“Гуарані”

У першій половині 1970-х років бразильська фірма ENGESA створила два дуже вдалі зразки колісних бронемашин – БРМ ЕЕ-9 (озброєну 90-мм гарматою) та БТР ЕЕ-11. Техніка виявилася затребуваною на світовому ринку, і до початку 1990-х років ENGESA виготовила загалом близько трьох з половиною тисяч таких бронемашин. Більшість їх було експортовано, потрапивши на озброєння майже трьох десятків країн. Окрилена успіхом фірма вирішила піти ва-банк, взявшись за розробку основного бойового танка. ЕЕ-Т1 «Озоріу», що з’явився в 1986 році, був назагал непоганим, але пробитися на ринок озброєнь не зміг. Це стало вироком для ENGESA, яка збанкрутувала 1993 року. Технологічні напрацювання, а головне – виробничі компетенції, були втрачені. Тому коли в 1999 році армія Бразилії розпочала програму створення VBTP-MR (Viatura Blindada de Transporte de Pessoal Media sobre Rodas — «середній колісний бронетранспортер), покликаного замінити застарілі бронемашини, запит пропозицій довелося скерувати закордонним фірмам.

Переможець

VBTP-MR повинен був мати повну масу не більше 20 тонн і вміщувати у десантному відділенні щонайменше шість екіпірованих піхотинців. Конструкція БТР мала допускати монтаж різних типів башт і дистанційно керованих модулів озброєння. Передбачалася можливість створення на базі бронетранспортера спецмашин різного призначення. Крім того, VBTP-MR мав уміти плавати, а його габарити та маса — допускати перевезення військово-транспортними літаками С-130 та КС-390.

Пошук відповідного варіанту зайняв вісім років. Лише в 2007 році промисловим партнером була обрана фірма IVECO Defence Vehicles, яка є частиною концерну «Фіат». Бронетранспортер розроблявся «з нуля» – він не був розвитком якоїсь існуючої конструкції. Виробництво VBTP-MR передбачалося здійснювати у Бразилії. Для цього в місті Сеті-Лагоас (на північний захід від Белу-Орізонті, штат Мінас-Жерайс) в 2011 році побудували підприємство IVECO Latin America, виробничі потужності якого дозволяють щорічно виробляти до двох сотень бронетранспортерів. Крім того, у випуску VBTP-MR задіяли понад сто субпідрядників.

У квітні 2009 року громадськості було представлено повнорозмірний макет VBTP-MR, який отримав назву «Гуарані» — за назвою індіанського племені, що мешкає в області Гран-Чако, на прикордонні Аргентини, Парагваю, Бразилії та Уругваю. Цікаво, що на ранній стадії розробки БТР мав інше ім’я — «Уруту III». У грудні того ж року підписали рамкову угоду, яка передбачала випуск 2044 БТР до 2030 року. Загальна вартість програми оцінювалася у 2,5 мільярда євро.

Конструкція

БТР «Гуарані» є колісною тривісною плаваючою машиною. Корпус – зварний, виготовлений із сталевих листів. Рівень захищеності у відкритих публікаціях офіційно не вказується. Вважається, що борт бронетранспортера витримує попадання 7,62 мм куль, а лобова проекція – великокаліберних куль або навіть 20 мм снарядів. Можливе навішування протикумулятивних екранів HSF (Hybrid Slat Fence) виробництва ізраїльської фірми Plasan, що прикривають борти (включаючи ходову частину) і захищають від вогню реактивних протитанкових гранатометів. Днище корпусу має V-подібний профіль, що знижує вразливість від мін і імпровізованих підривних зарядів.

Компонування бронетранспортера – традиційне для машин такого класу. У передній частині праворуч знаходиться моторно-трансмісійне відділення, ліворуч – робоче місце водія, а за ним – командира. Між моторно-трансмісійним та десантним відділеннями (останнє розташоване в кормовій частині корпусу) передбачено місце для монтажу башти або дистанційно керованої установки із озброєнням. Екіпаж БТР складається з трьох осіб, десантне відділення вміщує вісім солдатів, для яких передбачені індивідуальні сидіння. Доступ у десантне відділення забезпечує рампа з гідроприводом, в якій є двостулкові двері. У даху корпусу є чотири люки — два круглі (над робочими місцями водія та командира) і два прямокутні (над десантним відділенням). Бійниці в бортах та кормі корпусу відсутні.

БТР «Гуарані» обладнаний шестициліндровим дизельним двигуном рідинного охолодження IVECO Cursor 9 потужністю 383 к.с. та трансмісію німецької фірми ZF. Остання включає гідрокінетичну передачу, шестиступінчасту автоматичну коробку передач (шість швидкостей вперед та одна назад), мостові редуктори, міжколісні диференціали. Бронетранспортер є повнопривідним, але під час руху гарною дорогою привід на задню вісь можна відключити.

Характерною рисою бронетранспортера є неоднакова відстань між осями: між першою та другою вона становить 1700 мм, а між другою та третьою – 2000 мм. Це забезпечує оптимальний розподіл навантаження на осі. Керованими є перша та друга осі. Мінімальний радіус повороту – 11 м. Є система централізованого регулювання тиску в пневматиках. Рух на плаву забезпечують два гребні гвинти з гідроприводом.

Для Гуарані передбачено кілька варіантів озброєння. Найпростіший з них – турель з броньовим прикриттям та ручним приводом для 12,7-мм або 7,62-мм кулемета. Другий варіант – дистанційно керована установка ARES REMAX з таким же озброєнням (фірма ARES фактично є бразильським відділенням ізраїльської Elbit). Вона забезпечує круговий горизонтальний обстріл (швидкість наведення – 45 град./с) та діапазон кутів вертикального наведення від -20 до +60º. Крім кулемета, на установці можливий монтаж чотирьох 76-мм димових гранатометів. Прицільні пристрої представлені телевізійною камерою, тепловізором з двома полями зору (5 і 14º) і лазерним віддалеміром. Важить REMAX 250 кг, а його висота становить 863 мм.

Частина БТР отримує ізраїльські безекіпажні башти UT30BR, озброєні 30-мм гарматою Mk 44 «Бушмайстер II» та 7,62-мм кулеметом. Діапазон кутів вертикального наведення від -15 до +60 º. Гармата веде вогонь бронебійними оперними підкаліберними снарядами, а також багатоцільовими (бронебійно-запальними) снарядами. Башта обладнана телевізійною та тепловізійною камерами, лазерним віддалеміром та системою автоматичного стеження за ціллю. Опціонально можливе встановлення димових гранатометів, системи попередження про лазерне опромінення Elbit ELAWS та пускової установки ПТКР «Спайк».

У перспективі «Гуарані» отримає безекіпажну башту ARES TORC 30, яка реалізує можливість боротьби з повітряними цілями (насамперед малогабаритними БПЛА). Встановлена в ній 30-мм гармата Rheinmetall МК 30-2 має кут піднесення 85º, а її боєкомплект входять снаряди з дистанційним підривом. Два магазини місткістю 150 та 50 снарядів дозволяють використовувати два типи боєприпасів.

Бронетранспортер обладнано інформаційно-комунікаційною системою Thales SOTAS. На базі передбачається створення низки спеціалізованих варіантів (КШМ, санітарної машини, 120-мм самохідного міномета та інших). Проте відомостей про їх закупівлю наразі не надходило.

Виробництво та служба

Випробування 16 прототипів Гуарані проходили в 2010-2011 роках. Їхні результати визнали цілком успішними, і в серпні 2012 року армія Бразилії замовила 86 передсерійних бронетранспортерів, а в грудні 2013-го — ще 26 машин. У березні 2014 року армія прийняла перший ротний комплект «Гуарані» (13 одиниць), а у травні наступного року виконання замовлення на передсерійні БТР завершилося, і… на цьому справа загальмувалась. Уряд тягнув із видачею серійного замовлення, а IVECO Latin America почав звільняти співробітників… Лише через деякий час ситуацію вдалося розблокувати, і в Сеті-Лагоас почався серійний випуск БТР. Передбачалось до 2035 року поставити 1580 серійних «Гуарані», розбитих на чотири партії (відповідно, 275, 743, 547 та 35 одиниць). До кінця 2022 року виготовили понад 600 бронетранспортерів. У березні 2023 року з’явилась інформація про можливе радикальне скорочення загального замовлення – до 900 машин. Пріоритетом тепер має стати 120-мм самохідний міномет. Планується придбати близько 100 таких бойових машин з загальної партії в три сотні, яку лишається поставити. Випуск цих трьохсот «Гуарані» триватиме упродовж шести років – до 2029 року.

Першою частиною, що отримала БТР «Гуарані», стала 15-та механізована бригада (штаб у м. Каскавел, штат Парана, на півдні Бразилії). Навесні 2014 року ними переозброїли 33-й механізований батальйон (організований за «типом III» — три роти по 13 БТР плюс три машини в управлінні, всього 42 бронетранспортери). За ним пішли 30-й та 34-й механізовані батальйони («типу II», тобто, дворотні, по 29 БТР) і 16-й кавалерійський ескадрон, який є розвідувальним підрозділом бригади. Надалі БТР «Гуарані» отримали 1-й та 57-й батальйони 9-ї моторизованої бригади (є навчальним з’єднанням і дислокується в Ріо-де-Жанейро), 11-й та 17-й механізовані кавалерійські полки 4-ї механізованої кавалерійської бригади (штаб у Дорадус, штат Мату-Гросу-ду-Сул) та низка інших частин.

Поряд із поставками до бразильської армії, «Гуарані» надходить і на експорт. У 2012 році один із прототипів випробовувався в Аргентині, але рішення про закупівлю для армії цієї країни поки що не ухвалене. Лише в грудні 2022 року був задекларований намір придбати 156 таких БТР. Першим закордонним покупцем став Ліван, який замовив у 2015 році партію бронемашин та автомобілів різних типів розробки концерну IVECO, до якої увійшли й десять «Гуарані». Поставили їх на рубежі 2016-2017 років. Наступні два експортні контракти були пов’язані із посередництвом ізраїльської фірми Elbit. Наприкінці 2020 року Гана придбала 19 БТР із дистанційно керованими модулями REMAX. Перша партія з 11 «Гуарані» прибула до цієї країни вже в липні 2021 року. А Філіппіни у рамках більшого комплексного замовлення у грудні 2020 року замовили 28 бронетранспортерів на загальну суму 47 мільйонів доларів. Філіппінський варіант обладнується одномісною баштою з 12,7-мм кулеметом і 40-мм автоматичним гранатометом. БТР, що постачаються за посередництвом Elbit, відрізняються від стандартних «Гуарані» комплектацією. Зокрема, вони обладнані електронікою ізраїльського виробництва – цифровою системою зв’язку E-LynX та системою управління боєм Torch-X. Але в лютому 2023 р. уряд ФРН блокував виконання контракту (на “Гуарані” використовується низка німецьких комплектуючих). Обумовлено це відмовою Бразилії продати 35-мм снаряди для України. До того моменту Філіппіни отримали лише 5 БТР.

У травні 2023 року з’явилось досить несподіване повідомлення про те, що уряд України направив до Міністерства оборони Бразилії запит на експорт броньованих машин «Гуарані» для ДСНС. Йдеться про 450 одиниць техніки у версії броньованих медичних машин. У документі, який адресований міноборони Бразилії зазначається, що техніка буде пофарбована у червоно-жовті кольори. Вона призначатиметься для евакуації цивільного населення та транспортування поранених із зони бойових дій. Підкреслюється, що Україна готова придбати машину з бразильською системою управління. Транспортні засоби на запит України мають бути оплачені союзниками та гарантовано виконуватимуть гуманітарні місії. Україна нібито вже направляла запит до Бразилії у вересні 2022 року на придбання від 100 до 1500 одиниць машин «Гуарані» у варіанті БТР. Компанія IDV також зверталася до уряду щодо дозволу на початок перемовин. Ці запити було відхилено.

Тактико-технічні характеристики БТР «Гуарані» у варіанті з модулем REMAX.