Обрис нової Стратегічної концепції НАТО

(за результатами звіту Групи експертів “НАТО-2020: гарантована безпека та активна участь”, презентованого 17 травня 2010 р. у штаб-квартирі НАТО)

І. Стратегічна концепція НАТО – це офіційний документ, в якому формулюється мета та характер діяльності Альянсу, основоположні завдання у сфері безпеки, головні риси середовища безпеки, підходи до її забезпечення, напрями адаптації політичних і військових спроможностей НАТО.

На цей час чинною є Стратегічна концепція 1999 року, яка визначає керівні принципи для військових сил Альянсу, містить рекомендації до подальшої розбудови військових сил і засобів, необхідних для виконання всього спектра місій (операцій) Альянсу: від колективної оборони до підтримання миру і проведення операцій із врегулювання криз.

Довідково. За час існування НАТО було затверджено п’ять Стратегічних концепцій Альянсу:

1950 рік – Стратегічна концепція оборони північноатлантичного простору;

1952 рік – Стратегічна концепція оборони в регіоні Північної Атлантики;

1957 рік – Загальна Стратегічна концепція оборони території НАТО;

1968 рік – Стратегічна концепція щодо захисту території Організації Північноатлантичного договору;

1991 рік – Стратегічна концепція 1991р.

ІІ.  Рішення щодо розробки нової Стратегічної концепції НАТО

На саміті, що відбувся у Стразбурзі та Килі (03-04.04.09), з метою забезпечення подальшої адаптації Альянсу, глави держав та урядів
країн – членів НАТО схвалили “Декларацію стосовно безпеки Альянсу”. У цій Декларації міститься вимога того, щоб у новій Стратегічній концепції було враховано ті радикальні зміни у середовищі безпеки, що відбулися.

Нова Стратегічна концепція покликана сформувати чіткі напрями трансформації Альянсу, оборонних структур і спроможностей країн-членів, які дозволять НАТО ефективно протидіяти викликам і загрозам ХХІ ст., виконувати ключову роль гаранта регіональної та міжнародної безпеки.

ІІІ.  Головні чинники розробки нової Стратегічної концепції:

втрата актуальності діючої Стратегічної концепції 1991 року, яка не враховує значні події та зміни в міжнародному середовищі;

необхідність вироблення нового концептуального підходу з чітким стратегічним баченням, чіткими пріоритетами та визначенням ресурсів;

необхідність урахування нових загроз (загрози в енергетичній сфері, піратство, кіберзлочинність, боротьба за доступ до джерел природних ресурсів);

глобальність дій Альянсу з виходом за межі традиційної євроатлантичної зони відповідальності;

розвиток військової складової Євросоюзу;

розширення співробітництва Альянсу з країнами всього світу (Японія, Австралія, Південна Корея);

зниження ефективності діяльності командних структур НАТО в сучасних умовах.

Головну увагу під час розробки нової Стратегічної концепції зосереджено на наступних питаннях:

загальна безпека в протистоянні сучасним загрозам;

співробітництво з міжнародними і неурядовими організаціями;

взаємодія НАТО з Європейським Союзом;

забезпечення стабільного безпекового середовища;

глобальне партнерство;

підвищення ефективності системи прийняття рішень та діяльності НАТО;

розширення НАТО.

ІV. Група розробників

Члени групи розробників нової Стратегічної концепції НАТО (12):

Голова: Доктор Мадлен Олбрайт (США) – колишній Держсекретар США.

Заступник: Містер Джерон Ван Дер Веєр (Нідерланди) – Генеральний директор компанії Шелл.

Члени групи:

Посол Джанкарло Арагона (Італія);

Посол Марі Жерво-Відрікаре (Канада);

Містер Джеф Хун (Великобританія) (до 24 березня 2010 року);

Посол Уміт Памір (Туреччина);

Посол Фернандо Перпіна-Роберт Пейра (Іспанія);

Посол Доктор Ганс-Фрідріх фон Плотц (Німеччина);

Містер Бруно Расин (Франція);

Професор Адам Даніел Ротфельд (Республіка Польща);

Посол Айвіс Роніс (Латвія) (до 5 травня 2010 року);

Посол Яніс-Алексіс Зепос (Республіка Греція).

V. Готовність нової Стратегічної концепції НАТО

Текст нової Стратегічної концепції буде представлено Генеральним секретарем НАТО на саміті НАТО у Лісабоні (Португалія) 19 – 20 листопада 2010 року.

VI. Основні структурні складові нової Стратегічної концепції НАТО

Розділ 1. Підтвердження незмінності сутності НАТО

Колективний захист – головне зобов’язання Альянсу, зазначене в статті 5 Вашингтонського Договору, є незмінним, але воно повинно бути наповнено більш точним змістом. Країни-члени НАТО повинні бути готовими не тільки до суто збройної агресії, а також до інших спільних дій для того, щоб зменшити чисельність потенційних противників.

Захист від нетрадиційних загроз – захищаючи себе від звичайних загроз, Альянс повинен бути готовим до нових, таких як застосування зброї масового знищення, терористичні атаки, кібер-атаки, а також виникнення загроз енергетичній безпеці і боротьба за доступ до джерел природних ресурсів.

Вироблення рекомендацій з операцій поза межами кордонів НАТО – відповідно до нової Стратегічної концепції повинні бути розроблені рекомендації з того як, де і коли застосовувати сили та засоби Альянсу поза його межами.

Створення умов для успіху в Афганістані – ця операція є найбільшою серед тих, що коли-небудь проводились Альянсом. Основним її завданням є створення в Афганістані стабільного середовища, яке не дозволить в майбутньому бути цій країні плацдармом для міжнародного тероризму. Досвід проведення цієї операції беззаперечно повинен бути врахованим у новій Стратегічній концепції НАТО.

Консультації з попередження та контролю за кризовими ситуаціями – відповідно до зміни характеру зростаючих загроз для безпеки країн-членів, Альянс повинен більш креативно та регулярно використовувати механізм консультацій. Застосування статті 4 Вашингтонського Договору дозволить здійснювати обмін інформацією, виробляти спільні рішення для запобігання кризовим ситуаціям, а, у разі їх виникнення, для успішної їх ліквідації.

Розділ 2. Нова ера співробітництва

Нова Стратегічна концепція повинна врахувати наступне: на шляху до 2020 року Альянс не буде оперувати одноосібно. Співробітництво, у всіх його проявах, буде займати основне місце у порядку денному діяльності Альянсу. Для успішного виконання визначених завдань Альянсу необхідно закріпити та поглибити відносини з ключовими партнерами та започаткувати нові відносини, де це необхідно, розширити діапазон діяльності з питань співробітництва.

Застосування всеосяжного підходу до вирішення комплексних проблем – співробітництво з НАТО для вирішення комплексних проблем потребує застосування всеосяжного підходу, з застосуванням як військових, так і цивільних засобів. В залежності від ситуації, Альянс буде відігравати роль організатора, надаватиме спеціалізовану допомогу або буде виконувати іншу функцію у вирішенні широкого спектра завдань, таких як реконструкція економіки, політичне примирення, покращення державного управління та посилення цивільного суспільства.

Відносини з Росією – були визначені Альянсом як один із головних чинників, що сприяє покращенню безпеки у Євроатлантичному регіоні. Співпрацюючи в рамках Ради Росія – НАТО Альянс буде демонструвати свої зобов’язання (та очікувати те ж саме від Росії), ґрунтуючи свою співпрацю на прагматичному співробітництві у галузі наступних спільних інтересів – нерозповсюдження ядерної зброї, контроль за озброєннями, контртероризм, співпраця у сфері протиракетної оборони, ефективне реагування на кризові ситуації, миротворчі операції, безпека судноплавства та боротьба з наркотрафіками.

Політика відкритих дверей – з часу закінчення “холодної” війни Альянс розширив кількість країн-членів з шести до двадцяти восьми. Відповідно до статті 10 Вашингтонського Договору процес розширення Альянсу буде тривати і надалі. Країни, які досягли критеріїв членства, можуть розраховувати на приєднання.

Нові спроможності для нової ери (військова трансформація та реформи) – військові та політичні зобов’язання Альянсу нічого не варті без відповідних спроможностей. Тому, Стратегічна концепція повинна включати в себе чітке визначення оборонних пріоритетів і базуватися на переліку узгоджених спроможностей (цілковито нових або удосконалених) та реформ. Сили НАТО повинні бути здатні захистити територію Альянсу, виконати місії далеко за його межами, збільшити внесок у міжнародну безпеку і швидко відреагувати на непередбачувані кризові ситуації, де це необхідно. Для цього сили Альянсу повинні бути реформовані від сил часів “холодної” війни в мобільні, гнучкі та багатофункціональні, які б в умовах ресурсних обмежень використовувались найбільш ефективно.

Політика щодо ядерної зброї: спільна відповідальність в пошуку миру – Стратегічна концепція повинна підтвердити позицію Альянсу в сфері нерозповсюдження ядерної зброї та її відповідного безпечного зберігання, аби звільнити світ від страху ядерної війни. У цій діяльності НАТО продовжує скорочувати стратегічні ядерні сили в Європі і сподівається на співпрацю з Росією з метою підвищення прозорості процесу подальшого скорочення ядерних потенціалів.

Нові завдання в галузі протиракетної оборони – захищаючись від загрози застосування Іраном балістичних ракет, Альянс відновлює це важливе військове завдання. З цією метою розгортаються нові системи протиракетної оборони. В цій сфері Альянс розраховує на близьку співпрацю як серед країн-членів, так і з партнерами, особливо з Росією.

Реагування на підвищення ризику кібер-атак – Альянс повинен нарощувати зусилля з метою адекватного реагування на загрозу кібер-атак для захисту своїх комунікацій та систем управління, покращити свої спроможності для захисту та відновлення від цих атак, а також покращити свої можливості для захисту та попередження .

Впровадження реформ для створення більш ефективного Альянсу – Стратегічна концепція надасть Генеральному секретарю НАТО необхідні повноваження у впровадженні адміністративних та інших реформ, які допоможуть зробити діяльність Альянсу більш ефективною та продуктивною і сприятимуть більш оперативному прийняттю рішень.

Популяризація ролі Альянсу – оскільки Альянс готує нову Стратегічну концепцію, її розробники повинні розуміти, що цей документ буде прочитано не тільки серед Євроатлантичної спільноти, а також в інших кутках світу. Населенню країн-членів НАТО необхідно нагадати, що Альянс слугує їхнім інтересам, а саме: захисту. Люди, які живуть поза межами Альянсу, повинні знати, що НАТО та його партнери кожен день працюють для того, щоб зробити цей світ безпечним.

Висновки

Звичайна військова агресія проти Альянсу та його членів є малоймовірною, але її вірогідність не можна ігнорувати. Найбільш ймовірні загрози Альянсу у найближчому майбутньому відносяться до нетрадиційних (асиметричних) загроз, а саме:

напад з застосуванням балістичних ракет (можливо з ядерним спорядженням);

терористичні атаки міжнародних терористичних угруповань;

кібер-атаки у різних формах.

VІІ. Співробітництво

Партнерство в рамках програми “Партнерство заради миру” та Ради Євроатлантичного партнерства – Альянсу необхідно поглибити постійні консультації та консультації з питань реагування на кризові ситуації з партнерами Ради Євроатлантичного партнерства, як це зазначено у статті 8 Рамкового договору програми “Партнерство заради миру” .

Партнерство з Європейським Союзом – нова Стратегічна концепція Альянсу повинна враховувати те, що Лісабонський Договір Євросоюзу був розроблений для того, щоб посилити європейські військові спроможності та командні структури. НАТО повинно вітати це досягнення і підтвердити в Стратегічній концепції те, що всебічне співробітництво з Європейським Союзом є найбільш ефективним і базується на принципі взаємності та містить найширший спектр співпраці.

Спільно з керівництвом Європейського Союзу, керівництву Альянсу необхідно запобігати визначенню загроз як “цілком військові” або “невійськові”. Багато ситуацій вимагають реагування як силовим, так і альтернативним шляхом. Тому, необхідно шукати порозуміння з керівництвом Європейського Союзу шляхом регулярної участі у засіданнях, поглиблення співпраці між військовими штабами та організації взаємодії під час реагування на кризові ситуації, оцінки загроз та інших спільних заходах.

Необхідно, щоб керівництво Альянсу та Європейського Союзу робило все необхідне для унеможливлення непорозумінь у співпраці між ними.

Партнерство з ООН – у світі глобальних загроз безпека значною мірою залежить від загальноприйнятих правових засад. Одним з завдань Альянсу буде забезпечення можливості здійснення ООН своїх обов’язків.

Під час спільних дій Альянс буде забезпечувати безпеку цивільному персоналу ООН. Успіх дій цих організацій напряму залежить від чіткої координації – жодна зі сторін не може діяти успішно без спільної чіткої співпраці.

Координація дій між ООН та НАТО дозволить уникнути таких явищ, як геноцид, масові порушення прав людини та інші.

Партнерство з ОБСЄ – Альянсу потрібно використовувати тренувальні можливості та експертні поради, які є в наявності у ОБСЄ. Також, необхідно застосовувати досвід побудови співробітництва та впровадження демократичних цінностей у діяльність Альянсу.

Партнерство з Росією – нова Стратегічна концепція має сприяти розвитку відносин з Російською Федерацією на основі співробітництва, спільної відповідальності, пошуку спільних інтересів і запобігання штучній конфронтації. Ефективність співробітництва має вимірюватися радше практичними, ніж політичними результатами. Якщо готовність однієї сторони до компромісу сприймається іншою як ознака слабкості, то це лише провокує подальшу агресію. Тому Альянс повинен володіти широким спектром засобів для одночасного заохочення РФ та захисту власних інтересів. В інтересах НАТО – сприяння зміцненню взаємної довіри у відносинах Альянсу та партнерів з Росією шляхом узгодження спільних підходів та з метою запобігання появі “сірих зон” безпеки.

Партнерство з Україною та Грузією – Альянсу необхідно постійно працювати з Україною та Грузією в рамках засідань Військових комітетів для обговорення засад безпеки та перспектив подальшої співпраці, включаючи питання оборонної реформи. Більш чітка та виважена позиція Альянсу щодо цих країн допоможе запобігти непорозумінням та створити атмосферу довіри. Також, НАТО необхідно запровадити механізм реагування на кризові ситуації з метою оцінки та моніторингу розвитку цих країн.

Партнерство з країнами Середземного моря та Близького Сходу – Альянсу необхідно довести рівень співробітництва з країнами зазначених регіонів до стратегічного. Також, слід бути відкритими для консультацій у контексті можливого ядерного нападу з боку Ірану. НАТО повинно бути готовим до підтримки мирного урегулювання конфлікту між Ізраїлем та Палестиною.

Глобальне партнерство – НАТО необхідно бути готовим до поглиблення співробітництва з країнами, які знаходяться поза кордонами Альянсу, та розширити перелік заходів цього співробітництва з метою надання кожному учаснику цього процесу можливості індивідуальної співпраці з Альянсом. Відносини з регіональними організаціями, такими як Африканський Союз, Організація американських штатів, Шанхайська організація співпраці або Організація Договору про колективну безпеку, повинні базуватися на принципах рівноправ’я, взаємної довіри та взаємної користі.

VIІІ. Військова трансформація

Нова Стратегічна концепція повинна містити напрям подальшої трансформації оборонних спроможностей НАТО. Існуючи в новому безпековому середовищі та маючи обмежені ресурси, Альянсу необхідно мати гнучкі, мобільні, всебічно забезпечені та стабільні військові сили, які були б здатні виконувати весь спектр взятих Альянсом зобов’язань.
Ці зобов’язання включають стримування від агресії, захист території Альянсу, здатність виконувати завдання далеко поза його межами, а також готовність до виконання широкого кола завдань меншими силами. Нова Стратегічна концепція повинна містити оновлені рекомендації та супроводжуватись узгодженими пріоритетами та військовими реформами.

Військові місії Альянсу

В осяжному майбутньому Альянс буде мати чотири ключові взаємопов’язані військові завдання:

1. Стримування, попередження та захист від будь-якої загрози агресії з метою гарантування політичної незалежності та територіальної цілісності кожного члена НАТО у відповідності до статті 5 Вашингтонського Договору.

2. Забезпечення захисту території Альянсу від всього спектра нетрадиційних загроз через співпрацю з партнерами та цивільними установами.

3. Розвиток та підтримання експедиційних спроможностей для проведення військових операцій поза межами Альянсу, у разі коли необхідно попередити напад або захистити права та свободи  всіх країн-членів НАТО.

4. Підтримка більш стабільного та мирного міжнародного середовища шляхом поглиблення залучення країн-партнерів, через військову та політичну підготовку, координацію військової допомоги та співпрацю з урядами ключових країн.

Петренко А.Г.,

полковник, начальник Управління євроатлантичної інтеграції ГШ ЗСУ

ЦВППБ