Південнокорейські літаки T-50 та FA-50

Історія нашого сьогоднішнього героя починається в кінці дев’яностих років минулого століття.

Компанія Samsung створила учбовий літак, який після обладнання сучасною електронікою перетворився на Т-50 — і сьогодні мова якраз про нього. В програмі брали участь інженери з Тайваню, які створили в свій час F-CK-1, компанії Lockheed Martin (13%), KAI (17%) та уряд Південної Кореї (70%).

Південна Корея вже більше 60 років має напруження на своїх кордонах, тому змушена тримати свої війська на високому рівні оснащеності і боєготовності. Тому двадцять років тому було вирішено прийняти на озброєння учбовий літак, який буде:

• економічним в експлуатації
• пришвидшить процес навчання пілотів
• зможе працювати як легкий винищувач та штурмовик

Для того, щоб реалізувати всі ці завдання, за основу була взята ідеологія, аналогічна тій, з якої народився F-16 Fighting Falcon. Доступні матеріали, застосування вже готових компонентів, один двигун, один народ, один…

На виході було отримано двомісний літак, менший F-16 на 20% по розміру планера, з максимальною злітною масою 12300 кг, оснащений двигуном GE F404 та радаром, з вартістю експлуатації в 2-3 рази менше F-16. Загальний ресурс по планеру — 8 000 годин, по двигуну — 6500 годин. Тобто, виходив такий собі аналог F-16, яким його планували при створенні. Максимальна швидкість літака — 1.5 М, дальність польоту — 1850 км, бойове навантаження — 4500 кг.

Однак, КАІ вирішило не зупинятися на досягнутому, і підготувало бойову версію літака під назвою FA-50. Його головними відмінностями від учбової версії є — наявність радара ELM-2032 та можливість застосовувати найсучасніше озброєння та авіоніку.

Почнемо з радару. ELM-2032 побудований на основі радару з ФАР, який створювався для Lavi – ізраїльського проекту багатоцільового винищувача четвертого покоління. Проект літака був закритий під тиском США, але вся авіоніка з нього почала пропонуватися на відкритому ринкові, як комплект для модернізації літаків третього та четвертого покоління. Радар, наприклад, знайшов своє місце на модернізованих чилійських F-5, на модернізованих МіГ-21 «Лансер» (варіант ПВО для ПС Румунії), на індійських модернізованих «Ягуар-М», HAL Tejas, на 54 турецьких модернізованих «Фантомах» та корейських F-16. За своїми характеристиками, він наближений до радара, що встановлюється на F-16 block 50/52+. Є можливість роботи по повітряним, наземним та морським цілям, режим картографування та вбудований Link16 для роботи в мережевому режимі.

Потужність радар — 3 кВт, дальність роботи по повітряним і наземним цілям — до 150 км, по надводним — до 300 км. Для порівняння, Н001 Меч для Су-27 має потужність 4 кВт, але поступається обчислювальною потужністю та кількістю режимів роботи ELM-2032. Вага радару – менше 100 кг. Цієї миті пропрацьовується встановлення на FA-50 радару з АФАР.

Кандидатами виступають:

• AN/APG-79, що встановлюється на Boeing F/A-18E/F Super Hornet.
• AN/APG-83 зроблений на базі радарів для F-22 і F-35, та пропонується для F-16.
• EL/M-2052, що пропонується на F-15, F-16, МиГ-29/35, Су-27/33/35, J-11, J-15, Mirage 2000 и HAL Tejas
• Власна розробка Samsung з АФАР, дані якого не відомі.

Основними параметрами цих радарів є дальність по цілям типу винищувач — 160-185 км, по морським цілям — до 400 км. При цьому, всі вони мають режим LPI – режим роботи радару, який характеризується низькою ймовірністю реєстрації РЕР з боку противника. Тобто, встановлення такого радару зможе вивести FA-50 на рівень сучасних винищувачів 4++ , правда з обмеженнями бойового навантаження в районі 4500 кг (зазвичай це 7-8 т для багатоцільових винищувачів).

Щодо іншої авіоніки. Вже досягнуто інтеграцію з контейнерами для розпізнавання, прицільного застосування бомб та ракет з лазерним наведенням, радіоелектронної боротьби та розвідки. Наприклад, ізраїльський Sky Shield для радіоборотьби, чи Sniper Advanced Targeting Pod та AN/AAQ-28(V) для розпізнавання та прицілювання.

Наявність такої авіоніки дає можливість застосовувати з 7 точок підвіски широкий спектр сучасного озброєння:

• Hydra 70,
• LOGIR,
• AIM-9 Sidewinder,
• AIM-120 AMRAAM,
• AGM-65 Maverick,
• KEPD 350K-2 (крилата ракета з дальністю 400 км),
• Joint Direct Attack Munition (JDAM),
• GBU-12 і т.д.

Щодо вартості експлуатації. Приблизна вартість години польоту такого літака складає 4-5 тис. дол. США. Наприклад, година роботи двигуна потребує робіт та матеріалів на сумму близько 400 уо. При цьому винищувач, завдяки розвинутій електроніці, відповідає за функціональністю повноцінним винищувачам четвертого покоління. Як заявляють ПС Південної Кореї наявність TA/FA-50 в системі підготовки сучасних льотчіків, пришвидшує навчання пілотів з 33 місяців до 28 місяців, і економлять декілька сот тисяч доларів в цьому процесі.

Літак користується певною популярністю не тільки в ПС Південної Кореї, а й у інших країнах Південно-Східної Азії, та Ближньому Сході. Це викликане тим, що в більшості ПС такий літак може відігравати дві ролі — забезпечувати навчання пілотів, а також працювати як легкий штурмовик, що може працювати з ВТО, та має певні можливості для самозахисту від інших винищувачів.

Вартість літака в навчальній конфігурації складає 12 млн уо./шт., бойова конфігурація — від 25 млн уо/шт. Вартість може відрізнятися в залежності від умов продажів, комплекту обладнання і тд. Наприклад, Ірак купив 24 шт. FA-50 за 1.1 млрд дол (близько 46 млн уо за одиницю) і додатково 1 млрд уо на 20 років обслуговування. Важко сказати, що входить в цей мільярд, бо Філіппіни заплатили 421 млн дол. за 12 шт. FA-50. Індонезія заплатила 400 млн уо за 16 шт в учбовій конфігурації. У відкритих джерелах вказується, що Південнокорейські ПС замовили ще 60 шт FA-50 за орієнтовною вартістю 1 млрд дол США за весь лот.

FA-50 вже встиг прийняти участь в військовому конфлікті, підтримуючи наземну операцію проти терористів під час боїв в місті Мараві, Філіппіни. Незважаючи на один випадок помилкової атаки власних військ, під час якої загинуло два солдата урядових військ, військові були дуже задоволені тим, яку інтенсивність польотів та оперативність забезпечила всього одна ескадрилья літаків. Основними плюсами літака були названі невеликий час для підготовки до наступного польоту, низькі витрати палива, наявність другого пілота-оператора озброєння, що дозволило знизити втому під час польоту і виконання бомбометання, а також підвищило точність роботи по землі в міських умовах. Замовлення для ПС Філіппін було збільшено з 12 літаків до 48 шт літаків за результатами аналізу.

Можливості модернізації

Літак постійно розвивається, оскільки має відкриту архітектуру. Наприклад, зараз у розробці версія винищувача, що обладнана радаром з АФАР. Як опція, є можливість створити модифікацію колективної РЕБ, а також РЕР. Головною опцією є встановлення двигуна F414, що додасть 25 % тяги літакові і дозволить підвищити швидкість та скоропідйомність. На тендері ПС США, який був покликаний знайти заміну Т-38, була продемонстрована версія T-50 з додатковим паливним баком в гаргроті, можливістю дозаправки в повітрі та єдиний великий багатофункціональний екран замість декільком маленьких. Тобто, можливості для розвитку є, і вони активно опрацьовуються.

Висновки.

Оцінюючи літак FA-50, хочеться зауважити, що електроніка дозволила підтягнути учбовий надзвуковий літак до можливостей винищувачів четвертого покоління. При цьому, експлуатаційні характеристики (витрата палива, трудомісткість обслуговування і ціна) залишилися на рівні, співрозмірному літакам учбового класу.

Враховуючи можливості літака, його модернізації, та низькі витрати на експлуатацію, FA-50 міг би стати хорошим вибором для ПС України, в двох ролях:

1. Перехідний місток від радянської техніки до сучасної. В наявності сучасні радари, озброєння, двигуни та інша авіоніка. При цьому — низькі експлуатаційні витрати, можливість інтегрувати різне озброєння, простота обслуговування і невибагливість до умов зберігання. Закупка 12-36 таких літаків дозволило б пришвидшити підготовку пілотів, підготувати інфраструктуру, наростити нальот на пілота на рік і в цілому підняти рівень ПС.
2. Легкий винищувач-штурмовик на додачу до якогось важкого або середнього винищувача 4++ або 5 покоління. Як показав досвід застосування, FA-50 може забезпечити високу інтенсивність вильотів при дуже помірних витратах, та розвантажити пілота в процесі польоту. Оператор озброєння, а також прицільні контейнери, контейнери РЕБ і СПО дають змогу підвищити загальну результативність вильотів та знизити ймовірність промаху, а також знижує загрозу від ЗРК і винищувачів супротивника. Також була б можливість тримати кадровий резерв, маючи, наприклад, два екіпажі на кожен літак і забезпечувати їх підготовку з низькою вартістю. При закупівлі 36-48 шт важких винищувачів, докупівля 48-60 шт FA-50 замість закупки 12-24 більших винищувачів за ті ж гроші, дозволило б добитися вищої продуктивності. При цьому, можна добитися значного зниження ціни за рахунок разової закупки 4-5 ескадрилій та навіть локалізувати частково їх виробництво у нас.