fbpx
Стратегічний дрон “Глобал Гоук”. Частина 3 – NASA і експорт
Андрій Харук Андрій Харук Військовий історик, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

Останні публікації автора

Стратегічний дрон “Глобал Гоук”. Частина 3 – NASA і експорт

NASA RQ-4 Global Hawk RQ-4D Phoenix Авіація БпА (Безпілотні апарати) НАТО Німеччина Світ США

Завершальна, третя серія. Першу дивіться тут, а другу – тут

Національна аерокосмічна адміністрація США, більш відома як NASA (National Aeronautics and Space Administration) в 2007-2011 рр. отримала зі складу ВПС США загалом п’ять “Глобал Гоуків” – три YRQ-4A і два RQ-4A Block 10. Усі вони потрапили до Драйденівського центру льотних досліджень (Dryden Flight Research Center – DFRC) на авіабазі Едвардс (з 2014 р. – Армстронгівський центр льотних досліджень – Armstrong Flight Research Center, AFRC). Для польотів використовують тільки два YRQ-4A, а решту три БПЛА служать джерелом запчастин.

За сприяння концерну “Нортроп Грумман” “Глоубал Гоуки” NASA отримали різноманітні наукові прилади – радіометри, спектрометри, фотометри, інтерферометри, гігрометри, акселерометри, хроматографи, лідари, теле- і тепловізійні камери, а також вимірювальні зонди, які скидаються. Склад обладнання варіюється залежно від конкретного польотного завдання.

Перший пробний політ у кольорах NASA “Глобал Гоук” здіснив 23 жовтня 2009 р. З 2010 р. ці апарати беруть участь в дослідницьких польотах за програми Директорату наукових місій NASA, Національної адміністрації океану і атмосфери та Міністерства енергетики США. Метою їх дослідження явищ в атмосфері (у тому числі повітряних течій і ураганів), на землі і в океані.

Тепер кілька слів про експорт. На відміну від свого “меншого брата” – БПЛА “Предатор” – “Глобал Гоук” не набув значного поширення на світовому рику озброєнь. Головними причинами є, поряд з високими коштами закупівлі й експлуатації апаратів, відсутність потреби для більшості країн в БПЛА з такою великою дальністю й тривалістю польоту.

Німеччина

Хронологічно першою інтерес до “Глобал Гоука” виявила Німеччина. Ще у 2000 р. уряд цієї країни схвалив план закупівлі БПЛА класу HALE, обладнаних апаратурою радіоелектронної розвідки. Вони мали замінити пілотовані літаки радіоелектронної розвідки “Атлантік”, які експлуатувались авіацією ВМС Німеччини. У 2002-2004 рр. концерн “Нортроп Грумман” провів випробування елеметів такої апаратури, встановлених на БПЛА RQ-4A. Результати випробувань виявились успішними, і 31 січня 2007 р. міністерство оборони Німеччини замовило один літак RQ-4E “Євро Гоук” (термін поставки до 2010 р.) з опцією ще на чотири машини (поставки у 2011-2014 рр.). Контракт був підписаний з “ЄвроГоук Гмбх” – спільним підприємством “Нортроп Грумман” і німецької фірми “Кассідіан” (належить концерну EADS).

RQ-4E базується на планері RQ-4B Block 20, але відрізняється складом бортового обладнання – на ньому встановлена система радіоелектронної розвідки ISIS (Integrated Signal Intelligence System), створена фірмою “Кассідіан”. Перший політ “Євро Гоука” відбувся 29 червня 2010 р., причому вже в цьому польоті аппарат подолав дуже велику відстань – від Палмдейла (Флорида) до авіабази Едвардс (Невада). Після завершення заводських випробувань “Євро Гоук” 21 липня 2011 р. прибув до Німеччини, на аеродром Манхінг. Авіаційні власті США не дозволили політ цього апарату в американському повітряному просторі, тож довелось прокласти кружний маршрут: уздовж Тихоокеанського узбережжя США на північ, далі – над Канадою, Гренландією, Атлантикою й Північним морем.

11 січня 2013 р. відбувся перший політ RQ-4E зі встановленою системою ISIS. Однак невдовзі виявилось, що цей апарат не відповідає вимогам з безпеки, встановленим Міжнародною організацією цивільної авіації (ІСАО), а значить – не буде допущений до польотів в цивільному повітряному просторі. Вартість необхідних модифікацій і сертифікації оцінювалась в 500-600 мільйонів євро, до того ж, без жодної гарантії успіху… Словом, 15 травня 2013 р. міністр оборони Німеччини Томас де Мезьєр анулював програму “Євро Гоука”, скасувавши закупівлю запланованих чотирьох екземплярів. Коштувало це платникам податків близько 750 мільйонів євро (а за іншими даними – навіть 1,3 мільярди).

Після фіаско “Євро Гоука” німецькі фахівці розглядали можливість встановлення системи ISIS на іншій платформі – пілотованій чи безпілотній. Зрештою, найкращим варіантом визнали… “Глобал Гоук”, точніше, його морський варіант – “Тритон”. Наявність систем захисту від обледеніння і ударів блискавок робила його більш безпечним. До того ж, “Нортроп Грумман” обіцяв встановили систему уникнення зіткнень. Це відкривало шлях до сертифікації БПЛА. 5 жовтня 2014 р. новий міністр оборони Урсула фон дер Ляйєн заявила про можливість відновлення польотів RQ-4E для продовження випробувань системи ISIS. Кілька років велись переговори щодо постачання чотирьох БПЛА MQ-4C з системами ISIS і необхідним наземним обладнанням. Але, зрештою, в січні 2020 р. німецький уряд остаточно анулював програму. Причиною стала надмірна вартість – 2,4 мільярди євро. Замість цього вирішили придбати три пасажирських літаки Бомбардьє “Глобал 6000” і обладнати їх системами ISIS. Це коштуватиме лише 750 мільйонів євро.

А як же склалась доля самотнього “Євро Гоука”? У 2017 р. його демілітаризували, точніше – зробили повністю непридатним для польотів (зняли радіонавігаційне обладнання й систему управління польотом). У вересні 2018 р. інтерес до “Євро Гоука” виявило міністерство транспорту Канади – воно збиралось використовувати БПЛА для патрулювання арктичних просторів. Однак зрештою у 2020 р. Канада купила для цих завдань ізраїльський БПЛА “Гермес 900”. Зараз найбільш ймовірною вважається передача RQ-4E НАТО для використання як нелітаючого навчального апарата.

НАТО

Ще на початку 1990-х років НАТО вирішила придбати спеціалізовану платформу для радіолокаційної розвідки наземних цілей AGS (Alliance Ground Surveillance), можливості якої відповідали б американським літакам Е-8 JSTARS. Дискусії з цього питання тривали півтора десятиліття поки, нарешті, у 2008 р. не було ухвалене рішення про вибір літака RQ-4B. 20 травня 2012 р. з концерном “Нортроп Грумман” уклали контракт вартістю 1,4 мільярдів доларів, який передбачав постачання п’яти БПЛА RQ-4D “Фенікс”.

RQ-4D базується на планері й обладнанні RQ-4B Block 40, але архітектура системи управління відповідає MQ-4C. Перший “Фенікс” почав льотні випробування 19 грудня 2015 р., а до 2017 р. фірма виготовила усі замовлені БПЛА. Їхні випробування на авіабазі Едвардс тривали довше, ніж очікувалось, і в Європу перший RQ-4D прибув тільки 21 листопада 2019 р. До листопада 2020 р. до нього приєднались решта машин.

Базою НАТОвських “Феніксів” стала Сігонелла на Сицилії. Процес сертифікації проводили відповідні італійські органи, а його завершення відкрило шлях до оперативного застосування RQ-4D. Початкової бойової готовності система досягла 15 лютого 2021 р. Зараз членами системи AGS є 15 країн-членів НАТО.

Країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону

Саме в цьому регіоні з його неосяжними просторами і непростою військово-політичною ситуацією (зрештою, а де у світі вона зараз проста?) “Глобал Гоуки” виявились найбільш затребуваними. Такі БПЛА придбані усіма трьома головними союзниками США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні: Республікою Кореєю, Японією та Австралією.

Республіка Корея наприкінці 2014 р. замовила чотири RQ-4B Block 30(I) (І означає Internetioal) загальною вартістю 657,4 млн. доларів. Перший з них прибув до Кореї 23 грудня 2019 р., другий, третій і четвертий – відповідно, у квітні, червні та вересні 2020 р. Літаки базуються на авіабазі Сечжон і входять до складу 39-го розвідувального крила.

Слідом за корейцями, в листопаді 2015 р., БПЛА RQ-4B Block 30(I). Замовлення, підписане у 2018 р., включає три літаки і дві наземні станції керування. Планується, що машини надійдуть до 2022 р., однак реалізація контракту знаходиться під загрозою. Ходять чутки, що японський уряд може його анулювати в разі реалізації рішення ВПС США про зняття з озброєння усіх RQ-4B Block 30 – це призвело б до лавиноподібного зростання вартості експлуатації японських БПЛА.

Нарешті, у 2018 р. свого першого БПЛА MQ-4C замовила Австралія. У ВПС цієї країни “Тритони” планується використовувати, як і в США – в комплексі з пілотованими базовими патрульними літаками Р-8А “Посейдон”. Загалом Австралія планує придбати шість MQ-4C з комплексом бортового обладнання IFC4, але станом на початок 2021 р. були законтрактовані лише три літаки. Очікується, що перший з них прибуде до країни в середині 2023 р.

Серед потенційних замовників MQ-4C називають Індію, Іспанію, Нову Зеландію та Канаду – усі ці країни потребують сучасних засобів патрулювання океанів.


Сподобався матеріал? Підтримай незалежний проект - одна кава - 30 гривень - дозволять нам працювати для Вас!


➡ Приват 4149 6293 1808 2567

➡ Моно: 4441 1144 4179 6255


Побачили неточність чи маєте чим доповнити матеріал? Напишіть нам: info@mil.in.ua

Підписуйтесь на наші соцмережі:
Facebook
Twitter
YouTube


NASA RQ-4 Global Hawk RQ-4D Phoenix Авіація БпА (Безпілотні апарати) НАТО Німеччина Світ США

Останні публікації автора