“Права рука вільного світу” в правильних руках: пригоди FN FAL в Родезії

FN FAL, “Права рука вільного світу”- без перебільшень, є легендарною зброєю. У 60-х роках XX більш ніж 70 країн прийняло гвинтівку на озброєння. Вона побувала на всіх континентах та воювала в більшості війн холодної війни, (іноді, наприклад на Фолклендах, обидві сторони були озброєні FALами). Подекуди, гвинтівку використовують і понині.

Холодну війну, з точки зору історії стрілецької зброї, часто сприймають як “класичне” протистояння американської М16 та радянського АК. І хоча цих два зразки зброї набагато більш відомі серед обивателів, ця їх впізнаваність є скоріше наслідком протистояння США та СРСР. Але холодна війна була не тільки протистоянням двох країн- вона була протистоянням двох таборів, двох ідеологій. Набагато більш справедливим протистоянням у Холодній війні було саме “FN FAL проти АК”, або навіть “FN FAL проти СКС”. Більшість країн, що зіштовхнулися із марксистською загрозою, мали на озброєнні саме FAL.

Власне, саме ця бельгійська гвинтівка була першою зброєю НАТО. Майже вся Західна Європа, Південна Америка, Канада, багато країн Дальнього і Близького Сходу та Океанії високо оцінили продукт компанії FN (Fabrique Nationale). Навіть США серйозно розглядали FAL до прийняття на озброєння, але мав місце класичний для цієї країни лобізм, тому американці віддали перевагу власній M14 (про що дуже і дуже скоро пожалкували). Взагалі-то конструктори з FN хотіли зробити свою гвинтівку дещо більш сучасною і функціональною, використавши німецький досвід застосування проміжного набою (як от в знаменитому німецькому Штурмгевері). Проте саме американці наполягли на використанні гвинтівочного, набагато більш потужного набою 7.62×51, що скоро був прийнятий як основний боєприпас усіх членів НАТО. Натомість уряд США обіцяв заключити контракт з бельгійцями, але відбувся класичний обман: FN свою частину угоди виконало, а США- ні.

Втім, в цьому питанні нас цікавить не стільки історія FAL загалом, а конкретна практика його застосування в Родезії. Річ у тім, що в Родезії, станом на початок 60-х, не було власного збройового виробництва. Особливої необхідності у зброї в країні не було: до 1961 року співробітники Британської Південноафриканської поліції навіть не носили при собі табельної зброї. Родезія була, ймовірно, найбезпечнішою країною Африки та зброя використовувалась максимум для популярного в той час полювання.

Все змінилось із розгортанням терористичної активності чорних націоналістів: флоппі влаштовували напади на цивільних все частіше і частіше. На цивільному ринку виник високий попит на зброю для самозахисту, а в уряду виникла необхідність озброїти велику кількість солдат, поліціянтів і спецпризначенців.

Як вже розповідалося, Родезія знаходилася під жорсткими економічними санкціями і країнам-членам ООН було заборонено продавати родезійцям будь-які товари військового призначення, що вже казати про вогнепальну зброю. Проте союзники Родезії з ПАР та Португалії чітко розуміли- кінець Родезії міг призвести до падіння самих цих держав. Тому союзники (або чінас, як їх називали самі родезійці) налагодили неофіційне постачання зброї.

ПАР серйозно ризикувала, озброюючи сусіда. В разі розкриття фактів такого “співробітництва” між державами, ООН могла накласти ідентичні родезійським санкції на республіку. З цієї причини, південноафриканці переправляли FALи в Родезію в режимі жорсткої секретності.

Перед відправкою на гвинтівках знищувалися всі номерні та серійні маркування, що могли б служити доказом їх походження. Навіть герб ПАР, що був викарбуваний на гвинтівках, виготовлених в Бельгії на південноафриканське замовлення, був просто-таки вирізаний.

Варто уточнити: на перших парах переозброєння, гвинтівки та запасні запчастини до них для ПАР вироблялися в Бельгії. Вони мали ряд конструктивних особливостей: в першу чергу спеціальний гранатометний складний гранатометний приціл для ведення вогню наствольними гранатами.

Пізніше, уряд розгорнув їх виробництво всередині країни. Ті гвинтівки, що випускалися в країні і були призначені для Родезії, навіть не маркувалися на заводі: згідно технічної документації їх взагалі не існувало. Таку зброю дослідники називають стерильною. Якби така гвинтівка потрапила в руки комісії при Радбезі ООН, всім би було очевидно, що вона виготовлена саме в південній Африці, але довести цього б парламентарі не змогли б.

Вже в Родезії, на зброю наносилося маркування у вигляді серійного номера та буквеного позначення (зазвичай літери RA та номер зброї за порядком отримання). Цікаво, що номери наносилися за допомогою звичайного гравіювального апарату (зазвичай досить криво). Родезійці в зброї цінили, перш за все, ефективність, а не красу. З цієї ж причини зброю фарбували задля нанесення на неї маскуючого камуфляжного малюнку. Спеціальної фарби захисного кольору в Родезії не було, натомість використовували звичайну- синього і зеленого кольорів. Як результат, отримували знаменитий родезійський камуфляж, який на заході називають “baby poop”, “дитяче лайно”. На приклад вже камуфльованої гвинтівки часто-густо наносилися 2-3 останні цифри серійного номера, для того аби бійцю не доводилося довго шукати саме свою гвинтівку серед інших на складі.

Крім того, в зброю вносився ряд модифікацій. В ході експлуатації, родезійці визначили ряд конструктивних особливостей зброї, які, на їх думку, вимагали покращення. Перш за все, родезійські майстри звернули увагу на руків’я для транспортування гвинтівки: одного разу на навчаннях, при пострілі наствольною гранатою це руків’я вилетіло з штатного місця і вибило солдатові око. Із метою запобігання таких випадків в майбутньому, всі руків’я було вирішено демонтувати. Крім того, при пострілі наствольною гранатою, важіль замикача, що відповідав за від’єднання верхнього ресивера від нижнього часто самовільно повертався донизу, що спричинювало “розлом” гвинтівки на дві частини. Родезійці вирішили, що таких дефект явно не сприяє ефективному застосуванню зброї і змінили його конструкцію, вирішивши цю проблему.

Крім того, кожна гвинтівка доукомплектовувалася спеціальною дульною насадкою родезійського виробництва, що компенсувала підкидання ствола при автоматичному режимі ведення вогню.

Родезійські військові любили FN FAL. Вони високо цінили ці гвинтівки за надійність, зручність і точність. Постійні тренування допомагали розкрити потенціал цієї зброї: були випадки, коли солдатам вдавалося одним точним пострілом поцілити рухому ціль на дистанції 600 метрів, що є дуже і дуже пристойним результатом.

На жаль, історія FAL багато в чому повторила історію її відданих поціновувачів: вже у сімдесятих-вісімдесятих від використання цієї зброї почали відмовлятися. Причиною стала складність використання зброї такого потужного калібру для бійців: важко було навчитися влучно стріляти із такої зброї, вона була важкою і габаритною. Генерали ж усіх армій світу завжди прагнули озброїти своїх солдат такою зброєю, яка буде ефективною незалежно від рівня їх підготовки.

Врешті, FAL, як і Родезія, перетворився на маловідому легенду. Легенду про солдат, що робили неможливе і перемагали там, де інші програвали. Легенду про воїнів на дивних машинах, що несли в своїх руках зброю вільних людей.

Велика кількість матеріалів для статті взята із відео з прекрасного каналу Forgotten Weapons, рекомендуємо до перегляду відеоролик, присвячений FAL: