ЦЬОГО ДНЯ: вбивство Симона Петлюри

25 травня 1926 року Самуїл Шварцбард, якого пов’язують з більшовиками, здійснив сім пострілів у Симона Петлюру біля книгарні у центрі Парижа.

Обставини вбивства

Шварцбард підійшов до Петлюри біля книгарні на розі вулиці Расін та бульвару Сен-Мішель в Латинському кварталі Парижу та звернувшись до нього здійснив сім пострілів.

Від першої кулі, що потрапила у праве плече, Петлюра втратив рівновагу і впав на тротуар. Нападник продовжував стріляти в лежачого.

Смертельною виявилась п’ята куля, що влучила у груди, пробила легені і серце, викликавши велику втрату  крові. Ще дві кулі, потрапивши у бруківку, пройшли повз. Восьма куля так і не була випущена через осічку. Петлюра помер не приходячи до тями, а вбивцю затримали на місці.

Версія захисту Шварцбарда

Захист Шварцбарга було побудовано на одній тезі – начебто він здійснив акт особистої пости за своїх рідних, які загинули під час єврейських погромів в Україні.

Його адвокатом був комуніст  Анрі Торес.

Обвинувачений заявив, що Петлюра причетний до погромів не лише як Головнокомандувач, а і як редактор часопису “Тризуб”, який, за твердженням Шварцбарда, був антисемітським виданням. А коли протилежна сторона заявила про сумнів у його спроможності самостійно прочитати будь що українською було проведено лінгвістичну експертизу.

В присутності експерта йому запропонували прочитати щось із “Тризуба”, після чого експерт зробив висновок, що обвинувачений вільно розмовляє і читає українською мовою.

Єврейські діаспори по всьому світу почали виступати на підтримку Шварцбарда, а завдяки зусиллям Тореса змінились настрої усього громадянського суспільства у Франції. З підступного вбивці та посібника більшовиків він перетворився у месника за свій народ.

Також сторона захисту активно згадувала про участь обвинуваченого у Першій світовій на боці Антанти, а тоді певно кожен дорослий чоловік у Франції пам’ятав окопи Західного фронту.

Торес зробив усе, щоб створити героя з Шварцбарда, та негідника з Петлюри. У цьому йому добре допомагало володіння ораторським мистецтвом, до прикладу одна цитата із зали суду:

Я кажу, що коли людина стає французьким громадянином, як це зробив Шварцбард… коли вона стискала в окопах гарячу рушницю, я стверджую, що пробуджується нова душа, душа громадянина… і вона вдаряє, щоб виправити кривду.

Версія обвинувачення

Звинувачення проти Шварцбарда базувалось на двох тезах – Петлюра, як керівник держави, не віддавав накази про погроми, а всіляко запобігав їм, і Шварцбард – радянський агент, який вбив Петлюру за наказом більшовиків.

На цю користь свідчили дані французьких спецслужб, які знали про зустрічі Шварцбарда з відомими більшовиками в Парижі, і дані німецької розвідки, які передали французьким колегам інформацію про те, що Шварцбард отримав наказ вбити Петлюру від агента Михайла Володіна, з яким неодноразово зустрічався з січня 1926 року, що підтвердив на суді сам Шварцбард. Саме Володін подзвонив Шварцбарду 25 травня за годину до вбивства, коли встановив де перебував Петлюра.

Те, що Шварцбарда затримали саме близько 14:15 стало важливим доказом на суді. Сторона зауважила, Шварцбард є терористом та мав спільника, о 14:35 його дружині було відправлено лист міською поштою з відділення пошти біля готелю Віль, але у цей час вбивцю уже було затримано, отже листа міг відправити лише спільник (імовірно Володін).

Також суду було представлено  понад 200 документів, які свідчили про прагнення уряду Петлюри зупинити або запобігти погромам в Україні.

Зокрема Марголін, який подав у відставку після Проскурівського погрому 1919 року, на суді заявив, що український уряд і Петлюра зокрема робили все можливе для запобігання єврейських погромів.

Але чимало доказів та свідчень обвинувачення не було взято до уваги з різних причин.

Вирок

Колегія присяжних налічувала дванадцять осіб. Надзвичайно довго тяглися хвилини таємного голосування та підрахунку голосів.

Власне якщо навіть не звертати уваги на усю доказову базу обох сторін, то відповіді присяжних на деякі питання сформовані для них судом були відверто безглуздими…

До прикладу вони відповіли “ні” на питання “Чи спричинили постріли Шварцбарда і рани від них смерть Петлюри?”.

Коли процес закінчився Самуїл Шварцбард вісьмома голосами проти чотирьох був виправданий і звільнений в залі суду.

Вбивство Симона Петлюри  і сьогодні залишається приводом для активних суперечок істориків, не дивлячись на наявність у обох поляризованих сторін величезної кількості визнаних наукових праць.