Гаубиця FH70: Європейський кулак з власним двигуном

Уже понад рік українців захищають унікальні причіпні 155-мм гаубиці FH70 з власним двигуном.

Італія таємно почала поставляти гаубиці FH70 у травні 2022 року. Потім до цих поставок приєдналася Естонія.

Завдяки напівавтоматичному завантажувачу снарядів навчений екіпаж може робити до 6 пострілів за хвилину, практично через кожні 10 секунд.

Особливість FH70 полягає в тому, що вона може самостійно швидко рухатися на полі бою на невеликі відстані.

У FH70 є власний двигун Volkswagen об’ємом 1700 куб. см, який живить гідравліку гармати при переведенні її в бойовий стан або при згортанні.

Крім того, цей двигун дає FH70 можливість переміщуватися самостійно без тягача на дальність до 20 км на низькій швидкості.

Тобто FH70 причіпна, але все ж таки саморухома гаубиця.

Шлях до FH70

У 1968 році Велика Британія та ФРН підписали меморандум про взаєморозуміння, який передбачав спільну розробку 155-мм гаубиці для заміни британської 5,5-дюймової гармати та 155-мм гаубиці М114, які надійшли зі США.

Нова зброя повинна була мати високу швидкість стрільби, збільшену дальність стрільби та високу маневреність.

Сполучене Королівство керувало розробкою цієї зброї, яка відома під позначенням FH70, а Німеччина — самохідного аналога SP70, який виявився невдалим.

Перш ніж у 1970 році Італія підключилася до проєкту як повноправний партнер, було побудовано дев’ятнадцять прототипів FH70.

У 1976 році FH70 взяли на озброєння.

Виробництво налагодили у трьох країнах. Велика Британія замовила 71 гаубицю, Західна Німеччина – 216, а Італія — 164.

Її взяли на озброєння в різних країнах, а в Японії навіть розпочали виготовляти за ліцензією.

6,02-метровий ствол гаубиці FH70 має двокамерне дульне гальмо і напівавтоматичний клиноподібний затворний механізм.

Лафет FH70 обладнаний розсувними лапками та допоміжною силовою установкою у передній частині, що дозволяє FH70 пересуватися зі швидкістю 16 км/год.

Крім того, допоміжна силова установка дозволяє повертати, піднімати та опускати приводне та заднє колесо.

На FH70 можна досягти швидкості стрільби три снаряди за 13 секунд, тоді як зазвичай витримуваний протягом тривалого часу темп стрільби становить шість снарядів за хвилину.

FH70 використовує переважно 155-мм снаряди, які відповідають стандарту НАТО, включаючи керовані та снаряди збільшеної дальності з ракетним прискорювачем.

Але найчастіше використовують фугасні, димові та освітлювальні снаряди. Стандартно обслуга FH70 становить вісім осіб.

Довжина ствола становить 39 калібрів. Дальність стрільби стандартними боєприпасами — 24 км, американськими активно-реактивними снарядами М549А1 — 30 км.

Вага гаубиці з допоміжною силовою установкою становить 9,6 тонни.

Німеччина використовувала для буксирування 7-тонну вантажівку 6×6 MAN, Італія — FIAT 6605 TM (TM69), Велика Британія — 6×6 Foden.

При цьому навіть у 2024 році не закінчується удосконалення цих гаубиць.

Сучасні основні напрямки модернізації спрямовані на поліпшення мобільності системи та точності.

В Італії модернізовані версії отримає нова вбудована силова установка New Power Pack, яка працює на дизельному пальному та видає потужність 54 к/с.

Завдяки новій силовій установці гаубиця розвиває швидкість близько 40 км/год та може долати кути підйому близько 40 градусів.

Також італійські FH70 оснастять лазерною інерційною навігаційною артилерійською системою наведення (LINAPS) і комплектом радарів дульної швидкості (MVR).

На додачу гармати отримають власний балістичний комп’ютер із GPS, що допоможе вводити поправки та розраховувати важливі значення для точної стрільби.

У бою

Українці під ці гаубиці отримали вантажівки «MAN Kat» німецького виробництва.

Обмежений боєзапас українські військові мусять компенсувати точністю, й можливості FH70 надають їм це.

На практиці в російсько-українській війні FH70 показали себе доволі точними при другому пострілі.

«Точність доходить до того, що перший снаряд падає біля цілі приблизно за 50—60 метрів, а з другого снаряда можна вже влучати в ціль», — розповів український артилерист.

Тобто цією гарматою з двох або трьох пострілів цілком реально знищити ціль на відміну від радянської Д-20, на якій пішло б на одну ціль супротивника понад 10 боєприпасів.

Ще однією перевагою цієї гаубиці є те, що вона може сама заїхати на рубіж відкриття вогню, наприклад, у лісопосадку, адже FH70 саморухома.

«Особовий склад майже не напружується — у гаубиці майже все гідравлічне», — відзначають військові її перевагу.

Перший активний період застосування цих гаубиць припав на літо 2022 року. Їх відразу кинули у бій на Запоріжжі.

Тоді росіяни мали лише один ефективний спосіб боротьби з артилерійською обслугою FH70: вони відправляли на них «Ланцети».

Деякі ударні безпілотники били відразу у вантажівку, яка перевозила снаряди, які потім детонували та чіпляли вибухом саму гаубицю, деякі відразу били по самій гаубиці.

Також уночі можуть літати над позиціями FH70 дрони, а після них починаються обстріли.

Військові розповідають, що для розв’язання цієї проблеми потрібне ретельне маскування та надійні бліндажі.

З FH70 українські військові уражають піхоту, бронетехніку, різні вогневі позиції росіян.

«Коли нам розповідають або надсилають результати нашої роботи, то ми весь день ходимо щасливими та перебуваємо в піднесеному настрої», — розповів оператор FH70.

Мобільних гаубиць FH70 виготовили у світі доволі багато. Найбільше їх залишається в Італії та Японії— там їх сотні.

Естонія передала українській армії весь свій арсенал FH70 – двадцять чотири одиниці. Італія засекретила поставки.

Потенційно Україна може їх отримати також із Марокко, яка має їх декілька десятків та входить до кола союзників США.