Вірменія застосовувала «Іскандери» в Нагірному Карабасі

Останні заяви вірменського прем’єра щодо низької ефективності російських ракет не лише спровокували кремль діяти більш рішуче у спробі військового перевороту у Вірменії, але й привернули увагу до використання вірменськими ЗС російських балістичних ракет у тій війні. А низька видань опублікували різні думки експертів, які сходяться в головному.

Рашка, напроти офіційних заяв, не лише заохочувала Вірменію застосовувати продані їй російські балістичні ракети, а й надавала для цього відповідну технічну підтримку. Поставки ракетного та іншого озброєння до Вірменії продовжувалися весь час тієї 44-х денної війни.

На минулому тижні президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив групі журналістів, що Вірменія випустила кілька балістичних ракет по території Азербайджану, і регіональні країни змогли їх відстежити.

У жовтні того року ці ракетні удари спричинили людські жертви у другому за величиною місті Азербайджану – Гянджі. Азербайджан повідомив, що принаймні дві ракети з радіусом дії 300 км приземлилися в районах поблизу Баку.

Кан Касапоглу, директор з оборонних досліджень турецького аналітичного центру EDAM, повідомив, що принаймні одна ракета “Іскандер” була запущена по Баку 9 листопада 2020 року десь між 24 та 48 годинами до фактичного припинення вогню. На відео момент запуску саме цієї ракети.

“Цілком правдоподібно, що вірмени намагалися націлити Баку “Іскандером”, як крайній засіб для тиску на Азербайджан з метою припинення вогню”, – сказав він. “Використання “Іскандерів” поєднується з провалами внутрішніх зусиль Вірменії стримати наступ азербайджанської армії, оскільки їх пригнічувала азербайджанська технологічна перевага на полі бою”. “Звичайно, використання цих засобів серед цивільного населення, є військовим злочином”, – додав Кан Касапоглу.

З тим, останній “Іскандер” не долетів до цілі, а був збитий системою протиракетної оборони ізраїльського виробництва “Барак-8”, керованою азербайджанськими військовими. На зараз, азербайджанська армія володіє 8-системами “Барак-8” з 12 пусковими установками і 75 ракетами “земля-повітря”. Ці системи були придбані Азербайджаном та протестовані у 2018 році.

Таким чином, з огляду на останні події, повністю руйнується версія зговору між рашкою та Азербайджаном про покарання Пашиняна, яка озвучувалася багатьма українськими експертами, як частина тези про «великого Пу». З тим, стає очевидним, що рішення про зупинення наступу в Нагірному Карабасі, азербайджанським керівництвом було прийняте під тиском загрози загибелі цивільного населення, яку могли спричинити ракетні удари вірмен. Нагадаю, що пункти управління балістичними ракетами знаходяться під спільним російсько-вірменським керівництвом.

Отже, заява Пашиняна про 10% ефективність російських ракет є цілком правдивою. Бо як сходяться оглядачі – Вірменія застосовувала не лише «Іскандери», а й «Точки» зі «Скадами». При чому дійсно ефективних з військової точки зору запусків ракет не було.

Роль рашки у цьому вірмено-азербайджанському конфлікті також є цілком очевидною. Це спроба спричинення якомога більших жертв, особливо серед мирного населення, для того щоб повністю заперечити саму можливість ведення переговорів між сторонами, щоб в такий спосіб зберегти свій вплив в регіоні, як посередника або типу «миротворця».