fbpx

Сучасні торпеди та їх важливість для ВМС ЗС України

ВМС України Торпеди Флот

Для багатьох неспеціалістів на теренах колишнього СРСР торпеди асоціюються з чимось застарілим, або зброєю виключно для застосування з підводних човнів, і тільки з близької відстані. Це, швидше за все, викликане тим, що протикорабельна зброя в флоті СРСР була представлена найчастіше крилатими ракетами, а торпеди — чимось нішевим, часто з застарілими характеристиками.

Однак, насправді, торпедна зброя, при всім своїх особливостях, до цього часу залишається найбільш смертельною для кораблів і підводних човнів, від якої дуже складно захиститися навіть сучасними технологіями.

На початку “торпедної ери”, самохідні міни (так тоді називали торпеди) могли пройти невелику дистанцію, без дистанційного керування, з невеликою надійністю спрацювання.

Цієї миті, більшість торпед представлена двома категоріями — легкі (324-400 мм діаметр) і важкі (533 мм). Є ще в розробці надлегкі 180-250 мм торпеди для протиторпедного та протичовнового захисту, а також 650 мм торпеди для враження великих цілей (авіаносці, наприклад). В сьогоднішній статті ми торкнемося найбільш розповсюджених типів торпед і намагатимемося уявити, яку роль могли б зіграти торпеди в українському флоті.

Сучасні торпеди обладнані акустичними головками самонаведення з цифровою обробкою сигналу, потужними, частіше за все електричними двигунами, керування через оптоволоконний кабель.

Основними рисами легких торпед являються:

  • Можливість запуску з легкої пускової установки
  • Можливість перезарядити установку в поході силами екіпажу і невеликого крану чи лебідки
  • Висока швидкість руху
  • Завадозахист головки для автономного пошуку цілей
  • Частіше за все — можливість застосування з корабля, субмарини, гелікоптера, а також як боєголовка для протичовнових ракет

Типовими представниками цього типу є:

MU90 Impact – італо-французька розробка консорціуму EuroTorp для флотів Франції, Германії, Італії, Данії, Польщі, Австралії. Вага — 304 кг, діаметр — 324 мм, вага боєголовки — до 50 кг. Найбільша швидкість на відстані 10 км — 100 км/год, на 23 км можна стріляти зі швидкістю 54 км/год. Має декілька режимів запуску, один з них — малошумний, щоб не видати позицію носія. Є модифікація торпеди для протиторпедного захисту, обладнана реактивним двигуном. В складі протичовнової ракети може бути доставлений на дальність 35 км, де після посадки на воду починає пошук цілі за допомогою головки самонаведення. Вартість — 5 млн дол. за одиницю, враховуючи вартість розробки.

Mark 54 Lightweight Torped — розробка для американського флоту. 324 мм, 276 кг ваги, створена за допомогою комбінації технологій вже існуючих торпед (Mk48, Mk46), та адаптованих цивільних технологій (процессор PowerPC 603e) та націлених на здешевлення та розширення зони дії торпед (мілководдя, великі глибини). Приводиться у рух двигуном внутрішнього згоряння. Може працювати як комплект модернізації для торпед Mk46, що вже стоять на озброєнні. Радує ціна виробу — менше мільйона доларів за одиницю.

Запуск торпеди Mark 54 Lightweight Torped з USS Roosevelt (DDG-80) у квітні 2014 року

Пакет-НК — російська розробка для захисту надводних кораблей від торпед та для атаки субмарин на близькій відстані. Дальність пострілу — до 20 км, швидкість — до 50 вузлів. Є модифікація для протиторпедного захисту на відстані до 1400 м. Має суттєвий недолік — пуск торпед тільки зі спеціальної пускової, яку неможливо перезарядити в морі. Вартість невідома.

Запуск ракети Пакет-НК

Легкі торпеди цікаві своєю універсальністю та легкістю. Однак справжньою зброєю, що становить загрозу навіть найбільшим кораблям світу, являються сучасні важкі торпеди
Більше ста років прогресу привели до того, що вони наділені наступними рисами:

  • Швидка атака на короткі відстані (керована або некерована)
  • Можливість реалізувати багатовекторну торпедну атаку; пошук з середньою швидкістю на курсі перехоплення, а після розпізнання цілі — швидка атака
  • Велика дальність роботи — у сучасних торпед може досягати 100 км.
  • Можливість працювати як мобільна міна — баражування в заданому районі з атакою на корабель, який наближається.
  • Декілька торпед в різних точках простору можуть працювати як один сонар для визначення місцеположення цілі і дальності до неї.
  • Робота приманкою та імітатором корабля чи субмарини. Сонар торпеди може випромінювати звук, що імітує роботу гвинта корабля чи сонару субмарини.
  • Міцний корпус для протидії протиторпедам
  • Зміна вектору руху та перенацілювання в процесі руху.

Найяскравішими представниками цього класу торпед є:

Mark 48 — американська торпеда, що має вже сьому ітерацію, яка пройшла довгий шлях. Початок розробки — 1956 рік. Двигун внутрішнього згоряння або паливні елементи, цифрова обробка сигналу від сонару, керування по проводах. Дальність — до 50 км, швидкість — до 100 км/год. Вага близька до півтори тони, калібр — 533 мм.

Торпеда Mark 48

Німецька DM2 – перша ітерація побачила світ в 1976 році. Зараз в експлуатації вже четверта ітерація, готується до масового випуску — п’ята. Розміри схожі з Mk 48, але двигун — електричний, приводиться в рух срібло-цинковою батареєю. Швидкість — до 100 км/год. Торпеда модульна, а дальність деяких її модифікацій може досягати 185 км (!).

Торпеда SeaHake mod 4

Вартість сучасних торпед — 4-5 млн дол. США за одиницю. І така ціна встановлена не просто так. По факту, сучасні торпеди являють собою безпілотну міні-субмарину з великою дальність, високою стійкістю до протидій, найвищою ефективністю застосування. Встановленні на них електричні двигуни або перезаряджуванні двигуни внутрішнього згоряння дають можливість робити десятки учбових пусків та підтримувати високий рівень операторів.

Яке місце сучасні торпеди могли б зайняти на українському флоті.

Що стосується легких торпед, то наявність такої зброї на вертольотах та надводних кораблях дало б можливість убезпечити флот від дій субмарин і підвищило б потенційні витрати для протидії нашим кораблям. Наявність буквально 3-6 торпед на кожному кораблі призвело б до того, що щоразу, як наші кораблі з’являлися б коло кораблів супротивника, противник мав би це враховувати і не наближатися ближче ніж 10 км до нашого корабля. Така відстань — це можливість кинжальної атаки, коли немає часу навіть зреагувати, а торпеда йде на самонаведенні. Тому інцидент в Керченській протоці міг би і не трапитися взагалі. Захисту від торпед такого калібра майже немає через їх компактні розміри та високу швидкість, а вибух 80 кг вибухівки під кілем топить або виводить з ладу кораблі класом до фрегата включно. Після такого вибуха, швидше за все, корабель не буде підлягати відновленню.

Але ще цікавіше було б застосування торпед калібром 533 мм. На фото нижче — результат влучання північнокорейської торпеди, що була зроблена на базі радянської торпеди 1927 (!!!) року розробки, в південокорейський корвет водовитисненням 1200 т в 2010 році. Вам не здається — корвет реально розмножився діленням. Загинула половина команди, а корабель так швидко затонув, що інших виловлювали з води, а не з рятувальних засобів. Що цікаво, попри працюючий сонар, команда корабля навіть не помітила торпеду до того моменту, як вона підірвалася під кілем.

Результат влучання північнокорейської торпеди

При цьому, враховуючи дальність можливої роботи, можливість змінювати вектор атаки, та робота сонаром на великому віддалені від корабля, торпеди могли б стати важливою ударною силою, по пріоритету переважаючому крилаті протикорабельні ракети.

Чому так?

По-перше, торпеди більш завадостійкі через включення в контур керування людини за допомогою оптоволоконного кабелю. Головною протидією протикорабельним ракетам з 1971 року являється передусім РЕБ і штучні завади, що прикривають ціль. Далеко не всі ракети можуть розрізнити приманку і корабель. До того ж, ще є ЗРК і гармати, які збивають все, що пролітає поруч.

По-друге, можливість вибудувати багатовекторну атаку в прихованому режимі і атакувати вибрану ціль в потрібний момент. Для розуміння, сучасні протиторпедні засоби можуть відбити одну, максимум дві торпеди і то, з одного вектору. Наприклад, в радянському союзі проводили неодноразово випробування по спільній роботі ГАК “Поліном” (800 т ваги) та РБУ-6000 і РБУ-12000 для знищення торпед. Як показав досвід, комплекс встигає відпрацювати нормально тільки по одній торпеді, а далі завади від роботи РБУ та руху торпеди починають заважати для визначення позиції наступних торпед. Справу можуть поправити протиторпеди, однак маневрування торпеди, можливість роботи сонара торпеди як джерела завад та висока швидкість залишають дуже великі шанси влучити в корабель.

По-третє, влучення навіть однієї торпеди буде достатньо, щоб потопити або вивести з ладу все, що може нам протистояти з кораблів на Чорному морі.

Не треба уявляти сучасну торпедну атаку, як високошвидкісний заход катеру на есмінець під стрекіт автоматичних гармат, як в Другу Світову Війну. Ні, зараз це швидше виглядає, як запуск торпеди далеко від зони враження, повільний рух носія, можливо навіть торговим шляхом для прихованого запуску та складності виявлення, знаходження цілі і враження її. Носієм може виступати катер, або багатофункціональний корабель, тральщик чи патрульник. Наприклад флот ОАЕ закупив в 2014 році кораблі, які приховано несуть німецькі торпеди з дальністю до 185 км та за сумісництвом являються мінними тральщиками і розгороджувачами.

Багатоцільовий корабель ОАЕ UAES Rmah (A61)

Наявність таких торпед примусила б флот РФ підвищити витрати на стеження за нашими кораблями, а в разі війни — могла б призвести до запирання флоту в бухтах, при відсутності можливості їм протидіяти.


Сподобався матеріал? Підтримай незалежний проект - одна кава - 30 гривень - дозволять нам працювати для Вас!


➡ Приват 5168 7422 0031 9014

➡ Моно: 4441 1144 4179 6255

ВМС України Торпеди Флот