Срамота «Сармата»

По недавній аварії в Плєсецьку ніби купа народу вже написала але схоже в мене є що додати чи виправити бо часто пишуть …. емммм… ну не дуже достовірні речі (навіть ніби менш-більш поважні автори на жаль) та і питань у людей купа. То може я відповім на деякі з тих що бачу.

Отже, нова важка МБР «Сармат» швидше за все вибухнула прямо в шахтній пусковій установці (ШПУ). Чи це сталося при заправці, чи інших операціях, чи при спробі запуску достеменно не відомо, але ясно що як мінімум її збиралися випробовувати, бо видали NOTAM – нотифікацію для літаків – про закриття повітряного простору на трасі від Плєсецка до Кури (Камчатка). Найсмішніше що про це знають достеменно в КП NORAD в горі Шаєнн – всі випробувальні пуски МБР анонсуються, бо інакше спрацює система попередження про ракетний напад (СПРН) і можуть полетіти бойові ракети. І це відповідь на одне з частих питань – а чи можуть кацапи пустити МБР по нас. Очевидно ж що для цього їм прийдеться попередити США які навряд чи сприймуть це як норму. Ну і чисто технічно ми знаходимося занадто близько для ракет які літають на міжконтинентальну дальність.

“А чи не було там ядерних боєголовок?” Ні, звичайно не було, це тестовий запуск в якому використовують габаритно-масові аналоги ядерних бойових блоків (ББ). І взагалі єдиний раз за історію людства бойову МБР з нюком – Polaris A1 – пускали в США по полігону в Тихому океані 6 травня 1962 року. Більше ніхто в таке, наскільки мені відомо, не грався. Але якби навіть там були реальні боєголовки атомного вибуху скоріше за все не сталося б – ядерна бомба складна штука яку не просто підірвати. В США було досить багато аварій з ядерною зброєю, включно з катастрофами бомбардувальників і вибухом МБР на бойовому чергуванні прямо в шахті. Найстрашнішим наслідком було радіоактивне забруднення матеріалами самої бомби через механічне пошкодження оболонки. А так в Північній Кароліні в землі з 1961 року лежить частина термоядерної бомби Mark 39 потужністю 3.8 мегатонн. Бо дістати її не можуть. Так що просто огородили і охороняють, щоб злі терористи не вкрали… 

“Навіщо їм рідкопаливна МБР? У всіх же твердопаливні” Ну бо зробити важку твердопаливну МБР на заміну дніпровській Р-36 «Сатана» здатну нести 10 ББ з індивідуальним наведенням досить складно технологічно. Твердопаливні двигуни хоч і простіші за рідинні конструктивно складніші технологічно. Уявіть що вам треба залити гарячою сумішшю каучуку, перхлорату амонію та алюмінієвої пудри бочку діаметром 2,5 метри і довжиною 15 метрів (розміри першого ступеню БРПЧ РСМ-52 він же перший ступінь РТ-23 «Скальпель». Того самого який з потяга пускали). При чому зробити це щоб сформувати канал спеціальної форми і щоб все застигло так щоб не зʼявилося тріщин чи пустот. Бо тоді буде пустота замість ШПУ 🙂. Саму склопластикову бочку також треба зробити та так щоб вона витримувала десь 15 МПа тиску і температуру в пару тисяч кельвінів. Потрібно зробити сопло яке не тільки виживе без охолодження під таким тиском і температурою газу, який до того ж має в своєму складі тверді частинки оксиду алюмінію, тобто абразивний аерозоль. Конструкція цього сопла має дозволяти керувати вектором тяги! Тобто воно або має бути рухливим – з гнучким зʼєднанням з корпусом, або, як у випадку зі згаданим РТ-23, треба поставити газоводи і клапани для цього самого гарячого газу щоб вприскувати його в закритичну частину цього сопла! А теплозахист. А забезпечення стабільності характеристик твердого пального на протязі експлуатації… Коротше задача ця досить складна і не дурно і США і рф відмовилися від важких твердопаливних МБР LGM-118 Peacekeeper (мої ровесники мали ще чути назву МХ) і РТ-23 «Скальпель» відповідно. 

Тому очевидно що рф хочуть мати заміну Р-36 «Сатана» яку без України вони не можуть підтримувати в експлуатації (а теоретично «Сатана» могла би стати таким собі аналогом В-52 серед МБР). І через це вони розробляють рідинний «Сармат». Читав в деяких статтях що, мовляв, рідинні ракети це довга заправка і багато часу для підготовки до пуску. Ніт. Використання висококиплячих компонентів пального – НДМГ і АТ (а що це таке читайте в моєму opus magnum на тему ракетного пального) дозволяє тримати ракету заправленою стільки скільки треба і рівень готовності до пуску в неї не нижчий ніж у твердопаливних МБР. От правда пальне це дуже токсичне і самозагоряється. Що схоже і стало причиною вибуху в Плєсецьку.

Чи погано що вони той «Сармат» роблять… Я не вірю в успішність складних проектів розпилодрому “росія”. Навряд чи вони її доведуть до ума. Але хоч по дорозі впріють, тобто витратять ресурси які могли прилетіти до нас. Ну а якщо і зроблять, то це загроза не для нас, а для США. Тобто це США мають переживати за МБР яка пробиває їх сучасне ПРО. І допомагати нам зменшувати можливість рф такі ракети робити. А то і взагалі зробити так щоб більше ніякі МБР там не стояли…

Ну і ось вам відео на якому перше випробування Р-36 «Сатана» коли вона вискочила з шахти, забула запустити двигун і шурхнула назад. Результат, як бачите, досить схожий.

Авария МБР Р-36М2 “ВОЕВОДА” (21.03.1986,площадка 101 Байконур)