Японський “колісний танк”

Перші десятиліття після відновлення військового виробництва японська бронетанкова промисловість займалася виключно гусеничними бойовими машинами. Почавши з крихітного винищувача танків «тип 60» – своєрідної “самохідної двостволки”, японські конструктори створили цілу низку взірців танків, гусеничних бронетранспортерів, САУ та інших бойових машин.

Лише в 80-ті роки монополія гусениць була порушена: на озброєння сухопутних військ Сил самооборони взяли дві колісні бронемашини – тривісні командно-штабну «тип 82» і розвідувальну «тип 87». По суті, вони лишились напівекспериментальними – обсяг виробництва кожної з них не перевищив кількадесят екземплярів. В середині наступного десятиліття з’явився більш масовий чотиривісний БТР «тип 96». Його розтиражували в 365 екземплярах, завдяки чому вдалось частково замінити застарілі гусеничні бронетранспортери.

Наступним логічним кроком стало створення колісної бойової машини з важким озброєнням (БМВО), призначеної для часткової заміни основних бойових танків «тип 74».

Обговорення ідеї створення власного «колісного танка» почалося в Японії приблизно у 2003 році в рамках програми створення родини бронемашин FCV (Future Combat Vehicle – «бойова машина майбутнього»). До її складу повинні були увійти БМП з 40-мм гарматою під телескопічні боєприпаси, 120-мм самохідний міномет, 155-мм САУ і, нарешті, винищувач танків з 105-мм гарматою. Незабаром програму радикально переглянули, відмовившись від створення більшості машин. Залишився лише «колісний танк», який отримав позначення MCV (Maneuver Combat Vehicle – «маневрена бойова машина»).

До 2007 року вимоги до майбутньої бойової машини в основному оформилися, а в наступному році почалося повномасштабне проєктування. Займався ним Технічний дослідно-проєктний інститут, у 2015 році реорганізований в Агентство закупівель, технології і логістики Міністерства оборони Японії. Передбачалося, що вже в 2015 році БМВО надійде на озброєння сухопутних військ.

Яким же бачився перспектнивний «колісний танк» його творцям? Якщо коротко – то чотиривісна колісна машина масою не більше 28 т, з високою тактичною та стратегічною мобільністю, озброєна 105-мм гарматою і сучасною системою управління вогнем. Її довжина не повинна була перевищувати 9 м, висота – 3 м, ширина – також 3 м. Важливою вимогою була «відкритість» конструкції MCV для подальших модернізацій. На ранній стадії розробки розглядався і тривісний варіант, що позначався LCV (Light Combat Vehicle – «легка бойова машина»). Зрештою, вибір зробили на користь чотиривісної – вона забезпечує менший тиск на грунт. «Джерелом натхнення» для японських конструкторів стала італійська БМВО В-1 «Чентауро». Вони також пильно вивчили американську бойову машину «Страйкер» MGS.

До 2013 року виготовили чотири прототипи MCV, які пройшли всесторонні випробування. На початку 2016 року сухопутні війська отримали перші серійні екземпляри БМВО, прийнятої на озброєння під позначенням «тип 16».

Конструкція

БМВО «тип 16» є колісною чотиривісною повноприводною бойовою броньованою машиною. Вона багато в чому нагадує бронетранспортер «тип 96», проте не створена на його базі, а є повністю новим виробом, спроєктованим «з нуля». Маса і габарити «колісного танка» допускають його транспортування військово-транспортним літаком «Кавасакі» С-2.

У передній частині корпусу машини розташовані моторно-трансмісійний відсік (ліворуч) і відділення управління з робочим місцем водія (праворуч). За ними розташоване бойове відділення з тримісною баштою. Робоче місце командира знаходиться в лівій передній частині башти, навідника – в правій, а заряджального – за навідником.

Доступ до робочого місця водія забезпечується через люк. Для огляду служать три перископи, причому середній можна замінити приладом нічного бачення. При відкритому люку водій має можливість вести машину, висунувши голову в люк, над яким може встановлюватися знімний ковпак з шибами. У даху башти є два люка: лівий для командира і правий – загальний для навідника і заряджального. По периметру правого люка встановлені шість перископів.

Основне озброєння БМВО – 105-мм нарізна гармата зі стволом довжиною 52 калібру, розроблена фірмою «Джапен Стіл Воркс» на основі відомої англійської гармати L7 (випускалася в Японії за ліцензією і встановлювалася на танках «тип 74»). Гармата має дульне гальмо активного типу, теплоізоляційний кожух і ежектор.

Номенклатура боєприпасів, що застосовуються на “типі 16”, точно не відома, проте вважається, що вона включає постріли М728 з бронебійним підкаліберним снарядом, що стабілізується обертанням, L35 зі снарядом з пластичною вибуховою речовиною і, можливо, – М735 з опереним бронебійним підкаліберним снарядом. Водночас нічого не відомо про застосування на «типі 16» кумулятивних снарядів. Також в опублікованих відомостях відсутня інформація про розмір возимого боєкомплекту. Вважається, що він становить близько 40 снарядів. Слід зазначити, що вибір 105-мм гармати для озброєння «колісного танка» піддався критиці з боку ряду офіцерів, які вважали, що машину було озброїти потужнішою 120-мм гарматою.

Допоміжне озброєння БМВО представлено двома кулеметами: спареним з гарматою 7,62-мм «тип 74» і 12,7-мм М2НВ, встановленим перед правим баштовим люком.

Приводи повороту башти і наведення гармати – електричні. Є досить ефективний стабілізатор озброєння, що забезпечує прицільну стрільбу у русі.

БМВО «тип 16» оснащена сучасною системою управління вогнем, що базується на рішеннях, застосованих на танку «тип 10». Вона включає цілий набір датчиків: положення гармати, бортового кута башти, температури заряду, метеорологічний та інші. Інформація від них обробляється балістичним обчислювачем. Навідник має комбінований приціл з телевізійним денним і тепловізійним нічним каналами, а також вбудований лазерний далекомір. У командира встановлений панорамний оглядово-прицільний прилад, а також монітор, на який може транслюватися зображення з тепловізора навідника.

Важливою складовою бортового обладнання є система відображення тактичної інформації, що забезпечує автоматичний обмін даними з системами управління більш високого рівня. На командирський монітор виводиться зображення цифрової карти місцевості з індикацією розташування своїх частин і противника, ключових орієнтирів, положення власної машини та іншої необхідної інформації. За допомогою системи командир машини отримує накази і відправляє доповіді. Зв’язок забезпечує радіостанція, що встановлена в кормовій ніші башти. БМВО також оснащена високоточною інерціальною навігаційною системою.

Важливими елементами обладнання БМВО є автоматична протипожежна система і система захисту від зброї масового ураження. У разі необхідності всередині корпусу машини може створюватися надлишковий тиск, що перешкоджає попаданню всередину зараженого повітря.

Виробництво і служба

Серійне виробництво «колісних танків» «тип 16» доручили фірмі «Міцубісі». Випуск машин почався у 2016 році, а на початку наступного року сухопутні війська мали 36 БМВО. Загальні потреби Сил самооборони оцінюються приблизно в 300 таких машин, причому до 2020 року включно було законтрактовано 146 з них. Згідно із прийнятою в Японії практикою, закупівлі здійснюються щорічно невеликими партіями (наприклад, в 2020 фінансовому році були виділені кошти на придбання 33 БМВО).

БМВО «тип 16» надходять на озброєння полків швидкого реагування – приблизних аналогів американських батальйонів «Страйкер». Кожен з них включає штабну роту, три мотопіхотні на БТР «тип 96», мінометну зі 120-мм мінометами і роту БМВО «тип 16». Остання, своєю чергою, складається з трьох взводів по чотири машини і налічує 12 «колісних танків».

Першими частинами, які отримали БМВО «тип 16», стали 15-й і 42-й полки швидкого реагування. Перший з них дислокується в Дзенцуджі (острів Сікоку) і входить до складу 14-ї бригади Центральної армії, другий розташований в Кумамото (острів Кюсю) і підпорядкований 8-й дивізії Західної армії. До початку 2023 р. сформовано ще два полки швидкого розгортання: 22-й в 6-й дивізії Північно-Східної армії (Таґадзьо, острів Хонсю) і 10-й в складі 11-ї бригади Північної армії (Такікава, острів Хоккайдо). На 2023 р. запланована реорганізація в полк швидкого реагування 6-го піхотного полку 5-ї бригади (Обіхіро, острів Хоккайдо).

Другим типом частин, які отримують на озброєння «колісні танки», стали бойові розвідувальні батальйони, сформовані в ряді дивізій на базі розвідувальних рот. Такий батальйон включає штабну та дві розвідувальні роти: одну на БРМ «тип 87» і одну на БМВО «тип 16». До початку 2023 р. сухопутні війська мали два таких батальйони: 1-й в Асака на острові Хонсю (1-ша дивізія Східної армії) і 3-й в Ітамі на острові Хонсю (3-я дивізія Центральної армії). На 2023 р. передбачено формування ще двох бойових розвідувальних батальйонів: 10-го в Касугаї на острові Хонсю (10-а дивізія Центральної армії) та 12-го в 12-й бригаді Східної армії (Сумагахара, острів Хонсю).

Надалі можна прогнозувати збільшення числа полків швидкого розгортання за рахунок включення рот БМВО до складу наявних піхотних полків на колісних БТР «тип 96» (в різних дивізіях і бригадах сухопутних військ Японії налічується дев’ять таких полків).

Прийняття на озброєння сухопутних військ Японії БМВО «тип 16» стало ще одним підтвердженням сучасної тенденції до поширення «колісних танків». Італія зі своїм «Чентауро», Китай з декількома типами колісних БМВО, що виробляються як для власної армії, так і на експорт, США зі «Страйкером» MGS, а тепер і Японія прагнуть створити порівняно легкі бойові машини, які не поступаються основним бойовим танкам за озброєнням і системами управління вогнем, але перевершують їх за тактичною та стратегічною мобільністю.

Тактико-технічні характеристики (ТТХ) БМВО «тип 16»

Бойова маса, т – 26

Габаритні розміри:

Ширина, мм – 2870

Потужність двигуна, к.с. – 570

Запас ходу по шосе, км – 400

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки.