Броньовані середні тягачі – погляд крізь роки

Запорука успішного виконання бойових завдань – безперебійне технічне забезпечення підрозділів та евакуація бронетанкової техніки з поля бою до місць проведення ремонту. В перші післявоєнні роки на вимогу Головного бронетанкового управління  Червоної армії розпочалися роботи по створенні більш досконалих зразків середніх і важких танкових тягачів ніж існуючі зразки Т-34-Т та ІС-2-Т, які виготовлялися на ремонтних заводах Міністерства оборони СРСР. В 1948 р. в конструкторському бюро Уральського вагонобудівного заводу (більш відомий як «Уралвагонзавод») розпочалися дослідно-конструкторські роботи під керівництвом Миколи Андрійовича Шоміна по створенню тягача на базі нового середнього танка Т-54. На облік тягача значно вплинула конструкція німецької ремонтної машини «Bergepanther». Весною 1945 р. трофейна «Бергпантера» була піддана всебічним випробуванням на території Науково-випробувального полігону бронетанкової техніки в Кубінці. В документах тих років «Бергпантера» фігурувала як «Німецький тягач на базі важкого танка «Пантера». Конструкція німецької машини високо оцінена радянськими спеціалістами,  зокрема у висновку комісії по випробуваннях зазначалось: «конструкція лебідки і сошника самозакріплення можуть бути рекомендовані в якості зразка при конструюванні подібних тягачів на базі вітчизняних середніх і важких танків…». В 1951 р. було створено дослідний зразок нового тягача, який отримав заводський індекс «Об’єкт 9». Дослідні зразки тягача проходили випробування на полігоні в Кубінці  з січня по червень 1952 р.  Після доопрацювання конструкції тягач був прийнятий на озброєння згідно наказу Міністра оборони СРСР від 21 лютого 1955 р. під військовим індексом «БТС-2». В 1956 р. на Уралвагонзаводі було випущено установчу серію з 10 одиниць та згодом розпочалось серійне виробництво. Середній гусеничний тягач БТС-2 – швидкохідна броньована гусенична машина, призначена для евакуації аварійних танків, бронетехніки на полі бою та з зони вогневого впливу ворога.  Гарантовано витягувати бронетехніку, яка потребує тягового зусилля до 75 т, буксирування несправного бронетанкового озброєння в різних дорожніх умовах. Корпус тягача має два відділення: управління та силове. У відділенні управління, розташованому в носовій частині корпусу, розміщувався екіпаж з 3 осіб. Робоче місце механіка-водія, який одночасно був командиром машини, аналогічне базовому танку Т-54 – зміщене до лівого борту та додатково було обладнане двома важелями керування тяговою лебідкою. Праворуч від механіка-водія розташовувався радист, а за механіком-водієм – зчіпник-такелажник. Маса тягача – 32 т, максимальна швидкість шосе до 51,5 км/год. Запас ходу не перевищував 290 км, оскільки порівняно з базовою машиною на тягачі були відсутні зовнішні паливні баки. Загальна ємність трьох внутрішніх баків – 815 л. Запас ходу паливом з середнім танком, що буксирується, по сухій ґрунтовій дорозі в межах 80-115 км.

Спеціальне обладнання тягача складається з тягової лебідки з допоміжними механізмами, блоків поліспасту, засобів самозакріплення тягача на місцевості та  буксирування,  розбірної кран-стріли та гідравлічних домкратів.

У середній та кормовій частинах корпусу тягача розташоване силове відділення, яке відокремлене від відділення управління перегородкою. У силовому відділенні розміщені: лебідка, вузли та агрегати силової установки та трансмісії тягача, частина електрообладнання. Над дахом корпусу тягача розміщена вантажна платформа з чотирма відкидними бортами. Вантажопідйомність платформи, призначеної для перевезення бронетанкового майна та паливно-мастильних матеріалів, становила 4 т. Встановлена ​​в середній частині корпусу тягова лебідка мала вивід троса на корму. На правій надгусеничній полиці укладались стріла і два підкоси крана-стріли, блок поліспаста на три гілки і  дерев’яна колода для самовитягування тягача. У кормовій частині корпусу встановлено анкер-сошник і буксирний пристрій. Моторно-трансмісійне відділення, в якому розміщувалися агрегати, вузли силової установки і трансмісії базової машини, розташоване в кормовій частині тягача. Конструкція елементів ходової частини тягача була аналогічна конструкції елементів ходової частини танка Т-54 за винятком вхідного редуктора.

Тягова лебідка призначена для створення тягових зусиль при витягуванні застряглих танків і САУ, а також для підтягування несправної бронетехніки тросом у випадку, коли тягового зусилля на гаку тягача було недостатньо для буксирування, або підхід тягача до об’єкта, що евакуюється, неможливий. Лебідка встановлена ​​у передній частині силового відділення тягача на постаменті, привареному до днища корпусу.

Керується лебідка з відділення управління за допомогою куліси лебідки з двома важелями. У лебідці вбудовано сигнальний пристрій для оповіщення механіка-водія про закінчення видачі троса та про роботу лебідки під навантаженням.

Відбір потужності до лебідки здійснювався від редуктора (гітари) трансмісії. Для зниження обертів тягових барабанів і передачі моменту, що крутить, від вхідного редуктора через фрикціон на тягові барабани в конструкції лебідки був передбачений планетарний редуктор з передатним числом 1 = 40,6. Трос лебідки – гнучкий 200-метровий канат тросової навивки, що складається з декількох окремих пасм, кожна з яких також являла собою трос спіральної навивки, виготовлений із сталевих оцинкованих дротів. Трос діаметром 28,5-мм укладався на котушці намотувального барабана лебідки в сім рядів, по 18 витків у кожному ряду, і на тягових барабанах. Трос огинав тягові барабани чотирма з половиною обводами. Тягове зусилля на коуші троса лебідки складало 25 т. Для збільшення тягового зусилля до 50 або 75 тон використовувалися блоки для утворення поліспасту на дві або три гілки відповідно.

Для самозакріплення тягача на місцевості у кормовій частині тягача встановлено анкер-сошник, який у похідному положенні кріпиться двома стяжками до кронштейнів, приварених до верхнього кормового листа корпусу тягача.

Засоби буксирування тягача представлені буксирним пристроєм, буксирними штангами та буксирними тросами. Буксирний пристрій призначався для приєднання буксирних штанг при буксируванні некерованих танків. Буксируваний пристрій з двосторонньою амортизацією. Максимальне зусилля підресори – 7 т. Для буксирування танків на тросах застосовується чотири буксирні троси завдовжки 4,1 м. кожен. Тягове зусилля на гаку – 15 т. Максимальний кут підйому з середнім танком, що буксирується: влітку 17°, взимку – 9°.

Розбірна кран-стріла з ручним приводом, призначена для зняття та встановлення вузлів, механізмів та агрегатів танків при ремонті в польових умовах, для вантажно-розвантажувальних робіт при транспортуванні бронетанкового майна. Кран-стріла монтується у передньому правому кутку даху корпусу тягача. Горизонтальний кут повороту стріли становить 140°, виліт стріли – 3 м, вантажопідйомність – до 4 т. Для підйому або вивішування танків і тягачів при їх обслуговуванні та ремонті в комплекті тягача наявні два 16-тонні домкрати. З 1957 р. тягач оснащується двома гідравлічними домкратами вантажопідйомністю 25 т. 

Тягач оснащено напівавтоматичною вуглекислотною протипожежною системою, у складі 3-х балонів з вуглекислотою та 5-и термоелектроповіщувачів. У комплекті машини наявний ручний вогнегасник ОУ-2.

Для зовнішнього зв’язку тягач обладнано приймально-передавальною, симплексною, телефонною радіостанцією Р-113, що забезпечувала при роботі на чотириметрову антену стійкий зв’язок на відстані до 20 км. Для внутрішнього зв’язку застосовувався танковий переговорний пристрій Р-120 на три абоненти.

Озброєний тягач автоматом Калашникова калібром 7,62 мм з боєкомплектом 900 патронів, сигнального пістолета та 18 ручних гранат.

Для встановлення аерозольних (димових) завіс тягач оснащено двома димовими шашками БДШ-5 з електрозапалами, які встановлювалися в кормовій частині корпусу на кронштейнах.

Для спостереження з тягача вперед і назад без зміни положення спостерігача в комплекті машини був перископічний прилад спостереження ПТО-1 з полем зору 360°. Спостереження за місцевістю радист здійснював за допомогою оглядового пристрою МК-IV, встановленого в передньому листі даху тягача.

З 1959 р. тягач випускався повністю підготовленим для підводного водіння, до складу до обладнання підводного водіння входили знімні та постійно встановлені вузли, зокрема повітроживильна труба-лаз, що встановлюється на рубці над місцем зчіплювача-такелажника. Ширина водної перешкоди, яку долає тягач по дну до 700 м, глибина – 4 м.

Навесні 1964 р. розроблено варіант тягача БТС-2 на базі середнього танка Т-44. Тягач виготовлявся до початку серійного випуску БТС-4.

Тягач БТС-2 виготовлявся в Польщі з 1970 по 1978 рр. під назвою WZT-1, з польської: «Wóz Zabezpieczenia Technicznego» що в перекладі «броньована евакуаційна машина». В збройні сили Фінляндії поставлено 10 одиниць БТС-2 в 1967 р.

Сімейство броньованих тягачів БТС-4 розроблено в 5-му Проектно-технологічному бюро (пізніше – 482 Конструкторсько-технологічний центр бронетанкової техніки) у 1965 р. Фактично тягачі БТС-4 являли собою модернізацію тягача БТС-2. В основі проекту адаптація конструкції БТС-2 для переобладнання корпусів середніх танків Т-44М, Т-54, Т-55, Т-62 у броньовані тягачі з використанням вузлів та агрегатів базового танка Т-55А або Т-62 силами танкоремонтних заводів. Новий броньований тягач прийнято на озброєння наказом Міністерства оборони СРСР від 11 листопада 1967 р. 

Основні модифікації тягача БТС-4:

• БТС-4  –  на базі шасі танка Т-44М;
• БТС-4А  –  на базі шасі танка Т-54;
• БТС-4В  – на базі шасі Т-62 та винищувача танків ІТ-1;
• БТС-4Г  –  на базі шасі танка Т-55;
• БТС-4М  –  на базі шасі танка Т-55А;
• БТС-4Д (БТС-4АД) – модернізація за результатами бойових дії в Афганістані.

Тягачі усіх модифікацій ідентичні по складу спеціального обладнання та мають однакові функціональні властивості. Головна відмінність – використання корпусу базового шасі з його конструктивними особливостями (елементи ходової частини, люки над моторним відділенням, конфігурація паливних баків, кронштейнів та бонок на корпусі)

При переобладнанні  відповідного середнього танка вносяться наступні конструктивні зміни:

• Демонтаж башти, боєукладок та систем озброєння;
• Монтаж  нового вихідного редуктора (гітари) з приводом тягової лебідки;
• Монтаж агрегатів трансмісії (планетарних механізмів повороту, бортових передач) та вузлів ходової частини Т-55, надгусеничних полиць;
• Монтаж уніфікованої протипожежної системи;
• Підготовчі роботи та монтаж спеціального обладнання тягача по зразку тягача БТС-2 (тягова лебідка, сошник, вантажна платформа, кранова стріла та інше);
• Монтаж обладнання для підводного водіння з трубою-лазом;
• Оснащення тягача возимим комплектом запасних частин та інструменту і частиною єдиного комплекту універсальних пристосувань.

Екіпаж скоротився до двох осіб – механіка водія і радиста. На даху відділення управління встановлено два люки. Зліва – механіка-водія, праворуч – зчіпника-такелажника (він же радист) та люк запасного виходу за місцем водія у донному листі корпусу. У перегородки силового відділення розташоване додаткове сидіння. До краю люка радистаприварена рубка з двома стулками(перехідник труби-лазу), до якої петлями кріпиться труба-лаз. Перехідник труби-лазу забезпечував подолання бродів, глибиною до двох метрів. Для подолання водних перешкод по дну, встановлюється труба-лаз, через яку надходить повітря та забезпечується вихід екіпажу тягача без затоплення. Завалена назад труба-лаз у положенні «по похідному»  слугувала місцем відпочинку танкістів, яку «обладнували» матрацом та закривали вхід плащ-наметом.

Тягач обладнано приладом нічного бачення ТВН-2, гіронапівкомпасом ГПК-59, радіостанцією Р-113, танковим переговорним пристроєм Р-120, системою протипожежного захисту та термічною димовою апаратурою багатократної дії. Змінено склад озброєння тягача: ручний кулемет Калашникова (РПК), з боєкомплектом 1000 набоїв. Також у якості особистої зброї екіпажу використовувалися два автомати Калашникова (АК).

Тягачі сімейства БТС-4 виготовлялися на ремонтних заводах, зокрема у Львові. За весь виробництва у конструкцію могли вноситись зміни і покращення аналогічні базовому танку Т-55. Покращення конструкції мали на меті підвищити експлуатаційні характеристики тягача: нова конструкція сидіння водія, двошарові гофропатрубки вихлопних колекторів, гідропневмоочистка приладів спостереження механіка-водія, покращена конструкція фрикціона, підвищена надійність передніх опорних катків, посилена коробка передач, спрощена конструкція механізму натягу гусениці, гусениці з гумометалевим шарніром та інше.

Тягачі БТС-4 активно експлуатувалися та брали участь у локальних конфліктах. В організаційному плані два тягачі були в складі взводу технічного забезпечення танкового батальйону. Ремонтна рота танкового або мотострілецького полку могла налічувати від 4 до 6 тягачів. Крім прямого призначення, броньовані тягачі залучались до робіт по вантаженню несправної техніки на залізничні платформи та автотрейлери, валки дерев, переміщення вантажів та обладнання інженерних споруд.  У складі  підрозділів  40-ї армії приймали участь у бойових діях на території Афганістану, де броньовані тягачі часто перевозили саперів та рухалися в супроводі колони військ. За підсумками бойового досвіду тягачів в Афганістані створено модернізовану версію, яка отримала індекс «Д» що означає «допрацьований». Тягач  отримав відкриту зенітно-кулеметну установку з  кулеметом ДШКМТ або НСВТ калібру 12,7 мм, що дало можливість прикривати евакуаційні та маневрені групи вогнем, полегшувати їхню роботу. Додаткове бронювання днища підвищувало мінну стійкість, фальшборти зменшували пилоутворення під час руху, планки на лобовому листі корпусу давали можливість монтажу мінного тралу. Частина модернізованих тягачів поставлена підрозділи дислоковані у Демократичній Республіці Афганістан, а інша частина в частини внутрішніх округів. Зокрема тягач БТС-4АД створений на базі танка Т-54 1951 року виготовлення, експлуатувався взводом технічного забезпечення 1-го танкового батальйону 170-го танкового полку, 51-ї гвардійської мотострілецької дивізії до початку  2000-х років. Довелося БТС-4 брати участь і у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії. Деякі з них були залишені в могильниках техніки на території зони відчуження, оскільки отримали надто велику дозу опромінення. Застосовувалися тягачі БТС-4 під час бойових дії у Чеченській республіці. Під час штурму Грозного тягачі БТС-4 здійснювали евакуацію пошкодженої техніки на збірні пункти пошкоджених машин.  Приймали участь броньовані тягачі у війні в Сирії. Броньований тягач Сирійської арабської армії “буксирував” бронемашину MSPV Panthera F9 виробництва ОАЕ, залишену під час відступу. Тягачі сімейства БТС-4 доступні  і для приватних покупців. Завдяки можливості витягувати і евакуювати спеціальну та важку будівельну техніку, що застрягла, практично на будь-якій місцевості, БТС-4 використовуються цивільними операторами. Зокрема броньовані тягачі використовує «Укрзалізниця» в складі відбудовчих поїздів та підприємства газової галузі. Цивільна версія тягача отримала позначення ГТУ-1 (ГТУ-1А). Головна відмінність – відсутність обладнання для підводного водіння, озброєння, приладів нічного бачення, повністю закрита рубка над місцями механіка-водія і радиста та змінена конструкція бульдозерного відвалу. Цікавим є факт створення з тягача БТС-4  – танка Т-44. В експозиції Музею Техніки Вадима Задорожного присутній середній танк Т-44, випущений у квітні 1945 р. (серійний номер 37214). Спочатку танк пройшов модернізацію до  рівня Т-44М, а в 1973 р. його переробили в тягач БТС-4. Тягач пройшов капітальний ремонт у 1983 р. Перед тим, як стати експонатом музею, на тягач встановили башту від Т-34-85 та демонтували спеціальне обладнання, а ходова частина та надгусеничні полиці залишено по зразку танка Т-55. Звісно цінність такого «експонату» сумнівна, але цікавий сам факт такої«реінкарнації».

Брали участь БТС-4 у бойових діях на сході України. Не тільки евакуювали техніку, але підтримували вогнем. Озброєні зенітними установками ЗУ-23 тягачі зі складу 46-го окремого штурмового батальйону «Донбас» використовувалися для боротьби не з авіацією, а з наземними цілями. Черга із зенітної установки  встановленої та вантажній платформі тягача значно точніша, завдяки більшій масі останнього, зенітна установка не розхитується при веденні інтенсивного вогню. В серпні 2015 р. тягачі оснащені зенітними установками отримали власні імена на честь загиблих побратимів («Ахім», «Банг», «Берег», «Череп») та активно використовувалися в боях, один тягач озброєний установкою ЗУ-23 перебував у складі 11-ого мотопіхотного батальйону «Київська Русь». Тягач БТС-4А з власним іменем «Берег» був захоплений окупантами. Але основним напрямком роботи  броньованих тягачів була  евакуація пошкодженої техніки з переднього краю, ось як оцінюють броньовані тягачі українські військові: «Техніка добра. По-перше, важка. Для неї є все приладдя, є поліспасти, троси. Неможливого нічого немає!…». У вересні 2020 р. тягачі БТС-4А зі складу 28-ої окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу витягнули з води танкер «Delfi»  який сів на мілину поблизу одеського пляжу, ще в листопаді 2019 р. До операції було залучено 3 броньовані гусеничні тягачі БТС-4А та 2 колісні тягачі з тралами. На БТС-4А проводилось випробування модернізованої ходової частини: встановлено ведучі колеса та уніфіковані гусеничні стрічки від танка Т-80.

На  базі броньованого тягача БТС-4А спеціалістами державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» розроблена броньована ремонтно-евакуаційна машина БРЕМ «Зубр». Бронемашина отримала нову кранову установку з гідравлічним приводом, аналогічну БРЕМ-1, встановлено електрозварювальне обладнання, яке живиться від генератора машини та дозволяє проводити електрозварювальні роботи. Одна така машина поставлена у Збройні сили України.

Гусеничні тягачі БТС-4 незважаючи на поважний вік досі активно експлуатуються та модернізуються.