«Гетьман Сагайдачний»: списання, ремонт чи модернізація?

Чорне море — дуже специфічний театр воєнних дій. Водночас воно виступає головною дорогою для українського експорту-імпорту, через яку йде близько 40% всього експорту країни, а також воротами в Середземне море і світовий океан. Для того, щоб економіка України розвивалася, держава мусить забезпечувати безперешкодне функціювання цього шляху, контролювати акваторію, забезпечувати чергування наших сил на шляху з чорноморського побережжя аж до визначених районів світового океану

Єдиним, поки що, кораблем, який може чергувати в Середземному морі, здійснювати чергування в океанській зоні, підтримувати партнерів та забезпечувати безпеку у віддалених районах морів і океанів є фрегат «Гетьман Сагайдачний» – флагман українського флоту.

Закладений як прикордонний корабель, Сагайдачний відзначився гарною морехідністю та збалансованим комплектом систем та озброєння. Звичайно, можливості зенітного ракетного комплексу (ЗРК) «Оса-МА-2» і, наприклад, торпед, вже не відповідають сучасним вимогам, але варто згадати, що кораблі за шифром «Нерей» розроблялися близько 40 років тому. Однак, навіть із застарілим обладнанням, флагман може виконувати наступні функції:

1. Патрулювання, висвітлення надводної обстановки та підтримання безпеки на торгових шляхах. Висока морехідність, автономність в 30 діб. Наявність гелікоптера і можливість відправити доглядову команду для перевірки підозрілих суден, відносно невелика вартість утримання, враховуючи, що бюджет ВМС ЗС України обмежений.
2. Протичовнова оборона. Проект 11351, до якого відноситься фрегат, обладнаний повним необхідним комплектом обладнання для того, щоб забезпечити пошук, виявлення та ідентифікацію підводного човна фронтом протяжністю до 50 км. Для цього в нього є підкільова ГАС МГ-335МС «Платина» , буксована ГАС МГ-345 «Бронза». Наявні гелікоптер Ка-27ПЛ з торпедами, глибинними бомбами і гідроакустичними буями РГБ-НМ-1.
3. Підтримка кваліфікації персоналу, навчання курсантів. «Сагайдачний» має на борту комплекси ПЧО, ППО, артилерію, вертолітний майданчик — більше нічого такого в нас немає, тому вчити офіцерів комплексному виконанню завдань в морі можна лише використовуючи флагман. І це є найголовнішою функцією фрегата. Ми часто забуваємо про головну потребу України та її Збройних Сил. А це, передусім, мотивовані, навчені і освічені люди. Побудувати корабель можна за пару років, купити хоч завтра, а ось щоб підготувати людей, вибудувати традиції, відібрати командирів, треба десятиліття. Тому, якщо ми дозволимо собі навіть 3-5 років розриву в наслідуванні умінь, досвіду і практичних навичок, то відновлювати нам тоді ці надбання років 10-15 мінімум. Хто не вірить, пропоную подивитися на те, скільки часу займає виховання командирів і офіцерів на флоті Китаю. Флот цієї наддержави має десятилітні традиції. Однак, швидке нарощування корабельного складу, поява практики довгих морських походів у складі Корабельної Ударної Групи (КУГ), та взаємодія з іншими флотами, призвели до дефіциту спеціалістів, який не подолано і до сьогодні (хоча успіхи величезні). Тобто, збереження, ремонт і модернізація флагмана для нас — стратегічне завдання, виконання якого закладає фундамент наших майбутніх успіхів (чи програшів, в разі ігнорування потреби) в 2030-2050 роках.

Спираючись на відриті джерела, наразі корабель знаходиться не в найкращому стані. В цілому, розвиток українського флоту йде не найшвидшим темпом, часто зупиняючись через бюрократію, безініціативність і обмежені ресурси. Наразі, розвиток ВМСУ йде (або має йти) за планом розвитку до 2035 року.

Коротко про цей план:

У 2025 році ми маємо повністю контролювати свою виключну економічну зону ( території моря і континентального шельфу, максимальною шириною до 200 морських миль від найближчої точки берегової лінії), за допомогою москітного флоту. В 2030 році забезпечити безпеку в будь-якій точці Чорного моря. В 2035 році мати угрупування для виконання завдань в Середземному морі та водах світового океану.

Однак постає питання, що робити з «Гетьманом Сагайдачним» в найближчій перспективі:

1. Відновлення технічної готовності
2. Обмежена модернізація
3. Просунута модернізація

Пропоную аудиторії обговорити різні варіанти, та їх орієнтовну вартість і перспективність.

Ремонт та відновлення технічної готовності

Не буде секретом ні для кого, що наш флагман являє собою корабель розробки пізніх 70-х і виробництва ранніх 90-х років. Тобто, більшість його компонентів, особливо електронне начиння, відстало на 2 покоління від сучасних та перспективних кораблів. Однак ремонт має місце за однієї умови.

Якщо наша стратегія включатиме отримання сучасного корабля такого ж класу буквально через 5-10 років (питання до стратегії розвитку ВМС), і ми хочемо просто зберегти персонал на цей час, та виконувати завдання хоча б на базовому рівні.

Як відомо з відкритих джерел, ремонту потребує електрогенератори, корпус, арматура, частина електроніки, ЗРК, артилерія головного калібру і ще купа всього дрібного, а також частина, відповідальна за комфорт екіпажу.

Звичайно, є питання до наявності відповідних запчастин та ремонтних потужностей, для того щоб провести капітальний ремонт корабля. Мова не про корпус, двигуни чи механічні частини. Частину з того, що відсутнє, можна просто скопіювати, частину замінити аналогами. Головне занепокоєння відіграє перш за все, електронне начиння, ГАК у складі двох ГАС, радар, ЗРК і т.д., тобто те, що в разі ремонту не має жодного сенсу відтворювати зворотнім інженирінгом, а варто лише відремонтувати ЗіПами.

Тому, пропонується наступний варіант проведення ремонту. ЗРК «Оса-МА-2», РЛС виявлення повітряних цілей МР-750 «Фрегат-МА», ГАК «Платина» та АК-630М, по ідеї, можна зняти з багатостраждального крейсера 1164, колишнього «Україна», що стоїть в Миколаєві під стінкою. Звичайно, час теж не зробив ці запчастини кращими, однак можливо вдасться використати корабель як донор для «Сагайдачного».   Також, варто пошукати деталі у колишніх і нинішніх власників кораблів радянської побудови на наявність запчастин. Найбільше питання в наявності спеціалістів, які можуть провести такий ремонт. Бо, наприклад, НДІ «Гідроприлад», що займалося обслуговуванням і виробництвом ГАКів, втратило виробничі потужності через окупацію РФ частин Донецької і Луганської областей. Хоча, питання звичайно пріоритетів і ресурсів для проведення ремонту.

У разі, якщо деталей радянського виробництва не буде вистачати для ремонту, то пропоную не йти шляхом обмеженням боєздатності корабля, а виконати бюджетну модифікацію, використовуючи вітчизняні деталі і системи, які ми можемо отримати по лінії військової допомоги, можливо навіть ті, які були у використанні (але в робочому стані).

Може виникнути запитання — навіщо вкладати гроші в модернізацію корабля, який вже пройшов 2/3 свого життєвого циклу? Відповідь дуже проста: 1) Ще треба пройти решту 1/3. 2) Використані при модернізації обладнання можна потім використати для встановлення на іншому кораблі, наприклад патрульному для Середземного моря. Використання не нових приладів для нових кораблів — нормальна практика, що дозволяє серйозно зекономити кошти на побудові другорядних кораблів.

Ремонт з обмеженою модернізацією

Пропоную розглянути теоретичний (прошу звернути увагу на це слово увагу) ряд обладнання і озброєння, яке ми можемо використати для встановлення на флагман.

Однією з можливостей по модернізації і нарощування потужності є встановлення нового радару і систем керування вогнем.

Україна свого часу вклала багато коштів для створення обладнання, що планувалося для встановлення на корвет проекту 58250.

Цікавими є розробки від Держпідприємства Квант-Радіолокація:

Радар «Мінерал-МЕ», який поставлявся на експорт до Китаю та США. Його також планувалося використовувати для встановлення на корвет.

Радар може працювати як в активному, так і в пасивному режимі. Дальність виявлення надводних цілей, км:
активної РЛС:
при нормальній рефракції — 35 км
при підвищеній рефракції і надрефракції — 100-250 км
пасивної РЛС — 450 км

Вартість радару за контрактом на експорт в США в 2018 році складала 8.5 млн дол. Встановлення такої радіолокаційної станції дозволить суттєво підняти можливості «Сагайдачного» по радіоелектронній розвідці, контролю надводної та повітряної ситуації.

В разі неможливості виробництва такої РЛС, або визнання її застарілою, гарною ідеєю було б для збереження часу, встановити 3D РЛС закордонного виробництва. Звичайно, варто враховувати можливість розробки вітчизняної станції такого типу, однак треба зважити фактор часу. Чекати навіть 3 роки, враховуючи традицію (не тільки нашу, а й світову) по затягуванні строків розробки в процесі доведення виробу до фінального, ми не можемо, бо весь цей час корабель може бути в небоєздатному стані.

Системи керування артилерійським вогнем малого та середнього калібру, що були розроблені для того ж проекту корвету, на базі оптикоелектронних і оптикорадіолокаційних станцій, під назвами SPIN і STILET відповідно.

Одне лише встановлення цих сучасних систем на наш флагман дозволить використати потенціал артилерії та підвищити, приміром, точність стрільби АК-630М проти швидких та маневрених цілей, що наближаються до корабля.

При модернізації штатної ЗРК «Оса-МА-2», варто використати досвід та напрацювання, отримані при покращенні сухопутної версії цього комплексу. Українське підприємство «Укррадарпроект», застосувало для цього нову елементну базу, що включає в себе заміну електронно-променевих трубок, радіоламп та лампи біжної хвилі, відикона та інших морально застарілих елементів, встановлення ПЗЗ матрицю в двох діапазонах, доопрацьована телевізійно-оптична головка. Це, можливо, не перетворить ЗРК на надсучасний зразок, однак є гарним рішенням з точки зору співвідношення «вартість-ефективність», і надасть можливості по кращому захисту корабля від одиночних повітряних атак.

ГАК корабля можна модернізувати за схожим принципом. Тобто, замінити аналогові прилади на цифрові, покращити ергономіку робочого місця, підвищити швидкість обробки даних, і т.д. Тобто, зміни в електроніці, при незмінності основного обладнання.

Просунута модернізація

Просунута модернізація — зміни в озброєнні та системах корабля, що різко підвищують його спроможність. Автор пропонує розглянути основні шляхи просунутої модернізації фрегата.

Оскільки ПЧО є однією з найбільш важливих функцій кораблів на Чорному морі, а підготовка спеціалістів по роботі з гідроакустикою займає не один рік. Але автор просить звернути увагу на те, що без власного підводного човна, або робота, що його імітує. Бо без постійного навчання і практики, вполювати сучасного підводного човна майже не можливо.  Але функція ПЧО вкрай необхідна. Тому, важливо зосередити свою увагу на ремонт, модернізацію того що є, а в разі неможливості їх проведення — закупка закордонних зразків ГАК, та підводного човна чи безпілотника для підтримки спроможностей. Останнє звучить як фантастика, однак питання пріоритетів.

Сучасні гідроакустичні системи (ГАС) та гідроакустичні комплекси (ГАК) — високоточні цифрові системи. Вони дозволяють знаходити підводні човни на відстанях до 50-60 км в залежності від умов, детектують торпеди, міни, та навіть можуть ставити завади ворожим системам гідроакустичного наведення. Вони відзначаються модульною структурою, відкритою архітектурою та великою кількістю комерційних компонентів, що здешевлює їх життєвий цикл. Опис таких систем — тема окремою статті, тому сьогодні пропоную просто ознайомитися з основними гравцями на цьому ринку.

Закордонні системи представлені основними виробниками:

1. L3Harris, з яким ЗСУ співпрацюють по оновленню радіозв’язку, виробляє антени, що буксирується  Model 980 (ALOFTS), та підкільову Model 997.
2. Thales пропонує підкільову UMS 4110 та CAPTAS-4 для буксирування
3. ATLAS ELEKTRONIK продає підкільову ASO 713/723 (різниця в розмірах антени) та ACTAS, що буксирується.
4. General Dynamics з  MK II Broadband та LFVDS, що буксирується.

Розподілення по дальності роботи антен можна побачити на малюнку нижче:

Свої перші кроки в сфері підкільових ГАС спробувала минулого року турецька ASELSAN, яка представила прилад під назвою FERSAH. Однак, до виробництва серійного зразку потрібен ще час.

В разі, якщо нам треба буде зекономити кошти при заміні ГАК, то можемо встановити лише антену, що буксирується. Майже всі виробники пропонують модульну контейнерну систему, що просто встановлюється на кормі. Звичайно, таке рішення має свої недоліки, однак застосовується багатьма державами для модернізації патрульних кораблів та ракетних катерів.

Про варіанти встановлення торпед, можна почитати тут: Сучасні торпеди та їх важливість для ВМС ЗС України

Про варіанти встановлення систем постановки хибних цілей: Сучасні рішення по захисту кораблів від ракет

Нещодавно було проведено черговий етап випробувань ПКР «Нептун», а це означає, що Україна тепер володіє ударними можливостями на морі. Встановлення на «Сагайдачного» навіть 4 таких ракет надало б йому можливостей ударів по іншим надводним кораблям та береговим радіоконтрастним цілям.  Встановлення такого боєкомплекту можливо, на думку автора, на одній з двох позицій на фрегаті. Звичайно, ПКР потребуватимуть певної перебудови корабля, але їх можна мінімізувати. Перша локація — в районі торпедних апаратів. Місця там достатньо, особливо, якщо замінити торпеди на більш компактні 324 мм сучасні аналоги. Нахилені пускові для ракет можна встановити під кутом, який не заважатиме повороту торпедних апаратів. Другий варіант — встановлення пускових для ракет замість пускових РБУ. Так, доведеться демонтувати бомбомети. Однак, варто зауважити, що їх ефективність в сучасному бою з підводним човном наближається до нуля, враховуючи дистанцію вогню.

Висновки

Звичайно, варто розглядати цю статтю швидше як окреслення можливостей по модернізації окремих систем, ніж конкретних комплексних пропозицій. Складаючи план ремонту та оновлення, треба враховувати наші фінансові та організаційні можливості, варіанти обладнання, яке вдасться закупити, та цілі, які ми ставимо перед собою. Яким би не був вибір командування щодо фінальної концепції фрегату після оновлення, варто пам’ятати про те, що головна бойова цінність флоту полягає в підготовлених, мотивованих та тренованих моряках. Тому, буде «Сагайдачний» лише відремонтований, чи повністю переоснащений сучасними зразками — головне забезпечити його боєздатність та можливість ходити в Середземне море для виконання міжнародних місій, тренувати морських пілотів, вчитися виконувати завдання тривалістю в місяці, боротися з надводними і підводними кораблями супротивника.

Збереження флагману дозволить підтримати кваліфікацію персоналу, продовжити традиції, зберегти досвід для часу, коли нам треба буде розбудовувати флот для океанських просторів. І нехай океанський флот видається багатьом зараз фантастичним, однак засади для нього створюються цієї миті, коли ми вирішуємо, які спеціалісти нам знадобляться в майбутньому.