fbpx
Історія однієї фотографії.  На основі аналізу подій та спогадів Іванкевича Володимира
Володимир Іванкевич Володимир Іванкевич Краєзнавець та пенсіонер з Львівщини із родини репресованих у 1950-х роках українців

Історія однієї фотографії. На основі аналізу подій та спогадів Іванкевича Володимира

Визвольні змагання Історія Пам'ять УНР

На основі аналізу подій та спогадів Іванкевича Володимира Михайловича, село Яструбичі

До 1987 року, коли учні та вчителі вперше переступили поріг новозбудованої Яструбичівської дев’ятирічної школи, школярі села Яструбичі навчались у трьох спорудах ще австрійської забудови.

У будинку (плебанії) колишнього місцевого священника о. Івана Матвіяса, збудованого у 1905 році та націоналізованого радянською владою у післявоєнний період, були розміщені спортзал (1 поверх) і клас трудового навчання (2 поверх).

Одного дня, будучи шестикласниками (1958-59 навчальний рік), ми прибули на урок трудового навчання. Вчитель Курило Іван Лукович із невідомих причин запізнювався і ми, школярі, пустували, нишпорячи по горищі будівлі. Аж раптом вигук «Дивіться, що я знайшов!» вмить зібрав нас біля однокласника Мудрика Любомира (чи, можливо, то був хтось інший?). У його руках була світлина, яку він зауважив між латою та покрівельною бляхою. Фотографія добре збереглася, лише один край від безпосереднього дотику з бляхою від конденсату вицвів, що частково зруйнувало світлину та напис на зворотньому боці.

Фотографія пішла по руках і, зрештою, опинилась у мене. Вже не пам’ятаю, чи то прихід вчителя для проведення уроку, чи моя цікавість до історії загалом та історичних знахідок зокрема, чи, можливо, якесь підсвідоме розуміння значимості цієї знахідки – але ця фотографія залишилась у мене на довгі роки, аж до серпня 1992 року.

Як свідчить напис на звороті, світлина зроблена у березні 1918 року у Києві. На світлині зображена, згідно напису, група колишніх російських полонених У.С.С (Українських Січових Стрільців), котрі прибули з місця перебування у полоні та зголосилися як новобранці у ряди Української армії (Київські Січові Стрільці). Світлина, очевидно, разом із листом була надіслана Гелюні Стояловській.

Напис на звороті: Пам'ятка з Великих днів на Великій Україні Київ, Березень 1918 року Група б. російських полонених У. С. С. котрі прибули з місця перебування в полоні і зголосились як новобранці в ряди української армії («Київські Січові Стрільці») перед умундируванням. Найдорожчій Гелюні Стояловській на спомин від Володимира Матвіяса. Напис на звороті колоризваний

Питань на той час у мене виникло багато. Насамперед, що то за військо Українські Січові Стрільці, коли і як вони потрапили до російського полону, хто такий відправник фотографії Володимир Матвіяс і хто така Гелюня Стояловська – її (фотографії) одержувачка. На місцевому рівні, в селі, вдалось дізнатись, що Гелюня (Гелена чи Олена, 2.07.1893 р.н.) була дочкою місцевого священника о. Івана Матвіяса і на той час (від 24.10.1911 р.) уже була у шлюбі з Володимиром Стояловським, 25.06.1880 р.н., родом із Дрогобича. А світлину надіслав її рідний брат – Володимир Матвіяс, визначна постать в історії села Яструбичі.

Народився Володимир близько 1890 року. Організатор руханкового товариства «Січ» у Яструбичах на початку 1900-х років. У 1911-14 рр. учень Львівської Академічної гімназії. Його ім’я згадується серед перших пластунів молодіжної організації «Пласт», що була створена 12 квітня 1912 року у Головному корпусі Львівської Академічної гімназії. Володимир Матвіяс належав до гуртка «Крук». Провідником гуртка був Яків Булаєвич, але його згодом, у 1913 році, змінив Володимир Матвіяс. Подальша доля Володимира достеменно невідома.

Очевидно, що під час Першої світової війни Володимир Матвіяс у складі військового формування Українських Січових Стрільців Австро-Угорської армії воював на Східному фронті проти Російської царської армії. Міг потрапити в полон, а після Лютневої революції 1917 року у Петрограді, коли на зміну царській монархії прийшов Тимчасовий уряд Керенського, повернувся із полону у Київ, де разом з іншими колишніми полоненими був зарахований у Курінь УСС під проводом Євгена Коновальця.

Після поразки УНР і ЗУНР на початку 1920 років Володимир Матвіяс повернувся в рідне село Яструбичі й одразу включився у просвітницьку діяльність. У селі був заснований осередок руханкового товариства «Луг» (на той час «Січ» була заборонена польською владою). Та головною справою В. Матвіяса у селі та поза його межами стала політична діяльність.

На Сокальщині на початку 1920 років було створене таємне ядро УВО (Української Військової Організації), очільником якого був колишній старшина УГА М. Мельничук — кооперативний ревізор (чи інспектор) із с. Винники біля Белза. До складу ядра належали: 1. Володимир Кохан — кооператор із с. Тудорковичі; 2. Володимир Матвіяс — син пароха з с. Яструбичі; 3. Кость Мигаль — громадський діяч із с. Себечів. Це були ветерани УГА та активні діячі в усіх ділянках суспільного життя — політичній, господарській та культурно-освітній.

У 1928 році, перед виборами до Варшавського Сейму, українські політичні діячі вирішили використати польську парламентську систему для своїх національних цілей. Керівники партій УНДО (Українське Національно-Демократичне Об’єднання, голова Дмитро Левицький) і УВО (провідник УВО у Львові – Дмитро Паліїв) у Львові переговорили про можливість спільної, одностайної акції. Йшлося про те, щоб провести серед українських виборців кампанію за участь у цих виборах і ввести до Варшавського Сейму своїх діячів – як послів. На Сокальщині під прикриттям виборчого списку УНДО від УВО були внесені прізвища В. Кохана, В. Матвіяса і К. Мигаля. На виборах переміг В Кохан. На жаль, з цього періоду діяльність і подальша доля Володимира Матвіяса невідомі.

Тож повернемося безпосередньо до фотографії. На початку серпня 1992 року вже у Незалежну Україну з відвідинами прибув із США мій вуйко, мамин брат, Сивенький Василь. Якось у розмові з ним я обмовився про фотографію. Він попросив дозволу взяти фото з собою, мотивуючи це тим, що за океаном він спілкується з Володимиром Стояловським (обоє приятелі ще з польських довоєнних часів), сином Володимира Стояловського і Гелюні Матвіяс. Володимир пише книжку про свій родовід і ця світлина буде йому доречна.

Так ця фотографія опинилась за океаном, але з невідомих мені причин вона не потрапила за призначенням, бо у 2009 році вуйко Василь переслав її мені назад. А кількома роками раніше до мене звернувся мій однокласник Богдан Пікула, який почав збирати документальні матеріали для своєї майбутньої історико-краєзнавчої книжки «Село Яструбичі» – і згадав про нашу шкільну знахідку. Шкода, що ця унікальна фотографія потрапила до нього вже після того, як нарис про рідне село уже вийшов друком у 2009 році.

P.S. На світлині Володимир Матвіяс не ідентифікований, але правдоподібно це може бути юнак по центру на передньому плані.


Джерела:

Михайло Пежанський. «Початки Пласту в Академічній гімназії у Львові», інтернет.
Семен Романів. «Надбужанщина.ІІ. Революційна Сокальщина в моїх споминах», інтернет.
Богдан Пікула, Володимир Сироїд. «Історично-краєзнавчий нарис села Яструбичі. 2009 р.»
Метричні церковні книги села Яструбичі.
Інтернет-ресурси.

Володимир Іванкевич

Народився 06 січня 1946-го року в селі Яструбичі, Львівщина, в родині сільських господарів.

Батько – Іванкевич Михайло; мати – Іванкевич Катерина, з роду Сивеньких; брат – Василь, 1943 р.н..

30 січня 1950-го року вся родина була депортована в Амурську область. Повернулася в рідне село в 1957-му році.

Освіта:

  • 1953-57рр (1-4 класи) в середній школі міста Сковородіно, Амурської області;
  • 1957-61рр (5-8 класи) у восьмирічній школі села Яструбичі, Радехівського району, Львівщина;
  • 1961-65 рр – навчання у Львівському гірничому технікумі.

В 1966-68 роках служба в Збройних силах СРСР. Від 1969-го року і до виходу на пенсію (1996 р) – праця на вугільних підприємствах міста Червонограда, Львівщина.

Одружений. Разом із дружиною Марією виростили і виховали 3-х дітей


Сподобався матеріал? Підтримай незалежний проект - одна кава - 30 гривень - дозволять нам працювати для Вас!


➡ Приват 5168 7422 0031 9014

➡ Моно: 4441 1144 4179 6255


Побачили не точність чи Вас є що доповнити по матеріалу? Напишіть нам: info@mil.in.ua

Підписуйтесь на наші соцмережі:
Facebook
Twitter
YouTube


Визвольні змагання Історія Пам'ять УНР