Про поточну ситуацію в Афганістані.

Видання New York Times, випустило чудову статтю з аналізом розвитку подій в Афганістані. Так, повідомляє NYT, “Талібан” продовжує чинити військовий тиск, захоплюючи все нові і нові ключові міста, намагаючись втиснути адміністрацію Байдена в безпрограшну для себе ситуацію.

Навколо північного міста Кундуз, незважаючи на лютий холод взимку, таліби взяли форпости та військові бази, використовуючи маленькі озброєні безпілотники для нападів на афганські війська. У сусідньому районі Пул-і-Хумрі вони захопили важливі магістралі в малолюдній частині міста, загрожуючи життєве важливому шляху на Кабул.

А в місті Кандагар, історичному та політичному центрі півдня країни, бойовики “Талібану” розгромили сили безпеки в навколишніх районах та наблизились до захоплення столиці провінції ближче, ніж це було за останні десять років.

Нахабний наступ “Талібану” поставив адміністрацію Байдена в небезпечну політичну ситуацію. Згідно з угодою, укладеною минулого року між президентом Трампом та “Талібаном”, усі іноземні війська – включаючи решту 2500 американських військовослужбовців, які підтримують виснажену армію та сили безпеки Афганістану – мають бути виведені з країни до 1 травня.

Якщо адміністрація Байдена вшанує дату виходу, чиновники та аналітики побоюються, що “Талібан” може перемогти те, що залишилося від афганських сил безпеки, і взяти під контроль великі міста, такі як Кандагар, наполягаючи на повній військовій перемозі або широкій капітуляції афганського уряду для заключення миру на своїх умовах.

Але якщо Байден відтягне термін виведення, як це рекомендовано Конгресом 3 лютого, таліби, швидше за все, вважатимуть угоду 2020 року зі Сполученими Штатами недійсною, що може призвести до нових нападів на американських військових та війська НАТО, і потенційно втягнути Вашингтон глибше у війну, яка триває довше ніж всі попередні війни в яких США брали участь.

В окрузі Панджваї, районі, сусідньому з містом Кандагар, ситуація не краща. Як повідомив NYT афганський військовий Сафіулла Хан: “Наші командири крадуть у нас пальне, їжу та наші запаси”. А на постах залишаються бійці навіть з пораненнями, бо сильно бракує особового складу і замінити поранених просто ніким.

Під час наступу восени “Талібан” захопив територію дотичну до Панджваю, а потім здебільшого тримав оборону, незважаючи на спроби афганських сил безпеки та авіаудари США їх вибити. Командири талібів повідомили представників племен в окрузі, що вони навмисно зупинили наступ не взявши Панджваї, сказав Хаджі Махмуд Нур, місцевий мер, оскільки їм було наказано почекати і подивитися, як пройде наступний етап мирних переговорів.

“Коли дерева зазеленіють, ситуація погіршиться”, – сказав пан Нур, маючи на увазі весну, коли “Талібан” може рухатись більш спокійно під прикриттям квітучого листя.

Близький колапс Панджваї та зростаюча загроза для міста Кандагар частково є наслідком смерті у 2018 році генерала Абдула Разіка, який був начальником поліції провінції з 2011 року. Відомий тим, що врегульовував суперечки за допомогою погроз та кривавої відплати, і звинувачуваний багатьма у зловживаннях, генерал Разік також використовував свої тісні стосунки з американськими військовими, щоб забезпечити провінцію Кандагар відносним спокоєм.

Після вбивства генерала Разіка талібами, місце начальника поліції посів його брат – Тадін Хан, за одну ніч ставши генералом. На цій посаді Тадін Хан, як людина не військова, є набагато слабкішим за свого брата, тому місцеву поліцію почала жерти внутрішня корупція.

Перед останнім нападом, таліби заплатили багатьом поліцейським, щоб на момент атаки вони залишалися вдома. Тому коли «Талібан» захоплював місцевість навколо Кандагару місцеві сили безпеки мало пручатися цьому. Хоча деякі афганські урядовці заперечують ці звинувачення, бідкаючись на неукомплектованість своїх підрозділів.

Погіршення ситуації в Кандагарі є більш широким відображенням безпеки в країні. Останні місяці “Талібан” витратив на захоплення військових баз і поліцейських застав та встановлення контрольно-пропускних пунктів поблизу столиць таких провінцій, як Хельменд та Урузган на півдні, та Кундуз і Баглан на півночі.

Хоча тактика талібів різниться в різних регіонах, результати, як правило, однакові: збільшення контролю автомобільних доріг, падіння морального духу серед афганських сил безпеки із зменшенням підтримки США та зростанням страху серед тих, хто жив в колись безпечних районах.

Відповідно до звіту уряду США, опублікованого 1 лютого, у грудні близько 200 пунктів пропуску в Кандагарі були залишені афганською армією. На деяких полишених військових базах талібам дісталася військова техніка та боєприпаси, включаючи кілька одиниць важкої артилерії.

Зменшення зони контролю сил безпеки Афганістану, змушує їх концентруватися у великих містах, тим самим надаючи більш широкий простір для «Талібану». Зважаючи на слабкість центральної влади, частина населення стала більше довіряти талібам.

Незважаючи на те, що таліби влаштовують вогневі позиції прямо серед населених пунктів, затягуючи все навколо мінними полями, вони майже повністю викорінили дрібну злочинність і це подобається місцевим.

Щоб підготуватися до можливої багатосторонньої атаки, якщо Сполучені Штати залишаться поза строком 1 травня, Пентагон просив додаткових військових варіантів – включаючи збільшення американських військ або зобов’язання щодо більшої повітряної підтримки від Центрального командування США.

Чи будуть задоволені ці прохання, залежить від наступного кроку адміністрації Байдена, який, як очікується, буде оголошено найближчими тижнями після завершення перегляду чинної угоди, що склалася з талібами.