Військова хитрість та військове віроломство: розгляд понять через призму міжнародного гуманітарного права

«Чим становище безвихідніше, тим охочіше хитрість стає поруч з відвагою»
Карл фон Клаузевиц

Військовий теоретик та історик Карл фон Клаузевиц дуже багато уваги приділяв саме використанню хитрості та інтелекту в безпосередніх бойових діях, і не дарма, оскільки досить необачно сподіватися лише на кількість свого особового складу чи військової техніки.

Тим паче, що дуже часто під час безпосередніх бойових дій всі попередні плани та стратегії руйнуються і не знаходять свого практичного використання, і саме в таких ситуаціях хитрість може відіграти важливу роль.

Про те сама хитрість, і військова в тому числі дуже багатогранне поняття, і має як дозволенні межі та рамки, так і заборонені форми.

Події Другої світової війни своїми жахливими наслідками дали зрозуміти, що для не повторення подібного, або хоча би мінімізації втрат у майбутньому треба зафіксувати всі ключові моменти стосовно ведення бойових дій у міжнародних правових актах, можна навіть сказати, що Друга світова війна змогла дати поштовх до глобального розвитку всього права збройних конфліктів, в якому знайшлось місце і для розмежування дозволених форм військової хитрості, і заборонених оманливих дій, які порушують всі військові та моральні кодекси та стандарти (віроломства).

Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 року є фундаментальним та рамковим міжнародним правовим актом стосовно законів та звичаїв війни, про те і вони мають свої упущення, і серед цих упущень є питання військової хитрості та віроломства.

Для закриття цієї і інших проблемних зон у 1977 році до Женевських конвенцій під егідою Міжнародного комітету Червоного Хреста були прийняті 2 додаткові протоколи.

В І Протоколі йдеться про захист жертв міжнародних збройних конфліктів, і саме в ньому в статті 37 дається чітке визначення військового віроломства, як воєнного злочину.

В статті чітко вказується, що забороняється вбивати, брати у полон, наносити поранення за допомогою віроломства, віроломством в свою чергу є дії які направленні на те, щоб викликати довіру у ворога, намагання змусити його повірити в те, що він має право на захист, або повинен такий захист надати сам, відповідно до норм міжнародного гуманітарного права.

Серед прикладів забороненого військового віроломства наводиться наступні дії:

1.  симулювання наміру вести переговори, або симулювання капітуляції,
2. симулювання виходу зі строю внаслідок ран, хвороб, або з інших причин,
3. симулювання статусу цивільної особи,
4. симулювання наявності статусу який потребує захисту, за допомогою емблем, прапорів, форми, Організації Об’єднаних Націй, або країн які є нейтральними.

Тобто, ми можемо побачити, що віроломство є діями які вводять супротивника в оману, через неправомірне зловживання його довірою.

Натомість, ця ж 37 стаття у 2 пункті чітко дозволяє використання військової хитрості, як дій які водять супротивника в оману, не порушуючи норми міжнародного права, і що саме головніше не викликаючи у нього помилкової довіри.

Такими діями є маскування, використання дезінформації, не справжніх операцій (які маскують основні дії), нібито помилкові маневри військ (для заманювання ворога).

Для того, щоб краще розібратися в цих поняттях можна привести декілька прикладів військового віроломства хитрості, після яких стане зрозуміла їх суть.

Класичною ситуацією віроломства є операція «Гриф», яка проводилася Німеччиною у 1944 році з метою знищення американських та британських військ у Бельгії та Нідерландах, практична ідея заключалася в тому, щоб близько 3000 тисяч німецьких військ протягом швидкого проміжку часу навчити англійської мови, для того, щоб одягнувши америко-британську військову форму, та пересівши на техніку союзників видавати себе за військових США чи Британії, спокійно проходити всю лінію тилу, всі блокпости, поступово знищуючи особовий склад противника.

16 грудня 1944 відбувся перший факт віроломства в даній операції, колона німецьких військ у формі союзників та на їх техніці, спокійно підійшла до американських блокпостів, почала вести діалог на англійській, а потім з кулеметів розстріляла американський загін, який навіть не встиг зрозуміти, що сталося.

І такі дії були продовжені протягом всієї операції, хоча навіть не дивлячись на це вона провалилася.

На жаль, питання віроломства не обійшли і нашу державу, у книзі «Окупація Криму: без знаків, без імені, ховаючись за спинами цивільних», яка була представлена у 2020 році в Українській Гельсінській спілці з прав людини, наводиться приклад застування окупаційними військами Російської Федерації емблем та уніформи українських підрозділів, під час захоплення будівлі Верховної Ради АРК російські підрозділи одягнули українську форму з емблемами та шевронами одного з підрозділів МВС України, це робилося з метою дискредитації наших підрозділів, нібито вони перейшли на сторону ворога самостійно, і прийняли для себе злочинні ідеї ворога.

Що стосується військової хитрості то військова історія налічує багато прикладів таких успішних дій, по дезорганізації супротивника, про те на мою думку треба навести один бій, протягом якого і під час підготовки до якого обома сторонами широко використовувалися обманні дії, дозволенного характеру, мова йде про битву під Єль-Аламейном, на африканському театрі бойових дій Другої світової війни, саме там наприклад британці використовували будівництво не справжнього нафтопроводу щоб відволікти увагу німецьких військ та вести їх в оману стосовно точки прориву, та часу операції, також можна навести приклад будівництва не справжніх танків, з коробок та інших засобів, для того щоб вводити в оману літаки розвідники ворога, стосовно кількості техніки.

Ми можемо сказати, що хитрість та намагання всіма силами отримати певну перевагу у війнах широко використовувалась ще з первісних часів, про те навіть вона має свої чіткі межу та грані, перехід за які вже порушує норми міжнародного права, та кваліфікується як воєнний злочин.