M10 Booker: історія програми, конкуренти та аналоги

9 червня 2023 року з нагоди Дня народження Армії США журналістам презентували новітню американську бойову машину M10 Booker, яку створили за програмою Mobile Protected Firepower (MPF).

Програма MPF

MPF є частиною ширшої програми Next Generation Combat Vehicle (NGCV). Вона передбачає створення нового покоління бронетехніки, яка дасть армійським підрозділам нові можливості та замінить існуючі платформи, термін експлуатації яких добігає кінця.

NGCV включає в себе підпрограми:

• Опціональну бойову машину (OMFV) – заміна БМП M2 Bradley IFV
• Броньовану багатоцільову машину (AMPV) – заміна M113
• Мобільну захищену машину вогневої підтримки (MPF) – машина вогневої підтримки для бойових груп піхотних бригад (IBCT)
• Роботизовану бойову машину (RCV) – три безпілотні наземні машини в легкій, середній і важкій конфігураціях
• Платформу вирішальної летальності (DLP) – заміна основного бойового танка M1 Abrams

Програма стартувала у 2017 році після того, як попередня – Ground Combat Vehicle (GCV) – була закрита. Очікується, що всі проєкти будуть завершені до 2035 року. У тендері беруть участь кілька компаній: Lockheed Martin, GS Engineering, Hodges Transportation, Roush Industries, SAIC, Moog Inc.

Mobile Protected Firepower була зосереджена на створенні високомобільної важкоозброєної платформи. Здавалося б, що мова йде про розробку новітнього легкого танку, як про це пишуть багато експертів. Але офіційні особи американської армії заперечують таку класифікацію.

У фінал конкурсу MPF вийшли дві бойові машини: Griffin II компанії General Dynamics Land Systems (GDLS) та M8 AGS компанії BAE Systems.

M8 AGS

М8 AGS від компанії BAE Systems, фактично, є реінкарнацією проєкту зі старої програми створення заміни танку M551 Sheridan. Машина отримала назву Ridgeway.

Ridgeway розроблявся з початку 1980-х років компаніями FMC Corporation та United Defense в ініціативному порядку. Программа пережила багато переформатувань і змін. У 1995 році танк М8 було прийнято на озброєння армії США, але 1997 року програму М8 було згорнуто до початку серійного виробництва через скорочення фінансування. Встигли виготовити всього 6 екземплярів М8.

Перевагу віддали колісному винищувачу танків M1128 Mobile Gun System (MGS) на базі бронетранспортера Stryker.

Проєкт компаній FMC Corporation та United Defense замислювався як абсолютно нова бойова машина, яка поєднувала в собі високу мобільність, захищеність та вогневу потужність. Машина була виготовлена з алюмінієвого сплаву 5083, що забезпечував набагато меншу вагу порівняно з сталлю.

Машина мала 3 пакети бронювання:

• Пакет броні рівня I (базовий) складався з керамічних бронеплит і захищав машину від вогню стрілецької зброї та осколків снарядів. Він був розроблений для швидкого транспортування і міг бути скинутий з C-130 . Загальна вага становила 18100 кг.
• Пакет броні рівня II складався з додаткових пластин з титану , загартованої сталі та просічно-розширеного металу. При вазі у 20081 кг, AGS з бронюванням рівня II все ще міг перевозитися C-130, але не міг скидатися з повітря.
• Пакет броні рівня III складався з броньових коробів, що кріпилися на болтах і призначена для дій у непередбачених ситуаціях і забезпечує захист від легкої ручної протитанкової зброї. AGS рівня III не міг перевозитися повітрям, вага становила 24000 кг.

В рух танк повинен був приводити двигун Detroit Diesel 6V 92TA потужністю у 550 кінських сил, він повинен був забезпечувати швидкість у 45 кілометрів за годину, запас ходу складав 480 кілометрів.

Бойова машина була озброєна гарматою М45 калібру 105 мм, спареним 7,62 мм кулеметом М240 та 12,7 мм Browning M2. Також була можливість встановлювати гранатомет Mk19.

Танк був обладнаний автоматом заряджання а екіпаж складався з 3 осіб.

Через специфіку машини, вона не отримала замовників за кордоном і згодом, до 1996 року всі роботи були завершені, всього американська армія планувала закупити близько 237 цих бойових машин.

Griffin

Компанія General Dynamics представила перший демонстратор технологій на заході AUSA 2016. GDLS одразу позиціонувала свою бойову машину як претендента на участь у програмі MPF.

Шасі танку Griffin, яке було показано на AUSA, походить від британської програми Scout SV (Ajax). Зварна алюмінієва башта була озброєна 120-мм легкою гарматою XM360. Гармата була розроблена в рамках скасованої програми Future Combat Systems (FCS).

Всього існує три варіанти танку Griffin:

• Griffin I — прототип зі 120-мм гарматою, представлений 2016 року, важить 27-28 тонн.
• Griffin II — машина вогневої підтримки зі 105-мм гарматою, яка і була прийнята на озброєння, важить 38 тонн.
• Griffin III — БМП з 50-мм гарматою для програми Optionally Manned Fighting Vehicle для потенційної заміни M2 Bradley, важить 38-50 тонн.

Екіпаж танку складається з 4 осіб.

Конкурс MPF

Армія заявила у своєму запиті у 2015 році, що вона очікує, що MPF повинен взаємоділяти з іншими машинами прогами NGCV. Для Пентагону важливо, щоб MPF міг працювати в “суворих і непередбачуваних місцях”.

Пентагон вирішив не вимагати від конкурсантів можливості повітряного десантування. За словами офіційного представника Army Futures Command, станом на 2021 рік тільки M8 AGS був авіадесантним.

У листопаді 2017 року, для підвищення конкуренції між виробниками, Армія США оголосила, що планує збільшити кількість машин до 504 одиниць.

У грудні 2018 року армія уклала з двома компаніями контракти на швидке створення прототипів для MPF, вартість яких не перевищувала б 376 мільйонів доларів.

GDLS поставила свої прототипи Griffin II у грудні 2020 року. BAE зіткнулася з труднощами виробництва та проблемами з постачальниками, пов’язаними з пандемією COVID-19 , через що поставки були відкладені до березня 2021 року.

Етап оцінки розпочався в січні 2021 року у Форт-Бреггу, а випробування було заплановане на червень 2021 року.

У березні 2022 року BAE дискваліфікували з конкурсу через «проблеми з невідповідністю», залишивши GDLS як єдиний варіант.

GDLS Griffin II був остаточно обраний у червні 2022 року. Початковий контракт передбачає 96 машин з першою поставкою до кінця 2023 року.

M10 Booker

Армія США видала Griffin II індекс М10, який раніше належав винищувачу танків часів Другої світової війни з неофіційною назвою Wolverine. Танк отримав ім’я Booker на честь одразу двох американських військових. На честь рядового Роберта Букера, який загинув у північноафриканській кампанії під час Другої світової війни та штаб-сержанта Стівона Букера, який був командиром танка Abrams під час війни у Іраку.

M10 Booker мілітарною спільнотою класифікується як “легкий танк”. Натомість американські військові стверджують, що це “машина вогневої підтримки піхоти”. Booker  повинен заповнить нішу між танками M1 Abrams та БМП M2 Bradley.

Планується, що новітня бойова машина буде на озброєнні близько 30 років.

На сьогоднішній день Армія США планує придбати 504 машини, причому кількість може змінитися. Кожній бойовій групі піхотної бригади (IBCT) планують виділити 14 M10. До 2030 року має бути розгорнуто чотири батальйони M10, а основну частину контракту планують завершити до 2035 року.

Аналоги

Аналогів подібних гусенечних машин по всьому світу не багато, можна виділити китайський Type 15, турецько-індонезійський Kaplan та з натяжкою російський Спрут-СД.

Type 15 – це легкий танк, що стоїть на озброєнні НВАК з 2018 року. Машина призначена для дій в умовах у високогір’я, лісів та боліт, де основні бойові танки ZTZ-99 та ZTZ-96 можуть мати проблеми з прохідністю.

Танк озброєний 105 мм нарізною гарматою, що має ефективну дальність стрільби до 3 кілометрів і сумісна з усіма наявними боєприпасами у цьому калібрі, що перебувають на озброєнні армії КНР.

Башта танку оснащена автоматом заряджання, який скорочує екіпаж до 3 осіб.
Type 15 має два комплекти бронювання, стандартний, що має захист зі сталевої броні з додатковими шарами вдосконалених панелей композитної броні, що покривають башту танка, корпус і борти, з додатковими блоками легкого динамічного захисту, що захищають передню частину корпусу.

Другий пакет містить важчі блоки динамічного захисту на додаток до панелей із композитної броні під ними, що покривають всю башту і корпус танка. На бортовій і кормовій частині корпусу танка для додаткового захисту також може бути встановлено бронеюбку з ДЗ та решітки.

Танк має вагу у 33 тонни при стандартному бронюванні і 36 тонн у другому пакеті. Рушієм слугує 8V132, який має 1000 кінських сил. Максимальна швидкість на автодорогах – до 70 кілометрів на годину.

Kaplan – це легкий танк, який спільно розроблений турецькою компанією FNSS та індонезійською Pindad. Назва програми розробки танка – Modern Medium Weight Tank (MMWT).

Танк у Туреччині називається Kaplan, а в Індонезії – Harimau. Машина озброєна 105-мм нарізною гарматою Cockerill CT-CV 105HP. У башті встановлений автомат заряджання.

Броня танку модульна, він відноситься до категорії захисту STANAG 4569 рівня 4, що означає, що танк може витримати бронебійні снаряди 14,5×114 мм на відстані 200 метрів зі швидкістю 911 м/с.

Дно танка має V-подібний конструкцію, воно здатне витримати вибух 10 кілограмів вибухівки. Завдяки модульності броня може бути доповнена до 5 рівня захисту. Екіпаж складається з 3 осіб.

Танк має двигун Caterpillar C13 потужністю у 711 кінських сил, що забезпечує швидкість по автодорогам до 78 кілометрів за годину.

Єдним авіадесантним, плаваючим аналогом є російський 2С25 Спрут-СД, розробка якого почалася ще у 80-х роках.

У 1984 році було затверджено тактико-технічне завдання на створення Спрут-СД, 20 жовтня 1985 року була розпочата розробка нової 125-мм машини для потреб ПДВ СРСР.

У лютому 1986 року було розпочато розробку засобів десантування для САУ 2С25. Через проблему з цими засобами випробування були заморожені . У 2001 році були проведені додаткові випробування. 9 січня 2006 року наказом Міністра оборони Російської Федерації самохідна протитанкова гармата 2С25 була прийнята на озброєння Російської армії.

Машина озброєна 125 мм гладкоствольною гарматою 2А46, яка може використовувати бронебійні підкаліберні, бронебійні кумулятивні, осколково-фугасні снаряди та протитанкові й фугасні керовані ракети.

Башта обладнана автоматом заряджання, який забезпечує швидкострільність до 7 пострілів в хвилину.

Корпус виконаний зі зварних листів броньового алюмінію, який забезпечує захист машини від куль калібру 12,7-мм в секторі ± 40°, а також круговий захист від куль калібру 7,62-мм і осколків артилерійських снарядів.

Спрут важить 18 тонн, в рух машину приводить дизельний двигун 2В062С, потужністю у 510 кінських сил. Максимальна швидкість машини сягає до 70 кілометрів на годину по автодорогам і до 40 на пересіченій місцевості.

Окрім цього бойова машина може форсувати водні перешкоди на швидкості до 9 кілометрів на годину. Спрут може транспортуватися літаками Іл-76, Ан-124 та вертольотом Мі-26.

Висновок

M10 Booker став першою подібною машиною, що була прийнята на озброєння в Армії США за останнє двадцятиріччя. Потреба у подібній бронетехніці обгрунтована прагненням Пентагону збільшити мобільність та швидкість розгортання військ у будь-якому куточку планети та закрити нішу між танками і БМП.

У світовому контексті потреба у подібних машинах може бути продиктована вартістю сучасних ОБТ, яка може доходити до 30 мільйонів доларів. Окрім цього, подібні машини можуть застосовуватися в регіонах, де прохідність традиційних ОБТ може бути ускладнена через пересічену місцевість по типу гір, боліт, лісів і в контексті Індо-Тихоокеанського регіону – островів, на частині з яких ці умови комбіновані.