Протистояння самохідних гаубиць CAESAR & DITA – чеський погляд

Авторський переклад Олексія Зінченко, статті Houfnice CAESAR a DITA: Odlišné přístupy, nikoli přímá konkurence (Гаубиці CAESAR та DITA: Різні підходи, а не пряма конкуренція)

Нова 155-мм самохідна гаубиця DITA від Excalibur була офіційно представлена на виставці озброєнь IDEX у лютому 2021 року в Об’єднаних Арабських Еміратах. Цей факт став предметом великого зацікавлення професійної громадськості, але також викликав суперечки, оскільки він, час від часу, використовується, як інструмент для критики рішення чеської армії придбати самохідні гаубиці типу CAESAR.

Значною мірою ці аргументи, подібні до тих, що використовуються на користь самохідної гаубиці Zuzana 2 словацького виробництва. Однак, слід підкреслити, що хоча словацька Zuzana 2 безсумнівно, є дуже потужною зброєю, а DITA має великий технічний та комерційний потенціал, ці САУ дещо іншої концепції, яку не можна охарактеризувати як пряму конкуренцію французькій САУ CAESAR .

Однозначно стверджувати, що якась з цих концепцій “краща” чи “гірша” буде помилкою.

Словацька самохідна гаубиця Zuzana 2 та нова чеська гаубиця DITA ведуть свою історію від знаменитої самохідної колісної гаубиці vz. 77 DANA. На той час ця САУ, безперечно, була однією з найкращих в Світі і різко відрізнялася від більшості конкурентів за двома незвичними рисами:

• Першою рисою було встановлення артилерійської частини САУ на колісному шасі, на той час здебільше використовувались лише гусеничні шасі. DANA залишалась унікальною протягом тривалого часу, доки на початку 80-х років була створена південноафриканська артилерійська система G6, і лише в 1990-х рр. кількість гаубиць на шасі вантажних автомобілів почала збільшуватися, першою з яких був саме CAESAR.
• Другою особливістю гаубиці DANA був її автомат заряджання, який автоматично заряджав снаряди та порохові заряди.

Саме ці дві особливості дали цій самохідній гаубиці свою назву, тому що дівоче ім’я DANA насправді є абревіатурою терміну “Автоматичний автомат заряджання”. У будь-якому випадку можна стверджувати, що DANA зробила значний внесок в історію світової артилерії і її оригінальний дизайн все ще має значний еволюційний потенціал.

На теперішній час САУ Zuzana 2, знаходиться на піку розвитку, зазначеної концепції. Вона була створена в Словаччині після поділу Чехословаччини. Військово-промисловий комплекс Словаччини вперше збільшив ствол гаубиці DANA з 37 до 47 калібрів. Таким чином було створено тип Ondava, але великого побуту, ця САУ не викликала. Наступним кроком стала самохідна гаубиця Zuzana, яка вже використовує західний калібр 155 мм і виграла експортний контракт для Національної гвардії Кіпру. Кінцевим варіантом зараз є Zuzana 2, яка була прийнята на озброєння словацької армії. У Чехії зусилля були спрямовані в дещо іншому напрямку, бо чеська армія виявила інтерес до модернізації артилерійської частини САУ DANA, зі збереженням калібру 152 мм (перетворення існуючих гаубиць на 155 мм було досить складним і дорогим, оскільки це потребувало не тільки заміни ствола, але і зміни автомату заряджання із-за іншої конструкції снарядів країн НАТО і іншою концепцією порохових зарядів).

У будь-якому випадку, DANA, Zuzana та DITA використовують однакову архітектуру, а саме гаубицю, розташовану у масивній броньованій башті на восьмиколісному шасі компанії Tatra.

Південноафриканська G6 теж сконструйована за схожим принципом, тоді як колісні самохідні гаубиці, які почали надходити на озброєння в західних країнах у 1990-х роках, характеризуються іншим підходом. Для опису схеми таких САУ іноді користуються абревіатурою TMG (Truck Mounted Gun), оскільки це дослівно – гармата, встановлена на вантажівках. Основою, зазначених САУ, є шасі вантажівки з колісною формулою 6х6 або 8х8, в задній частині якої встановлюється гаубиця.

По суті, це фактично встановлення артилерійської частини буксируваних гаубиць на автомобільному шасі і це певною мірою поєднує переваги буксируваних та класичних самохідних гармат, а саме – відносно невелику вагу та водночас високу тактичну мобільність.

Французька САУ CAESAR спочатку була створена з використанням буксируваної гаубиці TRF1 калібру 155 мм, яка була розміщена на шестиколісному шасі Mercedes-Benz Unimog. Однак серійний варіант французької армії був розташований на шасі Renault Sherpa. Крім того, іноземні замовники можуть вибрати інші шасі, що є однією з важливих переваг категорії TMG, оскільки армії різних країн не повинні вводити нові платформи відповідно. вони можуть використовувати “своє” шасі для встановлення гармати.

Цей факт, підтверджує те, що чеська версія САУ CAESAR встановлена на восьмиколісному шасі Tatra Force. Зрештою, інші типи цієї категорії з’явилися на шасі від виробника автомобілів Kopřivnice, а саме південноафриканська зброя T5 Condor, ізраїльська система ATMOS 2000 або експериментальна індійська гаубиця MGS.

Хоча самохідні артилерійський системи DANA, Zuzana та DITA також можна віднести до категорії TMG, вочевидь ясно, що вони є представниками істотно іншої філософії дизайну. У цьому сенсі вони ближчі до класичних самохідних гусеничних гаубиць, від яких вони відрізняються тільки колісним шасі, вони збігаються зі встановленням гаубиці в масивній броньованій башті, яка може розвертатися в діапазоні 180 градусів, це підтверджується фактом, що в Словаччині була створена модифікація гаубиці Zuzana на ім’я Himalaya, яка була встановлена на шасі танка Т-72, також був створений польський варіант – Diana на польському гусеничному шасі UPG-NG.

Башту нової чеської гаубиці DITA також можна розмістити на інших шасі, включаючи гусеничну. У будь-якому випадку, це інша концепція, ніж встановлення гармати на задній частині шасі вантажівки, що сьогодні є більш поширеним рішенням. Кожна з зазначених концепцій мають свої сильні та слабкі сторони.

Концепція гаубиць DANA, Zuzana та DITA, безсумнівно, пропонує вищий захист для екіпажу, який завжди знаходиться під захистом броні. У випадку із гаубицями TMG, до складу яких також входить CAESAR, розрахунку, зазвичай, потрібно виходити з кабіни для виконувати заряджання та ведення бойової роботи, оскільки більшість із цих типів використовують ручне або напівавтоматичне заряджання. Це також стосується поточної версії гаубиці CAESAR в якій розташовані два зарядні пристрої в яких розміщуються порохові заряди та один в якому розміщені снаряди. Їх передача з ящиків робиться людиною, а заряджання частково автоматизовано, оскільки воно виконується механічним маніпулятором.

На перший погляд може здатися, що САУ з броньованою баштою представляють кращий вибір, ніж ті, що мають зброю на задній частині шасі автомобіля, але реальність дещо складніша. Автоматична зарядка більш складна, що, звичайно, означає більший ризик поломки та більші виробничі та експлуатаційні витрати. Всупереч поширеній думці, це не обов’язково означає більшу швидкострільність, це чітко показує порівняння швидкості стрільби гаубиць DANA, DITA та CAESAR. DANA може зробити 5 пострілів на хвилину, DITA – 6 пострілів на хвилину, а CAESAR – 6 пострілів за 45 секунд. Певною мірою це схоже на порівняння заряджання в танках західної та радянської конструкторських шкіл. Попри те, що в танках СРСР заряджання повністю автоматизовано врешті-решт, людина заряджаючий у західних танках працює швидше. Наявність автомата заряджання і автоматизації процесів наведення насамперед впливає на кількість членів екіпажу. Для порівняння, екіпаж гаубиці DANA складається з п’яти чоловік, САУ CAESAR обслуговується розрахунком з п’яти військовослужбовців, а винятковий ступінь автоматизації процесів САУ DITA дозволив скоротити її екіпаж до двох чоловік.

Вибір гаубиці CAESAR часто критикують у тому сенсі, що в бойовій обстановці екіпажу потрібно буде знаходитись поза транспортним засобом і йому буде загрожувати вогонь противника, оскільки діючі артилерійські радари можуть майже відразу визначити позицію та викликати вогневе ураження у відповідь. Хоча це твердження саме по собі безумовно виглядає логічним, насправді мова йде про виведення однієї конкретної ситуації із цілого контексту. Не можна заперечувати, що така ситуація може виникнути під час війни, але це лише одна з низки різних загроз, з якими можуть зіткнутися артилерійські системи. Наприклад минулорічний конфлікт навколо Нагірного Карабаху продемонстрував потенціал бойових БПЛА, озброєння яких представляє загрозу для важкоброньованих бойових машин. Артилерійські системи також можуть стати цілями їх атак, але в будь-якому випадку це, скоріше виняток ніж правило. Отже, така ситуація має бути досить винятковою.

Саме з цим і пов’язана основна критика системи CAESAR у тому сенсі, що вона нібито є “колоніальною” гаубицею, придатною переважно для експедиційних операцій, а не для оборони внутрішньої території. Було навіть пряме твердження, що основною метою цієї зброї в чеській армії буде допомога французам у Малі. Безперечно, що французька армія розгорнула свою зброю CAESAR у кількох закордонних операціях (на додаток до Малі також в Іраку та Афганістані), але ця зброя також була придбана арміями кількох інших країн і машина має великий експортний успіх без будь-яких зв’язків і протекцій. Немає жодних сумнівів у тому, що гаубиця CAESAR стала переможцем тендеру чеської армії, частково тому, що вона може похвалитися реальним, великим бойовим досвідом, якого бракує в змаганнях та навчанях. САУ CAESAR вже представлена у ряді армій, і з’являються інші замовники, тоді як САУ Zuzana 2 використовується лише словацькою армією, і подальший експорт не виглядає дуже ймовірним.

Твердження про те, що при наявності сучасної чеської гаубиці DITA, вибрати САУ CAESAR для чеської армії було помилкою, насправді є вкрай оманливим. CAESAR є зброєю, яка протягом багатьох років, добре зарекомендувала себе в реальних бойових умовах, тоді як DITA, на даний час, є лише експериментальним демонстратором технологій. Концепція гаубиці DITA, безсумнівно, має величезний потенціал і її можна порівняти з провідними продуктами світових держав, які вона навіть може частково перевершити. Про це свідчить величезна ступінь автоматизації, завдяки якій DITA має лише двочленний екіпаж. Однак, зараз, ми не можемо по-справжньому серйозно говорити про можливий потенціал, оскільки розробка гаубиці DITA ще не завершена. Необхідно провести масштабні випробування і тестування для створення реального серійного прототипу, і як тільки буде знайдений оптимальний варіант, серійне виробництво може розпочатися.

Безумовно, було б дуже спокусливо уявити гаубицю DITA у кольорах чеської армії, і не можна виключати, що так колись і станеться, але поки що це питання далекого майбутнього.   CAESAR, навпаки, на сьогоднішній день, представляє реальне рішення задоволення поточної потреби, оскільки чеській армії потрібна 155-мм артилерійська гармата, щоб чеські артилеристи могли брати участь у спільних операціях, відповідно. ефективніше співпрацювати з союзниками з НАТО та ЄС. Можливо, справа не лише в Афганістані, Малі чи інших екзотичних місцях, оскільки нинішня міжнародна ситуація свідчить про те, що необхідність застосування артилерії НАТО може дуже швидко виникнути у Східній Європі, на Балканах та в Середземномор’ї.

Вибір САУ CAESAR також може мати і економічний сенс. Можна очікувати, поглиблення чесько-французької співпраці і те, що Nexter буде зацікавлений у подальшому використанні цієї версії гаубиці CAESAR на світовому ринку, це дає великий шанс для чеської промисловості, оскільки Франція цілком можливо може застосувати гаубиці CAESAR на шасі Tatra в країнах, де вона має політичний чи економічний вплив. Підсумовуючи вищесказане, CAESAR задовольняє поточні потреби та надає чеській промисловості позицію важливого субпідрядника у потенційно великій виробничій та експортній програмі.

Потім, гаубиця DITA доводить, що чеська промисловість також може запропонувати вітчизняні програми світового класу, які продовжують традицію національного виробника і можуть запропонувати величезні можливості в майбутньому. Насправді, участь чеської промисловості у проекті CAESAR може допомогти програмі DITA, щоб вона стала успішною в майбутньому.

Коментар від себе:

Прочитавши цю статтю від себе можу зауважити, що порівнювати зазначені САУ дійсно сенсу не має, бо їх концепція різна і справа тут не лише в різній архітектурі їх будови, а і в їх бойовому застосуванні.

Стосовно наших українських реалій слід розуміти що більш захищені САУ типу DANA М2 більш доцільно використовувати в артилерійських дивізіонах механізованих бригад на бронетранспортерах для заміни буксируємих гаубиць Д-20. Більш далекобійні і менш захищені САУ типу CAESAR або “Богдана” слід закуповувати для заміни буксируємих 2А36 та 2А65 в артилерійських бригадах.

Стосовно висновків автора статті, що придбання САУ CAESAR для чеської армії буде дешевшим, теж викликає певні сумніви. Судячи з останньої інформації вартість закупівлі 52 од. САУ CAESAR для Чехії сягне 400 млн. дол.  США і це без закупівлі командно-штабних машин управління https://voennoedelo.com/posts/id11817-w7kiqfprgkaxvlz820gu

Звісно, ми не знаємо достеменно, що входить в умови контракту між Францією і Чехією, але спираючись на зазначені цифри, можна порахувати, що одна САУ CAESAR обійдеться чеським платникам податків по 7,69 млн. за одиницю. Крім того, слід обраховувати повні експлуатаційні витрати бо початкова вартість закупівлі, це лише початок, потрібно враховувати витрати на навчання обслуги і обслуговування зразка озброєння під час всього циклу його експлуатації. Саме тому, більшість виробників озброєння намагається налагодити повний цикл його виробництва на власних промислових потужностях.

Також, дуже дивним в цій статті виглядає прихована критика наявності автомата заряджання на самохідно-артилерійських гаубицях і приводиться дуже сумнівні порівняльні цифри. Заявлену швидкострільність САУ CAESAR в 6 пострілів за 45 секунд, можна назвати – “вистовочною” бо робиться для показу перспективним клієнтам на всіляких показухах і шоу. Вона досягається насамперед спеціально натренованими розрахунками і в ідеальних умовах. В військах, розрахунок середньої підготовки навряд буде в змозі виконати цей норматив ба більше, в поганих погодних умовах під час дощу, снігу, слякоті в нічних умовах або під час туману, а це є цілком реальними чинниками під час ведення бойових дій, навіть показушний розрахунок навряд зможе хоча б наблизитись до заявленого еталону. Крім того, слід зауважити, що артилерійський підрозділ дуже часто веде вогонь куди більше однієї хвилини, наприклад для встановлення рухомого загороджувального вогню і я більш ніж впевнений, що темп стрільби людського розрахунку з часом буде значно повільнішим бо по собі знаю, що постійне носіння 43-46 кг. снарядів в руках, це ще те “задоволення” і з кожним разом цей снаряд стає все важчим і важчим. Наявність автоматизованих процесів заряджання і наведення є величезним плюсом, бо дозволяє невілювати такий чинник як слабку підготовку екіпажу, погані погодні умови, втому і таке інше.

Висновки  з цієї статті кожен може зробити для себе сам, але потрібно читко зрозуміти, що в артилерії як і в інших родах військ існує певна спеціалізація озброєння. Так само, як не можна порівнювати кулемет і снайперську гвинтівку, так і не можна порівнювати протитанкову гармату та міномет або гармату і гаубицю, це різні  системи і на полі бою у них різні завдання.

Крім того, потрібно зрозуміти, що кожний зразок військової техніки, це свого роду компроміс між вогневою міццю, потужністю, захищеністю і вартістю. Кожен зразок має свої переваги і недоліки перед своїми конкурентами тому поверхневим порівнянням ТТХ при їх оцінці, як це роблять багато вітчизняних псевдоекспертів ми не обійдемся.