Косово – це Крим: проросійські наративи у Сербії, керовані внутрішньою політикою?

Оригінал статті Ніколи Буразера Nikola Buraze Kosovo is Crimea: Pro-Russian narratives in Serbia driven by domestic politics? дивитися тут.

Росію можна вважати довготривалим міжнародним союзником Сербії, особливо щодо делікатної справи Косово. Щорічне дослідження засобів масової інформації, яке направлене на пошук проросійських територіальних наративів та їх впливу на місцеві політичні дискурси – у Сербії, Румунії, Угорщині, Словаччині, Польщі та Україні – виявило, однак, що внутрішні ЗМІ Сербії відіграють найважливішу роль у поширення повідомлень Кремля. Російські важелі впливу на Сербію та її політику скоріше закріплені значним панслав’янським електоратом та дипломатичними зв’язками, ніж прямим впливом засобів масової інформації Кремля.

Серед західних експертів переважає дискурс про те, що Росія втручається у внутрішньополітичні арени, впливає на вибори та пропагує антиліберальні, антиєвропейські чи антизахідні наративи. У рамках цього дискурсу підконтрольні Кремлю або під впливом Кремля засоби масової інформації є важливим джерелом цих наративів та загрозою ліберальній демократії та євроатлантичній орієнтації країн, в яких вони працюють. На перший погляд, Сербія є прекрасним прикладом цієї логіки, оскільки домінуючі розповіді у ЗМІ справді є проросійськими та антизахідними, часто межують з відвертою пропагандою.

Однак аналіз медіа-контенту у рамках проекту “Виявлення російських мереж дезінформації та активні заходів, що сприяють сепаратизму та прикордонному ревізіонізму у Центральній та Східній Європі” ставить під сумнів придатність цього дискурсу у випадку Сербії.

Перш за все, російські ЗМІ та другорядні ЗМІ, яких підозрюють у зв’язках з Росією, є не настільки численними чи впливовими, як можна було б запідозрити на основі домінуючих розповідей у ЗМІ. Єдиним впливовим російським ЗМІ в Сербії є Sputnik Сербія , сербськомовна версія Інформаційного агентства Sputnik , контент якого перевидається як загальнодоступними, так і крайовими, а також як провладними, так і антиурядовими ЗМІ. Однак, незважаючи на свій вплив, Sputnik не може одноосібно просувати деякі наративи, і не було доведено, що воно є джерелом будь-якого з домінуючих наративів про роль Росії щодо Косово.

По-друге, сербські провладні ЗМІ, особливо таблоїдні газети, виходячи зі своєї читацької аудиторії та впливу, є головними промоутерами проросійських наративів у сербському медіапросторі.

Незважаючи на відсутність відомих зв’язків з Москвою або російськими фондами, вони зображують Росію у надзвичайно позитивному світлі, пропагують культ особистості президента Путіна та проектують позитивний імідж сербсько-російської співпраці. Загальновідомо, що деякі з цих таблоїдних газет за останні роки навіть поставили президента Путіна на сотні перших сторінок, заголовки яких свідчать про захист Сербією Путіна та його рішучість захищати суверенітет Сербії над Косовом.

Роль Росії в сербській політиці

Росія є доброзичливим зовнішнім суб’єктом, важливим сербським союзником, який захищає сербську територіальну цілісність та сербські інтереси у Косово та решті регіону. Це може бути універсальним висновком про те, як сербські ЗМІ зображують Росію та її політику у Західних Балканах, згідно з нашим дослідженням про російські територіальні наративи у сербських ЗМІ, проведеним Центром сучасної політики.

Дослідження, яке включало найвпливовіші загальнодоступні та проросійські веб-сайти, показало, що існує майже загальна оцінка ролі Росії щодо питання Косово, і практично відсутність будь-яких основних критичних підтекстів щодо російської зовнішньої політики чи російських інтересів у регіону.

Найбільш домінуючим наративом про Росію в контексті косовського питання є те, що Росія та Путін є захисниками сербських інтересів, вони захищають Сербію від західних держав. Окрім підтримки Резолюції Ради Безпеки ООН 1244, яка гарантує суверенітет Сербії над Косовом, Росія представлена як доброзичлива сила, а Путін – “батьківська фігура”, що приносить добрі новини та моральну та матеріальну підтримку.

Інші домінантні наративи включають історичний союз і глибоко вкорінені історичні зв’язки між Сербією та Росією, заяви, що президент Путін і президент США Трамп вирішать питання Косово разом, і що питання Косово є частиною більшої агресії Заходу проти Росії. Путін і Росія також представлені як захисники сербів в інших місцях Західних Балкан, таких як Чорногорія чи Республіка Сербська у Боснії і Герцеговині.

Іншим менш домінуючим, але дуже цікавим наративом, головним чином зумовленим заявами та інтерв’ю російських чиновників, є паралелі між Косово та Кримом. Згідно з цим описом, Косово є сербським так само, як Крим є російським, і як Крим було повернуто Росії, Косово буде повернуто Сербії.

Ігноруючи той факт, що Косово та Крим є певними протилежними прикладами, оскільки Крим фактично відокремився від України та приєднався до Росії, згідно з цим описом Косово відокремився незаконно, а Крим легально, оскільки в останньому випадку відбувся референдум про незалежність.

Однак, незважаючи на очевидну одноманітність, коли мова йде про повідомлення про Росію та Путіна ЗМІ, які вивчалися, є деякі дещо тонші, але важливі відмінності.

Провідні та периферійні ЗМІ з провладною упередженістю, як правило, прихильно ставляться до співпраці сербського уряду з Росією і зображують президента Путіна як у добрих стосунках з президентом Вучичем та як прихильника політики сербського уряду щодо Косово.

З іншого боку, проросійські ЗМІ з критичними тонами щодо сербського уряду, як правило, зображують Росію як більш важливого захисника Сербії та сербських національних інтересів, ніж сам сербський уряд. Ці ЗМІ підкреслюють позицію Росії щодо Косово на основі підтримки Резолюції Ради Безпеки ООН 1244, незалежно від готовності уряду Сербії піти на компроміс. Згідно з певними версіями цього наративу, Росія навіть захищає Сербію від власного “зрадницького” прозахідного уряду.

Що рухає проросійськими наративами?

Насамперед, варто відзначити, що загальний позитивний імідж Росії у сербських ЗМІ багато в чому базується на фактах. Росія справді є прихильником позиції Сербії щодо Косово, і її підтримують також прозахідні коментатори, включаючи тих, хто вважає сербську опору на російську підтримку у Косово проблемою зовнішньої політики.

Однак це не пояснює, чому як провідні та периферійні медіа зображують Росію та російську політику у надзвичайно позитивному світлі, і чому багато ЗМІ поширюють те, що легко можна було б охарактеризувати як проросійську пропаганду. Це особливо вражає на прикладі сильно провладних таблоїдних газет, маючи на увазі, що офіційною політикою сербського уряду є інтеграція до Європейського Союзу.

Чому провладні ЗМІ поширюють повідомлення, які шкодять власним інтересам та амбіціям урядів Сербії? Відповіді, можливо, можна знайти у тому, що громадяни Сербії високо оцінюють Росію. Дослідження Інституту європейських справ показують, що 86% громадян Сербії вважають Росію другом Сербії, тоді як лише 3% вважають інакше. Тим часом лише 49% підтримали б членство в ЄС, а лише 11% підтримали б інтеграцію до НАТО.

Іншими словами, жоден уряд Сербії не може дозволити собі негативні відносини з Росією та сприяти інтеграції до ЄС чи НАТО, якщо це суперечить співпраці з Росією. Це представляє справжню проблему для будь-якого потенційного прозахідно-сербського уряду, особливо після анексії Криму, коли одночасне проросійське та проєвропейське зовнішньополітичне становище стало дуже складним.

Сильні проросійські повідомлення провладних ЗМІ досягли свого ефекту. Більше 57% громадян Сербії вважають, що президент Сербії Александар Вучич найбільше сприяв добрим відносинам з Росією, і лише близько 12% вважають, що це був Івіса Дачич, колишній міністр закордонних справ і партнер по коаліції Вучича, чию партію зовнішньополітичні експерти розглядають як таку, що має міцні зв’язки з Росією.

Отже, можна припустити, що і уряд, і його критики зацікавлені в поширенні проросійських наративів. У той час як уряд та провладні таблоїди зацікавлені зобразити сербський уряд таким, що має партнерські стосунки та добрі стосунки з Москвою, праві критики уряду повинні виграти, показавши, що уряд насправді не проросійський, і що росіяни проти спроб сербських урядів знайти компроміс щодо Косово.

Захоплені ЗМІ найважливіша проблема

Чи говорить це про російський вплив на домінуючі наративи у ЗМІ Сербії? Одним із висновків може бути такий, що Росії навіть не потрібно впливати на сербські ЗМІ, щоб просувати певні проросійські наративи. Внутрішня логіка сербської політики та сербських ЗМІ рухає проросійськими наративами, не потребуючи втручання Росії. Це призводить до того, що вплив ЗМІ коштує Москві недорого.

З іншого боку, це свідчить про те, що Сербія є благодатним ґрунтом для проросійських наративів, які в майбутньому можуть бути витіснені безпосередньо з Москви. Sputnik вже має міцну позицію в сербському медіа-просторі, і маючи на увазі дуже позитивний погляд сербських громадян на Росію, роль Sputnik та інших російських або проросійських ЗМІ може бути набагато більшою в майбутньому.

Більше того, наше мережеве дослідження гіперпосилань, вбудованих у ревізіоністські повідомлення, продемонструвало міцно пов’язану та згуртовану мережу сербських прокремлівських сторінок, які можуть швидко та ефективно поширювати проросійські наративи серед сотень тисяч слухачів.

Однак тим, хто схвильований потенційними російськими та проросійськими кампаніями дезінформації в Сербії та регіоні, слід набагато більше турбуватися про загальну ситуацію у сербській медіа-арені, де захоплені ЗМІ часто є пропагандистськими судами для уряду чи інших політичних суб’єктів, і де медіаграмотність виявляється дуже низькою. Це потенційно може бути найважливішим інструментом просування антиліберальних та ревізіоністських повідомлень, незалежно від того, служать вони російським інтересам чи ні.

Ця стаття є частиною серії публікацій про результати досліджень проєкту під назвою “Виявлення російських мереж дезінформації та активні заходів, що сприяють сепаратизму та прикордонному ревізіонізму у Центральній та Східній Європі”. Дослідження, проведене в шести країнах – Польщі, Словаччині, Угорщині, Україні, Румунії та Сербії, з 1 січня 2018 року по 15 квітня 2020 року, та стало можливим завдяки щедрій підтримці Відкритого інформаційного партнерства.

Переклад Катерини Шимкевич