Танки від заходу – чому мало, довго, не ті, що треба і які перспективи?

Декілька тижнів тому українським дипломатам вдалося прорвати танкове ембарго країн заходу і нам вже грозяться поставити невеличкий танковий зоопарк з Челленджерів-2, Абрамсів, Леопардів-1 та Леопардів-2 різних модифікацій. Чому нам не можуть поставити один вид танків (або хоча б два), а також чому цей процес настільки розтягнутий у часі розглянемо нижче.

Почнемо з невеликого історичного екскурсу.

Після завершення Другої світової війни танки все ще розподілялися на середні та важкі. Середні танки мали меншу вагу, були маневренішими, значно простішими у виробництві та експлуатації, натомість мали слабший броневий захист та вогневу потужність ніж важкі танки. Тобто за рівних умов, важкий танк переможе середній у бою. Але економіки країн не дозволяли в значних кількостях виробляти важкі танки.

Докорінно ситуація змінилася з появою танку т-64. Це був перший в світі танк з комбінованою бронею. Якщо до цього, танкова броня була монолітною, то в т-64 вона представляла такий собі торт Наполеон, з різними за товщиною та наповненням листами, які забезпечували значно надійніший захист, ніж монолітна броня, при цьому, маючи меншу вагу. Таким чином вийшов танк, який за масою, маневреністю та складністю виробництва був співставний з середнім танком, а за броневим захистом та вогневою потужністю – з важким. Це поклало початок новому типу танків – основний бойовий танк (ОБТ). Фактично, коли перший т-64 зійшов з конвеєру в Харкові, вся решта танків на планеті моментально застаріли.

Для прикладу – порівняємо декілька параметрів т-64 (ОБТ) та Леопард-1 (середній танк):

Початок експлуатації – 1964 (т-64); 1966 (Леопард-1)
Бойова маса – 36т (т-64); 39,6т (Леопард-1)
Швидкість по шосе – 65км/год (т-64); 62 км/год (Леопард-1)
Товщина броні (в найтовщому місці):
Лоб корпусу – 225мм (т-64, комбінована броня, еквівалент сталевої броні – 333мм); 70мм (Леопард-1, сталева броня)
Башта – 600мм (т-64, комбінована броня); 152мм (Леопард-1, сталева броня)
Калібр гармати – 115мм (на т-64А, 125мм починаючи з т-64Б); 105мм (Леопард-1)

Цей невеличкий екскурс з прикладом ми здійснили для того, щоб читач мав розуміння того, наскільки велика різниця між двома типами танків – ОБТ та середнім танком.

(Відразу зазначу, що є декілька теорій того, як можна класифікувати основні бойові танки. Ми будемо відштовхуватися саме від композитної броні)

Тепер повернемося до наших реалій.

Всі танки, які нам теоретично може поставити Захід, поділимо на дві групи – основні бойові танки та середні танки.

До групи ОБТ входять танки, які й зараз перебувають на озброєнні країн заходу (окрім Челленджера-1). Ці танки, через свою бойову міць, є найбільш пріоритетним для наших збройних сил. Сюди включаємо наступні машини:

– Леопард-2 (Німеччина)
– Леклерк (Франція)
– Челленджер-2 (Велика Британія)
– Челленджер-1 (Велика Британія)
– Абрамс (США)

До групи середніх танків будуть включені відповідні танки. Вони вже зняті з озброєнні провідних країн заходу. Ці машини несуть набагато меншу бойову цінність ніж ОБТ:

– Леопард-1 (Німеччина)
– АМХ-30 (Франція)
– Чіфтен (Велика Британія)
– М60 (США)

Тепер розглянемо проблеми при передачі кожного типу танків.

Леопард-2

Німецький танк, кількість виготовлених машин якого – понад три з половиною тисячі, з одного боку, начебто дають змогу виділити для потреб ЗСУ кілька сотень танків. Але проблема в тому, що ці машини сконцентровані не в одній країні, а розмазані по арміям майже двадцяти країн. І що найголовніше – значна кількість танків, перебуває у власності Німеччини, яка прямо кажучи, не хоче передавати Україні сучасні танки. Тому зібрати ще хоча б сотню таких танків (до тих ста, що обіцяли передати) для потреб нашої армії видається малоймовірним. Принаймні найближчим часом. Також Леопард-2 має сім основних модифікацій які включають ще під модифікації, окремо для кожної країни, в якій вони стоять на озброєнні (що значно ускладнює процес ремонту пошкодженої техніки).

Леклерк

Французький ОБТ, якого в збройних силах Франції налічується близько 230 машин (також на базах зберігання може бути порядка 170 одиниць). Досить цікавий для нас танк, з точки зору наявності достатньої кількості на складах зберігання, а також, досить теплих відносин президентів Макрона та Зеленського. Але тут варто розуміти декілька моментів – чи не захочуть французи повернути в стрій техніку з резерву? В якому стані танки на складах зберігання та скільки знадобиться часу на приведення їх в бойову готовність?

Челленджер-2

Британський танк, було випущено близько 400 машин та який перебуває на озброєнні у ВБ у кількості близько 230 машин (плюс на базах зберігання порядка 130 машин). Так само як і Леклерк, цікавий для нас танк з точки зору кількості машин на складах зберігання, а також через гарні відносини Великої Британії та України. Але при розгляді гіпотетичних можливостей поставок виникають ті ж самі питання що і по Леклерку.

Челленджер-1

Ще одни британський ОБТ, попередник Челенджера-2. Випущено 420 машин. Знятий з озброєння сухопутних сил ВБ, і зараз майже всі машини перебувають на озброєнні в Йорданії. Що робить малоймовірним передачу хоча б десятка танків Україні (ВБ навряд буде викуповувати назад танки).

Абрамс

Найбільший за чисельністю ОБТ серед представлених. Було випущено більше 9 тисяч одиниць (з них більше 3 700 одиниць зараз перебуває на зберіганні). Потенційно, ми могли розраховувати на поставку сотень цих танків і він би міг стати одним з основних видів танків, що знаходиться на озброєнні в ЗСУ. Але проблема в секретності броні. Як вже зазначалося – ОБТ мають комбіновану броню, яка складається з різних за товщиною та наповненням листів. І яка саме товщина та матеріал з якого виготовляється ця броня – секрет кожної країни. Тобто уніфікованості не має. Кожна країна робить свій “Наполеон”. І США розкривати цей секрет не хочуть, бо танк може бути захоплений ворогом, який потім дослідить структуру бронювання. І коли дана інформація буде передана Китаю – вже питання часу.

З цієї причини США замовили для України виробництво цілком нових трьох десятків танків. Але з іншою бронею. Тобто з одного боку, ми матимемо нові машини, з іншого – це будуть не ті самі Абрамси, що перебувають на озброєнні США чи Польщі. Таким чином, ми не зможемо отримати сотні одиниць Абрамсів з баз зберігання США. А кількість буде обмежена виробничими потужностями заводів, які в т.ч. працюють за контрактами для інших країн. Принаймні, доки США не передумають постачати нам оригінальні Абрамси.

Якщо коротко по ОБТ це все. В кінці варто наголосити на моменті, що об’єднує всі вищенаведені машини. Тридцять років Захід жив в рожевих окулярах (власне як і більшість українців) та займався планомірним знищенням ударного потенціалу своїх сухопутних збройних сил – тобто танків. Зараз, коли велика війна в Європі триває вже рік – на Заході зрозуміли, що ті збройні сили, які вони мають – абсолютно недостатні для ведення війни. Тому маємо ситуацію, коли виробили танків мало, їх не вистачає країнам Європи, а ще потрібно ділитися і з нами. Плюс багато танків з числа тих, які значаться в умовній Вікіпедії як на озброєнні по факту – ржавіли на складах зберігання і зараз в дуже поганому стані. Отже потрібно запускати і розширювати виробничі лінії для їх ремонту та повернення у стрій, які простоювали десяток років. Що є досить тривалим процесом.

Тепер стосовно групи середніх танків.

Перше, що варто відразу зазначити. Якби був вибір, брати сотню модернізованих т-64/72/80 чи сотню модернізованих Леопард-1А5 – вибір однозначно за радянськими танками. Бо середні танки значно слабші за своїми характеристиками ніж ОБТ. Згадуємо порівняння вище.

Друге, ми не будемо розглядати окремо кожен з чотирьох типів середніх танків, які зазначено вище. Всі вони належать до одного типу, є масовими (виготовлено більше 2 тис одиниць) і більшість з них знята з озброєння та перебуває на базах зберігання військової техніки через свою застарілість.

В умовах нестачі ОБТ, середні танки є єдиним виходом доукомплектування танками новостворених підрозділів та поповнення втрат. Але ми повинні розуміти, що дана техніка може служити або на другорядних ділянках (прикриття кордону з білоруським федеральним округом) або використовуватися у другій хвилі наступу чи для зачистки територій. Використання їх в якості ОБТ, через слабке бронювання, фактично робитиме їх одноразовими машинами. Разом з екіпажами.

Натомість через їх масовість на складах зберігання – ми можемо вибрати один вид середнього танку та не розводити зоопарк хоча б в цій категорії . Леопард-1, в даному випадку, можливо буде не найкращим вибором в плані показників захищеності машини. Але це танк, на базі якого у нас на озброєнні вже є машини (ЗУ Gepard, мостоукладальник Biber, БРЕМ, а також присутній варіант інженерної машини на базі цього танку). Тобто ми полегшуємо процес ремонту даної техніки.

Наостанок про час. Вище перелічені середні танки стоять на базах зберігання 10-20 і більше років. Танк, це не тільки броня та гармата. Це також дуже багато елементів проводки та резинових виробів всередині машин – ущільнювачів і т.д., без яких танк буде небоєздатним. Ці деталі швидко псуються без належного догляду (якого в них не було). А виробництво даних танків було завершено більше 30 років тому. І відповідно в багатьох випадках, виробництво деталей також було завершено в момент сходження останнього танку з конвеєру. Тобто для ремонту потрібно або канібалити інші танки, або шукати запчастини на складах або (в крайньому випадку) запускати виробництво деталей, які ніхто не виробляв вже тридцять років.

Цим пояснюються довгі часові терміни, при передачі танків Україні. Чим старіший танк – тим довший час необхідний для його ремонту.

Якщо коротко, приблизно таку ситуацію ми маємо з постачанням західних танків Україні. Від експлуатації слабших середніх танків, в силу недостатньої кількості ОБТ, ми на жаль, не зможемо відмовитися. Будемо сподіватися, що це буде лише один тип та одна модифікація середнього танку. По ОБТ – просторів для маневру мінімум, через недостатню кількість такого типу танків в країнах Заходу. А також відверто промосковські дії влади Німеччини. Єдине, що здатне змінити ситуацію – рішення США про постачання танків з власних запасів, без оглядки на ризики стосовно секретності броні.