Головне управління розвідки Міністерства оборони України

Текстова версія відео від First Division спеціально для “Мілатарного”.
Перед прочитанням прошу підписатися на YouTube та Telegram канали.

Головне управління розвідки — це розвідувальний орган Міністерства оборони України, який має виконувати такі завдання:

• здобування, аналітичне опрацювання, оброблення і надання розвідувальної інформації Міністерству оборони;
• проведення заходів для сприяння реалізації національних інтересів України, гарантування безпеки та участі у формуванні та реалізації державної політики у визначених законом сферах, посилення обороноздатності держави, економічного та науково-технічного розвитку;
• виявлення і визначення ступеня зовнішніх загроз національній безпеці України, у тому числі у кіберпросторі, життю, здоров’ю її громадян та об’єктам державної власності за межами України, організація і проведення спеціальних (активних) заходів проти таких загроз і з протидії іншій діяльності, що становить зовнішню загрозу національній безпеці України;
• участь у боротьбі з тероризмом, протидія розвідувально-підривній діяльності проти України, транснаціональній організованій злочинності та іншій злочинній діяльності, що становлять зовнішню загрозу національній безпеці України;
• здійснення співробітництва з компетентними органами іноземних держав і міжнародними організаціями;
• здійснення інших визначених законом функцій з метою забезпечення національної безпеки України.
  

Історія створення ГУР

Історія Головного управління розвідки розпочалася у лютому 1992 року. Після проведення Всеукраїнської наради з питань військового будівництва розпочалося формування Управління розвідки Головного штабу Збройних Сил України. Так, у першій половині 90-х Генеральний штаб називався Головним. У той же час наші сусіди також формували подібні структури у своїх оборонних відомствах. До прикладу, у Польщі 30 вересня 1991 року була сформована Військова інформаційна служба (Wojskowe Slużby Informacyjne – WSI), у Румунії свій Генеральний директорат воєнної розвідки (Direcția Generală de Informații a Apărării, DGIA) сформували 1 липня 1999 року. У росіян також є подібні управління, до прикладу ГУ ГШ ЗС РФ сформували 7 травня 1992 року, у тому ж році було сформовано ГРУ ГШ ЗС РБ.

Основною новоствореного управління розвідки стали співробітники розвідувального управління штабу Київського військового округу, залучалися спеціалісти-розвідники з інших військових округів та Чорноморського флоту, також залучалися кадри, що повернулися до України після розвалу СРСР. Початок формування управління відбувався під керівництвом полковника Миколи Кузьміна. Першим начальником управління став полковник Анатолій Віданов, який за часів СРСР очолював розвідку Сибірського округу, а з липня 1992 — генерал-майор Володимир Легомінов, який до того очолював розвідку Прибалтійського військового округу.

Одночасно проходило формування організаційного ядра для створенню стратегічного компонента воєнної розвідки, яке відбувалося під керівництвом генерал-лейтенанта Олександра Скіпальського, який надалі служив в СБУ і з 2006 по 2007 рік очолював регіональне управління СБУ в Донецькій області. Незважаючи на відсутність усієї необхідної розвідувальної інфраструктури на початковому етапі будівництва ЗС України, новий розвідувальний орган став прототипом системи воєнної розвідки, але повноцінно і ефективно виконувати поставлені задачі він не міг.

Відсутність єдиної системи розвідки унеможливлювала добування, обробку та передачу розвідувальної інформації її основному споживачу, тобто Міністерству оборони. Крім того, була відсутня єдина система оперативної та бойової підготовки, добору і розстановки кадрів, матеріально-технічного забезпечення, була неорганізована робота навчальних закладів та науково-дослідних установ. Спираючись на проблеми, які становили перешкоду у формуванні ефективного розвідувального органу, представники обох управлінь підготували обґрунтовані пропозиції щодо необхідності створення єдиного центрального органу управління системою воєнної розвідки України.

До речі, подібні структурні зміни, пов’язані з об’єднанням двох управлінь в одне, проходили і в інших держав. Доприкладу, у Словаччині військова та оборонна розвідки у одне управління об’єдналися тільки 1 січня 2013 року. Проводилися також і зворотні процеси: у Польщі 30 вересня 2006 року Військова інформаційна служба була розділена на Службу військової розвідки (Służba Wywiadu Wojskowego, SWW) і Службу військової контррозвідки (Służba Kontrwywiadu Wojskowego, SKW).


Після завершення об’єднавчого процесу постало питання формування підрозділів спеціального призначення, цю справу доручили ветерану Афганістану і професіоналу своєї справи Ярославу Горшку, який після розвалу СРСР повернувся в Україну.

14 квітня 1994 року указом президента України Головне управління воєнної розвідки Міністерства оборони України перейменували в Головне управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР МО України).

У 1995 році ГУР брало участь у протидії спроби приєднання Криму до РФ за допомогою тодішнього так званого “президента Криму” Мєшкова. У тому ж 95-му році один з розвідників ГУР Микола Верхогляд, що тоді був командувачем українського миротворчого контингенту у Боснії та заступником командувача сил ООН у секторі “Сараєво”, командував обороною анклаву Жепа. Тоді 79-ть українських миротворців були атаковані силами боснійсько-сербського корпусу “Дрина” та мусульманськими підрозділами ОГ “Жепа”. Проте українські миротворці не допустили розправ над більш ніж 9-тьма тисячами мешканців анклаву та над біженцями, які в ньому перебували.

22 березня 2001 року Верховна Рада України ухвалила закон “Про розвідувальні органи України” і Головне управління розвідки Міністерства оборони України отримало статус спеціального органу державної влади.

У 2003-2008 роках бійці ГУР МО брали участь в українській миротворчій операції на території Іраку.

У 2003 брали участь у протидії чергової спроби анексії Криму, тоді росіяни намагалися побудувати насипну дамбу до острова Тузла.

Надалі суттєвих законодавчих змін чи змін у діяльності Головного управління розвідки аж до 2014 року не було. Можна згадати наказ №320 від 1 червня 2007 року, що був підписаний тодішнім міністром оборони Анатолієм Гриценком, він визначав 7 вересня професійним святом воєнних розвідників, але офіційним державним святом цей день став тільки у 2022 році.

Список керівників управління за період з 1997 по 2014 рік:

1. Генерал-полковник Смешко Ігор Петрович, з 9 червня 1997 року;
2. Генерал-полковник Палій Віктор Миколайович, з 29 вересня 2000 року;
3. Полковник Галака Олександр Іванович, з 13 березня 2003 року;
4. Генерал-лейтенант Гвоздь Віктор Іванович, з 17 січня 2008 року;
5. Генерал-полковник Гмиза Сергій Олександрович, з 17 серпня 2010 року;
6. Генерал-майор Павлов Юрій Анатолійович, з 3 березня 2014 року;
7. Генерал-лейтенант Кондратюк Валерій Віталійович, з 3 березня 2015 року;
8. Генерал-полковник Бурба Василь Васильович, з 15 жовтня 2016 року;
9. Генерал-майор Буданов Кирило Олексійович, з 5 серпня 2020 року.

Із 3 березня 2014 року управління очолив генерал-майор Павлов Юрій, на посаді він пробув недовго і рівно через рік, 3 березня 2015 року, його замінив генерал-лейтенант Кондратюк Валерій.

ГУР у період АТО/ООС

У період проведення АТО бойова історія ГУР писалася 10-тим окремим загоном спеціального призначення, 3 і 8 окремими полками спеціального призначення, які тоді ще підпорядкувалися ГУР.

26 травня 2014 року бійці 10-го загону і 3-го полку спеціального призначення прийняли бій за Донецький аеропорт.

17 червня 2014 року група бійців 8-го полку під керівництвом старшого лейтенанта Євгена Зеленського пішла на визволення з російського полону добровольців батальйону «Айдар». Бійці виконали своє завдання, але потрапили в засідку. Євген особисто прикривав відведення підбитого БТРа. Пізніше учасники того бою згадували, що командир фактично прикрив їх від ворожого вибуху. Через тиждень він помер від поранень у Київському військовому госпіталі, йому посмертно присвоєно звання Героя України.

28 липня 2014 року 3-й полк спеціального призначення вирушив на пошук збитих пілотів Су-25, пошукова команда складалася з двох груп по 9 осіб та по одному водію “Урала” в кожній. Групи вийшли на околиці села Латишевого і там через зраду місцевого мешканця розташування груп було викрите. До їхнього розташування вирушила потужна група бойовиків. У цьому бою загинули 10 бійців, ще 5 потрапили в полон і лише 4 змогли вийти до своїх.

Пізніше 3-тій полк брав участь у охороні складів у Бахмуті, боях за ДАП, Савур-Могилу і боях за Дебальцеве. 8-ий полк брав участь у боях під Металістом, боях за Луганський аеропорт та у боях за Бахмутку. А вже у 2016 році 3-й та 8-й полки були виведені з підпорядкування ГУР та увійшли до новостворених Сил спеціальних операцій.

З 6 по 8 серпня 2016 року була проведена рейдова операція ГУР, метою якої, за версією українських джерел, була доставка озброєння, боєприпасів та вибухівки у Крим. Вони були призначені для диверсій на російських військових об’єктах. Групу з 5-ти бійців очолював нинішній очільник ГУР Кирило Буданов, який тоді перебував у званні майора.

Група висадилася на березі Перекопської затоки і висунулася до села Суворове, де на них мав чекати автомобіль з водієм Андрієм Захтеєм, але через зраду бійці потрапили у засідку загону спеціального призначення ФСБ “Вимпел”. Частина вимпелівців знаходилися в автомобілі, інша частина зайняла позиції поблизу. Група Буданова зуміла вирватися з оточення, поранити двох ФСБшників і вбити командира “Вимпелу” – підполковника Романа Каменєва. Шоковані втратою командира вимпелівці переслідувати групу не стали.

Після цього інциденту одразу почалася операція з блокування всього району Армянська та виїздів з АР Крим, в блокуванні брали участь сили МО, Росгвардії, ФСБ та поліції. Під час проведення цієї операції бойовий вертоліт обстріляв цивільну машину. Але група бійців ГУР змогла дістатися півночі Криму: дамби через затоку Сиваш. І з 7 на 8 серпня група вирішила йти на прорив на материкову частину України.

Дамбу охороняв підрозділ 247-го десантно-штурмового полку РФ з бронетехнікою, вони чекали на бійців ГУР, але не думали, що ті підуть на прорив. Українські диверсанти змогли непоміченими пройти повз росіян, але на кінцевому етапі їх помітив єфрейтор Семен Сичов і почався бій. Унаслідок бою Сичов був вбитий, а ще декілька десантників отримали поранення.

Для унеможливлення переслідування технікою на дамбі була встановлена міна, далі бійці перейшли на підконтрольну Україні територію.

15 жовтня 2016 року ГУР очолив Бурба Василь Васильович, який тоді знаходився у званні генерал-майора.

24 жовтня того ж року назагал презентували нову емблему і гасло Головного управління розвідки. Новим симоволом управління стала сова, що тримає в лапах меч над територією Росії, гаслом стала латинська фраза “Аpiens dominabitur astri”, що означає “Мудрий панує над зірками”. Все це можна вважити таким собі тролінгом російського ГУ ГШ, символом яких є кажан – тобто типова здобич сови, а гаслом є вираз “Вище тільки зорі”.

Після провалу операції “Авеню” і резонансу Вагнергейту у серпні 2020 року Бурба вже у званні генерал-полковника був звільнений з посади. Його замінив нинішній очільник управління Кирило Буданов, що тоді перебував у званні бригадного генерала, а зараз має звання генерал-майора.

Однією з найвідоміших операцій ГУР в Україні й навіть у всьому світі стала евакуація українців та громадян інших країн з афганської столиці. Тоді, 18 серпня 2021 року, бійці 10-го загону ГУР були доставлені у Кабул літаком ІЛ-76МД 25-ї бригади транспортної авіації і одразу взялися за проведення евакуації.

Всього за період проведення операції Україна евакуювала близько 700 осіб, серед яких були прозахідні журналісти, правозахисники, представники ООН, люди, що працювали з військовими представництвами країн ISAF. Бійці ГУР по 3-4 рази на день виходили за межі аеропорту на підконтрольну Талібану територію міста для пошуку та евакуації визначених МЗС людей.

Особливого розголосу спричинили події 27 серпня, коли бійці ГУР МО у період критичного рівня терористичних загроз і постійних самопідривів терористів ІДІЛ, що спричинили масові жертви, погодилися евакуювати афганських перекладачів і їхні сім’ї, що співпрацювали з канадськими військовими. Бійці вийшли за межі аеропорту до місцевого ринку, що знаходиться за 600 метрів від летовища, там виявили автомобілі з 19 людьми та крізь оточення провели їх на територію аеропорту, після чого людей евакуювали.

Варто згадати, що останнім літаком, який евакуював цивільне населення, був наш ИЛ-76, пошук та евакуація людей тривали до моменту остаточного закриття входу в аеропорт. ГУР допомагав у проведенні евакуації і вже після остаточного виведення військ міжнародних сил з Кабулу, доприкладу, 23 вересня з Кабулу було евакуйовано ще 97 осіб.

На початку повномасштабної війни 10 загін ГУР зустрів ворога в Гостомелі, де не дав ворогу створити плацдарм для захоплення Києва. Пізніше підрозділи ГУР брали участь у штурмі та зачистці міста й загалом вели активні бої за Київську область, де проводили диверсійні, розвідувальні і корегувальні операції.

У березні 2022 року Головне управління розвідки допомагало організовувати вертолітні рейди на “Азовсталь”. Усього було 7 рейсів, у яких задіяли близько 16 вертольотів Ми-8 армійської авіації. Вдалося евакуювати 64 поранених, десантувати на підкріплення захисників Маріуполя 72 добровольців та доставити 30 тонн вантажу. Але під час операції було втрачено 3 борти.

У боях за Харківщину і у харківському контрнаступі велику роль зіграв полк ГУР “Кракен”,  за участю якого в період з березня по кінець вересня 2022 року Сили оборони звільнили близько 25 населених пунктів Харківщини, та один в Луганській області. Станом на січень цього року полк брав участь у боях за Соледар, а на березень – за Бахмут.

Спецпризначенці ГУР брали участь у боях за острів Зміїний, а саме у спільній з ЦСО “А” СБУ десантній операції, що проводилася 8 травня, та у остаточному відновленні контролю за островом 7 липня.

8 травня 2022 року почалася десантна операція на острів Зміїний. Тоді група з декількох вертольотів висадила десант ГУР та “Альфи” СБУ на острів, де зав’язався бій з противником. Під час бою було прийнято рішення відступити з острова, усі 8 вертольотів без ушкоджень повернулися на місця базування. Один Ми-14 морської авіації, який брав учать у операції, був збитий біля берега Одеської області, тоді загинули полковник Ігор Бедзай та капітан Сергій Мущицький. За день до того, 7 травня, ракетою був уражний катер Станіслав.

Вже 7 липня бійці ГУР МО разом з 74 МЦСО, 801 ОППЗ та інженерами 59 бригади висадилися на острів Зміїний за допомогою катерів та встановили на ньому державний прапор. Також у липні була проведена операція зі звільнення п’ятьох заручників на Херсонщині, тоді бійці ГУР проникли в тил противника, визволили заручників і повернулися назад.

У ніч з 23 на 24 січня 2023 року бійці ГУР МО провели розвідувальний рейд у район Нової Каховки, форсувавши Дніпро за допомогою моторних човнів. За допомогою місцевих партизанів і технічних засобів бійці виявили передовий пункт управління. Вступивши у бій з ворогом, розвідники гранатометними пострілами знищили будинок, у якому був ворожий командний пункт. Сприйнявши висадку за спробу прориву лінії оборони, рашисти одразу залучили бойові резерви: підрозділ сил спеціальних операцій, авіацію та бронетехніку. Під час бою було знищено 12 окупантів, БТР 82А та захоплено полоненого. Виконавши завдання, група повернулась на правий берег Дніпра.

Окрім таких “гучних” операція ГУР постійно виконує менші, але не менш важливі розвідувальні, диверсійні та інші бойові завданя, про яких в ЗМІ інформації нема. Також навіть під час війни ГУР продовжує допомагати громадянам України закордоном. Так, 17 березня цього року управління оголосило про визволення з сирійського полону 8 громадян України, шестеро з яких діти, а 26 квітня повідомило про евакуацію зі столиці Судану 138 людей, 87 з яких – громадяни України. Також ГУР активно залучається до переговорних процесів для обміну військовополоненими.

Сучасна організаційна структура ГУР складається із
департаментів стратегічної розвідки, розвідувального забезпечення ГШ ЗСУ, інформаційного забезпечення, реалізації кадрової політики, матеріально-технічного забезпечення та управлінь власної безпеки, організаційно-планового, автоматизації та зв’язку, фінансово-економічного, захисту інформації та охорони державної таємниці.

Стосовно організаційно-штатної структури ГУР, то далі буде озвучена інформація лише про ті частини воєнної розвідки, які фігурують у офіційних повідомленнях від ГУР, та інформація з відкритих джерел. Це такі структури:

49 навчальний центр розвідки

10 окремий загін спеціального призначення імені генерал-майора Максима Шаповалова

Батальйон спеціального призначення “Шаман”

Полк “Кракен”

Підрозділ спеціального призначення “Крила”

Авіації воєнної розвідки

Також потрібно згадати 54, 72, 120, 129, 130, 131, 132, 140, 143 окремі розвідувальні батальйони, які також стали важливою розвідувальною компонентою, хоч і напряму не підпорядковуються ГУР

Окрім цього, у підпорядкуванні ГУР є такі центри радіолектронної розвідки: Захід, Північ, Південь. Також під підпорядкування ГУР підпадає радіоелектронна розвідка ВПС та ВМС.

Окремо потрібно виділити міжнародний легіон при ГУР, до якого входить велика кількість різних національних формувань, доприкладу, Грузинський національний легіон, Полк Каліновського, “Русский Добровольческий Корпус”.

Назвати усе озброєння і техніку ГУР теж неможливо. Тому ми перерахуємо лише те, що з’являлося на фото-відео матеріалах в офіційних джерелах ГУР, тому список, ймовірно, буде неповним:

На озброєнні у ГУР перебувають:

– пістолет кулемет B&T APC45;
– барабанні гранатомети: RGP-40 та MLG;
– ручний гранатомет М320;
– автомати Калашникова як під 5,45 так і під 7,62, Вулкан(Малюк), FN SCAR L та H, CZ Bren 2, М16, M4;
– снайперські гвинтівки: DT SRS, Barrett M82, Arctic Warfare, UAR-10;
– кулемети: ПКМ, М240, М249;
– пістолет Glock-17 (можливо, використовують й інші, але в офіційних матеріалах ГУР ідентифікувати іншу зброю не вдалось);

– ББМ: BATT UMG, Roshel Senator, Alvis 4, HMMWV, Oncilla, Козак-5, також ще у 2016 році була новина про закупку баггі Пегас-2.

У ГУР МО є і своя авіація, судячи з офіційних повідомлень, на озброєнні розвідки є Ми-24 та S-70A, окрім цього була інформація про передачу ГУР двох комплексів Bayraktar TB2.

Можна впевнено сказати, що сьогодні Головне управління розвідки Міністерства оборони України – одна із найефективніших і найбоєздатніших структур серед подібних у всьому світі. Окрім притаманній іншим подібним розвідувальним управлінням виключно розвідувальній і диверсійній направленості, ГУР розробляє та проводить штурмові, евакуаційні операції. Подібних у світі або дуже мало, або й зовсім немає.