База “Patch Barracks” в Штутгарті – центр доставки зброї Україні

На військовій базі США “Patch Barracks” в Штутгарті десятки військовослужбовців з 26 країн цілодобово працюють над доставкою зброї в Україну.

Кореспонденти BBC отримали рідкісний доступ до цього військового керівного центру.

З цієї кімнати західні союзники вже надали зброї та боєприпасів Збройним Силам України на суму майже 8 мільярдів доларів.

Це 66 тисяч тонн – еквівалент 5 тисяч лондонських двоповерхових автобусів, як підрахував один британський офіцер.

У 2022 році в “Patch Barracks” розмістилася Міжнародна координаційна група донорів (IDCC), спільна міжнародна діяльність з постачання Україні військової техніки.

Більша частина того, що відбувається в “Patch Barracks” є цілком таємним.

Журналістами на базі забороняють знімати чи розмовляти з українцями, які входять до складу Міжнародного координаційного центру донорів (IDCC).

Військовослужбовці з десятків країн розмовляють телефонами й вдивляються в екрани комп’ютерів.

Серед них – невелика команда з України, яку очолює генерал. На початку кожного дня він визначає, що потрібно його країні.

«Ситуація на Донбасі виглядає дедалі похмуріше, але тут, у Штутгарті, більше відчувається невідкладність, ніж паніка», – розповідають журналісти.

Іноді вони знаходять країну, яка готова надати зброю, але потім доводиться шукати іншу країну, щоб знайти потрібні боєприпаси або засоби для їхнього транспортування.

Зараз вони створили базу даних, де українці можуть перерахувати свої пріоритети. Країни-донори можуть отримати доступ до цієї інформації та вирішити, що вони можуть надати.

Переміщення зброї

Бригадир Кріс Кінг, старший британський офіцер, каже, що військову допомогу доставляють повітряним, автомобільним, залізничним і морським транспортом і в різні місця.

Він каже, що Росія намагалася посилити свої атаки на лінії постачання, але значних перебоїв у доставці це не спричинило.

Завдання переміщення зброї та боєприпасів через кордон покладено на самих українців, каже старший командувач США в IDCC контрадмірал Дюк Хайнц.

«Українці приїжджають до Польщі та інших країнах та отримують зброю – тож вони визначають, як саме її доправляти через кордон. Після того, як зброя перетне кордон, вона може прибути на лінію фронту протягом 48 годин», – розповідають військові.

Останнім часом з України лунають тривожні попередження про те, що потік зброї надто малий і надходить надто пізно.

Оскільки Росія продовжує бомбардувати Донбас, прохання про допомогу звучать з кожним днем ​​усе відчайдушніше. Заступник міністра оборони України каже, що поки що країна отримала лише 10% від того, що просила.

Тут, у Штутгарті, контрадмірал Хайнц каже зовсім інше:

«Я впевнений, що у них не закінчаться боєприпаси. Я б не сказав, що вони програють, я б сказав, що вони тримаються».

Потрібне озброєння

За останні кілька місяців вимоги України суттєво змінилися.

IDCC створили наприкінці лютого, об’єднавши дві окремі організації, які очолювали США та Британія.

На початку війни вони надсилали стрілецьку зброю та боєприпаси, наприклад, протитанкові та зенітні ракети.

Тепер українці просять більш важке озброєння – артилерію, реактивні системи залпового вогню та системи протиповітряної оборони.

У перші дні війни IDCC намагався отримати запаси старої радянської зброї та боєприпасів із країн колишнього радянського блоку – ті самі системи, які українські сили використовували десятиліттями.

Бригадир Кінг каже, що ці запаси повільно закінчуються. Зараз у Європі є лише один завод, який виробляє радянські артилерійські боєприпаси калібру 152 мм.

Поступово вони переходили на стандарти НАТО. За останні кілька місяців Україні відправили понад 100 американських гаубиць M777 та 300 тисяч 155-мм боєприпасів.

Це створює додаткові виклики, оскільки українські військові мають навчитися використовувати нову зброю та боєприпаси.

IDCC організовує таке навчання за межами України. Деякі українські військовослужбовці зараз навчаються у Британії з використанням нових артилерійських знарядь і реактивних систем залпового вогню, які постачають Британія.

Використанню простіших систем можна навчати віртуально, за допомогою відео та навчальних посібників.

Перспективи

Ані контрадмірал Хайнц, ані бригадир Кінг не вірять, що ця війна швидко закінчиться.

Вони обидва кажуть, що готуються продовжувати цю роботу у довгостроковій перспективі.

«Це будуть не місяці, я думаю, що ми будемо тут ще кілька років», – розповідають на базі.

Але в НАТО є ті, хто сумнівається, чи дійсно Захід готовий до війни, яка може тривати роками. Це, безумовно, стало б викликом його єдності, рішучості та обмеженим запасам зброї та боєприпасів.

У Штутгарті знають, що ставки підняті максимально високо. Контрадмірал Хайнц описує місію забезпечення України зброєю та боєприпасами як найважливішу роботу, яку зробило це командування з моменту створення US EUCOM (Європейське командування) у 1952 році.

Бригадир Кінг називає це знаковим моментом і каже, що вибір суворий:

«Ми або допомагаємо Україні воювати, або ми приймаємо те, що, можливо, не відразу, але за кілька років ми будемо воювати десь в іншому місці. Якщо ми не докладемо достатніх зусиль, ми посіємо зерно майбутнього конфлікту».