гармату М-46.

В Україні представниками цієї ніші артилерії є 2С19 (2А65), 2С5 (2А36), які зведені в артилерійські бригади Оперативних командувань Сухопутних військ.

Зараз розпочалась світова тенденція створення таких САУ в колісному варіанті. Основними представниками є добре відомі нам  155 мм гаубиці САУ Сеза́р (Франція), ATMOS 2000 (Ізраіль) тощо.

Україна також намагається слідкувати за світовою тенденцією і саме тому ми декілька років тому побачили 155 мм САУ “Богдана”. Яким чином буде розвиватися цей проект і чим він завершиться, сказати важко, але потрібно чітко зрозуміти одне –”Дана” і “Богдана”, це представники різних ніш. “Богдана” – корпусна артилерія, заміна 2С5 (2А36).  “Дана М2” – бригадний рівень, заміна 2С3М та Д-20.

  1. Артилерія особливої потужності – останній вид в нашій ієрархії. Представниками даних систем є артилерійські гармати калібру 203 мм. та 180 мм. В країнах НАТО, це була загально відома М110, в СРСР – 2С7 “Піон”. Деякі країни, наприклад – Єгипет, Індія, Сирія тощо мали на озброєння 180 мм гармату С-23.

Зараз, практично всі, представники артилерії особливої потужності зняті з озброєння та виведені в резерв. Єдиними хто їх зараз використовує, це РФ, Україна, Грузія, Азербайджан та Сирія. Тобто, Росія та ті країни, які підверглися агресії з її сторони на пряму, або через треті країни.

Після розвалу СРСР Україна вивела наявні 2С7 в резерв практично відразу і тільки після початку агресії РФ проти нашої країни була сформована бригада центрального підпорядкування на озброєнні якої є “Піони”.

В зв’язку з низькою швидкострільністю ці гармати в США і СРСР планували переважно для ведення вогню спеціальними ядерними боєприпасами, але час вносить свої корективи. Наявність 203 мм пострілів на арсеналах, та задовільний стан артилерійської частини і шасі дав можливість нашим ЗС використовувати 2С7 під час відбиття агресії РФ проти України.


Сподобався матеріал? Підтримай незалежний проект - одна кава - 30 гривень - дозволять нам працювати для Вас!


➡ Приват 4149 6293 1808 2567

➡ Моно: 4441 1144 4179 6255


Побачили неточність чи маєте чим доповнити матеріал? Напишіть нам: info@mil.in.ua

Підписуйтесь на наші соцмережі:
Facebook
Twitter
YouTube
Телеграм
Viber


Артилерія Енциклопедія САУ