Війна в Малі: перебіг подій

Увага світової спільноти останніми днями прикута до подій в Африці, які стрімко, буквально на очах, переростають в повномасштабну регіональну війну. В Малі – країні північно-західної Африки – близько року не вщухає конфлікт офіційної влади та екстремістів, що загрожує втраті суверенітету та територіальної цілісності держави.

8 січня бойовики ісламістських угруповань, які разом із племенами туарегів контролювали північ Малі, розгорнули широкомасштабний наступ на південь країни і, захопивши кілька стратегічних міст, почали погрожувати атакою столиці країни – Бамако. У конфлікт вирішила втрутитися Франція – і вже 10 січня, миттєво розгорнувши свій спецназ, спільно з урядовими військами Малі розпочала операцію Serval.

За лічені дні, знищивши з повітря передові колони бойовиків, об’єднані французько-малійські сили взяли ситуацію під свій контроль.

Утім, вже на шостий день операції, у відповідь на французькі дії в Малі бойовики “Аль-Каїди” атакували Алжир і захопили міжнародний персонал нафтогазового комплексу концерну Sonatrach на сході країни поблизу лівійського кордону. Саме іноземні фахівці стали основною мішенню екстремістів. Бойовики висунули кілька вимог. Серед них: припинення військової операції в Малі та звільнення прихильників ісламістів з алжирських в’язниць. Алжирська влада на переговори з терористами не пішла. Серед заручників перебували французи, британці, американці, японці та представники інших національностей. Без трагічних наслідків не обійшлося. В результаті повітряного удару алжирських гелікоптерів під час операції зі звільнення заручників загинули 34 іноземних фахівці та 15 їхніх викрадачів. Серед загиблих – лідер бойовиків Абу Бара.

За інформацією ЗМІ, за діями бойовиків у Алжирі стоїть польовий командир Мохтар Бельмохтар. Цей екстреміст пройшов спецпідготовку в таборах “Аль-Каїди” в Афганістані і 20 років тому приїхав до Алжиру, де став одним із керівників “Салафітської групи проповіді і джихаду”. Журналісти та влада вважають, що саме він винен у вбивстві 5 років тому чотирьох французьких туристів в Мавританії та викраденням в Нігері двох французів у січні 2011 року. Згодом угруповання Бальмохтара приєдналося до “Аль-Каїди” в країнах Магриба. Тут, у безкрайніх пісках Сахари, радикальні ісламісти мають сильний вплив.

На розклад сил у регіоні також мають вплив войовничі племена туарегів, які нині відіграють одну з провідних ролей. Історично вони розселилися відразу в кількох державах. У Нігері їх близько 1,7 млн осіб, в Малі – майже 1,5 млн, в Алжирі – 1 млн, у Лівії і Буркіна-Фасо – приблизно по 500 тис. осіб. Загальна чисельність – близько 5,5 млн осіб. Саме ці кочівники, більшість із яких пройшли військову підготовку в Лівії у військах Муаммара Каддафі, і є однією з найбільш боєздатних сил регіону. Відтак, подальший розвиток ситуації в регіоні багато в чому залежить від домовленостей саме з туарегами.

Після захоплення заручників в Алжирі остаточно стало зрозумілим, що в Малі французи втрутилися не просто в локальний конфлікт: у Африці може початися справжня війна. І хоча французів підтримали європейські партнери та США, останні не поспішають втручатися в конфлікт та відправляти туди своїх людей. Велика Британія надала свої літаки для перекидання французів в Малі, США допомогли розвідданими та ракетами. Італія, Німеччина та Бельгія обіцяють логістичну підтримку. НАТО взагалі виключає військове втручання в Африку.

На відміну від європейських партнерів, Парижу є що втрачати в регіоні, який понад 200 років вважається зоною національних інтересів Франції. На думку багатьох експертів, поширення екстремізму в Африці є лише вершиною айсбергу. Повалення північноафриканських режимів призвело до посилення впливу ісламістів в країнах Магриба, появи нових можливостей для терористичної організації “Аль-Каїда” після війни в Афганістані. Терористи отримали нагоду не лише поповнити запаси сучасної зброї і техніки за рахунок розгромлених західною коаліцією (передусім Францією) складів Каддафі, розгорнути мережу таборів підготовки бойовиків та впровадити практику захоплення заручників, а й можливість контролю над природними ресурсами регіону.

Звісна річ, що Єлисейський палац непокоїть думка про перетворення північного сходу Малі на друге Сомалі та загрозу для своїх громадян (близько 6 тис. французів), що працюють в Малі. Проте не менш важливим фактором для Парижа залишається питання контролю над природними ресурсами Сахари.

Малі, яке володіє унікальними родовищами фосфоритів, бокситів, молібдену, алмазів, залізних та комплексних руд, має треті за обсягами в Африці після Гани та ПАР поклади золота. Крім того, країна межує з Алжиром, багатим на запаси вуглеводнів, та Нігером, де є уран. Видобуток цієї сировини має стратегічне значення для енергетичної безпеки Франції, економіка якої на 75 % залежить від атомної енергетики.

Саме це пояснює, чому на початку року до Малі переїхав майже увесь аеромобільний французький “звіринець”: зокрема, в операції під кодовою назвою Serval (фр. – “Дика кішка”) беруть участь бойові вертольоти французького виробництва “Тигр”, “Газель” та “Пума”. До кінця тижня французький контингент в Малі повинен становити 2,5 тис. військовослужбовців, їх підтримає військова місія африканських країн, а це приблизно 3,5 тис. осіб та безпосередньо армія Малі (5 тис. солдатів), яких ще треба навчити воювати.

Сьогодні перші підрозділи військовослужбовців з контингенту Економічного співтовариства країн Західної Африки (ЕКОВАС) вже прибули в Малі. Першими в аеропорту Бамако висадилися 40 військових із Того. Найближчим часом туди буде перекинуто військовослужбовців із інших країн Західної Африки, зокрема, Нігерії, Чаду, Сенегалу, Гвінеї та Гани.

А поки французький Генштаб перекидає свіжі сили до Малі, у самій Франції чекають терактів. У країні оголошено вищий, “червоний”, рівень терористичної загрози. Аеропорти, вокзали, громадські місця та вулиці патрулюють посилені наряди поліції, військових та жандармів. Влада залучила до плану дій навіть представників приватних та корпоративних служб безпеки. В пунктах прибуття іноземців ретельно перевіряють документи та речі, особливо у осіб, що прибули з Африки та Близького Сходу. Увага населення поступово переключається з економічних проблем на загрозу безпеки життю.

Тим часом, керівники МЗС 27-и країн Євросоюзу на екстреній зустрічі в Брюсселі ухвалили відправку в Малі місії ЄС з реорганізації та навчання особового складу місцевої армії. Названо приблизні дати: друга половина лютого – початок березня, термін місії – 15 місяців.

Водночас, експерти прогнозують, що іноземне втручання в Малі призведе до ескалації конфлікту та його поширення по сусідніх державах, зокрема Кот-Д’Івуару, де миротворчу службу проходитимуть українські миротворці. Президент України Віктор Янукович цього тижня підписав указ про передислокацію українських миротворців з Ліберії до сусіднього з Малі Кот-Д’Івуару. Перебіг останніх подій створює додатковий ризик ймовірної участі громадян України в конфлікті. Не виключено, що у випадку, якщо французи надовго зав’язнуть в пісках Сахари, до військової операції підключаться треті країни.

Роман Сущенко, ПАРИЖ. 18 січня 2013 року.

за матеріалом http://www.ukrinform.ua