Короткий нарис історії британської авіаційної фірми “Болтон-Пол”

Від автора. Років шість тому в ЖЖ почав писати нарис історії однієї британської авіаційної фірми – “Болтон-Пол”. Чим цікава вона? Насамперед доооовгою історією, яка сягає в глиб доавіаційної епохи. Викладаю зроблену частину. Може це стане стимулом доробити, нарешті, цей нарис…

1797 року Вільям Мур заснував кузню у містечку Норвіч (північно-східна Англія). Невдовзі він узяв компаньйона – Джона Г. Барнарда, який по смерті Мура у 1839 р. став єдиним власником підприємства. Однак самому вести справи було складно, тому Барнард знаходить нового співвласника – Вільяма Степлса Болтона (1820-1879). У той час підприємство включало не тільки металообробні відділення (кузню, вальцювальню), але й столярний цех. Виготовляло воно металеві пічки, казани, каструлі, чайники, не гребувало замовленнями на металеві брами, паркани чи оранжереї.

1853 року на фірму в якості учня приходить 12-річний Джозеф Джон Доусон Пол, який швидко зарекомендував себе працьовитим і відповідальним працівником, та ще й з неабияким технічним талантом. 1865 р. він став керівником однієї з новозбудованих майстерень. Тим часом Джон Барнард помер і фірма стала іменуватися “Болтон Лтд”. Коли ж 1869 г. до спілки був прийнятий Пол, фірма знову змінила назву на “Болтон & Пол Ко.”

1876 року згоріла одна з найбільших столярень фірми. Підприємству вдалось якось виборсатись з викликаних пожежею фінансових клопотів, але здоров’я Вільяма Болтона виявилось підірване, і він помер у 1879 р., лишивши 38-річного Доусона Пола на чолі досить великого підприємства. У 1897 році фірма випустила свої акції на біржі, змінивши назву на “Болтон & Пол Лтд”.

На початку ХХ століття “Болтон & Пол Лтд” була досить відомою фірмою. Вона випускала комплекти для монтажу оранжерей, альтанок, опор для винограду, паркани, брами, пічки, казани, кухонне начиння, а також новинку – збірні будиночки. Останні у великій кількості замовила армія під час англо-бурської війни. Директором фірми у той час був Генрі ффіске (ffiske – староанглійське прізвище, яке пишеться з маленької літери), а пізніше на посту його змінив найстарший син Вільям ффіске.

Перша світова війна принесла фірмі значні зміни. Крім великих замовлень на колючий дріт та інше військове майно, уряд прем’єра Девіда Ллойд Джорджа вирішив використати її виробничі потужності у зовсім несподіваний спосіб…

Кваліфікований персонал, наявність обладнання для виготовлення виробів як з металу, так і з дерева – як можна було б найкраще використати такі можливості  “Болтон & Пол Лтд” ? Ну звичайно – налагодити випуск літаків! В середині 1915 р. фірму відвідала інспекція “Ройял Ейркрафт Фекторі”, після якої  “Болтон & Пол Лтд” отримала замовлення на 25 літаків FE.2b – двомісних винищувачів-“пушерів”. Підготовка до виробництва зайняла кілька місяців, упродовж яких на заводі в Норвічі було встановлено необхідне устаткування, а поблизу Норвіча, в Маусхолді, обладнали заводський аеродром – довге, але вузьке трав’янисте поле з дерев’яними ангарами. 4 жовтня 1915 р. з нього піднявся в повітря перший літак, виготовлений  “Болтон & Пол Лтд”.

Після успішного виконання першого контракту фірмі замовили ще 125 FE.2b. Це змусило розпочати будівництво нового заводу поблизу аеродрому, на березі річки Венсум. Це підприємство отримало назву “Ріверсайд Воркс”. Виробництво літаків тут почалось у квітні 1916 р.

До січня 1917 р.  “Болтон & Пол Лтд” виготовила 250 FE.2b, після чого перейшла до виробництва літаків модифікації FE.2d з більш потужним двигуном (випустила 300 таких аеропланів). А у серпні 1917 р. фірма отримала велике замовлення на “верблюди” – винищувачі Сопвіч “Кемел”.

До кінця Першої світової війни  “Болтон & Пол Лтд” виготовила на заводі “Ріверсайд Воркс” 1575 таких літаків – приблизно втричі більше, ніж фірма “Сопвіч”

Наприкінці війни фірма виготовила 70 дерев’яних фюзеляжів для літаючих човнів “Фелікстоу” F.3 та F.5.

На цьому воєнні замовлення скінчились. Та керівництво  “Болтон & Пол Лтд”  не збиралось полишати авіацію…

Прагнучи вийти на авіаційний ринок з власними конструкціями, фірма “Болтон & Пол” запрошує до співпраці інженера Джона Дадлі Норта, який працював раніше на фірмі “Грехем-Вайт”, створивши кілька літаків, а з 1915 року – на фірмі “Остін Мотор Компані”, де займався супроводом ліцензійного виробництва біпланів RE.7 та RE.8. Керівництво  “Болтон & Пол” підійшло до справи досить грунтовно: було створено конструкторсько-експериментальне бюро з аеродинамічною та фізичною лабораторіями, відділами проектування планеру, розрахунковим, проблем міцності, льотних випробувань. Навіть побудували аеродинамічну трубу – такі пристрої до цього мали лише одна англійська фірма –  “Ейрко” (з 1920 р. – “Де Гевілленд”).

Першою власною конструкцією став винищувач Р.3 “Боболінк” (Bobolink – співоча пташка з родини американських дроздів), що створювався на конкурс для заміни “Кемела”.

Одномісний двостійковий біплан обладнувався  ротативним мотором “Бентлі” BR.2 потужністю 230 к.с. і озброювався парою синхронних 7,7-мм кулеметів “Віккерс”. Додатково над верхнім крилом міг встановлюватись “Льюїс”. Конструктор оригінально підійшов до вирішення проблеми пожежної безпеки: паливні баки, встановлені за пілотською кабіною, відділялись від неї броньованою перегородкою, а у випадку загоряння могли скидатись.

Прототип “Боболінка” випробовувався у 1918 році, однак програв конкуренцію “Снайпу” фірми “Сопвіч”: маючи загалом подібні льотні дані, “Снайп” був більш технологічним і дешевшим у виробництві. Як компенсацію “Болтон & Пол” отримала контракт на виробництво чотирьох сотень “Снайпів”, однак до кінця війни встигла виготовити тільки 25 таких винищувачів, а замовлення на решту було скасоване.

Далі буде? Побачимо…