fbpx
Знай свого ворога: російські кумулятивні гранати для РПГ
Андрій Харук Андрій Харук Військовий історик, доктор історичних наук, професор кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

Знай свого ворога: російські кумулятивні гранати для РПГ

Піхотне озброєння Росія

Спробую систематизувати типи кумулятивних боєприпасів РПГ, які використовуються росіянами в Україні. Спочатку розгляну в хронологічній послідовності боєприпаси для багаторазових гранатометів, поім – одноразових. Параметри бронебійності скрізь наведені для стандарту RHA (Rolled Homogeneous Armour) – катаної гомогенної броні.

Найстаріший гранатомет який досі використовується окупантами – це РПГ-7, взятий на озброєння ще 1961 р. Найстаріші кумулятивні гранати ПГ-7 вже не зустрічаються, але застосовуються ПГ-7М зразка 1969 р. Боєприпас масою 2 кг має ефективну дальність стрільби близько 500 м і забезпечує пробивання броні завтовшки до 300 мм.

1972 р. на озброєння взяли гранату ПГ-7С. Діаметр її бойової частини зріс незначно, з 70 до 72 мм, але спорядили її значно потужнішою вибуховою речовиною А-ІХ-1 замість А-ІХ-2. Також перероблено стабілізатор і сопло ракетного двигуна, зменшивши швидкість обертання гранати в польоті. Бронебійність збільшилась до 400 мм.

1977 р. на озброєння надходить граната ПГ-7Л. Діаметр бойової частини зріс до 93 мм, радикально збільшилась маса вибухової речовини – з 0,3-0,34 кг до 1 кг. Завдяки цьому бронебійність зросла до 500 мм. Але й маса гранати збільшилась до 2,6 кг, що зумовило зменшення ефективної дальності стрільби до 300 м.

ПГ-7М, ПГ-7С і ПГ-7Л залишаються серйозною загрозою для сучасних танків при стрільбі в бік чи корму корпуса і башти. В першу чергу це стосується потужнішої ПГ-7Л. Ефективним захистом від цих гранат є динамічна броня. Решітчаті (або сітчасті) протикумулятивні екрани забезпечують ефективність захисту на рівні 60%.

Відповіддю на посилення бронювання танків, появу багатошарової і динамічної броні, стала поява у 1988 р. гранати ПГ-7Р «Резюме» з тандемною бойовою частиною. Її передній заряд (прекурсор) діаметром 64 мм має викликати передчасне спрацювання динамічної броні або ушкодження зовнішніх шарів броні багатошарової. Основний заряд має діаметр 105 мм. Його бронебійність за каталогом становить 600 мм, але на практиці сягає навіть 800 мм. Але ПГ-7Р важить аж 4,5 кг, тому ефективна дальність стрільби не перевищує 200 м.

Дуже рідко російські окупаційні війська в Україні використовують гранатомети РПГ-16 «Удар». Виріб цей взяли на озброєння 1970 р. спеціально для підрозділів ВДВ. Від РПГ-7 він відрізняється розбірною (на дві частини) трубою. Також РПГ-16 має більшу дальність і кращу точність вогню. Але при цьому – наскільки я розібрався – у боєкомплекті в нього є тільки один тип кумулятивної гранати – ПГ-16. Бронебійність її – лише 300 мм, що й пояснює мале поширення РПГ-16.

1989 р. взяли на озброєння гранатомет РПГ-29 «Вампір» з гранатою ПГ-29 калібром 105 мм. Її тандемна бойова частина аналогічна бойовій частині ПГ-7Р, але ПГ-29 має потужніший двигун, завдяки чому ефективна дальність стрільби сягає 500 м. При цьому РПГ-29 – зброя важка (маса порожнього гранатомета – 12,1 кг, зарядженого – 18,8 кг) і незручна (довжина в бойовому положенні – 1850 мм). Наскільки мені відомо, «Вампір» під час агресії проти України ще не «світився».

Тепер про одноразові гранатомети. Найстаріший – РПГ-18 «Муха», створений за взірцем американського M72 LAW і взятий на озброєння 1972 р. Його граната ПГ-18 має калібр 64 мм і бронебійність близько 300 мм. З російського боку «Мухи» використовували в основному НЗФ ОРДЛО, використовували їх і Сили оборони України. Більш поширеним є РПГ-22 «Нетто» (зразка 1980 р.). Граната ПГ-22 має калібр 72,5 мм і пробиває 400 мм броні. Ефективна дальність стрільби не перевищує 160 м. Важить гранатомет 2,7 кг, його довжина становить 755 мм. Розвитком його став РПГ-26 «Аглєнь», який з’явився в середині 1980-х. Граната ПГ-26 має більшу початкову швидкість і дальність стрільби. Вона пробиває 440 мм броні. Важить РПГ-26 2,7 кг, а довжина його становить 770 мм.

І на завершення – три порівняно рідкісних зразки. РПГ-27 «Таволга» (1989 р.) має гранату ПГ-27 з бойовою частиною, стандартизованою з ПГ-7Р і ПГ-29. Вона пробиває до 600 мм броні. Важить гранатомет 8,3 кг, а його довжина становить 1135 мм.

РПГ-28 «Клюква» (2011 р.), наявність якого в російських окупаційних військ в Україні підтверджена поодинокими кадрами з відео, має гранату ПГ-28В калібром 125 мм з прекурсором діаметром 72,5 мм. Бронебійність сягає 900 мм, ефективна дальність стрільби порівняно невелика – 180 м. Довжина РПГ-28 становить 1200 мм, а маса – 13 кг (сама лише граната ПГ-28В важить більше, ніж гранатомет РПГ-27).

РПГ-30 «Крюк» – єдиний російський протитанковий гранатомет, концептуально не успадкований від СРСР. Його взяли на озброєння у 2012 році. Цей гранатомет – двоствольний. Основна граната ПГ-30 калібром 105 мм пробиває до 600 мм броні. В другому стволі знаходиться граната ІГ-30 калібру 42 мм, яка не містить вибухового матеріалу. Її завдання – змусити спрацювати комплекс активного захисту танка. Річ у тім, що частині КАЗ для повторного спрацювання щонайменше 0,2-0,4 с після першої атаки. І в цей момент в танк влучає основна граната. Але деякі КАЗ (наприклад український «Заслон») такої вади позбавлені – у них інтервал між спрацюваннями обчислюється мікросекундами. Тож «Крюк» у такому випадку буде неефективний. Важить цей гранатомет немало – 10 кг. Ефективна дальність стрільби становить 200 м.

Якщо маєте доповнення чи уточнення – буду вдячний

 

 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818

Піхотне озброєння Росія