Збитий УПА в 1945 році літак біля Львова. Підтверджений факт з військових архівів.

Всі чули багато легенд та чуток про те, як вояки УПА збивали радянські та німецькі літаки, проте підтвердженних документально є одиниці. Цей випадок, трапився майже наприкінці війни недалеко від Львова, між селами Якторів та Словіта остаточно вже відомий, підтверджений архівами. Фактично бойових дій з німцями вже не було на території України.

Літак Бостон А-20 американського виробництва, середній бомбардувальник та тяжкий винищувач, що були в СРСР надані по програмі лендлізу , було збито УПА в березні 1945 року !

Завдяки зусиллям краєзнавця із Словіти Назара Демського , який і знайшов колись місце падіння літака – вдалося повністю відновити  ці події.

Трохи історії. 2012 рік, збираючи гриби в місцевому лісі, Назар побачив вирубку лісу, де після обробки землі трактором і посадки дерев лежали зелені листи дюралюмінію та інші фрагменти літака. Тоді і почав цікавитися, збирати інформацію у місцевих жителів про знахідки, та про події, що тут відбувалися.

Із спогадів мого діда, Демського Петра Володимировича (1938 р.н):

“… я як і мої однолітки ходив пасти корови до лісу. Тоді, не пам’ятаю точно пори року біля “Магреля” на полі впав руский літак, фронт вже перейшов село і рускі салдати були в Словіті. На полі в лісі біля дороги лежали фрагменти обгорілого військового літака. Ми збирали патрони, малі підшипники, цікаві детальки, якими бавилися, один хлопчак в кущах знайшов шапку пілота”

Місцеві старожили стверджували, що літак збила місцева гілка УПА в Лагодові з німецького кулемета MG, він спробував здійснити аварійну посадку на полі поблизу лісу, але зачепив дерева, вибухнув і згорів, всі пілоти загинули. За ними пізніше приїхав цілий конвой воєнних (як пізніше виявилося НКВД).

Зі спогадів словітчанина Кріля Федора Павловича (1932 р.н.) літак американський, двомоторний. Віз військове майно, “хлопці з лісу” вивозили його фірами. До речі, яке майно там було так і не відомо до цих пір. В літописах УПА за даний випадок взагалі нічого не згадується, можливо про вантаж ніхто не мав знати взагалі…

На цьому вся інформація про літак обривається.

Впродовж 2012-2020 рр., час від часу проходячи вздовж цього місця Назар збирав деталі від літака, на жаль номерів, які би вказували на серійний номер шасі, мотора чи літака не було виявлено.

У  січні 2019 року до Назара приєдналися ми, і, як відомо, цікавились всіма літаками, що було збито під час війни в Західній Україні. По знайдених деталях було уточнено модель літака – ленд-лізівський Дуглас A-20 (він же Бостон), який США передали радянському союзу. Великий двомоторний транспортний літак.

Проглянули всі можливі архіви, в тому числі архів ЦАМО (Центральний архів міністерства оборони) – втрат по 1944 та 1945 році в тому районі не знайшли. Питання ще довго було актуальним, тому, що без номерів далі ніяк.

Нарешті пощастило! Ситуація змінилася в травні 2020 року.  Досліджуючи територію місця падіння літака, було виявлено бірку з лівого елерона літака, на якій чітко видно серійний номер 439755. Пізніше, при огляді знайдених уламків, виявлено і іншу з продубльованим тим же номером. Всі затамували подих. Ми підключили спеціалістів із сайту по пошуку Trizna, нарешті ми отримали підтвердження стосовно борту літака, отже:

23.3.1945 в 16.00 4 км ЮВ Славита Глининского района (40 км. восточнее Львова).  При возвращении из Кировограда, А-20Ж-ДО №39755 по сообщению местных жителей самолет летел со снижением и сильно дымящимся правым мотором, задел за деревья, ударился о землю и врезался в лес на дальней стороне поляны.

Предположительно летел под облаками на высоте до 700-750 метров. Очевидно, обстреляный огнем украинских националистов. Пилот был ранен или убит. Комиссия не смогла подъехать к месту катастрофы без охраны – обстреляные пулеметным огнем. Смогли только с войсками НКВД.

Погибли все 6 человек на борту. В мае 1944 года самолет был переоборудован в транспортный.

Пилот гв. майор Тарасов Виктор Петрович
штурман гв. ст. л-т Жариков Михаил Тихонович
стрелок-радист гв. ст-на ТрифоновВасилий Гаврилович.
Павлов Георгий Николаевич, гв. старшина диспетчер 8 гбад
Рухлев Михаил Егорович, гв. старшина авиамеханик  8 гбад

Ніби можна розставити всі крапки над “і”, але це не все…

Далі цікавіше – виявляється на борту ще був підполковник Ситарчик Дмитро Іванович, зам. начштаба 8 гбад. Літак мав маршрут Кіровоград –Ельс (зараз місто Олесниця в Польщі ). Мета польоту невідома, вантаж також. Причому Ситарчук був фактично комісований, та як мав інвалідність з війни  – відірвана кінцівка руки. І він був в відпустці, про нього на борту даних в штабі не було. Якою була його місія на цьому літаку, нажаль, невідомо.

Ще один факт з’ясувався  раніше, на який ми спочатку не дуже звертали увагу. в 2017 році на аукціоні Violity був на обговоренні орден Олександра Невського з номером, нагорода досить рідкісна ,якою нагороджували лише за виняткові заслуги. Так от цей орден з номером 4929 спеціалісти ще тоді визначили кому належав – гв.старшому лейтенанту Жарікову Михайлу Тихоновичу, тобто пілоту з цього літака. Люди, що знайшли орден – стверджували, що виявили його на відстані 50 метрів від місця літака. Тобто вибух був потужний, літак розкидало на сотні метрів, навіть команда НКВС в 1945 році не змогла все визбирати і знайти. Також дивно , що судячи з архіву , члени екіпажу були поховані в різних місцях.

Отже, за наявними деталями та уламками літак було визначено, як транспортний Бостон – заводу Дуглас, А-20. Хоча озброєння все рівно на літаку лишилося – два види кулеметів. По номерам знайдених на бірках (шильд) визначено конкретний борт по архіву. Дата падіння та екіпаж також відомі. Причина падіння – місцеві вояки УПА, ймовірно в Лагодівської ланки – обстріляли літак з німецького кулемету MG-42, внаслідок чого літак загорівся, впав і вибухнув. Всі члени екіпажу загинули на місці. Підрозділи НКВС на першій день навіть не змогли дістатися до місця, тому що зустріли спротив українських вояків (УПА ). Все майно, що віз літак було вивезено фірами, лише на наступний день НКВС дісталися до місця падіння та забрали загиблих. Який був вантаж невідомо, можливо зброя, можливо щось інше. Літак супроводжував підполковник зі штабу Ситарчик.

Як казав Назар, старі люди в селі стверджували, що літак збила УПА. Версія була доволі фантастичною спочатку, але, зрештою, підтвердилась стовідсотково.

Ще цікава річ. Під час першого сумісного виходу з Назаром на місце падіння знаходили деталі,котрі, звичайно, передивились і відклали.

Коли вже ми знали номери літака, на всякий випадок, перебрали знов те, що залишалось з минулого року і несподівано знайшли бірку-дубль також з номером літака. На вигляд це цинкова пластинка, абсолютно без надписів, але тільки після того як її помили , то виявили всі ті ж самі номери двигуна і літака. Тобто, ще рік тому могли би знати цю історію, але так склалось, що не звернули увагу на цю, здавалось би дрібницю.

Сам літак впав у лісі. Розкидало його сильно – залишки одного з двигунів були на відстані близько 100 метрів від основних деталей. Фактично більшість уламків знаходилась на вирубці, яка дуже рясно заросла молодими деревами, так, що й пройти було важко. Також, як завжди, шлейф уламків тягнувся вздовж дороги, деталі з місця падіння масово вивозили в село фірами.

Факт збиття повстанцями літака підтверджений навіть в радянських архівах, не кажучи вже про місцеві розповіді про те, як УПА збила літак.

До речі, після публікації даних про цей літак почали писати нам історики, які казали що ми неправильно робимо – треба було спочатку їм надати матеріали, щоб вони вивчили, сказали точно, яка ланка чи підрозділ УПА могли це зробити, потім порівняти з їх дослідженнями  і тільки тоді – в друк.

Частину уламків та деталей з цього літака Назар передав у наш новостворений  Музей загиблих літаків , що і селі Хоросно , Львівської обл., який ми вже відкрили цього року. Інші фрагменти зберігаються в історико-краєзнавчому музеї у селі Словіта.

Кому цікава тема авіації ДСВ , а насамперед пошуки та ідентифікація знайдених літаків – приєднуйтесь до нашої групи на фейсбук Пошук літаків ДСВ в Україні

використано власні фото , Вікіпедії, та скріншоти з архіву ЦАМО.