«Військові експерти восхітілісь»: як Росія використовує псевдоекспертів для поширення воєнних фейків

Російська пропаганда не вражає оригінальністю: наративи про неминучість поразки України, «застарілу техніку НАТО» та переваги російської зброї, якій «немає аналогів», поширювались як до повномасштабного вторгнення, так і зараз. І коли аудиторії набридає це чути, на допомогу приходять західні псевдоексперти та жовті видання: авторитет «поважних фахівців» має замаскувати відверту проросійську суть повідомлень. VoxCheck пояснює, як росія застосовує цю тактику для поширення фейків про війну.

Military Watch Magazine: зведення міноборони РФ під виглядом незалежної аналітики

У січні 2023 року російські канали посилалися на щонайменше сім різних новин «американського видання» Military Watch Magazine. Причому в усіх випадках, незалежно від інфоприводу, поширювали схожі наративи: росія має техніку, що перевершує західні аналоги; російські ракети б’ють «точно в ціль» в Україні, а сама Україна зазнає набагато більших втрат, ніж РФ.

І це не той випадок, коли пропагандисти викривляють заяви західних ЗМІ — у Military Watch Magazine справді виходили подібні публікації. Річ у тім, що цей журнал видає з себе поважне військове видання, а насправді часто дублює повідомлення міноборони РФ чи російських державних медіа.

Чимало західних видань можна перевірити у Media Bias / Fact Check — ресурсі, який агрегує оцінки незалежних фактчекерів мережі IFCN, та оцінює упередженість і фактологічність ЗМІ. Публікації Military Watch Magazine на цьому сайті оцінюються як упереджені та сумнівні. Також відсутня повна прозорість щодо власників, керівництва та редакційного складу сайту. Через це неможливо сказати, чи справді написанням матеріалів займаються громадяни США і чи можна медіа взагалі назвати «американським».

На сайті медіа вказано, що воно засноване у 2017 році Абрахамом Айтом, «британським експертом з питань міжнародної безпеки». Про Айта у мережі мало інформації — лише декілька статей про озброєння КНР, КНДР, РФ у різних виданнях. Там він представлений як військовий аналітик, що спеціалізується на безпеці в Азійсько-Тихоокеанському регіоні та ролі авіації у сучасній війні.

Редакція журналу пише, що уникає «висвітлення військових питань з позиції однієї країни, регіону або світогляду», а також надає «справді міжнародні і неупереджені звіти та оцінки конфліктів». Насправді ж виходить навпаки. Так, до 2022 року автори переважно писали про переваги російської та китайської техніки. Хоча час від часу згадували про Україну, щоправда, з пропагандистським підтекстом. Так, Революцію гідності журнал називає прозахідним переворотом, виправдовує анексію Криму та вихваляє військову міць Росії. Напередодні повномасштабного вторгнення Military Watch Magazine брехав про обстріли Донбасу з української сторони, а після початку — повідомив про знищення всієї ППО України та мінімальні жертви серед цивільних завдяки «обережному підходу» росії. 

Журнал поширював російські заяви про знищення ЗРК Patriot 16 травня 2023 року, хоча тоді представники США та незалежні аналітики не підтвердили цього. Також Military Watch публікував інформацію про нібито утиски «нацистською владою» України студентів з Індії, хоча іноземці навпаки повертаються та продовжують навчання. Видання писало і про те, що українська ППО не перехоплює балістичні ракети, та вихваляло російські та північнокорейські ракети, застосовані проти України. 

Загалом тактика посилання на «поважні західні джерела» не є новою для Росії. Настільки, що це переросло у відомий мем «болгары восхитились» — для створення позитивного образу Росії посилаються на жовту пресу або цитують анонімні коментарі під новинами.

Під час повномасштабного вторгнення Росія навіть не приховує упередженість кишенькових «експертів». Так, Скотту Ріттеру, одному з наймедійніших американців у Z-каналах, кілька разів організували візит у Росію. Одна з останніх зупинок — Чечня. Риторика самого Ріттера майже не відрізняється від російської, але він робить заяви під виглядом «незалежної аналітики», а свою військову експертизу обґрунтовує досвідом військової служби у США. Military Watch Magazine не такий публічний, як Ріттер (жоден із авторів видання не виступає спікером), проте продовжує «кращі» традиції проросійських каналів.

«Американці захопилися російськими танками»

«США визнали перевагу російських танків над аналогами з НАТО» — із таким заголовком вийшли матеріали на російських каналах на початку січня.  Першоджерелом новини став Military Watch Magazine, що написав матеріал на основі слів російського командира екіпажу танку Т-80БВМ з репортажу «РИА Новости» від 4 січня 2024 року. Журнал не наводить приклад інших позицій чи думок.

Раніше, у 2023 році Military Watch Magazine намагався зрівняти західні танки Leopard 2 та Abrams з Т-62. Цю статтю відразу підхопили російські пропагандисти. Подібні тези є частиною російського наративу про те, що західна техніка тотально програє аналогам із РФ. 

Українські та західні експерти неодноразово відзначали переваги танків країн НАТО. До прикладу, Микола Саламаха, фахівець у бронетанковій галузі, стверджує, порівнюючи радянський танк Т-72Б та Leopard 2А4, що останній за своїми бойовими можливостями перевищує радянський. Також він загалом позитивно відгукується про Leopard 1/2 та Challenger 2. 

Зокрема Саламаха виділяє потужність боєприпасів, точність, надійність систем, двигун, захист Challenger 2 та пояснює, що розрив між ним та Т-80Б складає 20 років. Також він вказує на технологічність Leopard 2 та надійність бронювання та наводить приклад, як даний танк пережив бій з декількома російськими танками одночасно. Саламаха пояснив, що Challenger 2 та Leopard 2 переважно не мають перешкод у їзді по багнюці. 

Старший науковий співробітник Центру аналізу європейської політики Гордон Девіс теж відзначає, що західні танки переважають над радянськими/російськими. 

Подібні відгуки можна почути від безпосередньо екіпажів, які експлуатують Leopard 2. Вони високо оцінюють лобове бронювання танка Leopard 2, виживаність екіпажу, ергономіку та мобільність, особливо швидкий задній хід.

Виправдання ракетних ударів

Західні псевдоексперти також допомагають Росії виправдовувати ракетні удари проти України. 14 січня 2024 року Military Watch Magazine опублікував статтю «Russian MiG-31K Fighters Launch Ballistic Missile Strikes on Ukrainian Artillery and Drone Factories: Can Ukraine Really Intercept Them?». У ній, з посиланням на російське міноборони, видання повідомляє про успішне ураження виробництв артилерійських, танкових снарядів та БПЛА 13 січня 2024 року (у самому матеріалі вказано 13 грудня, що, швидше за все, помилка). У журналі дослівно повторили російські тези про успішну атаку. 

Повітряні сили ЗСУ заявили, що того дня зафіксували 40 повітряних цілей, з них збили 8. Ще понад 20 не потрапили у статистику знищених, оскільки вони не досягли своїх цілей через роботу РЕБ. Також немає жодної інформації про місця влучання російських ракет, якщо такі були. 

У матеріалі вирішили «прорекламувати» російське та північнокорейське ракетне озброєння («Кинджал», «Искандер», KN-23B). У тексті про них згадують як про непереможну зброю, якій західна ППО, зокрема Patriot, нічого не може протиставити. 

Хоча речник Пентагону бригадний генерал Пат Райдер ще 9 травня 2023 року підтвердив збиття ракети «Кинджал». Тобто Україна має можливість збивати даний тип ракет після отримання ЗРК Patriot і неодноразово це робила. 7 січня 2024 року речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат повідомив про збиття 25 ракети типу «Кинджал» за весь час.

У 2023 році, за підрахунками UA War Infographics на основі даних Повітряних сил ЗСУ, збито близько 70% ракет та майже 84% ударних дронів.  Останній наймасованіший ракетний обстріл, за словами ПС ЗСУ, відбувся 29 грудня 2023 року. Тоді росія випустила 158 засобів ураження (36 ударних БпЛА та 122 ракети різного типу), з яких 114 було знищено. Або ж обстріл 2 січня 2024 року, який за словами очільника фонду «Повернись живим» Тараса Чмута, став наймасштабнішою комбінованою ракетною атакою у світі зі застосуванням гіперзвукової зброї, яку змогла відбити українська ППО. Тоді РФ використала 35 ударних БпЛА, не менше 70 крилатих ракет, 10 аеробалістичних ракет «Кинджал» та низку іншої зброї. Повітряні сили ЗСУ знищили 72 повітряні цілі зі 134.  

А-50: повторення історії з «немає аналогів»

12 січня 2024 року чергова стаття Military Watch Magazine «Russia Making Growing Use of A-50U “Flying Radar” Jets to Hunt Down Remaining Ukrainian Fighters» описувала потужності та успіхи роботи літаків дальнього радіолокаційного виявлення та керування А-50 і А-50У. Як підтвердження медіа наводить заяви росії про знищення 19 МиГ-29 за період 13-23 жовтня 2023 року. А загалом, за заявами рф, за жовтень ліквідовано 37 бойових літаків України. 

Літаки справді А-50 забезпечують удари російської авіації, і загалом недооцінювати РФ в авіаційній сфері неправильно. Водночас Росія не вперше бреше про українські втрати. При цьому робить це погано. До прикладу, за жовтень 2023 року, про який говорять «американський» журнал і Росія, на сайті Oryx не зафіксовано великі втрати українських літаків. Якуб Яновський, один з OSINT-аналітиків сайту, виявив знищення лише одного Су-25 за даний період. 

Станом на 25 січня росія повідомляє про знищення 568 одиниць даної техніки. Валерій Залужний вказав, що на початку російського повномасштабного вторгнення Україна мала лише 120 літаків, з яких лише третина була придатною до використання. Від 24 лютого 2022 року, за даними Oryx, країни НАТО передали 27 літаків МиГ-29 та 18 Су-25 (деякі літаки передали як донори для запчастин). Проте навіть якщо додати всю кількість переданої техніки, все одно не виходить число 568.

15 січня 2024 року, декілька днів після публікації Military Watch Magazine, іменний А-50У «Сергей Атаянц» з бортовим номером 93966 збили над Азовським морем. Окрім офіційних заяв від Головнокомандувача ЗСУ, місце падіння літака в районі Приморська підтверджене перехопленнями розмов диспетчерів та пілотів, де локація нібито згадувалася у контексті пошуково-рятувальної операції. Також окрім знищення А-50У, Якуб Яновський підтверджує серйозні пошкодження Ил-22, які роблять його неремонтонепридатним. Очікувано, що Military Watch Magazine нічого не написав про знищення А-50.

Замість висновку

Утім, Military Watch Magazine — лише одне з псевдоджерел на «озброєнні» Росії. Ба більше, посилатися на ненадійне джерело можуть не лише у ворожих каналах, а в українських медіа.

Тож як уникнути пастки «західних експертів» та користуватися лише перевіреними джерелами?

• перевірте надійність видання у Media Bias / Fact Check або інших схожих рейтингах, як-от Interactive Media Bias Chart;
• знайдіть інформацію про власників та команду видання;
• проаналізуйте, чи поширював сайт раніше дезінформацію, зокрема про Україну;
• подивіться, чи визнавали автори помилки після поширення неперевіреної інформації;
• оцініть якість текстів: збалансованість думок, логічність, аргументованість, використані джерела тощо;
• порівняйте інформацію, вказану у підозрілому джерелі, з інформацією інших видань, які не поширюють дезінформацію та дотримуються журналістських стандартів.