Що не так із військовим нейтралітетом Сербії? (частина 2)

Ключовий аспект військового нейтралітету Сербії – це співробітництво у військовій сфері, що має забезпечити реалізацію завдань, які стоять перед обороною та системою національної безпеки, і означені у згаданих вище стратегіях. Під час цьогорічної президентської кампанії Вучич заявив, що він працював і продовжуватиме працювати над зміцненням армії. Сербський лідер натякав на те, що політики прозахідної орієнтації на початку 2000-х рр. вирішили позбутися застарілого озброєння та інфраструктури армії, визнавши його неперспективним для розвитку збройних сил і системи оборони. Була проведена відповідна реформа, в рамках якої були продані військові полігони і казарми, частину бронетехніки відправили на переплавку на металургійний завод “Желєзара” (Смердево). У співпраці із НАТО відбулася утилізація різних видів зброї – протитанкових ракет, пускових установок, гаубиць, танків, бронетранспортерів, самохідних установок, артустановок, стрілецької зброї, гармат.

Вучич вважає, що його попередники припустилися помилок, оскільки відмовилися від старого озброєння, не домовившись про поставки нового. Це і намагається виправити діючий очільник держави, отримуючи постійно зброю та озброєння з рф та КНР.  Цікаво, що суми, які платить Сербія своїм партнерам за подібні “посилки”, не розголошується. Мовчить не тільки Белград, а й Пекін і москва. Начебто від росії зброя та озброєння надходять безкоштовно.

Подібна військова співпраця є пріоритетним напрямком зовнішньої політики Сербії. Про це написано в документах, на яких ґрунтується оборона політика і захист національних інтересів. Не менш важливим є військове співробітництво із ОДКБ та НАТО через програму “Партнерство заради миру”. Відносини із країнами ОДКБ та самою організацією відповідають проголошеному у рамках концепції військового нейтралітету завданню сприяти глобальній безпеці та стабільності. Досить розмите тлумачення ролі ОДКБ у зовнішній політиці Сербії, яка знаходиться в цій структурі у якості спостерігача. Потенційно Вучич може запросити в ОДКБ допомогу, якщо у державі будуть серйозні внутрішні проблеми або загостриться конфлікт із Косово. 

Програма “Партнерство заради миру” є єдиним шансом для Сербії і Вучича співпрацювати із країнами регіону у військовій сфері. Співпраця, по суті, відбувається між Сербією та Республікою Сербською, одним з ентитетів Боснії і Герцеговини. Белград не може повністю відмовитися від НАТО, бо місія КФОР під егідою альянсу забезпечує безпекову ситуацію в Косово. 

Таким чином, можемо говорити про те, що Сербія, проголосивши військовий нейтралітет та закріпивши його у стратегіях оборони і національної безпеки, виправдовує усі свої дії в міжнародних і регіональних відносинах крізь призму цього концепту. Насправді він є уявним, бо конституційно не закріплений. Тому неможливо оцінити ефективність обраної Сербією специфічної позиції в регіоні та світі. Утім, це не заважає сербському керівництву постійно посилатися на особливий статус країни, коли мова заходить про приєднання до санкцій ЄС проти рф, про засудження росії як країни–агресора в Україні. 

Як можна забезпечити реалізацію концепцію про військовий нейтралітет?

Насамперед, необхідно розробити відповідне законодавство. Наявних стратегій не достатньо, щоб Сербія насправді стала військово нейтральною країною. Влада має ініціювати проведення референдуму, результати якого могли дозволили внесення змін до Конституції. Окремо потрібні закони, які б регламентували видатки з бюджету на закупівлю зброї, утримання армії, призов до неї, будівництво відповідної інфраструктури, навчання професійних військових та цивільного населення. 

Другий момент. Сербія має стати більш самостійною у зовнішній політиці та іноземних інвестиціях. Наразі це не так. Енергетично країна на 100% залежна від рф, фінансово – від росії, КНР та ЄС. Якраз фінансовий аспект є надзвичайно важливим для розвитку концепції про військовий нейтралітет, бо відкриває більший спектр можливостей вкладання грошей на власний розсуд, а не туди, куди скажуть зовнішньополітичні партнери. 

Цілі інвестування можуть бути визначенні у законах про оборону, армію, національну безпеку. Із питанням інвестицій пов’язане питання витрат на оборонний бюджет, який із 2018 р. постійно збільшується. Це “відтягує” кошти з інших сфер, які також є життєво необхідними для стабільного функціонування Сербії та сербського суспільства. Через нестачу бюджетних грошей на озброєння, військову техніку, зброю, навчання, влада мусить їх шукати в інших місцях. Кошти надходять від іноземців у різних формах – прямі інвестиції у військову сферу, купівля акцій компаній, які є національними виробниками зброї (іноземці мають право придбати у Сербії не більше 49% акцій у таких компаніях), будівництво інфраструктурних об’єктів, призначення яких часто є сумнівним. 

Подібна залежність від іноземних інвесторів зводить нанівець усі спроби сербської влади побудувати військово нейтральну країну. На цьому фоні будь-які заяви Вучича, Вуліна, Брнабич є декларативними і не відповідають дійсності. 

Проголошена концепція військового нейтралітету вимагає і більшого уваги влади до підготовки резервістів збройних сил. У 2010 р. у Сербії скасували обов’язковий військовий призов до армії, але у 2018 р. у законодавстві відбулися певні зміни і чоловіків старше 30 років зобов’язали проходити військову підготовку, якщо вони не служили в сербській армії. Останні два роки активно ведуться розмови про те, що у Сербії знову повернуть обов’язкову службу в збройних силах. Про це багато разів говорив і президент, і міністр оборони Александар Вулін. 

Військовий нейтралітет передбачає оновлення чи будівництво відповідної інфраструктури, запровадження у навчальних закладах спеціальних програм підготовки школярів та молоді. Це закладе фундамент розвитку суспільства, яке знатиме як діяти у ситуаціях, коли держава переходить до оборони та захисту національних інтересів. 

Вучич і його найближчий соратник Александар Вулін використовує військовий нейтралітет для отримання більшої кількості зброї від рф, для збільшення видатків з бюджету на придбання зброї, на створення дієвої системи оборони і попередження ризиків. У міжнародних відносинах така концепція дозволяє Вучичу сидіти на двох стільцях і постійно повторювати, що Сербія від військового нейтралітету виграє. У чому це полягає, Вучич не уточнив.