Російський проект реструктуризації сирійської армії безповоротно помер.

В очікуванні подальшої ескалації бойових дій в Сирії, вирішив нагадати загальну ситуацію в цій країні з боку режиму асада та його основних союзників, в окремому дописі, який було б складно вмістити у формат щоденних дайджестів.

Тому, посилаючись на ряд східних експертів, спробуємо розібратися, до чого привела безпрецедентна підтримка кремлем існуючого режиму в Сирії. А саме, що змогла зробити русня у питанні підготовки сирійської армії до нових битв, після її фактичного розпаду у 2011 році.

Так от, на думку фахівців, російські військові визнали некомпетентність сирійської армії і свою нездатність її реабілітувати. Фактично, кремль не досяг своїх інтересів через сирійську армію, бо коли йому потрібно було використовувати асадитів для захисту своїх нафтогазових інтересів, приходилось вдаватися до «приватних» структур типу Вагнера, або фактично кишенькового 5-го корпусу САА.

Натомість сирійська армія досягла своїх інтересів за допомогою москви, відвоювавши частину територій, які перебували під контролем опозиції.

Зусилля по забезпеченню та тренуванню московитами інших підрозділів САА (крім 5-го корпусу та 25-ї штурмової дивізії) зазнало фактичного фіаско. Тому що солдати режиму мало вмотивовані, а зброя та інше забезпечення банально розкрадалося їх командирами для продажу на «чорному ринку».

Один особливо значний інцидент, який змінив позицію росії, стався, коли генерал Мохаммад Ісса вкрав зброю навіть у бригади «Іктіхам» 5-го корпусу і продав її «Хезболла». Цей інцидент викликав великий резонанс в міноборони немитої, що призвело до масової втрати довіри до офіцерів сирійської армії. В результаті російський проект реструктуризації сирійської армії безповоротно помер.

Подібні інциденти крадіжок зброї російської армії неодноразово відбувалися більш ніж в одному місці, останній з яких був здійснений сирійськими солдатами в координації з «Хезболла». Вони вкрали зброю з російського штабу в Альбукамалі. Крім крадіжок, в сирійській армії популярна також тотальна корупція, що в принципі не дивно згадуючи хто їх «вчителі».

В такий ситуації рашка не може покладатися на сирійську армію, як на повноцінного союзника і побоюючись військових невдач з боку асадитів направила додатковий контингент до Сирії. Станом на зараз загальна чисельність русні в Сирії оцінюється десь у 13 000 голів.

Далі, у москви не залишилося іншого вибору, окрім як підтримувати асада, незважаючи на всі труднощі і складнощі у відносинах з ним, як в політичному, так і у військовому відношенні, оскільки він став картою в руках не лише росії, а і Ірану (така собі «валіза без ручки»). Таким чином, москва не зацікавлена в тому, щоб кинути виклик військовій системі асада, і не змусити його шукати підтримки в Тегерані, який у свою чергу також намагається посилити свій контроль в області безпеки, військових рішень і політики в Сирії.

Між нами, всі сторони, усвідомлюють в якій ситуації знаходяться, але продовжують робити вигляд, що вони «друзі». Асад намагається балансувати між двома основними союзниками. Іран продовжує фінансувати режим та своїх проксі створюючи підконтрольні райони безпеки та шляхи до Ізраїлю.

Рашка же, намагається втримати статус-кво, не надаючи асаду грошей безпосередньо, а лише використовуючи військову силу і економічні важелі впливу, щоб закріпитися в Сирії. Тому і не дивно, що в такій розкладці сам асад більше воліє до Ірану, бо той дає гроші просто так. І коли рашка намагається привласнити сирійську нафту, Іран через «Хезболла» допоміг асаду створити найбільший наркотрафік у світі.

З тим, збільшення присутності русні і намагання її командування впливати на все більшій території у Сирії, неминуче призвела до конфліктів між «їхтамнетами» та іранськими проксі. Наприклад, протягом 2017 року і до середини 2018 року в Алеппо відбувалися зіткнення між російськими військовими, з одного боку, і силами Ірану та сирійського режиму, з іншого. І тут не було ніякої політичної складової, крім банального доступу до місцевих ресурсів. Тим не менш, в цій ситуації рашка програла і в результаті припинила свою так зв. «поліцейську місію» в цій місцевості.

Подібна ситуація зараз відбувається в провінції Дейр Ез-Зор на південному сході Сирії, де рашці так і не вдається перебрати контроль на цими територіями в Ірану, який має тут перевагу. Те саме стосується і південного заходу Сирії близько до кордонів з Ізраїлем, де іранських проксі стримують лише періодичні ізраїльські атаки та невдоволення місцевого населення, а ніяк не присутність і якісь гарантії від русні.

Натомість боротьба з ІДІЛ в Сирії залишилися лише справою московії, бо залишки терористів «Ісламської держави» в пустелі загрожують більше їхнім нафтовим інтересам чим будь-кому іншому. І на цьому напрямку, рашка зіткнулася з проблемами інцидентів повстань всередині сирійської армії проти російських наказів, а також відсутністю дисципліни і недотримання російських директив.

А тому можемо контстантувати цілковиту невдачу з боку російських військових, з огляду на ресурси, які витрачені і продовжують витрачатися, перетворити розрізненні озборєнні підрозділи асада та його ополчення в сучасну армію.

І тому в новому раунді сирійської війни, який може розпочатися вже цієї осені, результат може бути достатньо непередбачуваним, враховуючи ту підтримку яку надає сирійській опозиції Туреччина, але це ми розглянемо вже наступного разу.