NASAMS – для Норвегії, для світу і для України

Війна збагатила наш повсякденний лексикон цілою низкою термінів, раніше відомих тільки вузькому колу фахівців. PzH 2000, MLRS, HIMARS – хто з нас не зустрічав ці абревіатури на сторінках фейсбуку, телеграму чи шпальтах старомодних газет? А вже кілька днів за нашу увагу змагається нова абревіатура – NASAMS. Що ж криється за цими кількома літерами латиниці?

Абревіатура NASAMS розшифровується як Norwegian Advanced Surface to Air Missile System, тобто «Норвезька удосконалена система “поверхня-повітря”». Іншими словами, це зенітний ракетний комплекс, спроєктований під вимоги збройних сил Норвегії спільними зусиллями місцевої фірми «Конгсберг» і американського концерну «Рейтеон». Норвежці потребували заміни модернізованим, але поступово старіючим ЗРК середньої дальності «Імпрувд Гоук», та – о диво! – нічого підхожого зброярський ринок вільного світу запропонувати не міг… «Ну, якщо купити не можна – зробимо самі!».

Норвегія – країна невелика, військовий бюджет її не бездонний. Проєктування ЗРК «з нуля» вона потягнути не могла. Довелось викручуватись, комбінувати вже існуючі елементи. В результаті, у повній відповідності до законів діалектики, вийшла нова якість – перший у світі ЗРК з відкритою архітектурою. Що мається на увазі? Раніше такі комплекси створювались, вибачте за тавтологію, в комплексі: ракета, радіолокаційні станції, система наведення, командний пункт та інші компоненти могли функціонувати тільки в жорстких рамках конкретної системи. Будь-яка модернізація потребувала болісного і вартісного хірургічного втручання в комплекс. А ось NASAMS зліпили з «кубиків», які легко можна було замінити або й додати, розширивши можливості ЗРК.

Проєктування NASAMS почалось у 1989 р. За чотири роки ЗРК почав випробування, а вже 1994-го надійшов на озброєння Повітряних сил Норвегії.

NASAMS використовує американські ракети АІМ-120А AMRAAM – найновіші на той час керовані ракети класу «повітря-повітря» з активною радіолокаційною головкою самонаведення (ГСН). В зенітному варіанті вони запускаються з контейнерів. Шість таких контейнерів встановлені на пусковій установці (ПУ) – платформі з механізмами наведення. ПУ транспртується автомобілем, але в бойовому положення встановлюється на ґрунт. Жодних додаткових механізмів для цього не потрібно – платформа піддомкрачується, і автомобіль виїжджає з-під неї. ПУ забезпечує кут горизонтального наведення 360º, а пуск ракет здійсюється при фіксованому куті піднесення 30º.

АІМ-120А важить 150 кг. Діапазон ураження в зенітному варіанті становить по дальності 2,5-25 км, а по висоті – 0,03-16 км.

Другий ключовий елемент ЗРК – РЛС AN/МPQ-64 «Сентінел». Вона теж не розроблялась «з нуля», а створювалась на базі контрбатарейного радара AN/TPQ-36А. Конструкція РЛС досить компактна, монтується вона на одновісному причепі. Дальність виявлення повітряної цілі класа винищувач сягає 60 км. Радар одночасно може супроводжувати до 60 цілей і наводити на обрані з них три ракети. Для роботи в умовах радіоелектронних завад до складу ЗРК входить також оптоелектронна станція NTAS.

Базовим модулем ЗРК NASAMS є взвод, який складається з трьох ПУ, одного радару і командного пункту (КП). Три взводи складають батарею, в межах якої функціонує єдина інформаційна мережа. Завдяки цьому кожен радар може забезпечувати цілевказанням пускові установки з будь-якого взводу, а не тільки з власного. Окремого КП батареї нема – його функції виконує один зі взводних КП.

У 1999 р. з’явився ЗРК NASAMS-2 (взятий на озброєння 2007 р.), який має удосконалений радар AN/MPQ-64F1, нову оптоелектронну станцію, удосконалений КП, а також може працювати в системі лінії передач даних «Лінк-16». Третя ґенерація ЗРК NASAMS-3 з’явилась у 2019 р. Вона має повністю оновлений КП, а пускові установки пристосовані до використання ракет малої дальності АІМ-9Х «Сайдвіндер» (з інфрачервоною ГСН) та ракет збільшеної дальності AMRAAM-ER. Для останніх дальність пуску сягає 40 км, а досяжність по висоті – 21 км. Удосконалення NASAMS триває – скажімо, у жовтні 2021 р. концерн «Рейтеон» оголосив намір інтегрувати в комплекс новий радар GhostEye MR.

На початках NASAMS не був особливо популярним на світовому ринку озброєнь – упродовж десятиліття цей ЗРК використовувався тільки Норвегією. Ситуація змінилась після терактів 11 вересня 2001 р., коли США придбали такі ЗРК для посилення ППО Вашингтону. У 2003 р. чотири вогневих модулі NASAMS-2 замовила Іспанія, у 2006-му два модулі придбали Нідерланди, а у 2009-му вісім модулів замовила Фінляндія (для заміни радянських «Буків»). У 2011 р. цей ЗРК замовила Чилі. Дві батареї отримала також Індонезія. А Литва стала першим отримувачем NASAMS-3 – дві батареї по чотири ПУ вона отримала у 2020 р., а зараз веде переговори про купівлю додаткової партії. З цього року NASAMS-3 почне отримувати Австралія, з наступного – Угорщина. Також ці комплекси замовлені Оманом і Катаром. «Інтернаціоналізація» ЗРК призвела до того, що у маркетнигових матеріалах літеру N в абревіатурі розшифровують вже не як Norwegian, а як National.

Анонсоване постачання Україні ЗРК NASAMS стане суттєвим кроком в напрямку розширення можливостей нашої ППО – адже цей комплекс ефективний не лише проти літаків, але й проти крилатих ракет. Звісно, дві вогневі одиниці – це крапля надії в морі потреб, але будемо сподіватись, що за ними підуть нові комплекси. Треба сказати, що ще у «Візії Повітряних Сил – 2035», опублікованій у травні 2020 р., придбання 36-40 комплексів NASAMS (або їм подібних) визначалось як пріоритет у модернізації зенітних ракетних військ. Реалізувати цю програму пропонувалось вже до 2025 р., але потрібно було на неї всього-навсього 50 млрд гривень…