Через півтори години війська здатні висуватися у будь-який регіон країни – Кіхтенко

–  Олександре Тимофійовичу, що сьогодні представляють собою українські внутрішні війська?

– На жаль, не всі громадяни поінформовані про те, які функції властиві цьому військовому формуванню. Тому цілком слушно напередодні професійного свята окреслити найважливіші з них. Передусім, це охорона особливо важливих державних об’єктів, зокрема, військово-промислового комплексу, атомних станцій, забезпечення транспортування ядерного пального. Для виконання цих завдань щодня задіюється понад 1 тис. осіб.

Наступні завдання – конвоювання, екстрадиція та охорона підсудних, заарештованих та засуджених. Щоб зрозуміти обсяги цієї роботи, наведу таку цифру: щомісяця ми відконвойовуємо близько 17 тисяч осіб. Йдеться про засуджених за вбивства, розбої, грабежі, насильства, а також про тих, чий термін покарання довічний.

Військові частини та підрозділи охороняють також 41 установу судів вищої інстанції. Торік щомісячно призначалось більше 600 судових варт, у яких задіювалося близько 7 тисяч військовослужбовців. Ми забезпечили охорону понад 40 судових процесів з резонансних справ. Наголошу, що усі завдання виконано, втеч засуджених та підсудних не допущено.

Крім того, у 2008 році близько 700 особливо небезпечних злочинців були доправлені в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності.

Ще одна функція внутрішніх військ – охорона дипломатичних установ і консульських представництв на території України. Щодобово військовослужбовці забезпечують недоторканість та безпеку на 104-х об’єктах дипломатичного призначення.

Але, безумовно, пересічні громадяни найчастіше оцінюють діяльність внутрішніх військ по охороні громадського порядку. Щоденно на патрулювання обласних центрів та інших населених пунктів України виходить понад 5 тисяч військовослужбовців. На їх рахунку – десятки тисяч попереджених злочинів та затриманих правопорушників.

Серед інших завдань внутрішніх військ особливу увагу необхідно звернути на участь військовослужбовців внутрішніх військ у ліквідації терористичних проявів та забезпечення силової фази підтримання режиму надзвичайного стану, звісно, при умові його введення.

У воєнний час на внутрішні війська покладаються дуже серйозні завдання, які стосуються територіальної оборони держави. Зокрема, береться під охорону переважна кількість особливо важливих об’єктів держави. Для цього ми маємо відповідне озброєння, техніку і добре підготовлений особовий склад.

Громадяни повинні знати, що українські внутрішні війська працюють в інтересах держави, поважаючи права та свободи людей. Усі завдання виконуються на високому професійному рівні.

– І все ж, Ви неодноразово заявляли, що ваша структура потребує реформування. Якою Ви бачите модель системи, що забезпечує внутрішню безпеку держави?

– Над реформуванням внутрішніх військ ми працюємо з 2000 року. Це робочий процес, але не скажу, що він проходить спокійно. Практично всі законопроекти з даного питання, що були підготовлені за ці дев’ять років, чомусь занадто збурювали політиків. І досі щодо реформування внутрішніх військ висловлюється стільки різних думок та вже поламано стільки списів, що залишається лише дивуватися. Хоча, з іншого боку, така увага до структури не зайва…

Зміни, безперечно, необхідні, це вимога часу. Передусім, на мою думку, потрібно розширити правоохоронні функції внутрішніх військ і надати їм більше самостійності у питаннях профілактики злочинності. Зауважу, що військовий статус, поєднаний з виконанням правоохоронних функцій, мають аналогічні формування багатьох країн. Ми сьогодні вивчаємо досвід європейських військових правоохоронних структур. Зокрема, у рамках програми ЄС “Твінінг” “Впровадження та розвиток управління якістю в українській міліції та внутрішніх військах”. Ця робота у подальшому сприятиме поліпшенню професійної підготовки, вдосконаленню системи комплектування за контрактом, підготовці висококваліфікованих фахівців у сфері підтримання громадського порядку, миротворчої та антитерористичної діяльності відповідно до європейських вимог та стандартів.

– Чи залишається актуальною у нинішній політичній та економічній ситуації реорганізація внутрішніх військ у Національну гвардію?

– Це питання, на жаль, так і не отримало глибокого аналізу. Обговорення законопроекту практично звелося до суперечок, кому – Президентові чи Прем’єру підпорядковуватиметься Нацгвардія. Саме навколо цього й триває полеміка, а про роль та призначення формування, його завдання ніхто не думає… За дії внутрішніх військ чи Нацгвардії, якщо буде прийнято закон, несе повну відповідальність їх командувач. А якщо це так, то чи має значення, хто саме його призначатиме?

Певний, що чинна система є оптимальною. Призначення на посаду керівника військового формування та звільнення здійснює Президент як Верховний головнокомандувач. Водночас керівник військового формування підпорядковується міністру внутрішніх справ. При цьому командувач має досить високі повноваження, які дозволяють виконувати завдання в інтересах не лише МВС, а держави у цілому.

Наразі в інтересах міністерства ми діємо у двох випадках – беремо участь в забезпеченні громадського порядку та охороняємо центральні бази МВС. Решта завдань – самостійні. У рамках їх виконань здійснюється взаємодія з 14 міністерствами.

На мою думку, сьогодні усі коливання навколо питання про Національну гвардію мають політичне забарвлення.

Крім того, розгляд відповідних законопроектів потребує реформування правоохоронної системи держави в цілому. Ймовірно, що це станеться уже після виборів 2010 року. Тож повертатися до теми реформування внутрішніх військ саме у цьому контексті зараз не лише передчасно, але й шкідливо, оскільки її знову заполітизують.

– Чи означає це, що відкладається і перехід військовослужбовців на контрактну службу? Прискорити цей процес неодноразово вимагав Президент України.

– Якраз сьогодні відбулася розширена нарада керівництва внутрішніх військ, командирів частин з питання переходу на контрактну службу. Ми аналізуємо досвід, який у нас є, адже частини з охорони особливо важливих об’єктів, дипломатичних установ і консульських представництв з самого початку їх утворення діють суто на контрактній основі. Зазначу, що далеко не в усіх країнах аналогічні структури повністю перейшли на контрактну службу. Наприклад, Німеччина та Туреччина мають змішаний принцип комплектування і цілком задоволені результатами такої служби.

Що означає для України перехід на контрактну систему? Внутрішні війська мають свою специфіку, виконуючи службово-бойові завдання. Контрактнику ж ми повинні забезпечити нормований робочий день, час для відпочинку, спілкування з родиною тощо. Враховуючи особливості несення служби, нам необхідно збільшити чисельність військ приблизно на 15 тис.осіб. Це буде у повному сенсі дорога армія, адже утримання контрактника потребує значно більше коштів, ніж утримання солдата.

Уже сьогодні ми маємо ряд проблем. По-перше, це певна плинність кадрів. Мало хто погоджується служити за 900 гривень на місяць, які отримує солдат у перший рік служби за контрактом. По-друге, постає питання, як і ким комплектувати частини з охорони громадського порядку в разі часткової чи повної відмови від строковиків? Сьогодні майже третина військовослужбовців, що проходять службу в цих частинах, продовжують її на професійній основі у міліції та інших силових структурах. У внутрішніх військах вони проходять хорошу школу і мають високий рівень підготовки. Тож виходить, що певну кількість майбутніх кадрів для силових структур готують саме у нас.

Хочу сказати, що перехід на контрактну службу можливий лише при умові комплексного вирішення низки проблем, зокрема, забезпечення гідної платні та житла військовослужбовцям. Тільки в цьому випадку можна здійснювати набір для проходження служби серед осіб з відповідною мотивацією.

– Яка сьогодні штатна чисельність внутрішніх військ?

– Вона визначена законом – 33 тисячі 300 осіб. Однак наразі навантаження на внутрішні війська настільки значні, що на часі питання про збільшення чисельності особового складу приблизно до 50 тисяч. Знову ж таки зазначу, що лише за умови фінансового забезпечення, та формування відповідного соціального пакету, доцільно говорити про можливості збільшення кількісного складу.

– Скажіть, як швидко така людська маса може зібратися “в кулак”?

– Внутрішні війська постійно знаходяться у високій бойовій готовності. Отримавши у межах чинного законодавства відповідну команду, ми можемо діяти негайно. Практично через півтори години війська здатні висуватися у будь-який регіон країни. Ця мобільність і професіоналізм були засвідчені, наприклад, у Криму під час подій, пов’язаних із пташиним грипом. Тоді довелося чути думки про неможливість швидкого прибуття на місце події військово-оперативного резерву. Але підрозділи внутрішніх військ не тільки зробили це вчасно, розгорнули табір, але й надавали допомогу місцевому населенню. Так було і у Дніпропетровську, Кривому Розі, Євпаторії, де сталися вибухи побутового газу у житлових будинках.

Під час повені у Закарпатті військовослужбовці запобігали спробам мародерства, доставляли потерпілим продукти та воду. До речі, тоді сталася така історія. З однієї хати військовослужбовцям довелося виносити на руках немічного господаря. Він ніяк не погоджувався покинути домівку без свого кота. Хлопці змушені були розшукати, а потім зняти домашнього улюбленця з верхівки дерева.

Повертаючись до Вашого запитання зазначу, що для швидкого реагування на надзвичайні події у нас є техніка, засоби зв’язку, польові кухні, намети та підготовлений до дій у відповідних умовах особовий склад.

– З трибуни Верховної Ради нерідко лунають заяви про те, що внутрішні війська – це озброєний до зубів монстр, який у певних ситуаціях може загрожувати суспільству. Що насправді зараз на озброєнні внутрішніх військ?

– Я називаю такі заяви “страшилками”. Політики, які їх проголошують, просто лякають людей, не маючи елементарного уявлення ні про внутрішні війська, як військову структуру з правоохоронним статусом, ні про їх завдання. Саме для таких хочу пояснити: внутрішні війська призначені винятково для захисту людей.

Якраз військовий статус не дозволяє використовувати їх всупереч законодавству, про що свідчить відповідна нормативно-правова база. При цьому система військового управління виключає будь-яке телефонне право. Без письмового розпорядження, яке, до того ж, має відповідний порядок надходження, внутрішні війська не можуть бути задіяними у жодному заході.

Тепер щодо озброєння. Ми маємо легку броньовану техніку, призначену для захисту особового складу від куль злочинців, стрілецьку зброю – автомати, кулемети, снайперські гвинтівки. Для оперативного доставлення військовослужбовців у будь-яку точку країни використовуємо літаки та гелікоптери. Є звичайна автомобільна і спеціальна техніка, наприклад, та, якою транспортуємо засуджених. Ми не робимо таємниці і з наявності водометів, адже саме з їх допомогою можна без загрози життю людей навести порядок у випадку виникнення безладдя.

Тобто на озброєнні внутрішніх військ лише те, що необхідно для виконання передбачених законодавством функцій. Звичайно, хотілося б, щоб техніка була новішою… Але вона знаходиться у стані бойової готовності і діятиме тільки для захисту громадян. Це я гарантую як командувач.

У нас достатньо сил та засобів, щоб захистити спокій людей і дати відсіч тим, хто хоче бачити на вулицях погроми.

– У даному контексті примітною є практика відряджень військовослужбовців внутрішніх військ до регіонів для надання допомоги в охороні громадського порядку. Як Ви її оцінюєте, особливо з огляду на те, що й цьому нерідко надається політичне забарвлення?

– Це загальноприйнята практика в усіх європейських країнах. Наприклад, у Франції мобільна жандармерія також регулярно відряджається у регіони для забезпечення правопорядку під час певної кампанії чи проведення різноманітних заходів.

В Україні ж звикли в усьому вбачати політику. Я оцінюю подібні відпрацювання лише з точки зору якості та результативності дій своїх підлеглих. До того ж, допомогу внутрішніх військ міліції позитивно оцінюють також населення та місцева влада.

Уже п’ять років поспіль ми забезпечуємо охорону громадського порядку під час курортного сезону в АР Крим та на півдні країни, надаємо допомогу місцевій міліції в інших областях. Особовий склад залучається також для проведення операцій щодо боротьби з браконьєрством, вирубкою хвойних дерев перед новорічними святами, незаконним видобутком бурштину, для пошуку зниклих безвісти, речових доказів, дітей. Тобто до тих заходів, які потребують високої мобільності і великої кількості людей.

– У структурі внутрішніх військ, крім усім відомих спецпідрозділів – “Барс”,”Ягуар”,”Тигр”, є справді унікальні, такі, як гірськострілецький батальйон “Лаванда”, загін бойових плавців “Морські котики”. Які завдання вони виконують?

– Звісно, я не можу багато розповідати про спеціальні підрозділи, оскільки вони виконують специфічні правоохоронно-військові завдання, чим відрізняються від спецпідрозділів, наприклад, міліцейських.

Наші спецпризначенці добре підготовлені для дій у будь-яких умовах – у горах, на морській акваторії тощо. Зокрема, “Лаванда” під час надання допомоги з охорони громадського порядку в Закарпатській області залучалася до боротьби з нелегальною міграцією. Бійці гірськострілецького підрозділу можуть також діяти у висотних будівлях.

“Морські котики” працюють у прибережній смузі. Їх завдання пов’язані з охороною особливо важливих державних об’єктів.

У складі внутрішніх військ є також офіцерський спецпідрозділ “Омега”, який дислокується в Києві. Він укомплектований лише офіцерами і призначений для виконання найвідповідальніших завдань. Є загін для забезпечення силової фази охорони атомних об’єктів та супроводження ядерного палива.

Спецпризначенці внутрішніх військ – це справжні професіонали з високим інтелектуальним рівнем, психологічно виважені, добре підготовлені фізично. Я не перебільшу, коли скажу, що один такий “профі” вартий десяти звичайних військовослужбовців.

Загальна кількість особового складу спецпідрозділів сьогодні становить понад 3 тисяч осіб. Це серйозна сила. І велике щастя для України, що сьогодні відсутня потреба діяти в бойовій обстановці. Але бійці добре підготовлені до дій за призначенням.

– Олександре Тимофійовичу, фахівці неоднозначно оцінюють такі функції внутрішніх військ, як конвоювання засуджених. Наскільки доцільним є виконання цього завдання саме Вашою структурою?

– Це дискусійне питання. Служба дуже складна. Уявіть, навіть у ці хвилини, коли ми розмовляємо, 10-15 варт транспортують засуджених до місць позбавлення волі у так званих “столипінських вагонах” /названі ім’ям колишнього царського міністра. Вагони давно не оновлювалися, у них, зокрема, відсутні вентиляція та система відеоспостереження – УКРІНФОРМ/. Контингент – особливо небезпечні злочинці, серед яких є хворі психічно, а також на туберкульоз, СНІД,

Це невдячна служба, але ж комусь треба її нести! Внутрішні війська – єдина у державі структура, яка має для цього необхідні сили, засоби та значний досвід. Хто ще в Україні може виконати це завдання, відверто вам скажу, не знаю. Зрештою, ми готові передати ці функції хоч Департаменту з питань виконання покарань, хоч Мін’юсту чи МВС. Але ж бажаючих немає. А залучати до такої специфічної роботи непідготовлені підрозділи, означає наражатися на небезпеку вбивств, втеч засуджених та інші неприємності.

– Важко повірити, що у наш час ще можуть використовуватись “столипінські вагони”. Чи вживаються заходи для того,щоб покращити умови перевезення засуджених?

– Проблема в тому, що ці вагони стоять на балансі Мінтрансзв’язку, а конкретно – Укрзалізниці. Ми їх орендуємо і ще й платимо зазначеному відомству кошти.

Декілька разів робилися спроби передбачити у держбюджеті певну суму на оновлення парку, але, на превеликий жаль, це питання досі не вирішується.

Звичайно, умови, в яких перевозяться засуджені і знаходяться мої підлеглі, не відповідають жодним європейським нормам. До речі, експерти французської жандармерії, які працюють у згаданій програмі “Твінінг”, також роблять Україні зауваження з цього приводу.

– Нещодавно офіцерами внутрішніх військ було забезпечено силову фазу екстрадиції основного фігуранта гучної кримінальної справи щодо шахрайства “Еліта-центр”. Як Ви оцінюєте їхні дії у цій операції?

– Це справді була особлива екстрадиція. Завдання ускладнилося витоком інформації про те, коли і як привезуть Волконського /Шахова/ в Україну. Ми були попереджені про високу вірогідність замаху на його життя, тому були прийняті серйозні заходи безпеки.

Лише двоє людей володіли повною інформацією про маршрут етапування затриманого. Усі канали зв’язку було повністю закрито. Ми боялися за його життя, тому застосували такий хід, як використання фальшивих автоколон під час транспортування до СІЗО, а також забезпечили надійне прикриття з тим, щоб унеможливити роботу снайперів.

Завдяки професіональним діям учасників цієї спецоперації Волконського /Шахова/ було доправлено до СІЗО без пригод.

– Олександре Тимофійовичу, наскільки готові внутрішні війська до забезпечення правопорядку на під час проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу-2012?

– Без перебільшення скажу, що вже сьогодні готовність стовідсоткова. Військовослужбовці внутрішніх військ не на одному матчі охороняли громадський порядок, тому знають, як діяти. У нас відпрацьовано цілу систему запобіжних заходів для того, щоб не допустити правопорушення.

Крім того, тісно співпрацюємо у цьому напрямі з колегами з інших країн, зокрема, Німеччини, де проходив чемпіонат світу з футболу. Німецька поліція висловила готовність надати нам базу даних на найагресивніших фанатів, які збираються приїхати до України. За нашою інформацією, це понад 20 тисяч осіб, які зазвичай відпочивають, влаштовуючи погроми та провокуючи бійки.

У зв’язку з цим наші закордонні колеги готові супроводжувати цих фанів з території своїх країн та проводити з ними роз’яснювальну роботу.

– Скажіть, як Ви проводите свій вільний час?

– Вільний час – це та розкіш, яку я собі рідко можу дозволити. Якщо випадає нагода, граю у теніс, відвідую басейн. Дуже хотів би, щоб це траплялось частіше.

Крім цього, багато читаю, передусім, мене цікавлять твори, які примушують замислитись

Джерело – УКРІНФОРМ