fbpx
Латиноамериканські «Дрегонфлаї»: “чортова дюжина” з Гватемали. Частина 1.
Андрій Харук Андрій Харук Військовий історик, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

Останні публікації автора

Латиноамериканські «Дрегонфлаї»: “чортова дюжина” з Гватемали. Частина 1.

Cessna A-37 Dragonfly Авіація Гватемала Латинська Америка Світ Штурмовики

Гватемала першою з латиноамериканських країн отримала штурмовики А-37В.  Ще з початку 1960-х рр. її збройні сили вели постійну боротьбу проти партизанів-“гверильяс”.

США з 1963 р. надавали урядові Гватемали військову допомогу. Американські військові радники консультували місцевих вояків щодо методів протипартизанської боротьби, відпрацьованих ними на початковому етапі війни у В’єтнамі.

Однак самими лише “добрими порадами” вони не обмежувались. Зі США в рамках програми МАР (Military Aid Program) надходило різноманітне озброєння, у тому числі й авіатехніка – навчально-бойові літаки Т-33А, бомбардувальники В-26К “Інвейдер”, гелікоптери UН-19 («Сікорський» S-55). ВПС США також брали безпосередню участь в боях проти партизанів. В Гватемалі вони задіяли літаки В-26К і Т-28, перекинуті з зони Панамського каналу.

Досить швидко вдалось знайти оптимальний алгоритм взаємодії американських і гватемальських авіаторів – літаки ВПС Гватемали здійснювали розвідку вдень, а вночі по виявлених цілях працювали американці. Завдяки цьому в 1968 р. урядовим військам вдалось перейти до наступальних дій і розгромити більшість повстанських загонів в східних департаментах Ісабель і Сакапа.

До початку 1970 р. гватемальський уряд досить впевнено контролював більшість території країни, але остаточно розгромити повстанців не вдавалось. Передбачаючи можливість загострення внутрішньополітичної ситуації в Гватемалі і не бажаючи втягнення своїх збройних сил у ще одну війну, адміністрація США ухвалила рішення про збільшення обсягів військово-технічної допомоги гватемальському урядові. Завдяки цьому Гватемалі вдалось отримати і штурмовики “Дрегонфлай”.

Партію з восьми відносно нових А-37В передали гватемальським ВПС в середині травня 1971 р. Літаки надійшли у 4-ту мисливсько-бомбардувальну ескадрилью (Escuadron Caza y Bombardeo), де замінили зношені В-26, які фактично не літали з 1969 р. Нові літаки отримали номери починаючи з «400» з кроком «4» – «400», «404», «408» і так далі. Перед цифрами писали абревіатуру FAG – Fuerza Aerea Guatemalteca. Назва «Дрегонфлай» в гватемальських ВПС не прижилась, і А-37В отримали напівофіційне прізвисько «Альфа».

A-37B ATAQUE FAG

Першим завдання для пілотів нових літаків стала підготовка до щорічного параду на честь Дня збройних сил, який відзначається 30 червня. Льотчики, які ледве встигли освоїти А-37В, готували досить складну пілотажну програму. Результат був дещо передбачуваним – ВПС Гватемали втратили першу “Альфу”.

26 червня 1971 р. під час тренування над столичним аеродромом Ла Орора (La Aurora) четвірка літаків відпрацьовувала “мертву петлю” у зімкненому строю “ромб”. Тенієнте Анаклето Маса (Anacleto Maza, який пілотував замикаючий борт FAG-416, не зміг утримати дистанцію і таранив літак ведучого – майора Даніло Генрі (Danilo Henry). Внаслідок удару в майора був пошкоджений хребет, однак він зумів втримати управління і скерував свій літак (борт FAG-412) на пустир віддалік від житлових кварталів.Літак розбився, пілот загинув, але інших жертв вдалось уникнути. Тенієнте Маса, незважаючи на пошкоджений від удару механізм носової стійки шасі, зумів благополучно посадити літак, який після ремонту повернули в стрій.

В будь-якій європейській країні так пригода неминуче призвела б до “оргвисновків” стосовно командування ВПС, не кажучи вже про безумовне скасування демонстраційних польотів. Але в Латинській Америці на такі речі дивляться простіше – повітряна частина параду 30 червня пройшла за повною програмою. Більше того,ближче до полудня, одразу після закінчення параду, на нових літаках покатали перших осіб держави і армії – президента генерала Карлоса Арану (Carlos Arana) міністра оборони генерала Рене Вассо (Rene Vassaux) і начальника генштабу генерала Кьєелла Лагеруда (Kjell Laugerud).

Cessna A-37A Dragonfly

Решту 1971 р. 4-та АЕ провела на авіабазі Сан-Хосе, на тихоокеанському узбережжі Гватемали. Тут під керівництвом американських інструкторів зі складу Рухомого навчального загону (MTD – Mobile Training Detachment) гватемальскі пілоти освоювали способи застосування А-37В в протипартизанських операціях.Бойовий дебют “Альф” відтягувався – у війні проти повстанців настало затишшя. З невеликими групами інсургентів які час від часу “здіймали галас” в різних департаментах країни, цілком справлялись Т-33 і Р-51 з інших ескадрилій.

Паралельно з бойовою підготовкою тривали і тренування пілотажної команди. В той час в гватемальських ВПС вже існували дві пілотажні команди – на Т-33 і на Р-51 (кожна в складі п’яти машин). Команда на “Альфах” отримала назву «Кетсалес» (Quetzales).* Вона виступала на шести літаках – група з чотирьох машин і два літаки “соло”. Літаки, які загалом зберігали прийняту для ВПС США в Південно-Східній Азії схему камуфляжу, отримали додаткові декоративні елементи. Зовнішні поверхні паливних баків на кінцівках крила і вертикальне оперення пофарбували в жовтий колір. На баках намалювали кетсаля, що летить в оточенні зірок.

Група “Кетсалес” інтенсивно тренувалась, готуючись до призначеного на грудень 1972 р. святкування ювілею ВПС, Чергова катастрофа ледь не поставила хрест на цьому авіашоу – під час тренування на початку листопада 1972 р. розбились одразу чотири “Мустанги”, загинули чотири пілоти. Однак вранці 8 грудня дві інші пілотажні групи – на Т-33 (у ВПС Гватемали прозваних “Танго”) і на А-37В – у повному обсязі показали свої пілотажні програми перед широкою публікою. Пілоти “танго” будували свою програму на демонстрації швидкісних характеристик свої літаків. А ось “Кетсалес” зробили акцент на маневрених властивостях.** За два дні “Кетсалес” повторили свій демонстраційний політ. При цьому в якості пасажирів навіть взяли цивільних осіб – кореспондента місцевої газети і Віллі Коронадо – ентузіаста стендового моделізму.

Та свята неминуче змінюються буднями. “Альфам” повернули звичне камуфляжне забарвлення. Повернувшись на авіабазу Сан-Хосе, 4-та АЕ відновила бойову підготовку.

Гватемальські легкі штурмовики A-37B

А-37В розглядались у гватемальських ВПС, насамперед, як засіб для “внутрішнього вжитку”. Однак їхній бойовий дебют відбувся за кордоном. Навесні 1973 р. в сусідньому Сальвадорі через “демократично” проведені вибори вкрай загострилась політична обстановка. Група молодих армійських офіцерів, незадоволених результатами виборів, 25 березня підняла заколот. Вони атакували резиденцію президента Санчеса і взяли в полон його самого та членів його родини. Своєю метою заколотники проголосили прихід до влади Наполеона Дуарте – мера Сан-Сальвадору і головного суперника Санчеса на минулих виборах. Велика колона повсталих військ рухалась до Сан-Сальвадору. Військове командування, яке зберігало відданість президенту, не було впевнене в лояльності національних ВПС, і звернулось за допомогою до Гватемали. П’ять гватемальських літаків – три А-37В і два Т-33А – з аеродрому Ла Орора виконали наліт на колону повсталих і розсіяли її бомбами і НАР. В цій ситуації особовий склад сальвадорських ВПС швиденько підтвердив відданість президентові Санчесу. До кінця дня заколот у Сальвадорі був придушений.

1973 рік і перша половина 1974-го для 4-ї АЕ пройшли відносно спокійно. Ескадрилья в основному займалась тренувальними польотами. Але з середини 1974 р в Гватемалу почали прибувати підготовлені на Кубі партизанські групи. Зстосовуючи тактик “вдар і тікай”, вони завдали низку відчутних ударів по військових постах і гарнізонах в північно-західних департаментах Уеуетенанго (Huehuetenango) і Ель-Кіче (El Quiche), досить віддалених від традиційних партизанських районів на сході країни.

Гватемальські ВПС знову взялись до бойової роботи, але їхні можливості порівняно з попередніми роками суттєво знизились. “Мустанги” після згаданої нами катастрофи остаточно списали, а Т-33 довелось законсервувати через брак запчастин. В 4-й АЕ лишилось тільки шість літаків – борт FAG-420 розбився через пожежу двигунів в тренувальному польоті (пілот загинув). Для виправлення ситуації гватемальський уряд звернувся до США з проханням поставити в рамках програми МАР додаткову партію “Дрегонфлаїів”. П’ять новеньких – щойно з конвеєра фірми “Цессна” – штурмовиків прибули в Гватемалу в серпні 1975 р. Як і машини першої партії, вони відрізнялись від стандарту відсутністю обладнання для дозаправки в повітрі (Гватемала стала єдиною країною, яка отримала А-37В без такого обладнання).

Далі буде.

Патч A-37B ATAQUE FAG

* Кетсаль – невелика зелена пташка з червоними грудьми і довгим пір’ям хвоста, національний символ Гватемали.
** Взагалі, “Дрегонфлай” ідеально підходить для вищого пілотажу. На це не часто звертають увагу, але питома тягу цього літака (без зовнішніх підвісок) дорівнює 1 – як у кращих винищувачів 4-ї генерації.


Сподобався матеріал? Підтримай незалежний проект - одна кава - 30 гривень - дозволять нам працювати для Вас!


➡ Приват 5168 7422 0031 9014

➡ Моно: 4441 1144 4179 6255

Cessna A-37 Dragonfly Авіація Гватемала Латинська Америка Світ Штурмовики

Останні публікації автора