БМП-1ЛБ: український ерзац для ЗСУ

Вперше появу цих досить дивних на вигляд бойових машин було помічено на початку червня цього року. Тоді ще не було відоме їхнє походження, характеристики та навіть назва. Проте “Мілітарному” вдалось знайти людей, що пов’язані з ними та дізнатись усі подробиці.

Знайомтесь, перед вами — українська бойова машина піхоти БМП-1ЛБ. Розроблена в умовах війни, її головною задачею була механізація чисельних новостворених бригад ЗСУ та компенсація втрат бронетехніки в уже існуючих підрозділах.

Повернення у стрій

Як стало відомо із розмови з людиною дотичною до виробництва, бронемашини виготовляються із корпусів радянських гусеничних бронетранспортерів МТ-ЛБу, які у великих кількостях стоять у відстійниках (фактично на звалищах).

Машини проходять капітальний ремонт з повною розбіркою, дефектуванням вузлів та агрегатів, після чого фарбуються та збираються назад.

Фактичний результат ремонту залишає бажати кращого через низьку якість робіт. Як зазначається, штатні двигуни проходять капітальний ремонт, проте їх “обкатка” на стенді перед передачею становить усього 50 мотогодин, що нерідко виявляється недостатнім.

“Якщо ззовні машини зачищені, загрунтовані і пофарбовані, то всередині фарбують прямо по іржі та старій фарбі, що відлущується. На одній машині встановили гусениці з 1 лишнім елементом, через що вже нам довелось в польових умовах вкорочувати гусениці“, – зазначив співрозмовник.

Модернізація

По завершенню ремонту у конструкцію машин вносяться чисельні зміни, зокрема, для облаштування десантного відділення, посилення вогневої потужності та захисту.

Бронювання оригінальної МТ-ЛБу у бортах та кормі становить усього 7-мм, а у фронтальній частині – до 14-мм. Цього достатньо лише для захисту від малих уламків та вогню легкого стрілецького озброєння, проте гвинтівки та кулемети вже пробивають корпус. Аби компенсувати цей недолік, на БМП-1ЛБ наварюються по колу додаткові броньовані екрани, що утворюють рознесене бронювання.

Також на машину встановлюється дистанційний бойовий модуль з великокаліберним кулеметом КПВТ калібру 14,5-мм. Він оснащений оптичною станцією спостереження з денним та нічним тепловізійним каналом. Крім того, він оснащується захисним бронещитом від куль та легких уламків.

Співрозмовник повідомив, що модулі ненадійні та мають низку проблем. Крім того, що сам КПВТ славиться своєю чутливістю до забруднень, конструкція з відкритою установкою робить його ще більш вразливим. Система постачання боєприпасів непродумана, існує ризик потрапляння бруду у жолоб подачі патронів.

Окрім КПВТ в модулі відсутнє додаткове спарене озброєння, тому у випадку заклинювання БМП залишається неозброєною.

Керування модулем відбувається з місця навідника-оператора, яке знаходиться в глибині десантного відділення. Органи управління представлені монітором та джойстиком.

Екіпаж бойової машини складається з трьох осіб: механіка-водія, навідника-оператора озброєння та командира машини. Десантний відсік здатен вмістити 7-8 осіб.

Кажучи про вихід із десантного відділення, співрозмовник позитивно відгукується, зазначаючи, що там були зроблені двері більшого розміру та додані “підніжки”.

“Не апарель, як в М113, але все більш-менш нормально, в бронежилеті та зі всякими розгрузками можна спішитись. А от мехводу і командиру машини треба бронік скидати щоб вилізти“, – зазначає співрозмовник.

Проблемна машина

Одразу варто зауважити, що БМП-1ЛБ не можна порівнювати з іншими зразками техніки мирного часу. Вона проєктувалась в стислі терміни з рохрахунком на мінімальні витрати, швидкість та масовість виготовлення, а також використання доступних ресурсів.

Хоч наразі точні параметри недоступні, проте і так зрозуміло, що радянський МТ-ЛБу після модернізації суттєво додав у вазі. Це не могло не вплинути на ходову, адже оригінальна конструкція елементарно не розрахована на такі навантаження.

Ще на першій сотні кілометрів машини починають ламатись: виходить з ладу двигун або коробка передач. Попри малі пробіги, на багатьох машинах вже замінені ремені в системі охолодження. Нерідко в гусеницях вилазять “пальці”. Також одним із головних озвучених недоліків є сильна вібрація під час руху.

Надлишкова маса також відображається і на мобільності бронемашини. На прямій рівній дорозі вона здатна розвивати швидкість до 50 км/год, проте з появою перешкод, між якими потрібно маневрувати, швидкість різко падає.

За розповіддю військових, під час пересування в лісистій місцевості швидкість БМП місцями рівнялась швидкості піших бійців. Імовірно, цей недолік міг стати причиною втрат в лісах в районі Кремінної, де росіянам вдалось одну таку уразити авіабомбою на початку червня.

БМП-1ЛБ все ще знаходиться на етапі розробки, про що говорить постійне внесення змін у їх конструкцію. Відмінності можуть знаходитись навіть між машинами однієї партії.

Відома вартість однієї такої машини – близько 14 мільйонів гривень або ж 380 тисяч доларів. З них половину вартості становить бойовий модуль, який, згідно з документами, виготовляється та постачається з-за кордону.

Загалом, виробництво цих бойових машин є вимушеним рішенням через дефіцит нормальних БТР та БМП в збройних силах. Український оборонно-промисловий комплекс та держава всіляко намагаються компенсувати це наявними у неї засобами та ресурсами.