fbpx

Збройні Сили “Придністровської Молдавської Республіки”: реальна загроза чи велике перебільшення?

Європа Молдова Російська агресія Світ Сусіди

Тема загрози південних кордонів зі сторони «ПМР» неодноразово піднімалася в інформаційному просторі України з 2014 року і понині. Кожні аналітичні прогнози вбачали загрозу, яка йшла від «ПМР» в напрямку Одеси або до Вінницької області. Проте ніхто так і не пояснював чого саме треба непокоїтись та чи варто взагалі.  Дана стаття ставить на меті показати читачам Мілітарного, що з себе представляє силовий блок так званої Придністровської Молдавської Республіки. Ми не будемо робити обачливі висновки стосовно того чи варто непокоїтись, чи готуватись до бойових дій на тираспільському напрямку. Залишимо це спеціалістам Генерального Штабу ЗСУ та військово-політичному керівництву України.

Силовий блок «ПМР» поділяється на відомства, які керують збройними підрозділами:

  • Міністерство оборони;
  • Міністерство внутрішніх справ;
  • Міністерство юстиції;
  • Міністерство державної безпеки;

Міністерство оборони

«ПМР» має бригадну систему організації військ, їх всього 4, всі вони мотострілецькі і знаходяться на напрямах, де раніше точились бої з військовими загонами Республіки Молдова або які рахуються найбільш небезпечними.

Південний напрямок, агломерацію Бендери – Паркани – Тирасполь, прикриває 2 з 4 мотострілецьких бригад, окремий батальйон армійського спецназу,окремий розвідувальний батальйон, окремий артилерійський полк,1 окремий авіаційний підрозділ, авіаційна ремонтно-технічна база, окремий інженерно-саперний ордена Богдана Хмельницького батальйон, зенітний артилерійський полк, окремий батальйон тилового забезпечення та окремий батальйон зв’язку.

Мапа підконтрольна «ПМР»

Також тут розквартирована Оперативна група російських військ (ОГРВ, в/ч 13962).

Слід зауважити, що агломерація Тирасполь-Паркани-Бендери є найбільшою в придністровському регіоні і за неї точилися найсильніші бої в 1992 році. В Тирасполі знаходиться все військово-політичне керівництво, центральні виконавчі та законодавчі органи влади. Тому й не дивно, що саме такий наряд сил виділяється на охорону та оборону даного напрямку.

Давайте трохи конкретизуємо чисельність цього угрупування. Воно є найбільшим і найбоєздатнішим на відносно малій території.

1 гвардійська окрема мотострілецька бригада ім. полковника Кіцака (в/ч 10524) розташована в місті Тирасполь. Дана бригада є найбільшою серед інших однотипних та єдина в збройних силах, яка, ймовірно, має в своєму складі танковий батальйон (про даний батальйон поговоримо окремо). Орієнтовна чисельність ~ 820 військовослужбовців.

Окремий батальйон спецназу (в/ч 11065) з ППД в місті Тирасполь та чисельним складом до 200 військовослужбовців. В складі батальйону є повітряно-десантна рота.

Окремий розвідувальний батальйон (в/ч 90785). Ймовірно чисельність цього батальйону не перевищує чисельності батальйону спецназу.

Комендантська рота при генеральному штабі (в/ч 00111).

Військовослужбовці армії «ПМР»

Друга окрема мотострілецька бригада розквартирована в місті Бендери (в/ч 54176). Орієнтовна чисельність ~ 600 військовослужбовців.

Окремий інженерно-саперний батальйон (в/ч 80691), який розташований в селі Паркани між Бендерами та столицею. Орієнтовний чисельний склад 250 військовослужбовців.

Батальйони зв’язку (в/ч 10673) та тилового забезпечення (ППД Тирасполь) ~ 470 військовослужбовців.

Окремий артилерійський полк (ППД Тирасполь, в/ч 60387) налічує орієнтовно до 250 особового складу.

Військовослужбовці армії «ПМР»

Окремий зенітний артилерійський полк чисельний склад якого орієнтовно 200 чоловік.

Ремонтний батальйон (в/ч 12084)

Також є окремий миротворчий батальйон, який виконує завдання в Зоні безпеки спільно з підрозділами миротворчих сил Молдови та Росії.

Чисельний склад цього підрозділу до 700 військовослужбовців. Інформація стосовно того, чи виділяють мотострілецькі бригади свої підрозділи в миротворчий контингент, як це роблять росіяни, на жаль, відсутня.

Безпеку центральної частини регіону, з ППД в місті Дубосари, забезпечує 4 окрема мотострілецька бригада. Окремі частини розташовані в місті Григоріополь. Чисельний склад бригади орієнтовно 450 чоловік.

Північну частину на себе взяла 3 окрема мотострілецька бригада (в/ч 30652) 1 і 3 батальйони якої розташовані у місті Рибниця, а другий у найпівнічнішому районному центрі, місті Кам’янка. Чисельний склад бригади орієнтовно 450 чоловік.

Озброєння

Збройні підрозділи укомплектовані  виключно радянською технікою, яка дісталась від колишньої 14 армії СРСР/РФ. Під час подій 91- 92 років придністровські загони вилучили велику кількість озброєння та техніки з частин 14 армії.

Згідно документів керівництва 14 армії було “захоплено”:  13 тисяч одиниць стрілецької зброї, 20 мільйонів набоїв до них, 19 танків, гранатомети РПГ-7, реактивні протитанкові гранати РПГ-18, РПГ-26 у кількості близько 12 тисяч одиниць, техніка зв’язку, інженерна техніка, більше 50 бронетранспортерів, десятки мінометів та гармат. Проте, як виявилося пізніше, це не остаточні цифри, під час скорочення 14 армії придністровським загонам залишили ще озброєння.

Стандартна зброя для бригади це автомати АК-74, кулемети ПК/ПКМ/РПК-74, гранатомети РПГ-7, реактивні протитанкові гранати 18/26, снайперські гвинтівки Драгунова, тощо

Основна бойова техніка це БТР різних модифікацій (60/70/80). На всю армію є одна робоча БМП-2 та КШМ на її базі.

Артилерія  представлена такими зразками озброєння:

Міномети калібром 82 та 120-мм, протитанкова гармата МТ-12, дивізійна гармата Д-44, та РСЗВ власного виробництва (90-х років) ВВ-21 з 20 направляючими, самохідний ПТРК «Конкурс» (ракет мають ~120), ПТРК «Фагот» (за деякими джерелами запас ракет близько 90 штук, проте ПУ 3 штуки). Але жодних навчань із застосуванням вищезазначених комплексів, згідно з даними з відкритих джерел, не проводяться. Також «ПМР» має деякий запас керованих ракет до МТ-12 «Рапіра».

Розрахунок 120-мм міномету армії «ПМР»

Протиповітряна оборона складається з ЗУ-23, ЗПУ-2, ЗПУ-4, С-60 та КС-19.

Зенітна артилерійська установка АЗП-57 комплексу С-60 армії «ПМР»

За різними джерелами на території «ПМР» можливе зберігання від 5 до 70 ПЗРК “Игла” (влада «ПМР» заперечує це, що скоріш за все є правдою), проте жодного разу за 30 років з них не проводились стрільби. Засоби виявлення та супроводження повітряних цілей представленні комплексом П-12 «Єнісей».

РЛС П-12 «Енисей»

Інженерна техніка представлена такими машинами як ПТС, ІМР 1 та 2, ІМР «Жук», БАТ-2, УР-77, понтонно-мостовий парк та екскаватори. Спеціальні машини ГМЗ-2 та 3 всі або майже всі перероблені в важкі БТР.

Танки ПМР

За різними джерелами у «ПМР» на озброєнні перебувають 18 танків Т-64Б/БВ. Але останні роки одночасно з’являлись не більше 12 танків. Можна зробити припущення, що у зв’ язку з відсутністю належного обслуговування та складністю перевезення запчастин (контрабандою з України) частина танків пішла на “донорство”. Всі танки зібрані в одному батальйоні та поділені на 2 роти. Батальйон базується в селі Володимирівка, що в 9 км від Тирасполя та 4 км від українського кордону, а також в 80 км від Одеси. Танкові екіпажі регулярно займаються підготовкою та стрільбою, в ППД є два тренажера для навідника та командира танка.

Танки Т-64БВ армії «ПМР»

На території «ПМР» базується авіація як РФ так і самої «ПМР». Це гелікоптери Ми-2/8/24, проте вони не літають у зв’язку з відсутністю запчастин. Але, як кажуть в народі, в кожній бочці меду є ложка дьогтю. Так, за деяким збігом обставин, після 2014 року та новин про зникнення (крадіжку) запчастин від «Мотор Січ» гелікоптери «ПМР» почали літати після довгого простою. У 2018 році зазнав аварії Ми-8Т б/н 02 під час короткочасного зльоту. Офіційна версія “втомленість конструкцій”. Наразі дійсний авіапарк представлений гелікоптерами  Ми-2 б/н 14, Ми-8 б/н 04, Ми-8 б/н 06 та літаками Ан-2 реєс. «ПМР» 33643 та 0007.

Підготовка та комплектація

В регіоні діє змішана система комплектації збройних сил. Призов здійснюється на 1 рік. Проте є певна особливість. Строковики переведені на службу по типу робочого дня. Тобто їх служба починається (крім добових нарядів) з 8 години ранку і закінчується 18-19 вечора, потім солдати йдуть додому. Таким чином хочуть привабити більше юнаків йти в армію, а не ховатись від призову.  Це один з пунктів реформи збройних сил.

Військовослужбовці армії «ПМР»

В армії є свій варіант КМБ тривалість якого 12 днів. Що може отримати солдати строковики після закінчення такого курсу для мене особисто загадка.Треба зауважити, що до розвідувального батальйону та армійського спецназу (в т. ч. в повітряно десантну роту) також набирають строковиків. Тож ви можете уявити рівень цього “спецназу”. Загалом рівень підготовки залишає бажати кращого. Хоч з 2014 року зросла кількість командно-штабних та ротно-тактичних навчань, проте це не дає якоїсь сильної переваги, а є необхідністю щоб дати хоч якийсь досвід молодому поповненню. Найбільше всього проводять практичну підготовку артилерійські підрозділи з усіх видів гарматного озброєння та мінометів.

Підрозділи РСЗВ ніколи не виконували практичних стрільб через малу територію полігону. Ймовірно по цій же причині гелікоптери не виконують стрільби з НАРів, хоча і літають з блоками Б-8М1 та Б-8В20А.

Міністерство внутрішніх справ та Міністерство юстиції.

Ці два відомства поєднують внутрішні війська невизнаної республіки. МВС підпорядкована Спеціальна моторизована військова частина (СМВЧ) внутрішніх військ з ротою спецпризначення «Кобра» (в/ч 2101) та СОБР “Днєстр”(він не входить до внутрішніх військ але підпорядкований МВС). На озброєнні перебуває всі види стрілкового озброєння, які є в «ПМР». З бронетехніки зафіксовані БРДМ-2. Якщо СМВЧ комплектується в тому числі строковиками, то про підрозділ “Днєстр” такої інформації не надходило.

СМВЧ навчається роботі з щитами “Днєстр” під час виїзду на полігон

“Днєстр” є один з найбільш боєздатних підрозділів всього Придністровського угрупування, він займається протидією злочинним угрупуванням, тероризму та залучається до оборони країни.

Мінюсту підпорядкований конвойний  батальйон(в/ч 2102) та рота спецпризначення “Скорпіон”.

Основні завдання цих підрозділів: забезпечення безпеки у виправних колоніях, придушення бунтів засуджених, охорона важливих комунікацій та конвоювання вантажів.

Міністерство державної безпеки

Крім  контррозвідувальної діяльності МГБ також забезпечує охорону державного кордону шляхом несення служби Прикордонних військ. Точної кількості прикордонників нема, але оцінюється приблизно в 2500-3000 військовослужбовців.

Також в МГБ є свій аналог ЦСО “А” – це спецназ “Дельта”.

Підрозділ “Дельта” на навчанні Підрозділ “Дельта” на навчанні

Про нього мало що відомо, проте “Дельта” та “Днєстр” є найбільш підготовленими та боєздатними перед обличчям потенційної загрози. За деякою інформацією військовослужбовці СОБР “Днєстр” приймали участь в бойових діях проти Грузії в абхазькому конфлікті, під виглядом добровольців, тож можна припустити, що і спецназ МГБ теж має за своїми плечима досвід бойових дій поза Придністровським регіоном.

Мобілізаційні можливості

Оскільки більшість підрозділів кадрована, то для «ПМР» велику роль відіграє мобілізаційний інструмент. В мережі можна побачити різні цифри стосовно того, наскільки сили «ПМР» можуть збільшити свою чисельність. Це від 25 до фантастичних 115 тисяч резервістів. Проте гарним прикладом буде проведення “Збору людських ресурсів” призовного віку в 2017 році. За результатами на пункти зборів з’явилося 39 тисяч чоловіків призовного віку. Хоча деякі жителі регіону ставлять під сумнів цю цифру зважаючи на те, що її треба ділити навпіл.  Але в таких заходах головне не кількість призваної сили, а рівень логістичних можливостей та наявних стратегічних запасів для мобілізованих. Україна вже мала справу з ситуацією, коли мобілізованих не було чим екіпірувати. Придністровська влада вже не перший рік намагається перевдягнути свою армію в “цифру”, та поки не виходить. Про якісь стратегічні запаси, які будуть актуальними в 2022 році і сенсу немає говорити.

 

Замість висновків

Можна багато вести дискусій на тему того, що робити з цією не визначеною територією: від силового рішення питання до примусової економічної інтеграції.  Але є один факт, котрий зобов’язаний наше політичне керівництво нагострити свій погляд на цю територію. Це те, що навіть це малочисельне угрупування відтягує увагу підрозділів ЗСУ, ГУР, СБУ та СЗР від більш важливих напрямків. А той факт, що при Оперативній групі військ є відділення ФСБ змушує ще більше замислитись над можливими гібридними наслідками від бездіяльності. Очевидно, що оперативники МДБ проводять підготовку під протекторатом ФСБ з усіма витікаючими наслідками у вигляді методик та засобів у досягнені результатів. Хоч і рівень технічного оснащення заважає ефективно проводити операції але, як бачимо по подіям в Одеській області, це не заважає їм розповсюджувати агентурну мережу Україною. І це тільки те, що ми побачили. А що ж далі?

Особливої пікантності додає відсутність будь-якої адекватної стратегії з реінтеграції та деокупації зі сторони Молдови. Молдова не може і не хоче повертати цю територію під свій контроль через економічно-політичні наслідки для решти територій країни. Її влаштовує той порядок речей, який існує останні 30 років. Вони навчились з цим жити.  В даному випадку Україна зобов’язана форсувати це питання і пробудити “сплячу” Молдову до більш рішучих дій. Вважаю, що про силу, яка проведе деокупацію, Україна зможе домовитись з Молдовою.

P.S.

Уважний читач певно вже помітив, що солдати невизнаної республіки екіпіровані бронежилетами “Корсар” українського виробника НВП «Темп-3000». Як вони туди потрапили спитаєте ви? На обличчя корупційні схеми по забезпеченню ворожих, невизнаних військових підрозділів українськими системами індивідуального захисту. І це тільки те, що ми можемо бачити.

З такою системою державної безпеки, корупцією та недалекоглядністю Україна сама вирощує змія, який вже лежить у нас на грудях.

Європа Молдова Російська агресія Світ Сусіди