Успіх чи програш європейсько-американської дипломатії в Косово

Два тижні поспіль у європейській політиці однією з ключових тем після війни рф проти України, підвищення цін на продукти харчування та енергоносії, світова продовольча криза, є Косово. Минулого тижня у Брюсселі відновився діалог між Белградом та Приштиною, який поставили на паузу ще минулого року. Переговори сербського президента Александара Вучича та косовського прем’єра Альбіна Курті результатів не принесли. Тобто, сторони не змогли домовитися про документи та автомобільні знаки, що є проблемним аспектом взаємовідносин Сербії і Косово вже декілька років. Вучич після брюссельських перемовин відмовився говорити із журналістами. Утім, він у своєму Інстаграмі написав про те, що зустріч була надзвичайно важкою. Альбін Курті теж не давав розлогих інтерв’ю, а також особливо не коментував зустріч із сербським президентом. 

Подібні безрезультативні зустрічі в ЄС сприймали, хитаючи головою. Що ж типу з ними поробиш, це Балкани. Так це приблизно і виглядало. Зазвичай. Утім, зараз ситуація дещо інша. 

Брюссельська зустріч

На поновлення Діалогу про нормалізацію між Белградом та Приштиною в Європейському Союзі чекали більше року. Зустріч мала відбутися ще у липні цього року,  але Александар Вучич попросив про її відтермінування на місяць. В очікуванні новин перемовин між Косово і Сербією знову трапився локальний інцидент, який одразу примусив говорити про Балкани в усьому світі. Одночасно із цим загострилися відносини між Тайванем та Китаєм, що знову викликало нервове посіпування у світі. 

Подібне відволікання уваги ЄС і США від українських реалій у Києві сприйняли з тривогою, бо розпалювання вогнищ локальних конфліктів вигідне кремлю. Євросоюз і США є ключовими гравцями у  Балканському регіоні, хоча американські позиції останнім часом перестали бути тут такими помітними. Щоб зберігти свій вплив на Балканах, США і не мають постійно бути видимими. Саме так і сталося в ніч на 1 серпня, коли посол Сполучених Штатів у Приштині Джефф Ховенієр домігся, аби Приштина відклала рішення про запровадження нових документів та номерних знаків.

Після того у Вашингтоні і Брюсселі завмерли в очікуванні зустрічі Курті і Вучича. І сербські, і косовські політики робили за цей час неоднозначні заяви, які здебільшого були звинуваченнями на адресу іншої сторони. Такий популізм є досить характерним у відносинах Сербії та Косова, тому на нього увагу звертали тільки місцеві медіа.

Александар Вучич та Альбін Курті прибули до Брюсселю за день до початку перемовин. Обидва встигли зустрітися із Генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбером та обговорити ситуацію на півночі Косова. Вучич потім у заяві для ЗМІ відзначав, що поважає роль миротворчої місії КФОР (міжнародні миротворчі сили під егідою НАТО, які з 1999 р. діють в Косово) у стабілізації безпекової ситуації в Косово, Сербії і регіоні. Столтенберг намагався донести до Вучича меседж про єдність перед російською загрозою, але сербський президент вміє професійно “відморожуватися” і робити вигляд, що його це не стосується.

Переговори між Вучичем, Курті і Лайчаком 18 серпя пройшли без результатів. Жодна іх сторін потім не коментувала подробиці зустрічі. Вучич коротко написав у Інстаграм, що було досить важко. Косовський прем’єр у той самий день вирушив до Приштини, а Вучич ще день “гостював” у Брюсселі. 

По суті, поновлення Діалога про нормалізацію, який був надією для ЄС і різних міжнародних організацій, не принесло очікуваного результату. І якщо на Балканах до цього поставилися досить прохолодно, то в Брюсселі занепокоєно.

Сербія на шляху до визнання Косова?

Стан невизначеності змусив спеціальних представників США і ЄС у регіоні Західних Балкан об’єднати зусилля, аби отримати конкретний результат від Приштини і Белград.

З 24 по 27 серпня відбулася спільна поїздка Мирослава Лайчака та Габріеля Ескобара до Приштини і Белграда. Спочатку посланці вмовляли Курті, потім Вучича, який за декілька днів до цього провів зустріч із представниками косовських сербів на півночі самопроголошеної республіки. Президент Сербії пообіцяв їм, що більше вбивати і проганяти сербів з Косова і Метохії не буде. 

У суботу ввечері Жозеп Боррель, а за ним Курті та Вучич, повідомили про досягнення компромісу щодо посвідчень особи. Серби можуть вільно пересуватися через адміністративний кордон із Косовом по документам, виданими у Сербії, а косівські албанці в’їжджати та виїжджати з Косова зі своїми документами. Договір розповсюджується і на представників інших національних меншин, які проживають у Косово і Сербії. Цікаво, що за день до досягнення домовленостей, спеціальний представник США на Західних Балканах Габріель Ескобар заявив, що проблеми з документами може вирішити запровадження подвійного громадянства в Сербії і Косово. 

Питання номерних знаків на автомобілях так і не вирішили. Хоча Жозеп Боррель вважає, що знайти ефективне рішення, яке влаштує обидві сторони, буде неважко. Досить оптимістично, хоча за допомогою американського посланця рішення точно знайдуть.

В Приштині домовленість сприйняли як перемогу, бо це фактично говорить про визнання Белградом косовських документів і існування Косова як окремого суб’єкта міжнародних відносин. У Сербії теж вбачають перемогу, бо це свідчить про те, що ЄС і далі визнає Косово сербською територією. Для Вучича наступний крок – виконання пунктів 1-6 Брюссельської угоди щодо утворення Асоціації сербських муніципалітетів в Косово. 

Насправді, перемоги немає для жодної із сторін. Євросоюзу і США вдалося зняти загострення, але це короткотермінове рішення. Знов дається взнаки відсутність комплексного підходу щодо врегулювання проблем між Сербією і Косово. Те, що роблять Брюссель і Вашингтон є ситуативним рішенням, до якого вдаються європейці та американці не вперше. Головне, аби у своїх непослідовних кроках ситуативного характеру ЄС і США щодо сербсько-косовських суперечок не заплутались. Далі може бути гірше, а до радикальних підходів не готові ані в Брюсселі, ані у Вашингтоні.

Європейська фасилітація не працює 

Балкани, особливо регіон Західних Балкан, для Євросоюзу виявився не по зубам. Ну не готові там рішуче, швидко і радикально реагувати на локальні конфлікти, давити та примушувати до миру. Вмовляння не проходять. Достатньо подивитися на 11-річний Діалог про нормалізацію. Брюссельська угода 2013 р., укладена за посередництва ЄС, стала значною перемогою Брюсселю. Утім, за ці роки вона практично не виконується. Сторони декілька разів обговорювали технічні аспекти співробітництва і все. По іншим пунктам – утворення Асоціації сербських муніципалітетів, доступ до архівів та баз даних по особам, які зникли безвісти, дослідження масових поховань, вирішення майнових питань – прогресу немає  

За два останні роки євродипломатія отримала два значні результати у рамках Діалогу про нормалізацію виключно завдяки втручанню Вашингтону.

У вересні 2020 р. за посередництва США Сербія та Косово підписали Договір про економічну нормалізацію. Майже через два роки Сполучені Штати знов стали чарівною паличкою для ЄС у локальній ескалації на півночі Косова. Жозеп Боррель у сьогоднішньому інтерв’ю для Радіо Вільна Європа сказав, що успіх став можливим завдяки співпраці із США.  Це означає одне – остаточно вирішити сербсько-косовські протирічння ЄС вдасться тільки через залучення американських дипломатів, які, схоже, здатні діяти більш рішуче для досягнення потрібного для них результату.