Українці не воювали в Осетії: Міноборони спростовує, УНСО шкодує

24 серпня офіційний представник слідчого комітету при прокуратурі РФ Володимир Маркін вкотре заявив, що українці масово воювали в Грузії у серпні минулого року, причому як військовослужбовці ЗСУ, так і члени націоналістичної УНСО.

“У ході розслідування кримінальної справи за фактами геноциду та масових вбивств громадян РФ на території Південної Осетії отримані і задокументовані неспростовні докази участі на стороні грузинських збройних формувань представників української націоналістичної організації УНА-УНСО”, – сказав Маркін.

За його словами,на стороні грузинської армії у війні “брали участь військовослужбовці регулярних військових підрозділів Міноборони України”. “Наші військовослужбовці там не брали участі, і наша позиція з цього приводу не змінилася”,- заявляють у прес-службі українського оборонного відомства.

Як стверджують в Міноборони, доказами про участь українських військовослужбовців у південноосетинському конфлікті може бути посвідчення особи офіцера Збройних сил України, військовий квиток службовця контрактної служби, що збігаються з тими документами, які зберігаються у відділі кадрів центрального апарату міністерства, а також особистий жетон військовослужбовця.

Натомість, єдине, що представив Маркін, це факт планового техобслуговування зенітно-ракетних комплексів “БУК-М” і “ОСА-АКА” на українських заводах за два місяці до початку війни. Ширшу “доказову базу” російські прокурори мають нібито щодо участі у конфлікті членів УНСО.

За словами Маркіна, що в ході слідства в приміщеннях центру “Антитерор” МВС грузинського анклаву, розташованого на території села Ачабеті Цхінвальського району, росіяни спільно з осетинами виявили польову форму, особисті речі, фотографії та інші документи “бійців української націоналістичної організації, а також бойові накази керівництва МВС анклаву про закріплення автотранспорту за представниками УНА-УНСО”. “Також не менш 200 членів УНА-УНСО, в тому числі за прізвищами Шаповал, Кучеренко, Шевченко, Матвеюк, Желтоконь”, – передає слова російського правоохоронця “Українська Правда”.< "На жаль, у грузинсько-російській війні загони УНА-УНСО і окремі члени організації не брали участі", - сказав заступник голови УНА-УНСО Микола Карпюк. Голова київської організації УНА-УНСО Ігор "Тополя" Мазур поставився до "одкровень" прокурора Маркіна іронічно: "Російські політики далі розкручують образ українця-ворога, офіцери ФСБ таким чином заробляють собі нові зірки на погони, а московські прокурори - надбавку до зарплатні." Пан Ігор зауважує, що всі "докази" представлені Володимиром Маркіним російська сторона вже висувала рік тому, "по гарячих слідах" і унсовці їх уже спростовували. "Я не виключаю, що у ФСБ є можливості підробити грузинські печатки, аби створити якісь документи про нібито нашу участь у бойових діях, але саме те, що ці документи написані не українською і не грузинською, а російською мовою - вже смішний, - каже Ігор Мазур, - Нам соромно за ФСБ, яке проколюється аж настільки, щоб називати прізвища. Ми ніколи не використовували власних прізвищ у бойових діях закордоном, адже за участь у них передбачена кримінальна відповідальність." За словами пана Мазура, УНСО до і під час останнього конфлікту УНСО зверталася до грузинської сторони з пропозицією допомоги насамперед інформаційної, також пропонувалося створити на базі УНСО миротворчий контингент на кордоні між Грузією і Осетією, проте грузини самі відмовилися від цього, щоб фактор УНСО не додатково провокував росіян. "Тепер вони знову "знайшли" ці матеріали річної давності, це пов'язано з виборами Президента в Україні, - сказав Ігор Мазур в коментарі "Україні Молодій", - Це також плювок в обличчя України у день її незалежності, ця дата обрана невипадково." Тим часом, на Заході побоюються все різкіших випадів Кремля в бік України. Британський експерт Джеймс Шерр вважає, що на сьогодні загроза незалежності України сильна які ніколи, і навіть серйозніша ніж у перші роки після падіння СРСР: "Гадаю, треба вийти за межі стандартних тлумачень тої риторики, яку ми чуємо з Москви, і замислитися, чи тут ідеться не про більше, ніж прості спроби вплинути на вибори в Україні. Бо складається враження, що з невідомих причин керівництво російської держави шукає приводу для того, щоби вжити проти України різких, а може навіть крайніх дій. І було б дуже завбачливо запитати, навіщо це робиться, і готуватися до будь-якого повороту подій."