Морські міни, або все що ви хотіли дізнатися про роботів, які працюють, доки ніхто не бачить

Були часи, коли битви на морі часто перемагалися тараном або прямим гарматним пострілом. Але йшли часи, дивитися в очі супротивнику ставало все важче. І виникла зброя, яка взагалі працює, доки людина відпочиває — морські міни.

Сучасні морські міни є розумнішими, ніж деякі адмірали, та смертоносні, як ядерна зброя.

Перед тим, як познайомити шановану аудиторію з сучасними зразками та новітніми концепціями доставки мін, пропоную розглянути хоча б класифікацію мін за призначенням (найчастіше, характеризується глибинами встановлення і роботи).

Про що нам говорить схема на малюнку вище. Зони встановлення мін чітко розділені за глибиною моря. Для зони прибою (0-3 м глибини) найкраще підходять донні та протидесантні міни. Для мілководдя (3-12 м глибини) вже можна використовувати донні, якірні та плаваючі міни. Для прибережних (12-60 м глибини) і відкритих вод (60 м і глибше) також треба додати випірнаючі міни, оскільки ефективність донних мін, наприклад, проти надводних кораблів, різко знижується.

Коротко про розповсюджені типи мін:

Якірні — корпус з позитивною плавучістю, утримується на заданій глибині під водою на якорі за допомогою тросу. Основа сучасних мінних сил. Відрізняється компактністю, ефективністю, низькою вартістю

Донні – встановлюються на дні моря. Найбільш ефективні на глибинах до 60 м

Плаваючі – дрейфують за течією, утримуючись під водою на заданій глибині

Випірнаючі – встановлені на якір, а при спрацьовуванні від’єднуються від якоря і випірнають на поверхню для враження корабля

Самонавідні – електричні торпеди, утримувані під водою якорем або лежать на дні. Реєструють корабель головкою самонаведення і вражають його, як торпеда

Кожен з видів торпед пройшов певний шлях еволюції і зараз представлений наступними зразками.

Донна неконтактна міна MN103 “Manta”

Міна розроблена італійськими спеціалістами і являється взірцем для всіх конструкторів мін і нічним кошмаром для тральщиків та поганою згадкою для крейсера типу Тікоденрога. Вага — 220 кг, з яких вибухівки — 130 кг.  Метод постановки мін — укладування на воду за допомогою крану та стропильної системи.

Глибина постановки — від 2.5 м до 100 м (тут вона серйозно загрожує підводним човнам). Розроблена в 70-х роках, оснащена склопластиковим корпусом, акустичним та магнітним датчиком, вона відрізняється дуже високою ефективністю. При цьому, час відкладеної активації може досягати 63 дні, тобто кораблі 2 місяці можуть ходити прямо над нею без проблем, а потім, раптом…. Бойовий шлях міни славетний, однак не таким його уявляли конструктора, бо жертвою цієї міни став крейсер ВМС США в 1991р біля Кувейту. Дві міни вартістю в 15-20 тис. дол США кожна нанесли пошкоджень USS Princeton сумарно на 24-100 млн дол США (дані розходяться) і завадили йому виконати бойове завдання.

Чому так сталося? Міна має склопластиковий корпус, добре тримається на дні, і швидко замулюється. В місцях активного руху кораблів її легко сплутати з автопокришкою, деталями корабля, сміттям. Враховуючи, що в бойовому стані вона може знаходитися 1 рік, шукати її треба довго і дуже уважно. З цим не завжди можуть впоратися навіть сучасні інструменти.

Mark 60 Captor

Ідея використати торпеду 324 мм як пересувну міну для того, щоб збільшити зону враження кораблів, виявилася дуже продуктивною. Пристрій представляє собою невеликий контейнер, в якому розміщена торпеда Мк. 46. При потраплянні у воду, контейнер відділяється від якоря і займає вертикальну позицію. Глибина встановлення  – до 914 м, дальність роботи головки самонаведення — до 1500 м., дальність ходу торпеди — 7 км. Періодичність роботи — 40 сек кожні 5 хв. , вага — близько тони, при вазі вибухівки в 44 кг (PBXN-103, 1.7 раза потужніше тротила). Зараз замінюється модифікацією з торпедою Мк. 50, модифікація називається Substrike.

Авіаційна плануюча міна Quickstrike-ER

Основою для цієї міни стала бомба Mk 82, додатково оснащену австралійським модулем корекції і планування Winged JDAM-ER. Міна обладнана крилами та стабілізаторами, і при скидання на швидкості 0.8М і 11 000 м висоти може пролетіти 74 км перед приводненням.

Це дозволяє скидати міни без входу в зону ППО супротивника, не кажучи вже про значне підвищення скритності постановки. Міни також оснащуються блоками неконтактних детонаторів Mk 57 TTD і Mk 71 TTD.

Самотранспортована донна міна – торпеда Mk.67 SLMM

Принцип дії таких мін в тому, що боєголовка торпеди і головка самонаведення замінюються на донну безконтактну дію. Такий самохідний апарат виходить на задану точку і залягає на дно. Саме ця міна-торпеда була розроблена на базі торпеди Mk37 Mod2, але новітні модифікації базуються на конструкції Mk48 Mod4 (ISLMM) і оснащені двома мінами, які встановлюються незалежно одна від одного. Дальність ходу такої торпеди складає 16.5 км, зі швидкістю 48 вузлів. Детонатори  – гідродинамічні і магнітні, а вага боєголовки — 234 кг.

Шведи також готують на 2022 рік проект такої самохідної міни на базі НПА AUV62, за габаритами схожий на 533 мм. Дальність постановки мін таким пристроєм буде складати 24 милі. Схожий проект є і у США, на базі підводних безпілотників великих розмірів, для одночасної доставки декількох мін одночасно на дальність до 100 миль.

МДМ-1, МДМ-2,МДМ-3, МДМ-5 — морські донні міни, що знаходиться на озброєнні ВМФ РФ.  Вони призначені для створення мінної небезпеки і враження надводних кораблів, підводних човнів в надводному і підводному положеннях, а також десантних засобів при встановленні коло берега.

Метод постановки — або з борту надводного корабля, або з літака. З підводного човна з торпедними апаратами калібру 534 мм можна встановлювати МДМ-1. Вага мін цього типу — від 590 кг до 1500 кг. При цьому різниться і вага бойової частини — від 300 до 1070 кг в тротиловому еквіваленті. Глибина встановлення міни — від 3 до 125 метрів. Детонатори — магнітні і гідроакустичні. Час роботи під водою — до одного року.

Протичовнова міна-торпеда ПМК-2.  Аналог американського Mark 60 Captor. Має діаметр корпусу в 534 мм і довжину до 8000 мм, що дозволяє встановлювати її не тільки з борту надводного корабля, літаків, а й з торпедних апаратів підводного човна. Маса міни складає до 1800 кг при масі вибухівки в 130 кг. Як і американський аналог, ПМК-2 після встановлення на глибині до 1500 м, головна частина від’єднується від якоря і піднімається до рівня 100-250 м і стає на бойове чергування. Розміри зони сканування — 500 на 500 метрів над міною. Після знаходження цілі, відбувається пуск торпедної бойової частини зі швидкістю до 80 м/с для враження цілі. Може бути активною до 1 року в бойовому положенні.

Висновки

Морські міни за рахунок автоматизації, адаптації та новітніх методів доставки їх у точки закладення, призводить до того, що міни зі зброї, якою обороняються, перетворилася на зброю наступальну.

Для паралізації судноплавства та зриву розгортання ворожого флоту тепер достатньо без заходу в зону дії ППО чи поза територіальними водами, виставити міни за допомогою плануючих бомб і підводних безпілотників.

Для України оснащення такими засобами постановки мінних полів може стати частиною асиметричної відповіді на Чорному морі та одним з засобів зберегти бюджет на початковому етапі створення повноцінного флоту. Для цього достатньо закупити близько 200-300 сучасних мін та засобів їх доставки. Наприклад, Су-24 може нести 5-6 шт. Quickstrike-ER в версіях вагою 500-1000 фунтів для швидкого блокування бухт та виходів з Чорноморських портів РФ і окупованого Криму. Виліт ескадрильї рівноцінний постановці 50-60 мін за заданими координатами без входу в зону враження ЗРК. При цьому, частина цих мін може бути представлена муляжами, що ніяк не знизить витрати ресурсів і часу на їх знищення з боку РФ.

Додатковою можливістю для серйозного прогресу в засобах доставки мін, бойових пловців та сенсорів стане створення підводного безпілотника, схожого на проект для ВМС США під назвою Proteus. Він представляє собою платформу, яка може працювати в двох іпостасях: безпілотної вантажівки для дистанційної або автоматичної доставки вантажів або сенсорів в задану точку, або засіб доставки бойових водолазів та диверсійних груп під водою.

Параметри Proteus:

Довжина: 7,82м
Діаметр: 1,62м
Водотоннажність: 4120 кг
Швидкість: 10 вузлів макс, 8 вузлів крейсерська
Дальність в режимі безпілотника — 900 миль, в пілотованому варіанті — в залежності від обладнання для водолазів
Максимальна глибина експлуатації: 50м (пілотований), 70м (безпілотний)
Персонал: 2 екіпажі та чотири додаткові пасажири
Корисна навантаження: 2 х 900 кг зовнішніх ємностях (контейнери для зберігання, мобільні міни, торпеди, ракети, інші вантажі)
Акумулятори: 148 кВт*год. – базова модифікація,  296 кВт*год для посиленої версії.

Такий апарат міг би стати першим кроком до створення підводних сил, створити спроможності для диверсійних дій, підвищити безпеку та скритність мінних постановок.

Можливість постійного встановлення мін з підводного режиму, використовуючи дистанційні самохідні апарати може створити ситуацію, коли постійна мінна небезпека повністю блокує ворожий флот в його портах. При цьому, введення заборони на знаходження цивільних суден в територіальних водах Криму з боку України зніме відповідальність з ВМСУ за потрапляння на міни цивільних суден.

Закінчуючи статтю, хотілось би нагадати, що можливість зробити пробоїну такого розміру (зображення нижче) в десантному кораблі водотоннажністю більше 19000 тонн, коштувала Іракові близько 1900 дол. США в цінах 1991 року. Міна була розроблена перед Першою Світовою війною (!!!).

Корабль втратив боєздатність, згорнув виконання бойового завдання, боротьба за живучість продовжувалася більше 20 годин, ремонт зайняв 30 днів.