ЕФЕКТ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВАКУУМУ ЯК ЧИННИК ВПЛИВУ НА ОРГАНІЗАЦІЮ ІНФОРМАЦІЙНО-ПРОПАГАНДИСТСЬКОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ У ЛЮТОМУ – БЕРЕЗНІ 2014 РОКУ

© Ігор Підопригора

На основі аналізу наукової літератури, відкритих джерел та власного досвіду автора досліджено явище інформаційного вакууму, наведено приклади його застосування в ході локальних війн і збройних конфліктів останніх десятиліть, розглянуто його вплив на організацію інформаційно-пропагандистського забезпечення Військово-Морських Сил Збройних Сил України під час окупації Автономної Республіки Крим Російською Федерацією у лютому-березні 2014 року.

Ключові слова: інформаційно-пропагандистське забезпечення, інформаційний вакуум, Військово-Морські Сили Збройних Сил України, окупація Автономної Республіки Крим Російською Федерацією.

Анексія Криму Російською Федерацією стала гірким уроком для Військово-Морських Сил Збройних Сил України, призвела до зниження їх бойових можливостей. Одним із способів досягнення переваги в інформаційному просторі та негативним чинником впливу на інформаційну роботу в заблокованих військових частинах став інформаційний вакуум, штучно створений противником.

Дослідження чинників впливу на інформаційно-пропагандистське  забезпечення Військово-Морських Сил Збройних Сил України дозволить не допускати помилок в ході відновлення військово-морських спроможностей держави.

Аналіз останніх досліджень дає підстави стверджувати про певний інтерес до інформаційного вакууму. Ефект інформаційного вакууму використовується в сучасному інформаційному суспільстві як в мирних цілях (зокрема в ході політичної боротьби), так і під час проведення інформаційно-психологічних операцій у військових конфліктах останніх десятиліть, про що свідчать окремі згадки у відкритих джерелах, засобах масової інформації, в науковій та навчальній літературі. Однак дане явище вивчене недостатньо. Зокрема, інформаційний вакуум іноземні дослідники розглядають переважно в розрізі управлінських комунікацій, поширення інформації в соціалних мережах та кризового менеджменту [1-5], майже не приділяючи уваги аспектам збройної боротьби, особливо в розрізі впливу на організацію інформаційно-пропагандистського забезпечення у військах та захисту особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу противника. Також в науковій та довідковій літературі не розкрито понять «інформаційний вакуум» та «ефект інформаційного вакууму».

Метою статті є дослідження впливу інформаційного вакууму на організацію інформаційно-пропагандистського забезпечення Військово-Морських Сил Збройних Сил України у лютому-березні 2014 року.

Одним з ефективних способів впливу на свідомість військовослужбовців Військово-Морських Сил Збройних Сил України під час окупації Криму був штучно  створений противником на півострові дефіцит достовірної інформації, особливо навколо заблокованих військових частин флоту – інформаційний вакуум. Цей спосіб передбачав блокування або максимальне обмеження достовірної інформації, що надходила в інформаційний простір автономії та до військових частин. Інформаційна порожнеча, що виникла, в умовах повної інформаційної переваги противника швидко заповнювалася повідомленнями російських засобів масової інформації або просто чутками, плітками й домислами.

Вітчизняна наукова література не розкриває зміст понять «інформаційний вакуум» чи «ефект інформаційного вакууму», проте визначає вакуум як порожнечу, відсутність чи брак чого-небудь [7, с.73].

Не дає визначення інформаційного вакууму й авторитетна Енциклопедія Британніка [8].

Відкриті зарубіжні джерела визначають інформаційний вакуум як стан недостатку інформації, що здатний посилювати кризову ситуацію, створювати передумови для виникнення й поширення чуток.

Тобто під інформаційним вакуумом слід розуміти відсутність достатньої кількості інформації у певному середовищі чи на певній території.

За досвідом кримських подій 2014 року це явище тісно пов’язане з інформаційною блокадою та інформаційною перевагою.

Довгий час в науковій літературі найбільш уживаним був термін “воєнна блокада” [9, с.181; 10, 11], похідним від якого в  умовах розвитку теорії інформаційної боротьби є термін «інформаційна блокада». Зокрема, колективом авторів Національної академії оборони України у 2007 році інформаційна блокада визначена як: 1) ізоляція особи, суспільства або держави від життєво важливих джерел інформації; 2) узгоджене за завданнями, простором і часом застосування сил і засобів з метою найбільш повного зниження можливостей противника щодо отримання і використання інформації, необхідної для ефективного ведення операцій (бойових дій). Також вводиться поняття «блокування інформації», тобто унеможливлення санкціонованого доступу до інформації [12, с.185]. Схоже визначення дає й колектив авторів Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних Сил України [13, с.33].

Спосіб блокування інформації деякі вчені відносять до способів інформаційно-психологічної боротьби. Його суть полягає в тому, що на етапі підготовки і в ході бойових дій шляхом проведення комплексу заходів інформаційно-психологічної протидії повністю або частково забороняється добування (збір) інформації про обстановку (у тому числі й інформаційно-психологічну) і обмін інформацією в системах управління військами і зброєю противника    [14, с.112].

Також у науковій літературі знаходимо тлумачення поняття «інформаційна перевага». Вона визначається як: здатність однієї з протидіючих сторін забезпечити зміну дій противника в своїх інтересах у економічній, політичній, соціальній, воєнній і інших сферах діяльності за рахунок інформаційного впливу [15, с.16]; здатність збирати, обробляти та розподіляти безперервний потік інформації про ситуацію, перешкоджаючи супротивнику робити те ж саме; здатність підтримувати такий темп доведення інформації при проведенні операції, який перевершує будь-який можливий темп супротивника, що дає змогу домінувати протягом всього періоду проведення операції та діяти на випередження [13, с.96]. На думку українських дослідників, завоювання і утримання інформаційної переваги над противником  є кінцевою метою інформаційного протиборства. Основним принципом інформаційного протиборства є інформаційне домінування – здатність збирати, обробляти і розподіляти безперервний потік інформації про ситуацію, перешкоджаючи противнику робити те ж саме. Воно може бути також визначене як здатність призначити і підтримувати такий темп проведення операції, який перевершує будь-який можливий темп противника, дозволяючи домінувати весь час проведення операції, залишаючись непередбачуваним і діяти, випереджаючи противника в його акціях у відповідь. Інформаційне домінування може бути досягнуте потужністю власних інформаційних джерел.

У свою чергу, інформаційна перевага визначається як здатність збирати, обробляти і розподіляти безперервний потік інформації про ситуацію, одночасно перешкоджаючи противникові робити те ж саме.  Завдяки своїй інформаційній перевазі війська реалізують принцип накопичення результатів, а не накопичення сил [14, с.53-66].

У наукових працях М. Й. Варія, присвячених морально-психологічному стану військ, процесу його формування і прояву в умовах військової діяльності, зустрічаються окремі аспекти, пов’язані з використанням методів інформаційного і психологічного впливу на свої війська. Зокрема вводиться поняття «інформаційного голоду»[16, с.265].

Вплив стану ізоляції на боєздатність підрозділів за досвідом локальних війн досліджував В. В. Стасюк [17, с.127].

Про інформаційну блокаду згадується під час акцій протесту на Майдані у 2004 [18] та 2013-2014 роках [19] як про інформаційну технологію для досягнення чинною українською владою політичних цілей. Тоді влада всіляко намагалася обмежити поширення альтернативної інформації революційних ЗМІ.

Також технологію інформаційної блокади застосовувала влада Казахстану під час заворушень в місті Жанаозене у грудні 2011 року. Тоді у всій державі було заблоковано «Twitter» та сайти незалежних мас-медіа, а з самим містом відключений телефонний зв’язок [20].

Чи не вперше у вітчизняному інформаційному просторі про інформаційний вакуум як відсутність або дефіцит інформації згадується у соціологічному дослідженні українських вчених, присвяченому стану поінформованості суспільства про атомні електростанції [21].

На інформаційний вакуум (відсутність інформації) як головну проблему виховання патріотизму в Україні вказував журналіст та аналітик М. Шваб [22].

На думку іншого українського вченого Ю. Костюченка, в умовах розвиненого інформаційного суспільства ситуацій відсутності інформації – «інформаційного вакууму» – не існує: якщо немає достовірного джерела інформації, інформаційне поле буде наповнюватися будь-чим – чутками, плітками, свідомими перекручуваннями [23].

Однак найбільше відомостей про інформаційний вакуум можна почерпнути з наукової та навчальної літератури, присвяченої інформаційно-психологічному протиборству. На думку українських вчених, застосування техніки блокування інформації є одним із способів інформаційної боротьби [24, с.131].

Так, влітку 1968 року під час окупації Чехословаччини радянськими військами були повністю заглушені усі радіостанції, а чеським засобам масової інформації було заборонено розповсюджувати будь-яку інформацію, крім офіційних повідомлень [24, с.80].

Суть інформаційно-психологічних операцій США в операціях «Щит пустелі» та «Буря в пустелі» зводилась в тому числі і до створення інформаційного вакууму навколо противника – максимального обмеження доступу особового складу іракської армії та населення до офіційної інформації воєнно-політичного керівництва Іраку з метою викликати паніку та почуття недоцільності опору. Для цього засобами вогневого ураження в першу чергу знищувалися командні пункти та основні засоби масової інформації [25, с.182-185]. З метою досягнення несподіванки і максимального зменшення втрат особового складу, командування багатонаціональних сил з початком наступальної операції створило інформаційний вакуум й навколо своїх військ – припинило поширення інформації про хід бойових дій, ввело жорстку заборону повідомлень у засобах масової інформації впродовж 48 годин від початку операції, а також обмежило інформацію про характер дій угруповань військ. Надання інформації поновилось лише після перших двох діб боїв по досягненні позитивних результатів. Інформаційна перевага в Іраку в 1991 році дало змогу США та їх союзникам захистити інформаційний простір угруповань багатонаціональних сил і ефективно нейтралізувати будь-які спроби противника негативно впливати на морально-психологічний стан військ [26, с.247-248].

В ході першої Чеченської кампанії інформація про конфлікт до населення Росії доходила спотвореною, уривчасто, або взагалі замовчувалась. Населення РФ опинилось в стані, коли чи не єдиним джерелом отримання інформації стали ЗМІ чеченських збройних формувань. У багатьох склалося відчуття, що ворогом в конфлікті є не чеченські повстанці, а керівництво та збройні сили РФ. Федеральні війська з початком проведення операції створили навколо угруповань інформаційний вакуум – встановили режим жорстких обмежень на розповсюдження інформації з зони бойових дій, всіляко приховували та замовчували кількість втрат (особливо не бойових та втрат внаслідок невмілого керівництва), випадки насильства над місцевим населенням і військові злочини, перешкоджали журналістам, які намагались донести правду до суспільства [24, с.107-109].

Цікавим є досвід дій країн НАТО в колишній Югославії. Внаслідок ракетно-бомбових ударів по югославських телерадіоцентрах та ретрансляторах близько 45% з них було виведено з ладу. Одночасно по периметру кордонів була створена власна мережа ретрансляторів, які були задіяні після виведення з ладу телекомунікаційних систем Югославії і з допомогою яких був заповнений інформаційний вакуум, що виник [26, с.248].

Прикладом вдалого застосування ефекту інформаційного вакууму є заборона Грузією російського телерадіомовлення у власному інформаційному просторі під час вводу РФ військ в Південну Осетію у 2008 році, що дало змогу захистити свої війська і населення від ворожої пропаганди. Росія в тому конфлікті зробила ставку на інформування свого населення про хід бойових дій, не переймаючись думкою світової спільноти, і не допускаючи до Цхінвалі західних журналістів. Це спричинило вкрай негативну реакцію світової спільноти й зумовило однобічність висвітлення новин, адже грузинські високопосадовці коментарі давали охоче [27, с.83-86].

Інформаційний вакуум застосовувався навколо події з виявленням російських радіобуїв в Криму у 2013 році [28].

Отже, інформаційний вакуум – це стан повної або часткової відсутності інформації в певному середовищі, на певній території чи стосовно певних подій, що створюється штучно. Інформаційний вакуум створюється внаслідок застосування однією з сторін конфлікту інформаційної блокади для досягнення інформаційної переваги над противником. Кінцевою метою (результатом) створення інформаційного вакууму  – ефектом інформаційного вакууму – є створення інформаційної порожнечі з метою її подальшого заповнення власним інформаційним продуктом для впливу на свідомість, психіку, емоції військ та населення. Інформаційний вакуум створюється як навколо противника з метою здійснення негативного інформаційно-психологічного впливу на його війська та населення, так і навколо своїх військ з метою нейтралізації негативного інформаційного-психологічного впливу та недопущення витоку важливої інформації.

Питання захисту особового складу військових частин ВМС ЗС України від негативного інформаційно-психологічного впливу противника, які теоретично відпрацьовувалися в ході військових навчань, містили в собі й окремі питання ізоляції особового складу від джерел інформації противника. З власного досвіду автора, який певний час виконував обов’язки, повязані з організацією інформаційно-пропагандистського забезпечення військ берегової оборони ВМС ЗС України, в ході командно-штабних навчань протягом 2009-2010 років планувались наступні заходи:

створення в підрозділах груп, призначених для збору і знищення агітаційно-пропагандистських матеріалів противника;

обмеження індивідуального використання радіоприймачів, суворий контроль за використанням радіозасобів в підрозділах зв’язку;

заборона перегляду та прослуховування телерадіопрограм, крім попередньо записаних та змонтованих випусків новин українських офіційних джерел;

заборона несанкціонованої роботи у військових частинах представників ЗМІ, проведення репортажів, інтерв’ю і опитувань;

проведення щоденного бойового інформування особового складу, доведення даних про противника, змін в обстановці, хід виконання бойових завдань;

своєчасна доставка періодичних видань і поштових відправлень;

розгортання на командних пунктах військових частин мобільних установок  супутникового телебачення з комплектів ПКВС;

застосування СХв-радіостанцій  як ретрансляторів радіопередач центрального радіо у разі пошкодження державної мережі.

Тобто теоретичні напрацювання мали на меті створення інформаційного вакууму навколо своїх військ і використання сил і засобів інформаційно-пропагандистського забезпечення з метою його заповнення важливою і доцільною інформацією.

Слід зазаначити, що напередодні анексії Автономної Республіки Крим інформаційно-пропагандистське забезпечення та захист від негативного інформаційно-психологічного впливу були одними з напрямів ідеологічної роботи у Збройних Силах України, а організація та здійснення заходів щодо захисту особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу визначалась одним з основних напрямів інформаційно-пропагандистського забезпечення. Обидва напрями передбачали інформаційний вплив на свідомість і психіку особового складу своїх військ. Однак захист від негативного інформаційно-психологічного впливу передбачав крім іншого й нейтралізацію джерел розповсюдження негативної інформації на свої війська і населення. Тобто обидва напрями мали на меті створення інформаційної переваги в інформаційному просторі своїх військ як шляхом систематичного впливу власних джерел інформації, так і створенням інформаційного вакууму з метою унеможливлення (максимального зниження) впливу інформації противника [29, 30].

Технологія інформаційної блокади широко застосовувалась під час анексії Криму й була спрямована на формування інформаційного вакууму з метою безальтернативного подання фактів про події в Україні та Криму, забезпечення єдиної інтерпретації подій на півострові. При цьому Росія спиралась на інформаційне домінування в регіоні. Адже в інформаційному просторі Криму частка російськомовного медіапродукту була переважаючою, що зумовлено передусім історичними обставинами, родинними зв’язками, а також недостатньою кількістю якісних кримських ЗМІ. У процентному співвідношенні друковані ЗМІ за мовою видання складали: 72 % – російські, 17 % – українські, 8 % – кримськотатарські, по 1 % – англійські, німецькі, грецькі [31, с.110-119].

Однак були й певні особливості. Зокрема технологія інформаційної блокади Криму включала контекстуальне блокування. Відповідний блокувальний контроль інформаційного простору передбачав: контроль вербальних позначень («повернення Криму»), які прибирали зі свідомості агресивний характер; контроль візуальної складової – на телеекранах були відсутні зображення невдоволених анексією Криму місцевих жителів; контроль єдності інтерпретації подій (більшість матеріалів представляли собою суб’єктивні коментарі [32, с.8-13].

Інформаційна блокада стала найбільш поширеною технологією маніпулювання масовою свідомістю під час анексії Криму та була спрямована на формування інформаційного вакууму для українських ЗМІ в Криму та подання фактів під єдиним вигідним для Кремля кутом зору. [32, с.21-22].

Перетворюючи Крим на ізольований інформаційний острів, російські військові ввечері 28 лютого 2014 року захопили усю важливу інформаційну інфраструктуру регіону [33, с.112].

У подальшому створений в Криму інформаційний вакуум поступово заповнювався російським інформаційним продуктом. У зв’язку з тим, що більшість українських каналів з 1 березня були незаконно відключені, їхнє місце зайняли російські телеканали, які безальтернативно насаджували кремлівський погляд у свідомість кримчан [33, с.204, 264]. Станом на 5 березня 2014 року в Криму працювали лише російські канали, які стали «зброєю масового ураження». Для прикладу, про колону військ, яка висувалася для блокування 36 бригади, стало відомо лише з репортажу кримськотатарського телеканалу АТR в ніч на 2 березня 2014 року [34].

Інформаційне засилля російської сторони значно посилилося напередодні так званого референдуму [33, с.297, 339].

Інформаційною блокада стала й головним інструментом здійснення потужного негативного інформаційно-психологічного впливу противника на особовий склад військових частин Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Спочатку довкола військових частин створювався інформаційний вакуум з наступним поширенням корисної для себе тенденційної інформації чи подачі інформації в безальтернативному режимі. Враховуючи тогочасний сильний інтерес до інформації в суспільстві, вигідна Кремлю інформація отримала максимальне поширення. Це дозволило забезпечити єдину інтерпретацію подій, що відбувалися.

В умовах недостатку інформації рівень сприйняття негативного інформаційно-психологічного впливу противника серед особового складу підвищився, адже готовність військовослужбовців до бойових дій залежить від рівня інформованості особового складу про обстановку, бойові завдання та способи їх виконання, впевненість особового складу у своєму командуванні, тобто від формування певних поглядів та установок на основі отриманої інформації [17, с.183]. Об’єктами негативного інформаційно-психологічного впливу стали в першу чергу особи, які приймають рішення –– командири військових частин та офіцери, їх сім’ї, а також особовий склад та місцеве населення в районах постійної дислокації (пунктах базування).

Інформаційний вакуум породжував:

незадоволення інформаційних потреб і запитів особового складу;

надання противнику переваги у першості поширення інформації (використання ним принципу переваги первинної інформації);

надання противнику можливості багаторазово повторювати вигіду інформацію (використання ефекту нав’язування);

поширення чуток;

когнітивний дисонанс (використання внутрішніх протиріч, що виникають в свідомості людини);

породження страхів, залякування військовослужбовців і членів їх сімей (використання ефекту загрози);

стан емоційного виснаження;

посилення противником пропаганди відчаю, безнадійності та безальтернативності положення заблокованих військ [35].

З огляду на перебування АР Крим під впливом російського інформаційного поля у певної частини українських військових було створено штучне уявлення про законність їх переходу на сторону РФ. [36, с.132-133].

Ефект інформаційного вакууму негативно вплинув на організацію інформаційно-пропагандистського забезпечення у військових частинах ВМС. Адже базою для інформаційної роботи своїх військ завжди була офіційна інформація керівництва держави, рішення військового керівництва, офіційні повідомлення засобів масової інформації. В умовах недостатку офіційної інформації важко було шукати альтернативу.

Українські війська на півострові не отримували з Києва жодних наказів, або мали накази виявляти витримку й не відкривати вогонь [37, с. 346].

Інформаційна робота серед військовослужбовців в умовах інформаційного вакууму проводилась у формі індивідуальних та групових бесід і бойового інформування шляхом роз’яснення ситуації, що склалася, та можливих прогнозів її розвитку.

Також саме в ті дні зародилася система створення та розповсюдження через мережу Інтернет інформаційних бюлетенів, що містили стислу, але вдало підібрану та структуровану інформацію про найважливіші події. Окремі бюлетені все ж надходили до військових частин, дислокованих на півострові, руйнуючи інформаційну блокаду. Величезна заслуга в цьому курсантів Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Сьогодні ця система є важливим елементом інформаційно-пропагандистського забезпечення, дозволяючи систематично та оперативно доставляти необхідну інформацію до окремого солдата.

В умовах інформаційного вакууму негативний вплив на організацію інформаційно-пропагандистського забезпечення також мали:

Скорочення кількості офіцерів по роботі з особовим складом під час реформування Збройних Сил України у попередні роки. Це призвело до того, що у військах на початок збройної агресії майже не було заступників командирів рот (батарей) та офіцерів-психологів, тобто тих осіб, які є безпосередніми організаторами інформаційно-пропагандистського забезпечення у військових колективах.

Недостатня фахова підготовка офіцерів структур по роботі з особовим складом, відсутність у них базових знань з психології, соціології, теорії масових комунікацій, особливо елементарних знань щодо закономірностей впливу інформації на свідомість, почуття та поведінку військовослужбовців, основних принципів інформаційного впливу в умовах дефіциту інформації. Так як питання дій в умовах інформаційної блокади своїх військ під час навчань не відпрацьовувались, то й практичний досвід у офіцерів був відсутній  [38, с.62-63].

Аналізуючи праці М. Й. Варія, автор дійшов висновку, що вже на початку 2000-х років ми мали необхідні теоретичні напрацювання щодо організації інформаційної роботи в умовах інформаційного вакууму. Однак їх нехтування і не знання не дало змоги використати, хоча певні інтуїтивні дії окремих офіцерів по роботі з особовим складом мали місце:

необхідно було створити такі умови, щоб воїни не залишалися один на один зі своїми думками, переживаннями, почуттями, а також по можливості ізолювати їх від психологічного впливу противника. З цією метою доцільно було б проводити перегляд легких (таких, які не заставляють людину глибоко замислюватися) кінофільмів, кінокомедій, мультфільмів. Цей спосіб розслаблення і відволікання уваги використовували американські спеціалісти під час операції «Буря в пустелі»;

також доцільно в умовах дефіциту інформації застосовувати чутки, які мають обнадійливе спрямування – про підтримку сильних союзників чи світової спільноти, розробку і постачання нових зразків озброєння, протиріччя між військами і населенням противника, невдоволення цивільного населення характером поведінки військ противника тощо. В умовах інформаційного голоду вони дають можливість людям оцінювати події, процеси, явища, характеру яких вони не знають. Чутки застосовують тоді, коли для цього створене відповідне середовище і емоційне підгрунтя: переживання, невизначеність, очікування яких-небудь подій;

ефективним методом інформаційного впливу на психіку військовослужбовців могло б стати навіювання. Цей метод не потребує логіки, доказів, не турбується про аргументи, а звертається до почуттів, інстинктів. Навіювання базується на вмінні емоційно розбудити обєкт впливу, а будь-яка інформація сприймається без жодного аналізу, як істина. Засобами виступають посилання на авторитетні джерела, доведення лише вигідної інформації, повязування цієї інформації з особистими інтересами і почуттями бійців. Також навіюванню сприяють листи з тилу, звернення до воїнів цивільних осіб, дитячі малюнки тощо;

сильний психологічний вплив на підлеглих здійснює особистий приклад офіцерів, адже може породжувати наслідування дій (славнозвісне «роби як я») [16, с.246-265].

Посилювали ефект «інформаційного вакууму» в ті дні й інші помилки та недопрацювання командування, зокрема:

відсутність оперативної доставки періодичних друкованих видань в райони виконання завдань особовим складом військових частин;

відсутність безперервного доступу до мережі Інтернет, що не дозволило в умовах блокування військових частин та дій підрозділів у відриві від головних сил здійснювати цілодобовий моніторинг суспільно-політичної обстановки та отримання офіційної інформації;

не використання в повній мірі потенціалу наявних технічних засобів пропаганди щодо покращення інформаційної роботи з особовим складом. Прикрим є той факт, що не робилося спроб ефективно використати наявні засоби супутникового телебачення з метою адекватного висвітлення подій на півострові українськими ЗМІ, доведення рішень військово-політичного керівництва держави;

відсутність у складі військових частин прес-офіцера породжувала  неузгодженість дій з цивільними та військовими засобами масової інформації, не забезпечувала формування громадської думки та суспільної підтримки дій військ. Періодична діяльність окремих представників військових ЗМІ давала тимчасовий та недостатній ефект [34].

Використання противником ефекту інформаційного вакууму в Криму підтверджується інформацією й представників інших силових відомств України. Так, заступник директора Департаменту персоналу Адміністрації Держприкордонслужби генерал-майор Юрій Облаухов 25 квітня 2014 року зазначив, що перебуваючи в Криму, прикордонники потрапили в інформаційний вакуум, адже не мали змоги дивитися українське телебачення, яке місцева влада вимкнула, пропонуючи взамін російське, яке у частині подачі новин адекватним назвати не можна. Паралельно на персонал здійснювався шалений психологічний тиск з боку російських військовослужбовців. Штучно створена блокада була направлена на те, щоб дезорієнтувати військових, посіяти паніку, заставити зрадити та прийняти присягу іншій державі. У хід ішли різноманітні прийоми, включаючи банальний підкуп, або навпаки – залякування. Витерпіти такий неприхований моральний прес було нелегко [39].

Висновки та напрями подальших досліджень. Отже, ефект інформаційного вакууму – це результат інформаційної блокади, досягнутий з метою завоювання інформаційної переваги над противником. Головною метою створення інформаційного вакууму є його подальше наповнення вигідною для себе інформацією з метою впливу на свідомість, психіку, почуття й емоції військ та населення противника.

Інформаційний вакуум як один з інструментів інформаційно-психологічного впливу широко застосовувався Російською Федерацією під час анексії Криму, негативно впливав на організацію інформаційно-пропагандистського забезпечення військових частин Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Наслідки недостатку інформації можна було б мінімізувати, маючи теоретичні напрацювання та практичні навики дій в подібних ситуаціях, яких нажаль не було у офіцерів структур по роботі з особовим складом вітчизняного флоту. Інформаційну порожнечу навколо заблокованих військових частин можна було б використати для посилення інформаційної роботи з військовослужбовцями цих частин за наявності чіткої позиції вищого військово-політичного керівництва.

Ефект інформаційного вакууму в подальшому широко застосовувався Російською Федерацією в ході збройної агресії на Сході України, що створює широке поле для подальших розвідок.

Джерела та література:

1. K. Bradley Penuel, Matt Statler, Ryan Hagen Encyclopedia of Crisis Management, part 1 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://books.google.com.ua/books?id=Wa6Q2Gy0CAgC&pg=PA529&lpg=PA529&dq=information+vacuum&source=bl&ots=j7jx4pa2Ri&sig=aadHIbK4y3ksGt4WRkAabErvp4&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwiNs7Sek5bZAhUJ1ywKHTmUA644ChDoAQg7MAQ#v=onepage&q=information%20vacuum&f=false.
2. Andrew J. DuBrin Handbook of Research on Crisis Leadership in Organizations: [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: https://books.google.com.ua/books?id=PfgBAQAAQBAJ&pg=PA217&lpg=PA217&dq=information+vacuum&source=bl&ots=_lzaApfCEU&sig=wBl0gBfBEDgOsOi2GnYrOBgmt5I&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwiNs7Sek5bZAhUJ1ywKHTmUA644ChDoAQg3MAM#v=onepage&q=information%20vacuum&f=false.
3. Khosrow-Pour, Mehdi Encyclopedia of Information Science and Technology, Third Edition: [Електронний ресурс]. – Режимдоступу:https://books.google.com.ua/books?id=MJd_BAAAQBAJ&pg=PA1351&lpg=PA1351&dq=information+vacuum&source=bl&ots=9FCOdnovI_&sig=AGAtBRXt1NA-lpnv6EtXwLOA_g&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwiNs7Sek5bZAhUJ1ywKHTmUA644ChDoAQgzMAI#v=onepage&q=information%20vacuum&f=false.
4. EugeneWoon, AugustinePang Виявлення інформаційного вакууму: етапи, посилення та наслідки: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.emeraldinsight.com/doi/abs/10.1108/CCIJ-10-2016-0066.
5. Prachi Tyagi Public Relations & Marketing Communications: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.linkedin.com/pulse/introduction-crisis-management-information-vacuum-social-prachi-tyagi.
6. Effects of War on Society Center for Interdisciplinary Research on Social Stress: [Електронний ресурс]. – Режимдоступу:https://books.google.com.ua/books?id=TNhFH5g3sCsC&pg=PA241&lpg=PA241&dq=effect+of+information+vacuum&source=bl&ots=jvrMI8N8qH&sig=FmNiSs2dbvw5HdH6RzzZFEnsQKw&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwjYtJv4mZbZAhUR3qQKHbAFDTo4ChDoAQgwMAE#v=onepage&q=effect%20of%20information%20vacuum&f=false.
7. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусол. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
8. Енциклопедія Британніка: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.britannica.com.
9. Большая советская энциклопедия в 30-ти томах, изд. 3-е. Т.1. М.: Советская энциклопедия, – 1969. 607 с.

10.Словарь военных терминов / сост. А. М. Плехов, С. Г. Шапкин, М.: Воениздат, 1988. – 335 с.

11. Українська радянська енциклопедія: у 12-ти т. / гол. ред. М. П. Бажан; редкол.:О. К. Антонов та ін. – 2-ге вид. – К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985

12. Звіт про НДР шифр «Словник». Рукопис / за заг.ред. В. М. Телелима. К.: НАОУ, 2007. – 478 с.

13. Понятійно-термінологічний словник з ідеологічної роботи у Збройних Силах України. / Агаєв Н. А., Герасименко М. В., Мацагор О. А. та ін. / за заг. ред. Агаєва Н. А., – К.: НДЦ ГП ЗСУ, 2016. – 191 с.

14. Пєвцов Г. В. Інформаційно-психологічна боротьба у воєнній сфері : монографія / Г. В. Пєвцов, А. М. Гордієнко, С. В. Залкін, С. О. Сідченко, А. О. Феклістов, К. І. Хударковський. – X .: Вид. Рожко С. Г., 2017. – 276 с.

15. Словник основних військових термінів стосовно війн VІ – VІІ покоління для використання в навчальному процесі та науковій і науково-технічній діяльності Національної академії оборони України / за заг. ред. Мосова С.П.,–К.: НАОУ, 2006. – 23 с. 16. Варій М. Морально-психологічний стан військ, його оцінка та підтримка на високому рівні: монографія / М. Й. Варій. Львів, ВВП ДУ «ЛП», 1996. – 311 с. 17. Стасюк В. Психологія локальних війн та збройних конфліктів /В.В.Стасюк // Підручник. – К.:НАОУ. – 2006. – 570 с.

18. Архіви Форумів Майдану. Інформаційна блокада: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://maidan.org.ua/arch/draft/1101118169.html. 19. Інформаційна війна чи інформаційна блокада: що ефективніше? : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://detector.media/infospace/article/88462/2013-12-13-informatsiina-viina-chi-informatsiina-blokada-shcho-efektivnishe/. 20. Інформаційна блокада: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lvivpost.net/suspilstvo/n/13181. 21. Інформаційний вакуум за дефіциту гарантій: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://media.slav.gov.ua/114/1/Untitled.FR10.pdf.

22. Інформаційний вакуум – головна проблема патріотизму: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://finenews.info/fajna-narodna-mudrist/informatsijna-analitika/item/12192-informatsiinyi-vakuum-holovna-problema-patriotyzmu.

23. Про психологічну війну проти України як компоненту інформаційної війни: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ru.espreso.tv/blogs/2014/09/10/pro_psykholohichnu_viynu_proty_ukrayiny_yak_komponentu_informaciynoyi_viyny.

24. Нарис теорії і практики інформаційно-психологічних операцій Дзюба М. Т., Жарков Я. М., Ольховой І. О., Онищук М. І. Навчальний посібник / за заг. Ред. В. В. Балабіна, К.: ВІТІ НТУУ «КПІ», 2006. – 471 с.

25. Основи інформації та комунікації. В. І. Осьодло, О. П. Позняков, В. В. Стасюк. Навчальний посібник. К.: НАОУ, 2006 – 240 с.

26. Інформаційно-комунікативні технології в гуманітарній сфері Збройних Сил України: досвід, проблеми, перспективи: підручник / В. І. Осьодло, В. В. Стасюк, В. П. Шевчук та ін. / за заг. ред. В. Г. Радецького. – К.: НАОУ, 2007. – 492 с.

27. Савінцев В. Досвід проведення інформаційно-пропагандистської кампанії у ході конфлікту в Південній Осетії та Абхазії / В. Савінцев // Воєнна історія – 2008. № 6(42). С. 83-86.

28. Радиобуй, якобы выловленный в Севастополе, не дает покоя экспертам: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://podrobnosti.ua/924247-radiobuj-jakoby-vylovlennyj-v-sevastopole-ne-daet-pokoja-ekspertam.html. 29. Концепція ідеологічної роботи у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 5 лютого 2013 року, № 78. 30. Інструкція з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 14 червня 2013 року, № 401. 31. Егорова Л. Г., Чумичева М. А. Пространство печатных СМИ Крыма: концепция презентации // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». – Том 26 (65) № 3. 32. Інформаційні виклики гібридної війни: контент, канали, механізми протидії : аналіт. доп. / за заг. ред. А. Баровської – К.: НІСД, 2016. – 109 с. 33. Березовець Т. Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридної» війни / Т. Березовець // К.: Брайт Стар Паблішинг. – 2015. – 392 с. 34. Підопригора І. Інформаційно-пропагандистське забезпечення військ в умовах ведення гібридної війни / І. І. Підопригора // Військова панорама. Інформаційно-аналітичний ресурс: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://wartime.org.ua/19663-nformacyno-propagandistske-zabezpechennya-vysk-v-umovah-vedennya-gbridnoyi-vyni.html.

35. Підопригора І. Умови та чинники впливу на організацію інформаційно-пропагандистського забезпечення Військово-Морських Сил Збройних Сил України у 2015 році І. І. Підопригора // Військова панорама. Інформаційно-аналітичний ресурс: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://wartime.org.ua/35849-umovi-ta-chinniki-vplivu-na-organzacyu-nformacyno-propagandistskogo-zabezpechennya-vyskovo-morskih-sil-zbroynih-sil-ukrayini-u-2015-roc.html. 36. Куцька О. М. Причини, які призвели до “неактивності” військових частин Збройних Сил України в ході анексії Криму Російською Федерацією. Відродження Українського війська: сучасність та історична ретроспектива: збірник матеріалів Міжнародної наукової конференції, 1-2 грудня 2016 р. – К.: НУОУ, 2016. – 161с. 37. Агресія Росії проти України: історичні передумови та сучасні виклики / П. П. Гай-Нижник (керівник проекту, упоряд. і наук. ред.); авт. кол.: П. П. Гай-Нижник, Л. Л. Залізняк, І. Й. Краснодемська, Ю. С. Фігурний, О. А. Чирков, Л. В. Чупрій. – К.: «МП Леся», 2016. – 586 с.

38. Підопригора І. Організація інформаційно-пропагандистського забезпечення підготовки і застосування 36 окремої бригади берегової оборони Військово-Морських Сил Збройних Сил України за досвідом дій в ході анексії Автономної Республіки Крим та під час виконання завдань за призначенням після передислокації з тимчасово окупованої території. Анексія Автономної Республіки Крим і війна на Донбасі. 2014 – 2015 рр. : зб. наук. праць за матеріалами Всеукр. наук. військ.-істор. конф., 23 вересня 2015 року, Національний військово-історичний музей України К:, 2015. – 301 с.

39. Точка опори: Кримські прикордонники знаходять підтримку та допомогу: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://dpsu.gov.ua/ua/tochka-opori-krimski-prikordonniki-znahodyat-pidtrimku-ta-dopomogu/.