fbpx

Точки терористичного напруження на Африканському континенті

Африка Світ

За останні декілька років світова спільнота могла спостерігати багатообіцяючі новини стосовно встановлення тенденції зниження терористичного напруження на території Близького Сходу, шляхом плавного знешкодження впливу ІДІЛ на території Сирії та Іраку, шляхом звільнення територій які безпосередньо були під впливом ісламістських бойовиків, підписанням мирової угоди між США та Талібаном, яка може теоретично стати відправною точкою для встановлення миру на території Афганістані і т.п.

Про те в цей же час ситуація навколо поширення ісламського радикалізму, або навіть в деяких країнах ісламістського тероризму на території Африканського континенту значно погіршилася, такі терористичні угрупування як ІДІЛ та Аль-Каїда після зменшення своєї присутності на території Близького Сходу змінили напрямки свого впливу саме на територію африканських країн, шляхом встановлення тісних відносин з місцевими ісламістськими воєнізованими групами та навіть безпосереднім створенням своїх осередків та мереж.

Африканський континент є досить перспективним фундаментом для поширення ідей та принципів ісламістського тероризму, по-перше завдяки тому, що майже в половині країн даного регіону більшість населення сповідує іслам, по-друге через негативне ставлення місцевого населення більшості країн до західної культури, яке склалося історично, ще за часи доби колонізаторства.

Не мало важливим фактором швидкого поширення радикальних ідей є факт низького рівня економіки, зубожіння населення, саме дані показники можна легко використовувати для штучного збільшення напруження між народом та діючою світською владою в країні.

Тому, на мою думку загострити увагу треба саме на конфліктних регіонах де однією із сторін виступають радикально налаштовані воєнізовані групи чи навіть структуровані організації ісламістського характеру.

Останнє десятиліття на території Африканського континенту ознаменувалося набранням сили та поширенням свого впливу організацією «Боко Харам», яка являє собою радикальне ісламістське угрупування яке діє відразу на території декількох країн, серед яких Нігерія, Нігер, Чад, та деяких регіонах Камеруну.

Бойовики «Боко Харам»

Головною метою діяльності організації є досить традиційні для даного типу формувань цілі та кінцеві точки, а саме побудування ісламської держави, яка би функціонувала виключно на основі шаріату, та викорінення всього, що не вписується в рамки ісламського світу, в тому числі тотальне знищення місцевого християнського населення та будь-яких елементів прозахідного світу.

Релігійні війни в Нігерії продовжуються ще з 60 років 20 століття, проте своєрідним каталізатором створення та подальшого збільшення могутності організації стало отримання у 1999 році північчю Нігерії особливого статусу, а саме статусу території яка вільно функціонує на принципах шаріату, та майже не контролюється центральною владою.

Вищенаведені події стали фундаментом не тільки для подальшого створення «Боко Харам», але і до глобального збільшення рівня міжрелігійної напруги в регіоні в цілому.

Для того щоб краще зрозуміти масштабний рівень впливу «Боко Харам» на світовий безпековий порядок можна навести статистичні показники «Рейтингу держав по показникам тероризму» який щорічно проводить Інститут економіки та миру Мерілендського університету, в досліджені за 2017 рік Нігерія займала 3 місце серед 163 країн по рівню тероризму в країні.

Також, за даними вказаного рейтингу за 2016 рік «Боко Харам» займає місце в п’ятірці терористичних організацій які спричинили ¾ жертв всього світового тероризму.

Не мало важливим фактором занепокоєння світової спільноти стосовно ситуації в країнах які знаходяться в сфері впливу «Боко Харам» є факт присяги представників організації на вірність ІДІЛ у 2015 році, а це вже значно збільшує ризики тотального та масового збільшення рівня ісламістського радикалізму в регіоні.

Досить кризовою є ситуація в такій країні як Малі, починаючи з 2012 року країна фактично знаходиться в стані громадянської війни, в томі числі з безпосередньою участю військових угрупувань іноземних держав, які були введені на територію за проханням діючої влади.

Малі це країна яка має досить неоднорідний склад населення, великий відсоток якого складають досить відокремлені від іншої частини країни регіони проживання туарегів та інших кочових племен, зі своєю окремою культурою, цінностями та релігійними особливостями.

Саме туареги у 2012 році підняли повстання проти діючої влади, з метою створення незалежної держави Азавад, в регіонах західної Африки.

Повстання було придушене у 2013 році, за допомогою військових формувань Французької Республіки, в тому числі Французького іноземного легіону, проте іскра яку запалили туареги в 2012 році палає і по нині.

Таурезьке повстання в 2012 році

Наступною фазою став військовий переворот з метою усунення від влади діючого президента країни Амаду Тумані Туре, через нібито нездатність останнього протистояти радикальним групам в країні. Ситуацією поділу влади між військовими, туарегами та прибічниками президента вдало скористувалися місцеві групи радикальних ісламістів, які створили організацію «Ансар Дайн», і блискавично поширили свій вплив на майже половину країни.

Дану організацію від початку свого створення підозрюють у тісних зв’язках з Аль-Каїдою.

Поширення впливу «Ансар Дайн» стало однією з причин проведення міжнаціональних військових операцій «Сервал» у 2013-2014 роках та «Бархан» яка почалася у 2014 році і триває понині, з метою придушення радикально налаштованого ісламістського елементу в регіоні.

Проте навіть у 2020 році не можна зробити жодних позитивних прогнозів на майбутнє в плані хоча би зниження присутності та впливу терористичних угрупувань в країні.

Напевно найбільш проблемним регіоном на Африканському континенті у розрізі поширення та укорінення радикальної ісламістської ідеології є Сомалі, ключовим фактором поширення радикальних течій ісламу стало те, що майже 99 відсотків населення даної держави є представниками ісламу.

Супутнім фактором безумовно виступає громадянська війна яка точиться на теренах Сомалі починаючи з 1988 року, і відповідно виступає каталізатором розповсюдження радикалізму.

Ключовою точкою відліку безпекової кризи в регіони став 2006 рік, саме тоді була створена така терористична організація як «Аш-Шабаб», яка була організована колишніми представниками найбільш радикального кола членів Союзу ісламських суддів, повстанського руху, який виступав ворогом тогочасного державного режиму.

Після свого створення організація зайняла багато ключових міст та регіонів у державі, в тому числі столицю Могадишо, і таким чином майже повністю встановила контроль над всією територією Сомалі.

Про те після інтервенції іноземних військ до країни, переважно контингенту збройних сил Кенії, і безпосередньою участю військ федерального уряду країни «Аш-Шабаб» значно втратив вплив та позиції в державі, на даному етапі організація контролює переважно південні регіони держави, переважно регіони сільської місцевості.

Бойовики «Аш-Шабат»

Розпочата контртерористична операція кенійських військ отримала назву «Операція Лінда Нчі», і мала на меті знешкодження осередків терористів у північно-східних провінціях Кенії та прикордонних регіонах Сомалі.

Спробою відновлення втрачених позицій було встановлення тісних зв’язків з Аль-Каїдою, у 2012 році «Аш-Шабаб» став осередком Аль-Каїди в країні.

Даний крок мав багато негативних наслідків, одним з найбільших став масовий приток до країни джихадистів з багатьох регіонів світу, які безпосередньо координуються Аль-Каїдою.

Що стосується ідеології та фундаментальних засад сомалійських ісламістів то вона є абсолютно ідентичною до ідеології радикалів в Малі чи Нігерії, це встановлення своєрідного халіфату в країні, де норми шаріату будуть виступати основним регулятором суспільно-політичних відносин, і звісно, боротьба з всіма проявами християнства та західного світу взагалі.

Якщо підбити підсумок всього вищенаведеного по регіону то можна зі стовідсотковою вірогідністю стверджувати, що небезпека розповсюдження ісламського радикалізму є вкрай актуальною.

Найбільшими осередками є країни які були перераховані вище, це Малі, Сомалі та Нігерія, на жаль практика показує, що законна влада в цих регіонах не може самостійно гідно протистояти поширенню тероризму і на даний момент єдиним дієвим важелем впливу на дану ситуацію є іноземна інтервенція, у вигляді спільних антитерористичних операцій, в тому числі за допомогою контингентів збройних сил країн Європи.

Про те сфера інтересів європейських країн в африканському регіоні не така глобальна як наприклад на території Близького Сходу і цей факт мінімізує прецеденти втручання військових контингентів даних країн в питання тероризму в Африці, але звісно треба зрозуміти, що питання боротьби з розповсюдженням тероризму є спільними глобальними проблемами, і світовій спільноті треба замислитися над спільним алгоритмом дій по знешкодженню проявів радикалізму не тільки на території Африканського континенту, а й у світі вцілому.


Сподобався матеріал? Підтримай незалежний проект - одна кава - 30 гривень - дозволять нам працювати для Вас!


➡ Приват 5168 7422 0031 9014

➡ Моно: 4441 1144 4179 6255

Африка Світ