Порятунок нерядового Єханурова: армія, кру-гом!

Дуже жаль, що Верховний головнокомандувач, та й оборонний міністр, уважно не прочитали мою попередню статтю. А якби уважно прочитали, то, можливо, зрозуміли б, що не треба крутити ні Збройними силами, ні суспільством. Як і прикриватися їхніми інтересами, захищаючи свої. І не слід гадати, що якийсь мозковий центр реалізує спецоперацію зі зняття з міністерської посади великого управлінця Ю. Єханурова і тим самим намагається «дестабілізувати ситуацію в армії».

Насправді ж стан справ у Збройних силах дестабілізують ті, хто, набувши владних повноважень, отримавши доступ до бюджетних коштів, цинічно дозволяє собі запускати руку в державну кишеню. Як же можуть лицемірити чиновники найвищого рівня! Якими мотивами керуються вони, розмірковуючи про забезпечення обороноздатності держави й одночасно позбавляючи солдата можливості гідно служити Вітчизні, а не відбувати строкову службу на напівголодний шлунок, і відбираючи в офіцера надію на отримання житла та забезпечення нормального рівня життя?

Ніколи не вважав і не вважаю, що оборонний бюджет задовольняє всі потреби Збройних сил. Цей бюджет дуже малий і перебуває на дуже критичному рівні. І вина в цьому — нашого уряду, членом якого є і Ю. Єхануров. Але жоден військовий бюджет не витримає армії сірих чиновників, «винних лише в тому, що хочеться їм їсти», які переплутали «свою шерсть» із державною.

Радий, що В.Ющенко має телепатичні здібності. А інакше як можна встигнути в Туреччині, у проміжку між спогляданням історичного футбольного матчу та приуроченою до нього зустріччю з патріархом, проаналізувати всі урядові матеріали про проблеми в Міноборони? І це при тому, що Ю. Тимошенко навіть не встигла підписати на ім’я Верховного головнокомандувача супровідного листа. Інколи все-таки краще мовчати, ніж… захищати.

Хронологія розвитку скандалу, який розпочався після публікації моєї попередньої статті у «ДТ» («Державо, кру-гом! Чи повернуться обличчям до армії ті, хто за неї відповідає?», №17, 2009 рік) має важливе значення. Хочу звернути увагу читачів на те, що документи, оприлюднені мною, датовані минулим роком. Із земелькою Міноборони в основному розпрощалися у 2008 році. Історія з закупівлею недешевого для бюджету пального потрапила в поле зору уряду, правоохоронних органів і секретаріату президента теж у 2008-му. Та й проблеми комерсантів із постачання харчування військовим були «на слуху» майже весь минулий рік.

Стимулювання комерційними структурами чиновницької корупції особливо пишно квітне там, де є нечистоплотні люди, наділені владою і доступом до грошей платників податків. У цій ситуації діє відомий принцип обопільного задоволення інтересів.

Але ж наш шановний президент у січні поточного року був обурений бездіяльністю прокуратури й СБУ у сфері боротьби з корупцією до такої міри, що відмовився слухати звіт О.Медведька і В.Наливайченка, назвавши його зміст «ілюзією боротьби з корупцією». Що змінилося? Чому раптом Віктор Андрійович ліг на амбразуру, захищаючи окремо взятих чиновників?

Повірте, для того, щоб вести боротьбу з корупцією, не обов’язково її очолювати! Інколи треба просто правильно поставити завдання своїм підлеглим — результат не забариться. Вранці зав­дання — ввечері протоколи і кримінальні справи! Треба лише спробувати. А то чистими руками розмахувати є кому, а ось за «липкі рученята» схопити нікому.

Не сумніваюся, що у звіті з інспекторської перевірки Міноборони секретаріатом президента уже витерто найцікавіші місця. Не отримає Верховний головнокомандувач того, що йому може дуже не сподобатися. А дарма! Інколи між спогляданням меморіалів та футболом можна було б поверх ненажерливих чиновників кинути погляд і на простих смертних.

Наприклад, на те, що в Перевальному на Кримському півострові без квартир мучаться військові, а чиновники розчерком пера виставляють на торги корпус готелю «Зоряний» у Сімферополі. Дивись, і 70 сімей молодих лейтенантів можна було б облаштувати. Трохи напружити мізки і подумати, що на 96 гектарах, щедро розданих Ю.Єхануровим у Чорноморському, можна побудувати 96 стоквартирних будинків для військових. Яка черга в Одеському гарнізоні — 9 тисяч 600 сімей? Та ні! Короткий аналіз географічного розташування перепрофільованих військовим відомством земель Міноборони під будівництво житла для військових свідчить, що немає там такої кількості черговиків. Випарувалися.

Звісно, може, й не слід руйнувати плани Чорноморської сільради зі створення курорту та «засмічувати» будинками для військових прибережні території. Ну а як тоді можна дозволити з панського плеча передати в комунальну власність дитячий табір відпочинку №9 СКА? Не потрібно оздоровлювати дітей військових?

І вже зовсім не вписується в логіку здорового глузду «легка поведінка» з передачею корпусів військових санаторіїв у Трускавці та Партеніті підприємству, не причетному до організації лікування військових.

Що буде далі? Та нічого не буде!

Міністр оборони і його тимурівська команда до закінчення каденції чинного президента продовжуватимуть надавати «посильну» допомогу Міноборони у позбавленні майна. Уряд кине це все, як завжди, на півдорозі. Президент… а що президент? Його завдання — операція з порятунку нерядового Ю.Єханурова…

Схоже завдання і в Януковича, який уперше вимагає вердикту прокуратури стосовно висновків КРУ. А прокуратура? Певна річ, не знайде складу злочину. Ось чим ми сильні — то це нашими традиціями!

Дмитро Менделєєв

Дзеркало Тижня