Погляди командування ПС США на підвищення можливостей бойових авіаційних патрулів, сформованих на базі стратегічних багатоцільових безпілотних систем

Командування  ПС США з 2005 року вивело з бойового складу більше 250 пілотованих бойових літаків, а згідно з бюджетом 2013 фінансового року намічається скорочення ще 123 машин. За цей період було замовлено близько 300 стратегічних багатоцільових дистанційно керованих літальних апаратів ДКЛА (RPA – Remotely Piloted Aircraft –  фахівці ПС США вважають, що визначення «безпілотний літальний апарат – БЛА (UAV)» формує помилкове сприйняття повністю автономної системи, яка не потребує участі людини в контурі управління та обробки інформації) MQ-1 “Предатор” і MQ-9 “Ріпер”. Також з 2005 року чисельність особового складу ПС скоротилася на 25552 людини, а проект бюджету 2013-го передбачає зменшення його ще на 10000. Військовослужбовці розформованих підрозділів тактичної авіації (близько 4000 чоловік) переміщаються в підрозділи, що експлуатують ДКЛА.
Керівництво американських ПС планомірно нарощує кількість, бойові можливості та інтенсивність застосування у військових конфліктах стратегічних багатоцільових безпілотних систем. Так, на початок 2012 року в складі повітряних сил нараховувалося близько 160 стратегічних багатоцільових ДКЛА MQ-1 “Предатор” і MQ-9 “Ріпер”.
За визначенням американських фахівців, повітряна дистанційно керована система повинна характеризуватися:

відсутністю особового складу в зоні бойових дій;

можливістю виконання повного циклу (виявлення, класифікація, супровід і вогневе ураження) завдань при нанесенні ударів по наземних цілях в призначеному районі;

великою тривалістю польоту для забезпечення безперервності ведення розвідки (спостереження);

малими показниками помітності;

здатністю діяти в складних умовах обстановки.

Таблиця 1. Загальна кількість техніки та особового складу

бойових авіаційних патрулів апаратів “Предатор” / “Ріпер”

В ході проведення військових операцій США і їх союзників в Афганістані та Іраку на основі цих машин були сформовані 39 бойових авіаційних патрулів (БАП, САР – Combat Air Patrol) – підрозділів, що виконують завдання в інтересах безперервного оперативного забезпечення дій військ (сил) в заданому районі на ТВД. У їх складі близько 5 500 чоловік, у тому числі близько 550 операторів керування польотом (льотний склад), і понад 170 апаратів.
До 2012 року були сформовані 49 БАП, перш за все на основі апаратів “Ріпер”, а до 2014-го планується мати 65 БАП. Це призведе до значного збільшення чисельності задіяного для забезпечення їх застосування особового складу, яка, за оцінками командування ВПС, може скласти до 4 % загальної та 10 % чисельності льотного складу ПС (табл. 1).
Типовий БАП (табл. 2) включає:

чотири апарати “Предатор” або “Ріпер” (три розгорнуті на ТВД і один використовується для навчально-бойової підготовки у місці постійної дислокації); комплекс наземного обладнання; 168 військовослужбовців забезпечують їх застосування на континентальній частині США – операторів керування польотом апаратів та їх бортовим розвідувальним устаткуванням, групи обробки, розподілу та зберігання отриманих розвідданих; на ТВД – оператори зльоту і посадки, групи обслуговування і ремонту ДКЛА призначені головним чином для ведення повітряної видової оптоелектронної або радіолокаційної розвідки.

Таблиця 2. Склад типового бойового авіаційного патруля (БАП),

котрий використовує апарати “Предатор”/”Ріпер”

Крім виконання цих завдань тільки в 2009 році апарати нанесли більше 60 ракетно-бомбових ударів по наземних цілях, в результаті яких знищено, за оцінками американського командування, понад 200 бойовиків; при цьому витрачено близько 1000 керованих ракет класу “повітря – земля” типу AGM- 114 “Хеллфайр” і більше 200 керованих авіаційних бомб (УАБ) GBU-12 серії “Пейвуей-2” калібру 500 фунтів з напівактивними лазерними головками самонаведення. Завдання ураження цілей покладаються в основному на MQ-9 “Ріпер”, що володіє в порівнянні з MQ-1 “Предатор”значно більшою вогневою міццю ДКЛА (збільшений боєкомплект КерР AGM-114, можливість застосування КАБ серії “Пейвуей-2”, а в перспективі – серій “Джейд” і “СДБ”). Технічні можливості апаратів дозволяють застосовувати КерР типів ААМ-7 “Стінгер” і ААМ-9 “Сайдвіндер” класу “повітря – повітря” малої дальності, однак на сучасному етапі командування ПС не планує задіяти дані машини для боротьби з повітряними цілями.
Незважаючи на те, що в цілому бойова ефективність цих машин оцінюється порівняно високо, виявлено їх слабкі сторони, до яких, наприклад, відноситься обмежений кут огляду бортової оптоелектронної системи (ОЕС) розвідки MTS-A, що становить 5° в режимі високого розрізнення. Це істотно обмежує можливості ведення розвідки і, крім того, є основною причиною частих втрат апаратів, а також зривів захоплення і супроводу мобільних наземних цілей, що різко знижує ефективність застосування бортової зброї.
У зв’язку з цим управління перспективних досліджень МО США (DARPA) ініціювало низку програм зі створення сучасних оптоелектронних та радіолокаційних систем розвідки і цілевказівки.

Так, для машин “Ріпер” в рамках першого етапу програми “ВААС” (WAAS – Wide Area Airborne Surveillance) – “Ін-кремент-1” – розроблена і в 2010 році прийнята на озброєння підвісна ОЕС “Горгон Стейра”.
До складу нової системи входять дев’ять (п’ять денної зйомки і чотири інфрачервоних) фіксованих камер, розміщених під різними кутами на єдиній гіростабілізованій платформі і забезпечують при висоті ведення розвідки 7000 м огляд місцевості в радіусі до 4 км під апаратом. Одержувані у формі потокового відеозображення або покадрової зйомки з поліпшеною деталізацією зображення конкретних об’єктів дані можуть транслюватися: по широкосмуговому радіоканалу (швидкість передачі не менше 200 Мбіт/с) на наземний сегмент безпілотної системи з подальшим розподілом споживачам; безпосередньо на 12 портативних терміналів типу “Ровер” , OSRVT або “Відео Скаут” підрозділів сухопутних військ і морської піхоти, що ведуть бойові дії; ударні пілотовані літальні апарати, наприклад стратегічні бомбардувальники В-1В, В-2А, В-52Н, літаки сил спеціальних операцій АС-130H / U “Спектр”/”Спукі” та ін.  Штатні апаратура та ОЕС MTS-А і-В машин “Предатор” і “Ріпер” забезпечують трансляцію тільки на один термінал.
В ході другого етапу програми (“Інкремент-2”) кількість камер ОЕС “Горгон Стейра” планується довести до 30-60 одиниць при нарощуванні технічних характеристик системи (огляд місцевості в радіусі до 10 км, підвищена роздільна здатність і вибірковість передача даних на 30 портативних терміналів “Ровер” (OSRVT). При цьому передбачається забезпечить можливість відомості відеоданих від двох і більше апаратів. Поставки вдосконаленої системи повинні були початися в 1 кварталі 2012 року.
Надалі, після 2013 року намічено реалізувати інтеграцію потоків даних від великого числа засобів видової повітряної розвідки,  включаючи різнорідні. Крім того, машини планується оснастити перспективною ОЕС “Аргус-ІС” “ARGUS-IS – Autonomous Real-time Ground Ubiquitios Surveillance – Imaging System). До складу апаратури розташованої в підвісному контейнері масою близько 230 кг, увійдуть 4 відеокамери на єдиній гіростабілізованій платформі, об’єднані волоконно-оптичною шиною обміну даними (пропускна здатність більше 325 Гбіт/с) з процесором попередньої обробки відеосигналів, а також радіоапаратура передачі інформації.
Всього ПС США планує розширити виробництво апаратів “Ріпер” і довести їх кількість до 2020 року до 347 одиниць
В зв’язку  з цим подальше нарощування бойових можливостей цих машин, поряд з удосконаленням бортової розвідувальної і прицільних систем, апаратури передачі даних і обміну інформацій, передбачає забезпечення управління одним оператором декількома апаратами і підвищення автономності їхніх дій.
Зокрема, в 2012-2013 роках планується забезпечити можливість управління одним оператором чотирма апаратами (MAC – Multi-Aircraft Control), а також автономного польоту тих з них, які виконують транзитні перельоти з місць постійної дислокації в зони військових дій і назад. У перспективі передбачається довести показник автономності дії машин зі складу БАП до значення не менше 50%. Інші ж будуть управлятися за принципом MAC. В цілому це дозволить скоротити чисельність льотного складу, наприклад 50 БАП  до 150 чоловік.
До 2020 року ПС США планують прийняти на озброєння перспективний стратегічний багатоцільовий БЛА MQ-X, в якому будуть реалізовані найбільш передові технологічні досягнення, відпрацьовані в ході вдосконалення існуючих багатоцільових машин. Його головною особливістю поряд з високою (майже звуковою) швидкістю при дальності польоту і часу патрулювання, пропорційними з аналогічними характеристиками апарату “Ріпер”, повинна стати можливість виконувати більш широке коло бойових завдань. Передбачається, що в число майбутніх завдань увійдуть:

ведення повітряної розвідки;

видача цілевказівки ударним засобам;

знищення виявлених наземних цілей і безпосередня авіаційна підтримка сухопутних військ;             нанесення ракетно-бомбових ударів на великих дальностях;

вогневе ураження активних засобів ППО супротивника;

ведення радіоелектронної боротьби (РЕБ ) і постановка перешкод (РЕП) як самостійно, так і спільно з бойовими літаками;

задіяння у системі ПРО;

ретрансляція зв’язку і команд бойового управління військами;

дозаправка в повітрі пілотованих (в перспективі – дистанційно керованих) літальних апаратів;             повітряні перевезення (в тому числі власних модулів);

проведення пошуково-рятувальних операцій.
Це буде забезпечуватися перш за все завдяки модульному принципу побудови корисного навантаження. Нарощування можливостей машин планується здійснювати поетапно – по мірі відпрацювання найбільш критичних технологій і конструкторських рішень.
Так, концепцією бойового застосування апаратів MQ-X передбачається їх самостійний (тривалістю не менше 12 год з дозаправкою в повітрі) переліт з місць постійної дислокації в будь-який район військових дій з пакетованим на борту комплектом змінного обладнання і апаратури, а також подальше оперативне переобладнання в варіант для ведення безперервної повітряної розвідки на дальності до 900 км.
У подальшому частина апаратів буде переобладнана в варіант РЕБ в цілях забезпечення постійного придушення радіолокаційних засобів ППО супротивника, інша частина – у варіант вогневого придушення засобів ППО, постановки перешкод і ведення видовий повітряної розвідки. У міру ескалації конфлікту, в залежності від бойової обстановки, що складається, розподілу і виділеного наряду сил, машини можуть бути переобладнані в варіанти:

заправного з можливістю ведення РЕБ або ударного (для дій спільно з тактичними винищувачами);

ретранслятора сигналів зв’язку і команд бойового управління;

транспортного, призначеного для матеріально-технічного забезпечення підрозділів, що діють у відриві від основних сил;

розвідувальні, для ведення гіперспектральної повітряної розвідки.
В даний час командування  ПС США не визначило базовий апарат, на основі якого буде створено перспективна машина MQ-X. В якості можливих зразків розглядаються експериментальні бойові апарати Х-47В, Х-45С, багатоцільовий “Авенджер”, RQ-170 “Сентінел” та інші, що знаходяться в розробці.
Таким чином, досягнення нових тактико-технічних показників стратегічних багатоцільових ДКЛА  дозволить в перспективі досягти якісних змін у підготовці і бойовому застосуванні частин і підрозділів БАП, в тому числі гнучкості їх реагування залежно від характеру воєнних дій. Американське керівництво вважає, що цього можна досягти при реалізації основних напрямів – підвищення можливостей обчислювальних машин та скорочення ролі людського фактора, а також за рахунок збільшення швидкості передачі даних у військових телекомунікаційних каналах і забезпечення більш надійної їх перешкодозахищеності.

Р. Щербінін