Український контингент в Іраку у 2000-х

Український миротворчий контингент перебував у складі багатонаціональної коаліції в Іраку протягом близько двох років (2003 – 2005).

На думку деяких спостерігачів, приєднання України до багатонаціональної операції в Іраку мало неофіційну мету. Вона полягала у виході президента Леоніда Кучми з міжнародної політичної ізоляції, в яку він потрапив після серії гучних політичних скандалів. Починаючи з справи Гонгадзе  та закінчуючи скандалом  з  продажем Іраку радіолокаційних систем «Кольчуга».

Після військової перемоги США над режимом Саддама Хусейна президент Джордж Буш закликав світову спільноту взяти участь у «встановлення демократії» в Іраку. Президент Кучма, серед багатьох інших лідерів держав світу, запропонував направити до Іраку українські війська. Верховна Рада в той час була практично повністю підконтрольна президенту. З питання відправлення військ була отримана підтримка навіть опозиційної фракції Віктора Ющенка «Наша Україна». Як Кучма, так і Ющенко, мабуть, розраховували на певну політичну вигоду від цього рішення.

У середині травня 2003 інформоване високопоставлене джерело повідомило агентству Інтерфакс-Україна, що Рада національної безпеки і оборони України планує розглянути питання про направлення українського батальйону для участі в стабілізаційних силах в Іраку.

5 червня 2003 Верховна Рада ратифікувала указ президента про участь українських військ у миротворчій місії в Іраку. Проти голосували лише фракції комуністів і соціалістів.

7 серпня 2003 розпочалася відправка українських миротворців з Києва і Миколаєва в Ірак і Кувейт. У відповідь на це Джордж Буш пообіцяв Україні підтримку «на шляху інтеграції в європейські і євроатлантичні структури».

Угруповання українських військ (5-а окрема механізована бригада), укомплектована на добровільній основі, склала, за різними даними, від 1600 до 1800 військовослужбовців.

Українська бригада вступила в підпорядкування командуванню багатонаціональної дивізії “Центр-Південь”. Яка мала в своїй основі польський контингент військ і була дислокована в провінції Васіт за 140 км від Багдада.

Перед відправкою українських миротворців до Іраку не було точно відомо, чим вони будуть займатися. Висловлювалися припущення, що вони будуть охороняти нафтові родовища. Однак в Іраку українцям довелося брати участь в бойових діях. У результаті до березня 2005 загинули 18 солдатів і офіцерів з українського контингенту, понад 40 отримали поранення.

Настрої на користь виведення військ посилювалися в міру наближення президентських виборів. У травні 2004 Верховна Рада на закритому засіданні  обговорила питання про виведення військ. Але не підтримала пропозицію фракцій КПУ, СПУ, БЮТ та частини “Нашої України”. Вони вимагали від президента прийняти рішення про термінове виведення українських військових з Іраку.

Що стосується Леоніда Кучми, то він вважав, що Україна має виконувати взяті зобов’язання. Як і інші країни коаліції, але, зрештою, і він визнав необхідність виведення військ у зв’язку зі збільшенням втрат серед миротворців. У вересні 2004, у самий розпал президентської кампанії, Кучма направив до Іраку підтримуваного ним кандидата – Віктора Януковича.

Надалі про необхідність виведення військ почали говорити вже всі політичні лідери України – і Віктор Ющенко, і Віктор Янукович, і Леонід Кучма. Рада безпеки України, обговоривши проблему, підтримав цю думку. Міністр оборони Олександр Кузьмук заявив у вересні 2004, що рішення про виведення військ з Іраку можна вважати остаточним: «Я вважаю, що Україна свою історичну місію виконала, з самого початку взявши участь в антитерористичній операції у складі коаліційних сил».

11 січня 2005 Верховна Рада прийняла постанову, в якій президентові було запропоновано негайно повернути українських миротворців на батьківщину: «У зв’язку з небезпечним загостренням військово-політичної обстановки в Іраку і жертвами серед українських військовослужбовців пропонується вважати недоцільним подальше перебування підрозділів збройних сил України в цій країні».

Леонід Кучма дав вказівку готувати виведення військ, причому передбачалося, що українські миротворці можуть залишити Ірак вже до кінця весни 2005. Але США дали зрозуміти, що питання про подальше перебування українського миротворчого контингенту в Іраку має вирішуватися після вступу на посаду нового президента України та формування нового уряду.

6 березня 2005 в Іраку загинув вісімнадцятий миротворець. Після цього стало зрозуміло, що рішення про виведення українців неминуче: Новий президент Віктор Ющенко заявив, що українська громадськість не розуміє, чому українські миротворці змушені брати участь у бойових діях. Президент бажав продемонструвати, що він виконує обіцянки, дані під час виборів.

Українські військовослужбовці виконували завдання в наступних населених пунктах: Аль-Кут, Ас-Сувайра, пункт переходу Арафат (форт Бадра) ірано-іракський кордон, Вавилон, Багдад. Перед передислокацією в Ірак в 2003 група офіцерів штабу дивізії брала участь у спільних навчаннях багатонаціональних сил в Польщі, м.Щецін.

Передбачаючи виведення українських військ, США запропонували Україні зберегти свою присутність в Іраку в інших формах – українські військові могли б продовжити роботу в Іраку в якості військових радників і спостерігачів, що й було здійснено в 2006 році.

Держсекретар США Кондоліза Райс, зустрічаючись з МЗС України Борисом Тарасюком, заявила:

Рішення України вивести війська з Іраку не позначиться на відносинах Києва і Вашингтона … Ми вдячні Україні за її участь в іракській операції. У той час як далеко не всі країни виявили таке бажання, Україна приєдналася до тих держав, які забезпечують стабільність в Іраку.

15 березня 2005 почався поетапне виведення українського контингенту. Двома рейсами військово-транспортного літака Іл-76 до Миколаєва прибула перша група з майже 140 чоловік, які несли службу в механізованій роті 72-го батальйону поблизу міста Ес-Сувейра. Бойову техніку відправлять по морю через Кувейт. Протягом літа-осені 2005 року в іракській провінції Васіт, у зоні відповідальності українського контингенту багатонаціональної дивізії “Центр-Південь”, залишалося ще близько 800 українських військових. 27 грудня 2005 Ірак покинули останні українські миротворці.