fbpx
Можливі механізми військово-політичної співпраці між Україною та США
Артем Волянюк Артем Волянюк Юрист. Серед сфери інтересів перш за все правове забезпечення сектора національної безпеки та оборони, а також питання спецслужб та їх реформування

Останні публікації автора

Можливі механізми військово-політичної співпраці між Україною та США

Можливі механізми військово-політичної співпраці між Україною та США

Історична та кримінально-правова характеристика тероризму в Україні

Історична та кримінально-правова характеристика тероризму в Україні

Женева та Відень як центри світового шпигунства

Женева та Відень як центри світового шпигунства

Національна безпека України: Складові елементи та виклики сьогодення

Національна безпека України: Складові елементи та виклики сьогодення

Військова присутність Китаю та Російської Федерації у різних точках земної кулі

Військова присутність Китаю та Російської Федерації у різних точках земної кулі

Військова хитрість та військове віроломство: розгляд понять через призму міжнародного гуманітарного права

Військова хитрість та військове віроломство: розгляд понять через призму міжнародного гуманітарного права

Стратегії національної безпеки США 2010, 2015 та 2018 років: порівняння

Стратегії національної безпеки США 2010, 2015 та 2018 років: порівняння

Огляд спроб реформування Служби безпеки України

Огляд спроб реформування Служби безпеки України

Розмежування понять воєнний та військовий злочин

Розмежування понять воєнний та військовий злочин

«ФРАНСАФРИКА»: Система франко-африканських політичних відносин у 20-21 століттях

«ФРАНСАФРИКА»: Система франко-африканських політичних відносин у 20-21 століттях

Система військової юстиції України: ретроспектива та сучасний стан

Система військової юстиції України: ретроспектива та сучасний стан

Оборонні документи України

Оборонні документи України

Феномен організацій Хамас та Хезболла: терористичні організації чи політичні партії з бойовим крилом

Феномен організацій Хамас та Хезболла: терористичні організації чи політичні партії з бойовим крилом

Зовнішні функції держави. Роль і місце в процесі утвердження обороноздатності та авторитету України

Зовнішні функції держави. Роль і місце в процесі утвердження обороноздатності та авторитету України

Розвиток системи військово-політичних відносин України з країнами  Європи, через призму російської агресії

Розвиток системи військово-політичних відносин України з країнами Європи, через призму російської агресії

Можливі механізми військово-політичної співпраці між Україною та США

США Україна-США

Починаючи з 2014 року ми мали змогу сотні, або навіть тисячі разів чути про вступ України до Північноатлантичного альянсу у короткостроковій або середньостроковій перспективі, про те навіть на 8 рік війни з Росією питання входження до блоку НАТО навіть на крок не зрушило з місця.

І це не дивно, якщо подивитися на склад блоку, оскільки в членах альянсу знаходиться безліч країн які мають активні або помірні проросійські погляди (Болгарія, Угорщина, Італія та в деяких моментах навіть Німеччина).

З нашого боку за цей час було виконано багато рекомендацій та нововведень, які номінально повинні були нас вже впритул наблизити до блоку, а саме:

  1. закріплення курсу на входження до НАТО спочатку в основоположних оборонно-стратегічних документах протягом 2014-2015 років (Стратегія національної безпеки, Воєнна доктрина), та закінчуючи офіційним закріпленням плану щодо вступ до Північноатлантичного блоку в основному законі нашої державі – Конституцій у 2019 році;
  2. Реорганізація та подальший розвиток Збройних Сил України, багато в чому по стандартам та нормативам НАТО;
  3. Наявність політичної волі та дипломатичних спроб з нашого боку прискорити це питання, через різні механізми, в тому числі бажання отримати ПДЧ.

Тому вважаю за потрібне розглядати інші тимчасові варіанти зближення з провідними країнами Заходу, для посилення військово-політичного, матеріально-технічного співробітництва, та для отримання при можливості деяких безпекових гарантій.

Хочу зазначити, що ці кроки ніяким чином не збивають Україну з довгострокового стратегічного курсу на входження в НАТО, він був, є і в подальшому буде основним політичним вектором руху держави.

Напевно найбільш доцільним буде опис можливих варіантів офіційно-нормативного закріплення зв’язків у безпековій та технічній площині саме з Сполученими Штатами Америки, оскільки державна є передовою в цих напрямках та протягом всіх років активно нас підтримує.

Виходячи з історичних прецедентів та діючого американського законодавства було сформовано 4 основних шляхи руху в цьому напрямку, деякі з них базуються на наданнях з боку США іншій стороні спеціального особливого статусу.

А саме:

  1. Договір про взаємну оборону
  2. Основний союзник поза НАТО
  3. Основний стратегічний партнер
  4. Партнер у сфері оборони

Серед запропонованих варіантів тільки перший варіант є таким який зобов’язує обидві країни у разі нападу на одну з них приймати активну участь у бойових діях, всі інші варіанти стосуються військової, технічної та економічної співпраці.

Тому і почнемо конкретизацію саме з Договорів про взаємну оборону. Як вже було зазначено вище це єдиний механізм з представлених який зобов’язує державу – підписанта надавати активну військову допомогу у разі нападу на державу-контрагента, хоча правильніше сказати не зобов’язує, а лише прописує та передбачає таку можливість, тому, що питання відповідальності за ненадання допомоги в таких ситуаціях є досить дискусійним.

Цікаво, що багато держав з переліку країн партнерів США поза НАТО мають такий договір, який виступає ніби додатковою функцією, вже виключно військово-політичного характеру, доповнюючи систему економічних та військово-технічних відносин які прямо витікають з наявності статусу партнера поза НАТО.

Для більш детального опису даного варіанту треба звернутися до наглядного прикладу, а саме до договору про взаємну оборону між США та Філіппінами, який був підписаний ще у 1951 році, про те він не має передбаченого терміну чинності, а в останній статті прописано,що договір є безстроковим, та вважається чинним до моменту поки одна з держав офіційно не визнає бажання його розірвати, і навіть після цього протягом року угода буде мати свою силу, термін дається для того, щоб держави могла встигнути зреагувати на можливі наслідки припинення дії угоди. Дана угода містить всього 8 статей і чітко зазначає, що держави підписанти у разі нападу третьої держави будуть активно підтримувати один одного у військовому плані.

Також, немало важливою є 5 стаття, де чітко прописано, що саме буде вважатися нападом та військовою агресією, з переліченням всіх можливих варіантів та видозмінених трансформацій військової агресії.

Ключовим моментом який не зазначається нормативно, але на практиці супроводжує угоду це поява американських військових об’єктів та контингентів на території країни підписанта, на тимчасовій або безстроковій основі, і саме цей момент як правило викликає багато суперечок та дискусій з боку опозицій в середині держави.

Тобто, можна сказати, що як будь яке інше політичне рішення підписання подібного договору матиме як позитивні так і суперечливі наслідки для країни, і тому таке рішення повинно мати повну підтримку серед суспільства.

Найбільш розповсюджений варіант це Основний партнер поза НАТО, практика надання країнам такого статусу бере свій початок ще з 1989 року, а законодавчу основу складає Закон «Про іноземну допомогу» 1961 року та деякі положення Кодексу федерального законодавства США.

Першою країною яка його отримала був Ізраїль, на даному етапі 17 країн мають даний статус, серед яких Австралія, Аргентина, Афганістан, Бахрейн, Бразилія, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Кувейт, Марокко, Нова Зеландія, Пакистан, Республіка Корея, Таїланд, Туніс, Філіппіни, Японія.

Кожна с країн пройшла свій шлях отримання, про те на мою думку загострити увагу треба саме на тій вигоді яку дані держави можуть отримувати внаслідок отримання цього статусу, ніж на історичних моментах.

Саме отримання даного статусу не тягне за собою гарантію військового захисту однією державою щодо держави яка зазнала нападу, тобто з першого погляду для України даний варіант є неприйнятним, оскільки глобальну нічого не змінює, але якщо роздивитися військово-технічну площину то можна побачити багато переваг.

Окрім загального посилення військово-технічного співробітництва даний статус надає такі широкі можливості як вступ у спільні проекти досліджень і розробок Міністерства оборони США на основі загальних витрат, надання додаткових фінансів цільового направлення (саме на розвиток ЗС), збільшення постачання та продажу Україні летальної зброї, компонентів, устаткування та засобів американського виробництва, відповідно і їх більш активне застосування збройними силами України (для нас один з пріоритетів), розвиток спільних проектів в аерокосмічній сфері, можливість розміщення американського військового контингенту на території держави (за виключним бажанням та нормативним закріпленням приймаючої сторони), обмін розвідувальною інформацією між спецслужбами.

Безперечно треба вказати, що починаючи з 2014 року Україна 3 рази намагалася отримати даний статус, про те і досі марно, хоча остання спроба 2019 року навіть знайшла підтримку Палати представників Конгресу США.

Що стосується третього і четвертого варіантів розвитку подій, а саме отримання статусу Основного стратегічного партнера США та Партнера у сфері оборони то це досить специфічні статусу, які отримали тільки Ізраїль та Індія.

Ізраїль з 1989 року був Основним партнером поза НАТО про те хотів ще більших дотацій, надходжень та гарантій з боку США, і тому зміг у 2014 пролобіювати отримання собі статусу Основного стратегічного партнера США, з усіма корисними для Ізраїлю наслідками.

Саме така держава як Ізраїль з усіх партнерів США отримує найбільші грошові кошти на військову, та військово-технічну сфері, щорічно понад 3 млрд. доларів, що складає близько 20 % від усього річного бюджету американської допомоги. Тобто, економічна сторона явно на користь Ізраїлю, який маючи ще до того чітко працюючу військову промисловість та тісні зв’язки з основними країнами виробниками зброї може ці кошти дуже ефективно використати.

Надання даного статусу Ізраїлю зобов’язало США і до деяких політичних преференцій для Ізраїлю, наприклад визнання незаконно захоплених Ізраїлем у Сирії, ще у 1967 році, Голанських висот, на яких у 1981 році в односторонньому порядку Ізраїлем був проголошений суверенітет.

Питання визнання Сполученими Штатами Америки столицею Ізраїлю міста Єрусалима теж можна пов’язати з плановим поглибленням відносин між двома країнами, хоча це рішення знову є абсолютно не законним та не обґрунтованим з боку міжнародного права.

Якщо підсумувати то можна сказати,що отримання подібного статусу пішло на користь абсолютно кожній державі власниці, і надало широкий спектр економічних, військово-технічних або навіть політичних переваг.

Цікавою з точки зору потенціалу військово-технічних розробок та поставок є система відносин між США та Індією, у 2016 році між двома країнами було підписано угоду про надання Індії статусу Партнером у сфері оборони, даний статус стосується тільки Індії, це була спроба переманити на свій бік Індію, через її зближення з Китаєм та Російською Федерацією в питаннях розробок та закупок зброї, яка поки має позитивні наслідки для США.

З економічної точки зору для України таке співробітництво та отримання подібного статусу було би не поганою додатковою функцією, оскільки практика Індії за останні 4-5 років доводить, що США можуть поставляти по низьким цінам досить глобальні види озброєння або навіть перенести виробничі потужності на територію країни контрагента, у разі обрання даного виду озброєння основним.

В будь-якій домовленості є 2 сторони медалі, відносини між США та Індією не стали виключенням, коли Індія захотіла придбати російські системи С-4000, США одразу пригрозили Індії економічними та політичними санкціями, оскільки на їх погляд це суперечить їх основним домовленостям, таким чином показуючи свій контролючо-вирішальний статус в подібних ситуаціях.

Якщо зробити короткий висновок то можна побачити переваги в кожному з наведених варіантів саме для України, будь-яких з них тільки посилить нашу обороноздатність, про те відкритим та обговорюваним залишається питання єдиної точки зору в середині нашої держави стосовно цього та безумовно питання безпосередньої політичної волі США в наданні чи навпаки не наданні нам одного із статусів, та найголовніше ціна таких відносин, чи вимагатиме наш союзник щось замість….


Сподобався матеріал? Підтримай незалежний проект - одна кава - 30 гривень - дозволять нам працювати для Вас!


➡ Приват 4149 6293 1808 2567

➡ monobank: 4441 1144 4179 6255

➡ PayPal [email protected]

➡Patreon https://www.patreon.com/milinua  

 


Побачили неточність чи маєте чим доповнити матеріал? Напишіть нам: [email protected]

Підписуйтесь на наші соцмережі:
Facebook
Twitter
YouTube
Телеграм
Viber


США Україна-США

Останні публікації автора

Можливі механізми військово-політичної співпраці між Україною та США

Можливі механізми військово-політичної співпраці між Україною та США

Історична та кримінально-правова характеристика тероризму в Україні

Історична та кримінально-правова характеристика тероризму в Україні

Женева та Відень як центри світового шпигунства

Женева та Відень як центри світового шпигунства

Національна безпека України: Складові елементи та виклики сьогодення

Національна безпека України: Складові елементи та виклики сьогодення

Військова присутність Китаю та Російської Федерації у різних точках земної кулі

Військова присутність Китаю та Російської Федерації у різних точках земної кулі

Військова хитрість та військове віроломство: розгляд понять через призму міжнародного гуманітарного права

Військова хитрість та військове віроломство: розгляд понять через призму міжнародного гуманітарного права

Стратегії національної безпеки США 2010, 2015 та 2018 років: порівняння

Стратегії національної безпеки США 2010, 2015 та 2018 років: порівняння

Огляд спроб реформування Служби безпеки України

Огляд спроб реформування Служби безпеки України

Розмежування понять воєнний та військовий злочин

Розмежування понять воєнний та військовий злочин

«ФРАНСАФРИКА»: Система франко-африканських політичних відносин у 20-21 століттях

«ФРАНСАФРИКА»: Система франко-африканських політичних відносин у 20-21 століттях

Система військової юстиції України: ретроспектива та сучасний стан

Система військової юстиції України: ретроспектива та сучасний стан

Оборонні документи України

Оборонні документи України

Феномен організацій Хамас та Хезболла: терористичні організації чи політичні партії з бойовим крилом

Феномен організацій Хамас та Хезболла: терористичні організації чи політичні партії з бойовим крилом

Зовнішні функції держави. Роль і місце в процесі утвердження обороноздатності та авторитету України

Зовнішні функції держави. Роль і місце в процесі утвердження обороноздатності та авторитету України

Розвиток системи військово-політичних відносин України з країнами  Європи, через призму російської агресії

Розвиток системи військово-політичних відносин України з країнами Європи, через призму російської агресії