Молот Тора: самохідний міномет Mjolner

Донедавна мінометне озброєння шведської армії було представлене лише традиційними транспортованими мінометами — 81-мм m/84 і 120-мм m/41. Для їх заміни з 1996 року спільно з Фінляндією здійснювалася програма створення вельми «просунутого» самохідного міномета AMOS. Двоствольна 120-мм система монтувалася в башті, яку можна було встановлювати на різні колісні і гусеничні шасі, і навіть на катери. Система характеризується високим рівнем автоматизації, відмінними балістичними характеристиками, гарною швидкострільністю, але цілком очікувано виявилася дуже дорогою. У грудні 2010 року AMOS взяли на озброєння армії Фінляндії, але шведські військові змушені були відмовитися від нової «іграшки» через фінансові обмеження. Однак ідею одержати самохідний міномет вони не полишили.

Концепція

У 2013 році почалося концептуальне опрацювання нового самохідного міномета, покликаного стати дешевшою альтернативою AMOSa. Вибір бази був наперед визначений – армія ще 2003 року закупила 40 шасі БМП CV90, розраховуючи встановити на них системи AMOS. Як і невдаха-попередник, новий міномет мав бути двоствольним, але без складного автомата заряджання. Його слід було встановити у закритій башті.

Дальність стрільби нового самохідного міномета мала становити щонайменше 10 км. Неодмінною вимогою було наявність автономної навігаційної системи та автоматизованої системи підготовки даних для стрільби. Тривалість підготовки до відкриття вогню не мала перевищувати двох хвилин.

У грудні 2016 року шведське Агентство оборонних закупівель (FMV) схвалило контракт із концерном «ВАЕ системз», який передбачав закупівлю в перспективі щонайменше 40 самохідних мінометів, названих «Мйольнір» – на честь молота бога Тора. На той момент вартість контракту оцінювалася приблизно в 68 мільйонів доларів. Робота рухалася без заминок, і вже у березні 2017 року було оголошено, що взяття нового міномету на озброєння очікується у другій половині 2019 року. Для цього потрібно завершити виготовлення прототипу «Мйольніра» не пізніше осені 2017 року.

У травні 2018 року виробник поінформував про початок стрільбових випробувань «Мйольніра», а в серпні на полігоні біля Бодена відбулася перша презентація самохідного міномета. У лютому 2019-го на заводі в Ернськольдсвіку представники FMV прийняли чотири передсерійні «Мьольніри», призначені для військових випробувань та підготовки екіпажів.

Нарешті, у вересні 2019 року міномет прийняли на озброєння, привласнивши складне офіційне найменування Granatkastarpansarbandvagn 90120 (буквально — «броньована гусенична машина, яка стріляє гранатами»). Зазвичай його скорочують до Grkpbv 90. Таким чином, намічені терміни створення системи вдалось дотримати. У сучасних умовах це, швидше, виняток із правил — ми давно вже звикли до повідомлень про «зсуви вправо» термінів розробки тих чи інших видів озброєння.

Конструкція

Компонування Grkpbv 90 відповідає базовій машині: праворуч у передній частині знаходиться моторно-трансмісійне відділення, ліворуч – відділення управління з робочим місцем механіка-водія з люком і трьома перископами, а за ними – бойове відділення з баштою. В останній розташовані робочі місця трьох членів екіпажу: командира, який виконує також функції навідника – праворуч попереду, а двох заряджальників – з боків блоку стволів. Для доступу в башту служать два люки над місцями командира та лівого заряджальника. Біля командирського люка встановлено п’ять перископів, а біля люка заряджальника – два. Маса башти складає 7 тонн.

Основне озброєння «Мйольніра» – два 120-мм гладкоствольні міномети зі стволами завдовжки 2000 мм, встановлені у спільній люльці. Максимальна початкова швидкість міни перевищує 500 м/с. Це забезпечує максимальну дальність стрільби понад 13 км, мінімальна ж становить 500 м. «Мйольнер» не має можливості стрільби прямим наведенням: діапазон робочих кутів піднесення, за яких дозволяється ведення вогню, становить від +45 (за деякими даними, +40) до +85 градусів. Горизонтальне наведення можливе в секторі 70 градусів – по 35 градусів праворуч і ліворуч. Механізми вертикального та горизонтального наведення мають ручні приводи та обслуговуються заряджаючим. Відмову від силових приводів наведення розробники пояснюють прагненням зниження вартості самохідки.

Міномети є дульнозарядними – рішення, м’яко кажучи, нетипове для самохідних мінометів закритого типу. Це змусило застосувати спеціальний механізм, що подає міни зсередини башти до зрізу ствола. Вогонь зі стволів ведеться почергово. Максимальна швидкострільність складає 16 пострілів за хвилину, а тривала – 6-9 пострілів за хвилину.

Боєкомплект «Мйольніра» становить 104 міни, з них 56 знаходяться в укладці в кормовій частині башти. Поповнення боєкомплекту здійснюється через двоє дверцят в задній стінці башти. Додаткова боєукладка на 48 мін розташована у корпусі машини. «Мйольнір» може вести вогонь осколково-фугасними мінами НЕ-А1/А2 (маса 12,8 кг), HE-ER (15 кг), MERHE (15 кг), димовими MILL (14 кг), освітлювальними IR-SMK (14) кг), а також керованими мінами STRIX. Останні мають більшу довжину порівняно зі звичайними мінами, і для них передбачено шість гнізд у боєукладці в корпусі машини.

Для скорочення часу, необхідного для вироблення даних для стрільби, самохідка обладнана інерційною навігаційною системою POS-2, основними компонентами якої є гіроскопи та акселерометри. За бажанням замовника Grkpbv 90 може бути додатково обладнано приймачем супутникової навігаційної системи GPS.

Координати цілей розрахунки самохідних мінометів, як правило, отримують з передових постів спостереження. Перед початком стрільби Grkpbv 90 займають позиції, після чого їх точні координати передаються на КП вогневого взводу. Балістичний комп’ютер, що є на командному пункті, виробляє установки для стрільби, які по радіо передаються на самохідки. Після наведення мінометів подається команда на відкриття вогню. Час на підготовку «Мйольніра» до стрільби не перевищує двох хвилин з моменту заняття позиції, залишити позицію самохідка може за одну хвилину. У разі виходу з ладу КП вогневого взводу міномет може вести вогонь в аварійному режимі із застосуванням прицілу-панорами.

Силова установка Grkpbv 90 складається з восьмициліндрового дизельного двигуна DSI 14 потужністю 550 к.с. та гідромеханічної трансмісії X300-5N. Коробка передач забезпечує чотири швидкості вперед і дві назад. Ходова частина (на один борт) включає сім опорних котків, ведуче колесо переднього розташування і напрямне – заднього. Машина по шосе може розігнатися до 70 км/год.

Служба

Ще до початку серійного виробництва «Мйольнірів» шведські військові розпочали підготовку до їх введення в стрій. Насамперед розроблялися основи бойового застосування нового для армії Швеції виду озброєнь. На початку 2019 року було оголошено про набір військовослужбовців на курси інструкторів з обслуговування Grkpbv 90, які проводили спеціалісти фірми «ВАЕ Системз».

Самохідні міномети «Мйольнір» надходять на озброєння мінометних батарей важких маневрених (механізованих) батальйонів. Кожна з них включає вісім самохідок, розбитих на два взводи по чотири машини. Командний пункт взводу знаходиться на колісному БТР «Патріа» Patgb 203 або на гусеничному транспортері Bv 206. Такі ж гусеничні транспортери використовуються для підвезення боєприпасів та перевезення груп артилерійських спостерігачів.

Первісними планами передбачалось формування батарей «Мйольнерів» у п’яти батальйонах: 41-му та 42-му з полку Р4 «Скараборг» (Сковде), 71-му з полку Р7 «Седра Сканска» (Ревінгехед), а також 191-му та 192-м із полку I19 «Норрботтенс» (Боден).

Під час церемонії передачі перших серійних самохідних мінометів, що відбулася у вересні 2019 року в Сковде, три «Мйольніри» несли прапори всіх трьох полків, на озброєння яких надійдуть самохідні міномети. Однак в першу чергу нові бойові машини надійшли до батальйонів полку Р4. У березні 2020 року їхній особовий склад розпочав відпрацювання вогневих вправ у складі взводів на полігоні Фалун. Постачання всіх 40 самохідних мінометів завершилося наприкінці 2020 року.

На додачу до первісно замовлених 40 самохідних мінометів шведи замовили ще 40 – 20 в лютому 2022 р. і 20 в січні 2023-го. Завершення поставок заплановане на 2025 р. В рамках останнього контракту шведська армія замовила і нову систему управління вогнем LSS, яка буде інтегрована і на раніше замовлені міномети.

Зараз армія Швеції має шість механізованих батальйонів з танками Strv 122 і БМП CV90 (в кожному дві роти танків і дві – БМП) – 41-й, 42-й (формально вони танкові), 72-й, 181-й (цей батальйон, дислокований на о. Готланд, має одну танкову роту і одну роту БМП), 191-й і 192-й. Якщо рахувати по вісім мінометів на батальйон – це дає 48 мінометів. Куди піде решта? Можливо (але нелогічно), що вони надійдуть у 12-й і 71-й механізовані батальйони, озброєні колісними БТР «Патріа». Можливе й формування нових механізованих батальйонів, для яких знадобляться «Мйольніри».

«Мйольнір», з одного боку, характеризується добрими балістичними характеристиками, але з іншого — його бойові можливості довелося обмежити через прагнення до здешевлення бойової машини. Тому вже зараз розробляються пропозиції щодо вдосконалення самохідного міномету. Зокрема, заміна ручних приводів вертикального наведення електричними дозволить реалізувати режим вогню MRSI — одночасне ураження цілі кількома мінами. Доцільним є оснащення «Мйольнера» вимірювачем початкової швидкості мін, а в ідеалі – і власним балістичним комп’ютером. Підвищенню здатності до виживання машини на полі бою слугуватиме заплановане дообладнання її димовими гранатометами, а також озброєння кулеметом (можливо — в дистанційно керованій установці).

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818