fbpx
Як облога Сараєво змінила воєнний репортаж
Катерина Шимкевич Катерина Шимкевич Кандидатка історичних наук, працюю в ЗІЕІТ та Аналітичному центрі балканських досліджень

Останні публікації автора

Цілі навчань DEFENDER-Europe 21

Цілі навчань DEFENDER-Europe 21

У Боснії і Герцеговині прийняли чернетку програми реформ у рамках співробітництва із НАТО

У Боснії і Герцеговині прийняли чернетку програми реформ у рамках співробітництва із НАТО

У Вишеграді вшановують російських добровольців, а про жертв воєнних злочинів забули

У Вишеграді вшановують російських добровольців, а про жертв воєнних злочинів забули

До Боснії і Герцеговини в’їхала перша колона воєнної техніки США

До Боснії і Герцеговини в’їхала перша колона воєнної техніки США

Як облога Сараєво змінила воєнний репортаж

Як облога Сараєво змінила воєнний репортаж

Конфлікт на сході України загострюється, сербські найманці готуються до війни

Конфлікт на сході України загострюється, сербські найманці готуються до війни

Хорватія, озброєна росіянами: Єльцин затвердив 150 авіарейсів

Хорватія, озброєна росіянами: Єльцин затвердив 150 авіарейсів

Квітень у Сараєво – його найважливіші дати … 1941-1945-1992

Квітень у Сараєво – його найважливіші дати … 1941-1945-1992

Військова поразка Великої Сербії не є її духовною поразкою

Військова поразка Великої Сербії не є її духовною поразкою

У тіні Требевича: серед жертв воєнних злочинів у Боснії та Герцеговині – українське подружжя

У тіні Требевича: серед жертв воєнних злочинів у Боснії та Герцеговині – українське подружжя

Війна у Боснії та Герцеговині: Битва за плато Влашич

Війна у Боснії та Герцеговині: Битва за плато Влашич

“Співпраця НАТО та Боснії і Герцеговини не залежить від Росії”, заявляють в Альянсі

“Співпраця НАТО та Боснії і Герцеговини не залежить від Росії”, заявляють в Альянсі

Росія вважає вступ Боснії і Герцеговини до НАТО загрозою

Росія вважає вступ Боснії і Герцеговини до НАТО загрозою

Жінки-воєнні злочиниці: нерозказана історія балканських конфліктів

Жінки-воєнні злочиниці: нерозказана історія балканських конфліктів

Чорний (воєнний) туризм у Боснії і Герцеговині

Чорний (воєнний) туризм у Боснії і Герцеговині

Як облога Сараєво змінила воєнний репортаж

Балкани Боснія і Герцеговина Європа Світ

Переклад статті професора сучасної історії Південно-Східної Європи Школи гуманітарних наук Університету де Монфорт Кеннета Моррісона “Як облога Сараєво змінила воєнний репортаж

Облога Сараєво, яка розпочалася 29 років тому (у квітні 1992 р.), призвела до появи журналістської інфраструктури – від використання броньованих автомобілів та бронежилетів до цифрових технологій та прямих супутникових трансляцій – що дозволило історії дійти до світової аудиторії.

Цього місяця виповнюється 29 років з початку війни 1992-1995 років у Боснії і Герцеговині та облоги Сараєво, під час якої місто було оточене військовими і щоденно піддавалося снайперським, мінометним та артилерійним обстрілам, спочатку Югославською Народною Армією (ЮНА) ), а потім Армією Республіки Сербської (ВРС).

Осада тривала 1425 днів, що стало найдовшою облогою в сучасній історії, під час якої загинуло понад 11 000 людей. Багато найважливіших культурних установ міста, історичні пам’ятники, спортивні майданчики та ширша соціальна та економічна інфраструктура були зруйновані або серйозно пошкоджені. Звичайні громадяни страждали від наслідків облоги – припинення газопостачання, електроенергії та води, а також потрапляли під перехресний вогонь, а також навмисно обстрілювались снарядами та снайперами.

Таким чином облога Сараєво стала світовою новиною. Міжнародні ЗМІ зобразили це як непереборну боротьбу між Давидом і Голіафом; легкоозброєні захисники міста, оточеного потужними частинами Армії Республіки Сербської. До цього додавалися інтуїтивні образи міста, яке широка громадськість знала насамперед як місто, що приймало Зимові Олімпійські ігри 1984 року. А для тих іноземних кореспондентів, які працювали в Сараєво під час облоги, це стало найважливішою історією їхньої кар’єри, і значна частина залишалася відданою цій історії до зняття облоги в лютому 1996 року.

Зміна способу роботи журналістів

Значний внесок зробила низка досвідчених журналістів, таких як Мартін Белл з Бі-Бі-Сі та лауреат Пулітцерівської премії Джон Ф. Бернс із New York Times, а також представники молодого покоління журналістики. Курт Шорк з Reuters, Крістіан Аманпур із CNN та Аллан Літтл з Бі-Бі-Сі були одними з тих, хто зробили собі ім’я в Боснії і Герцеговині, тоді як багато молодих та менш досвідчених журналістів та фотографів, деякі з яких працювали як фрілансери, стрингери або «суперстрингери» навчилися своїй професії у Сараєво, яке значно змінилося за той чотирирічний період.
Поява цифрових технологій почала змінювати спосіб їх роботи, використання броньованих автомобілів, бронежилетів та шоломів набуло все більшого поширення, як і прямі супутникові трансляції, і невблаганний шлях до «тиранії двостороннього мовлення». Дійсно, багато практик, вироблених у Сараєво під час облоги, після цього стануть стандартними для звітування про війну. І, в цьому конкретному контексті, демонстрація неабиякої солідарності у Sarajevo Agency Pool, який сприяв «об’єднанню» відзнятого матеріалу, щоб обмежити ризики для знімальних груп.

Мабуть, найбільш прикметним аспектом висвітлення облоги Сараєво був, однак, відносно швидкий розвиток журналістської інфраструктури, що полегшило роботу цих іноземних кореспондентів. У період з квітня по червень 1992 року такої інфраструктури взагалі не існувало, вона виникла та зміцнилася до кінця літа 1992 року.

На той час Сараєво стало своєрідним другим домом для багатьох іноземних кореспондентів, і місто стало основною лінзою, через яку більшість сторонніх спостерігали за війною в Боснії і Герцеговині. Дійсно, до липня 1992 року такі будівлі, як Holiday Inn, сараєвська телевізійна станція, де Європейський радіомовний союз (EBU) створив пункт супутникової подачі, будівля PTT, де проходили брифінги ООН, та аеропорт міста, звідки могли влетіти журналісти в/з Сараєво стали частиною життєво важливої інфраструктури, за допомогою якої журналісти щодня надсилали свої звіти про події в місті, що було в облозі.

Як дістатися до Сараєво: від «Можливо, авіалініями» до «Снайперської алеї»

У перші місяці облоги іноземних кореспондентів, що базувалися в Сараєво, було відносно мало і вони були розкидані по всьому місту – одні в приватних номерах, інші в невеликих готелях, які, як мінімум, на той момент все ще функціонували. Більшість, однак, проживали в готельному комплексі на Іліджі, де Європейський радіомовний союз створив свій перший пункт супутникового зв’язку, поки їх не змусили евакуювати в середині травня 1992 року. Як наслідок, упродовж наступного місяця у Сараєво залишилися небагато іноземних іноземних репортерів та фотожурналісти. Частково це було пов’язано з тим, що потрапляти в місто та виїжджати з нього в перші місяці облоги було важко, такі пересування були небезпечні. Ті, хто намагалися це зробити, їхали на машині або по дорозі Пале-Лукавіца (а потім через відкриту взльотно-посадкову смугу аеропорту), або по дорозі Кіселяк-Іліджа. Обидві дороги були небезпечними, на них працювали чисельні контрольно-пропускні пункти, які керували навігацією, а потім й проїзд на гору Ігман.

Після повторного відкриття аеропорту Сараєво наприкінці червня 1992 року, та, коли СООНО взяла його під свій контроль, журналістам стало легше потрапити до міста. Отримавши прес-пропуск ООН, вони могли влетіти прямо в аеропорт Сараєво. Таким чином, «повітряний міст», який дозволяв доставляти допомогу в місто, також служив «Човниковим» транспортом для кореспондентів з картками. З початку липня 1992 року багато хто з тих, хто прибув до міста, зробили це рейсами ООН з гуманітарною допомогою. Ці рейси сардонічно охрестили «Можливо, авіалінії» – із Загреба та Спліта в Хорватії чи Анкони в Італії.

Політ у місто, як правило, на «Геркулесі C-130», використовувався «підхід Кхесань», методика, розроблена ВПС США під час війни у В’єтнамі, коли літак прямував до різкого спуску та вирівнювався безпосередньо перед посадкою.

Опинившись в аеропорту, журналісти мали їхати до міста підступною дорогою з аеропорту, відому як «Алея снайперів». Це головна артерія, яка вела до міста. Багато журналістів було вбито чи серйозно поранено під час пересування цим маршрутом, серед них Девід Каплан, старший продюсер новин ABC, який був смертельно поранений кулею снайпера 13 серпня 1992 року, через кілька хвилин після прибуття до Сараєво, та оператор CNN Маргарет Мот, яка була серйозно поранена на «Алеї снайперів» 23 липня 1992 року. Обидва їхали на «м’яких» автомобілях, які не забезпечували захисту. До кінця літа 1992 р. усе більше журналістів стали купляти броньовані авто, які мали усе необхідне для роботи в місті, що було в облозі.

Holiday Inn: «військовий готель» в Сараєво

Кожен конфлікт має свій “військовий готель”, і в Сараєво це був Holiday Inn , який став домом для багатьох іноземних кореспондентів та телевізійних груп, за деякими винятками – наприклад, журналісти Associated Press знаходилися в готелі Belvedere, важливому мережевому вузлі. Готель, який був тимчасовою базою для Радована Караджича та керівництва Сербської демократичної партії (СДС), був закритий після 6 квітня 1992 року, коли снайпери SDS вистрілили у натовп мирних демонстрантів, зібраних перед парламентом Боснії. Готель після цього почали штурмувати боснійські спецпідрозділи. Інтер’єр будівлі був сильно пошкоджений подіями того дня, але до кінця травня 1992 року невелика кількість персоналу готелю повернулися до роботи, щоб підготуватися до його відкриття наприкінці червня.

Holiday Inn не був притулком для гостей війни, більшість з яких були журналістами. Його постійно обстрілювали з мінометів та снайпери, та знаходився не тільки в межах лінії облоги, але безпосередньо перед лінією фронту, у так званому «Кутку снайперів», найбільш небезпечній частині «Алеї снайперів».

Багато частин будівлі обстрілювали снайпери, вікна вестибулю були не більше, ніж звисаючими осколками скла або просторами, вкритими брезентом, і практично кожне вікно в споруді було пошкоджене стріляниною.

Тим не менше, до липня 1992 року готель Holiday Inn став найважливішим комунікаційним центром для іноземних журналістів та місцевого персоналу – перекладачів, працівників ремонтних служб, водіїв – яких вони найняли. Хоча життя там, власне кажучи, не було комфортним, гості не зазнавали щоденних труднощів, які зазнавали громадяни Сараєво. У готелі була підземна автостоянка, де можна було безпечно зберігати транспорт, у готелі годували, було відносно стабільне постачання води та електроенергії. Однак це зробило його дуже дорогим і недоступним для фрілансерів, які, як правило, мешкали в дешевих приватних помешканнях.

«Сіра бетонна конструкція»: Будівля телевізійного центру Сараєво

Як і Holiday Inn, будинок Сараєвського телецентру також був життєво важливою частиною інфраструктури, що використовувався іноземною пресою; і хоча в готелі було деяке обладнання для зв’язку, саме з телеканалу подавалась або передавалась переважна більшість репортажів іноземних журналістів. Побудована у 1970-х роках, але розширена до Зимових Олімпійських ігор 1984 року, ця велика сіра бетонна конструкція була однією з найменш естетично привабливих, хоча і однією з найбільш міцно побудованих будівель міста.

Упродовж квітня та травня 1992 р. на цій телевізійній станції було в основному Радіо та телебачення Боснії і Герцеговини (RTV-BiH). Але після того, як EBU евакуював свою базу – і залишив своє обладнання в готелі Іліджа у травні 1992 року, невелика «група спеціальних операцій» EBU повернулася до Сараєво в червні і створила новий «пункт передачі» на телевізійній станції. Це стало важливою частиною журналістської інфраструктури, де телевізійні групи, радіожурналісти та журналісти друкованих ЗМІ надсилали свої кадри по супутнику або диктували звіти за допомогою супутникових телефонів.

Телевізійна станція вважалася однією з найбезпечніших будівель міста, і її міцна конструкція визначала, що вона може протистояти регулярним обстрілам та мінометному вогню. Упродовж усього періоду облоги вона залишалася надзвичайно важливою частиною інфраструктури репортажів, без якої телевізійні зображення облоги Сараєво та позбавлення громадян не були б настільки широко розповсюджені серед міжнародної аудиторії.

Найстрашніший з нападів на телевізійну станцію стався вранці 28 червня 1995 р., коли внаслідок сильного вибуху, спровокованого імпровізованою «авіаційною бомбою», яка була випущена з Іліджі, загинув один та було поранено десятки місцевих жителів та іноземців, які працювали в споруді. . Численні офіси, якими користуються іноземні медіа-агенції, зазнали серйозних пошкоджень, включаючи редакцію EBU та пункт пердачі, хоча, неймовірно, їх обладнання після обстрілу продовжувало функціонувати.

«Дев’ятигодинні божевілля»

Будівля поштового, телеграфного та телефонного зв’язку (РТТ), де ООН проводила брифінги для преси, також була важливою частиною ширшої інфраструктури, якою користуються журналісти. З березня по травень 1992 року СООНО використовували один поверх будівлі, хоча більшість їхнього персоналу базувались на тому, що вони називали «Готель «Веселка» – нещодавно побудований будинок для людей похилого віку, та пофарбований у яскраві кольори, до їх тимчасового виведення в травні 1992 року . Ця будівля сильно постраждала у червні 1992 року, тому після їх повернення вони створили базу в будівлі PTT Engineering в районі Аліпашино поле.

Одним із щоденних ритуалів іноземного прес-корпусу в Сараєво була участь у щоденних брифінгах, які називалися «Дев’ять годин божевілля», за п’єсою про «П’ять годин божевілля», яку американська армія поставила в готелі Rex у Сайгоні під час війни у В’єтнамі. Часто це були складні справи, коли журналісти, що прийшли на зустрічі, інколи критикували роль ООН. Брифінги для преси також проводились у будівлі Президії Боснії, і це теж стало одним із ключових місць для збору інформації журналістами.

Отже, ця журналістська інфраструктура гарантувала, що історія облоги Сараєво, як з точки зору військових подій, так і досвіду громадян, може і надалі передаватися світовій аудиторії, хоча в міжнародному прес-корпусі виникала тривога, що їхні репортажі не призвело до втручання, яке закінчило б облогу.

Створення такої інфраструктури було важливою логістичною та технологічною діяльністю, яка здійснювалась за найскладніших обставин. Перепрофілювання ключових будівель у місті як місць, де засоби масової інформації могли збирати офіційну інформацію або використовувати комунікаційне обладнання для зберігання копій або передачі зображень, все більше широке використання броньованих машин для безпечного пересування по місту та справжня відданість історії – все разом для забезпечення того, щоб облога залишалася, хоча і періодично, в міжнародному порядку денному, поки не була знята в лютому 1996 року.


Сподобався матеріал? Підтримай незалежний проект - одна кава - 30 гривень - дозволять нам працювати для Вас!


➡ Приват 5168 7422 0031 9014

➡ Моно: 4441 1144 4179 6255


Побачили не точність чи Вас є що доповнити по матеріалу? Напишіть нам: info@mil.in.ua

Підписуйтесь на наші соцмережі:
Facebook
Twitter
YouTube


Балкани Боснія і Герцеговина Європа Світ

Останні публікації автора

Цілі навчань DEFENDER-Europe 21

Цілі навчань DEFENDER-Europe 21

У Боснії і Герцеговині прийняли чернетку програми реформ у рамках співробітництва із НАТО

У Боснії і Герцеговині прийняли чернетку програми реформ у рамках співробітництва із НАТО

У Вишеграді вшановують російських добровольців, а про жертв воєнних злочинів забули

У Вишеграді вшановують російських добровольців, а про жертв воєнних злочинів забули

До Боснії і Герцеговини в’їхала перша колона воєнної техніки США

До Боснії і Герцеговини в’їхала перша колона воєнної техніки США

Як облога Сараєво змінила воєнний репортаж

Як облога Сараєво змінила воєнний репортаж

Конфлікт на сході України загострюється, сербські найманці готуються до війни

Конфлікт на сході України загострюється, сербські найманці готуються до війни

Хорватія, озброєна росіянами: Єльцин затвердив 150 авіарейсів

Хорватія, озброєна росіянами: Єльцин затвердив 150 авіарейсів

Квітень у Сараєво – його найважливіші дати … 1941-1945-1992

Квітень у Сараєво – його найважливіші дати … 1941-1945-1992

Військова поразка Великої Сербії не є її духовною поразкою

Військова поразка Великої Сербії не є її духовною поразкою

У тіні Требевича: серед жертв воєнних злочинів у Боснії та Герцеговині – українське подружжя

У тіні Требевича: серед жертв воєнних злочинів у Боснії та Герцеговині – українське подружжя

Війна у Боснії та Герцеговині: Битва за плато Влашич

Війна у Боснії та Герцеговині: Битва за плато Влашич

“Співпраця НАТО та Боснії і Герцеговини не залежить від Росії”, заявляють в Альянсі

“Співпраця НАТО та Боснії і Герцеговини не залежить від Росії”, заявляють в Альянсі

Росія вважає вступ Боснії і Герцеговини до НАТО загрозою

Росія вважає вступ Боснії і Герцеговини до НАТО загрозою

Жінки-воєнні злочиниці: нерозказана історія балканських конфліктів

Жінки-воєнні злочиниці: нерозказана історія балканських конфліктів

Греція та Туреччина відновили переговори по Середземномор’ю

Греція та Туреччина відновили переговори по Середземномор’ю