Українські модернізації БМП-1

В Сухопутних військах України до початку російської агресії у 2014 р. БМП-1 вважались застарілими і безперспективними. Для нечисленних механізованих і танкових бригад, які залишились після великомасштабних скорочень, цілком вистачало новіших БМП-2. Вони хоч і не переважали БМП-1 за захищеністю, однак мали кращий комплекс озброєння (73-мм гармата замінена на автоматичну 30-мм) і двомісну башту замість одномісної (робоче місце командира перенесене з корпусу БМП в башту, завдяки чому зросла його ситуаційна обізнаність). БМП-1 були відправлені на склади і поступово розпродавались за кордон. Саме з розрахунку на зарубіжних покупців в Україні і почали розроблятись проєкти модернізації БМП-1.

БМП-1У: бюджетний варіант

Першою спробою модернізації став проєкт БМП-1У, розроблений на рубежі 1990-х і 2000-х років. Створювався він в рамках дослідно-конструкторської роботи «Бліндаж» в київському Науково-технічному центрі артилерійсько-стрілецького озброєння. Вузька спеціалізація виконавця дослідно-конструкторської роботи зумовила зміст модернізації. Вона не торкалась ні двигуна з трансмісією, ні броньового захисту, і передбачала лише мінімальне удосконалення ходової частини (застосовані ведучі колеса, гусениці і надгусеничні крила-поплавці від БМП-2). Основні ж зміни торкались комплексу озброєння. Замість старої башти з 73-мм гарматою, 7,62-мм кулеметом і пусковою установкою ПТКР «Малютка» (у варіанті БМП-1П – «Фагот») встановили уніфікований дистанційно керований бойовий модуль КБА-105 «Шквал». Модуль цей вперше показали публіці у 2001 р. на виставці IDEX-2001 в Абу-Дабі, де він демонструвався на бронетранспортері БТР-3У. Згодом він використовувався не лише на БМП-1У, але й на модернізованій бойовій машині МТ-ЛБМШ і бронетранспортері БТР-4, і навіть на бронекатерах проєкту 58150 «Гюрза», які в Україні будувались для Узбекистану.

Бойовий модуль «Шквал» озброєний 30-мм автоматичною гарматою 2А72 (або її українським аналогом ЗТМ-1) з боєкомплектом 360 снарядів і 7,62-мм кулеметом ПКТ (або українським аналогом КТ-7,62) з боєкомплектом 2500 набоїв. Додатковим озброєння є 30-мм автоматичний гранатомет АГ-17 (або український аналог КБ-117; боєкомплект 116 гранат), встановлений з лівого боку модуля. З правого боку є дві пускові установки для ПТКР «Конкурс» (ще дві ракети перевозяться всередині корпусу БМП). Нарешті, по боках модуля встановлені шість 81-мм димових гранатометів. Прицільні пристрої представлені оптико-телевізійним комплексом ОТП-20 «Циклоп-1» з інтегрованою системою управління ПТКР. Є стабілізатор озброєння СВУ-500 «Карусель».

Важить «Шквал» (з повним боєкомплектом) 1300 кг, а в разі встановлення на модуль додаткових елементів бронювання маса його може зрости навіть до 2000 кг. Через значну масу модуля, а також місце, яке займає його обладнання всередині корпусу, чисельність десанту БМП-1У зменшилась з 8 до 6 осіб.

Вперше БМП-1У була продемонстрована на параді на честь Дня Незалежності України в Києві 24 серпня 2001 р. – у ньому взяли участь одразу десять модернізованих машин.

У 2004 р., після завершення попередніх випробувань, було оголошено про намір до 2012 р. модернізувати до рівня БМП-1У до 400 БМП-1, якими планувалось укомплектувати три механізовані бригади. Однак реально виготовили не більше 30 екземплярів. З них у Збройних Силах України залишилось тільки 12 БМП-1У. Ще 15 продали Грузії. Відповідний контракт був підписаний у 2007 р. і виконаний до початку російсько-грузинської війни в серпні 2008 р. В ході цієї війни Грузія втратила 14 з 15 своїх БМП-1У (за іншими даними, усі 15). Принаймні п’ять з них росіяни захопили неушкодженими на військовій базі в м. Горі.

Ще три БМП-1У у 2009 (або 2010) р. попрямували до Африки – в Чад. В 2013 р. ці бойові машини брали участь в бойових діях антиісламістської коаліції в Малі.

У подальшій долі українських БМП-1У багато невизначеностей. 24 серпня 2008 р. вони знову взяли участь в параді в Києві, а згодом зникли з поля зору аж до 2015 р., коли такі машини були сфотографовані на Житомирському бронетанковому заводі (ЖБТЗ). Авторові невідомі жодні факти використання їх в боях на Донбасі у 2014-2021 рр. У квітні 2022 р., в репортажі російського телебачення з окупованого Криму, серед трофейної української техніки була показана і одна БМП-1У – вже з намальованим знаком «Z». В репортажі йшлось про те, що трофейна українська техніка після ремонту використовується для доукомплектування російської армії. Але насторожує один факт: на відміну від інших машин, показаних у сюжеті (бронетранспортери, ЗСУ-23-4), пофарбованих у стандартний український піксельний камуфляж, БМП-1У має однотонний камуфляж. А саме так були пофарбовані грузинські БМП-1У, в тому числі й ті, які демонструвались росіянами на виставці трофеїв після війни 2008 р. Не виключено, що ця «українська» БМП-1У – насправді грузинський трофей, який росіяни використали з пропагандистською метою.

Розвитком БМП-1У став варіант БМП-1М (відома також як «об’єкт 765УТБ»), вперше показаний в лютому 2011 р. на виставці в Абу-Дабі. Головна його відмінність – удосконалений бойовий модуль КБА-105ТБ «Шквал-А», в якому ПТРК «Конкурс» замінений українським «Бар’єр» (дальність пуску ракети зросла з 2000 до 5000 м), оптико-телевізійний комплекс ОТП-20 – новим комплексом «Тандем-2», а також встановлений удосконалений стабілізатор озброєння СВУ-500-3Ц. «Тандем-2» включає дві телевізійні камери – вузького поля зору УТК (дальність виявлення цілі типу танк – 6 км, розпізнавання – 5 км) і широкого ШТК (дальність виявлення цілі типу танк – 3 км), а також лазерний далекомір. Бойові можливості комплексу «Тандем-2» обмежені через відсутність тепловізора, хоч його телекамери можуть працювати за низького рівня освітлення.

БМП-1М пропонувалась ЖБТЗ на експорт, але без особливого успіху. Наскільки відомо, партію таких машин вдалось продати тільки Туркменістану, причому в звітах про торгівлю зброєю, які подаються в ООН, ця транзакція не фігурувала. Невідомий ані термін поставок, ані кількість проданих машин. Єдиним свідченням наявності БМП-1М в Туркменістані стала демонстрація їх на військовому параді у 2016 р.

БМП-1УМ/УМД: комплексна модернізація

Російська агресія, яка почалась в лютому 2014 р., зумовила швидке кількісне зростання Збройних Сил України. Для новосформованих бригад потрібна була бойова техніка. Оскільки виробництво її суттєво відставало від потреб, а про закупівлю за кордоном не було мови з фінансових і політичних причин, нові бригади отримували техніку з баз зберігання. Серед неї були й БМП-1. Це актуалізувало питання модернізації цих машин. Фахівці ЖБТЗ спробували запропонувати комплексний варіант модернізації, який не обмежувався б лише заміною комплексу озброєння. Так з’явився проєкт БМП-1УМ.

Прототип БМП-1УМ вперше показали у вересні 2015 р. на виставці «Зброя та безпека – 2015». На ньому встановили вже відомий з БМП-1М модуль «Шквал-А». Але, крім того, значних змін зазнала, силова установка і корпус машини. Двигун УТД-20 потужністю 300 к.с. був замінений на 3ТД-2 потужністю 400 к.с. Цей двотактний трициліндровий дизельний двигун був уніфікований з танковими двигунами 5ТДФ і 6ТД. Задля поліпшення умов розміщення десанту висоту даху десантного відділення збільшили на 15 см, а малі й незручні кормові дверцята замінили апареллю (щоправда, не з гідравлічним приводом, а з простим механічним). На бортах машини встановили блоки динамічного захисту «Контакт-1» – рішення, м’яко кажучи, сумнівне з огляду на малу товщину броні. Посиленню захищеності сприяло перенесення паливних баків (тепер вони встановлювались між сидіннями десанту і бортами), встановлення бортових екранів збільшеного розміру, протиосколкового підбою з арамідної тканини, а також енергопоглинаючої підлоги десантного відділення. Серед інших новинок, застосованих на БМП-1УМ – приймач супутникових навігаційних систем ГЛОНАСС і GPS СН-3003. Командирський приціл ТКН-3Б отримав можливість трансляції зображення з камер системи «Тандем-2». Встановлено екран-дефлектор для маскування вихлопу. Надгусеничні крила-поплавці були збільшені у об’ємі для підвищення плавучості.

Тактико-технічні характеристики БМП-1УМ суттєво поліпшились порівняно з попередніми варіантами модернізації. Однак і цей варіант став лише проміжним етапом. Вже в жовтні 2016 р., на черговій виставці «Зброя та безпека», ЖБТЗ презентував оновлений варіант БМП-1УМД. Головними його відмінностями стали новий двигун і новий бойовий модуль. На машині встановили Deutz TCD2013 L64V – чотиритактний шестициліндровий дизельний двигун з турбонаддувом і електронним блоком керування. Він розвиває потужність 330 к.с. (з можливістю програмного збільшення до 390 к.с.), а водночас має більший ресурс, тихіший і економічніший від УТД-20 чи 3ТД-2. Не останню роль у виборі двигуна Deutz зіграло й прагнення до уніфікації – двигуни цієї родини вже використовувались на бронетранспортерах БТР-4.

Замість модуля «Шквал-А» встановлений новий бойовий модуль «Стилет» з цифровою системою управління вогнем, прицільним комплексом «Трек-М» (виробництва Чернігівського заводу радіоприладів) і стабілізатором озброєння СВУ-500-3Ц. Озброєння складається з 30-мм автоматичної гармати ЗТМ-2 (український аналог радянської 2А42), 7,62-мм кулемета КТ-7,62 , 30-мм автоматичного гранатомета АГ-17 і двох пускових установок ПТРК «Бар’єр».

На БМП-1УМД відсутні блоки динамічного захисту, натомість у верхній частині бортів встановлені додаткові бортові екрани. Десантне відділення, на відміну від БМП-1УМ, цілком відповідає немодернізованій БМП-1: воно має стандартну висоту і дверцята в кормовій стінці, а не апарель. Співставивши це з заявою розробників про те, що варіант з двигуном Deutz був підготовлений лише за три місяці, можна зробити висновок: перед нами – не повноцінний прототип, а лише демонстратор технології, на якому відпрацьовувалась інтеграція нового двигуна і бойового модуля.

В березні 2017 р. пройшли порівняльні випробування двох БМП-1УМД: однієї з модулем «Стилет», а іншої – зі старим модулем «Шквал». Випробування проводились в інтересах Міністерства оборони, однак про їхній результат офіційно не повідомлялось. Вочевидь цей результат не надто влаштував військо, бо в липні 2020 р. пройшли чергові порівняльні випробування модернізованих БМП-1 з бойовими модулями «Стилет», «Шквал», «Спис» і «Парус». Підкреслимо, що мова йшла про випробування саме модулів, а не модернізованих БМП. Усі модулі мали назагал ідентичне озброєння – 30-мм гармата, 7,62-мм кулемет, 30-мм автоматичний гранатомет і дві пускові установки ПТКР «Бар’єр». Різнились же вони прицільними приладами, системами наведення і стабілізації та іншими деталями.

Варіант зі встановленням бойового модуля БМ-7 «Парус» розроблявся Державним підприємством «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені Морозова». За своїми основними параметрами він відповідає модулю «Штурм», але, на відміну від нього, не займає місця всередині бойової машини. На модулі використовується прицільний комплекс «Трек-М». «Парус» встановлювався на бронетранспортери БТР-4Е, і в разі прийняття рішення про встановлення таких модулів на модернізовані БМП-1 з’являвся шанс на бодай часткову уніфікацію озброєння в механізованих підрозділах. Однак в державне замовлення на 2021 р. був включений лише капітальний ремонт БМП-1, а не їх модернізація. Вочевидь, жоден з запропонованих варіантів озброєння не влаштував Міністерство оборони. Висловлювалась також досить цікава і до певної міри парадоксальна думка: мовляв в ході Антитерористичної операції на Донбасі комплекс озброєння БМП-1 показав себе досить непогано – з огляду на відносно високу потужність 73-мм уламково-фугасних снарядів. А значить, модернізація БМП-1 з заміною комплексу озброєння не була нагальною.

БМП-1ТС: приватна ініціатива

Усі досі згадані нами варіанти модернізації БМП-1 розроблялись державними підприємствами, які входять до Державного концерну «Укроборонпром». Але включитись у змагання за потенційний контракт спробувала і приватна компанія «Техімпекс». З 2018 р. вона розробляла бойовий модуль «Спис». Він має уже звичне озброєння: 30-мм гармату ЗТМ-1 (боєкомплект 300 снарядів), 7,62-мм кулемет КТ-7,62 (2100 набоїв, з них 350 – готових до застосування), 30-мм автоматичний гранатомет КБА-117 (116 гранат, з них 29 – готових до застосування), ПТРК «Бар’єр» (4 ПТКР, з них дві – готові до застосування). «Спис» має систему управлінням вогнем «Синтез», яка включає оптико-електронний модуль «Кажан-3К15» з тепловізійним і телевізійним каналами, а також лазерним далекоміром. Стабілізатор озброєння – цифровий електромеханічний, двоплощинний. Система «Синтез» дозволяє здійснювати автоматичне захоплення та супровід цілей. Габарити «Списа» дозволяють без жодних допрацювань встановлювати його на місце старої башти БМП-1.

Варіант БМП-1 під модуль «Спис» отримав позначення БМП-1ТС. Як і більшість інших українських пропозицій модернізації БМП-1, він не передбачав якихось суттєвих змін в силовій установці (двигун лишався старим – УТД-20) та корпусі машини. Встановлювалась лише нова радіостанція Motorola DM-4601. Опціонально пропонуються заходи з підвищення живучості машини: встановлення енергопоглинаючих сидінь та додаткової навісної броні. Остання забезпечує круговий захист від бронебійних куль калібру 7,62 мм (маса комплекту 790 кг), 12,7 мм (1024 кг) і 14,5 мм (1144 кг).

БМП-1ТС вперше була показана назагал 20 серпня 2021 р., під час підготовки до параду на честь Дня Незалежності. Саме цей варіант став першим, після БМП-1У, який придбали для Збройних Сил України. Виготовили пробну партію з десяти БМП-1ТС, які використовуються при відбитті російської агресії. Зафіксовано втрату однієї БМП-1ТС. Машина, яка належала 53-й окремій механізованій бригаді, була знищена на початку березня 2022 р. в місті Волноваха. А в червні 2022 р. з’явилась інформація про використання БМП-1ТС одним з підрозділів Десантно-штурмових військ.

Згадаймо ще одну пропозицію від «Техімпексу» – бойовий модуль «Воля-Д». БМП-1 з таким модулем була продемонстрована в січні 2021 р., однак жодна інформація про подальшу долю проєкту не публікувалась. Модуль «Воля-Д» має стандартний набір озброєння (30-мм автоматична гармата, 30-мм автоматичний гранатомет, 7,62-мм кулемет, ПТРК «Бар’єр»). Він не потребує простору всередині бойової машини.

В жовтні 2021 р. з’явився ще один прототип модернізованої БМП-1 з модулем «Спис». Машину, відому як БМП-1М (другу з таким позначенням), виготовило Науково-виробниче об’єднання «Практика». Так само, як і БМП-1УМ, вона отримала перероблений корпус, але його висота збільшена не тільки над десантним відділенням, але по всій довжині. Кормові дверцята замінені апареллю. Назагал цей варіант модернізації виглядає досить непогано, але через початок російського повномасштабного вторгнення перспективи його тиражування (як і будь-якого іншого варіанту модернізації БМП-1) виглядають дуже туманними.

Воєнна імпровізація

На завершення слід згадати про ще один варіант, який, власне, важко назвати модернізацією. З’явився він вже після початку повномасштабного російського вторгнення як відгук на нагальну потребу збільшення кількості бойових машин піхоти (як для компенсації воєнних втрат, так і для укомплектування нових батальйонів і бригад).

Запаси БМП на складах вичерпувались, постачання з-за кордону не задовольняло потреб. Тож довелось вдаватись до імпровізацій. На складах знаходилась деяка кількість рухомих розвідувальних пунктів ПРП-3. Ці машини, створені на базі БМП-1, призначались для ведення артилерійської розвідки і коректування вогню. Однак з огляду на застарілість обладнання ПРП-3 вже не могли ефективно застосовуватись за прямим призначенням. Як БМП їх застосовувати теж було складно через слабке озброєння – лише один 7,62-мм кулемет у двомісній башті. З іншого боку, доступною була певна кількість башт від бойових машин десанту БМД-2 – трофейних російських або ж українських (з ушкоджених машин або машин зі зношеними шасі). З’явилась цілком логічна ідея: «схрестити» шасі ПРП-3 з баштою від БМД-2.

Реалізувати ідею, втім, було не надто просто: башта БМД-2 є одномісною, вона має менший діаметр погона, ніж двомісна башта ПРП-3. Тому довелось застосувати додатковий аркуш броні, в якому вирізали отвір під діаметр погону «нової» башти. В результаті вийшов своєрідний «Франкенштейн»: машина, яка за ходовими якостями, захищеністю і місткістю відповідає БМП-1, а за озброєнням – БМД-2. Комплекс озброєння включає 30-мм автоматичну гармату 2А42, 7,62-мм кулемет ПКТ і пускову установку ПТКР «Конкурс». Крім нової башти, гібрид відрізняється відсутністю бійниць в бортах десантного відділення – ПРП-3, на відміну від базової БМП-1 їх не має. Однак це жодним чином не впливає на бойові властивості – авторові не відомо про жодні випадки ведення бою десантом з борту бойових машин піхоти з використанням цих амбразур.

Якщо гібрид ПРП-3 і БМД-2 і отримав офіційне позначення, то наразі воно не публікувалось. Виготовлення таких машин почалось в другій половині 2022 р. Скільки їх виготовили – невідомо, ймовірно, кілька екземплярів. При цьому такі гібриди пройшли достатньо серйозні випробування, включаючи з доланням водних перепон на плаву. З початку 2023 р. вони використовуються на фронті. Наразі зафіксовано втрату двох таких машин – в березні й травні 2023 р.

***

Упродовж майже чверті століття українські підприємства створили ледь не десяток проєктів модернізації БМП-1. Переважна більшість з них були досить обмеженими і однобокими – вони торкались тільки комплексу озброєння. Винятками були лише проєкти БМП-1УМ/УМД, а також БМП-1М (другий з таким позначенням), які передбачали значно глибші зміни в силових установках, конструкції корпусу, захищеності машини тощо. Але вони (як і кілька інших проєктів) лишились тільки в прототипах. Серійно виготовлялись тільки три варіанти: БМП-1У (у 2000-х рр.; 30 екземплярів, з них 18 на експорт), БМП-1М (перший; невідома кількість для експорту) і БМП-1ТС (десять у 2021 р.). Дальший розвиток процесу модернізації БМП-1 для Збройних Сил України виглядає малоймовірним з огляду на триваючу великомасштабну війну. З іншого боку, не можна виключити появи нових гібридів на кшталт вже згаданого поєднання шасі ПРП-3 і башти БМД-2.

 Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9