Що потрібно для створення українського JDAM

Початком масового використання високоточних авіаційних бомб розпочалося у 1990-х роках, коли провідні держави стикнулись з головною проблемою такої зброї – ціною. Для розв’язання цієї проблеми, розпочався пошук альтернативних систем, які б знизили ціну, та зробили такий вид зброї більш масовим. Саме завдяки цьому перебігу подій і з’явився JDAM, та його аналоги у світі, і навіть в Україні.

Що таке JDAM?

Високоточний комплект до авіаційних бомб серії Мк.80, відомий як JDAM (Joint Direct Attack Munition), був розроблений у 80-ї роки, та був призначений як дешевша альтернатива авіаційним боєприпасам з лазерним наведенням. Розробникам вдалося зменшити вартість виробу у двоє, що забезпечило більшу масовість високоточних бомб цього типу. Головна особливість високоточного комплекту полягає у додаванні до бомб серії Mk.80, блоку GPS, а також рулів управління, які використовуються для корегування бомби у повітрі. На сьогодні вартість такого комплекту варіюється від 21 тисячі до 31 тисячі доларів США, в залежності від калібру бомби.

Особливість комплекту, найперше, полягає у своїй невисокій ціні, яка нижча, а ніж у високоточних бомб з лазерним наведенням серії Paveway, вартість яких варіюється від 30 до 80 тисяч доларів США.

Також, треба зазначити що і сам комплект бомби складається з надійних та малорухомих компонентів, які буде важко пошкодити при транспортуванні, або при встановленні на бомбу. Самі компоненти легко монтуються за короткий проміжок часу, і також можуть бути демонтовані.

З чого він складається?

Основними компонентами для створення високоточні боєприпаси з модульної авіаційної бомби серії Мк.80 виступають:

• три аеродинамічно стабілізаційні поверхні;
• хвостова частина з обладнанням;
• кришка для захисту проводів.

Найголовнішим елементом комплекту виступає хвостова частина, де і заховане основне обладнання, яке виконує головні функції у корекції та стабілізації бомби після скиду з літака. Якщо роздивлятись хвостову частину детальніше, в ній можна помітити:

• GPS антена у кормовій частині;
• кришка кабелю GPS антени;
• підсилювач хвостового приводу;
• проводка до системи GPS;
• роз’єми для підключення;
• конектор стандарту MIL-STD-1760.

Рух рулів корекції відбувається завдяки встановленому приводу, у задній частині кормового блоку. Відповідні команди він отримує від системи керування, та використовує рулі для вирівнювання бомби, забезпечуючи політ по заданій траєкторії.

Як відбувається наведення JDAM?

Для точного попадання у ціль, комплект використовує два основні способи наведення: інерціальну систему та GPS корекцію.

Інерціальне навігаційне наведення є найголовнішою системою наведення у JDAM, оскільки використовується на усьому проміжку польоту, і навіть до скиду з літака. Інерціальна навігаційна система (скорочено ІНС), використовується для врахування швидкості, позиції літака та положення і дає корегування у головний комп’ютер планування, забезпечуючи першочерговий набір інформації для вдалого скиду. Сама ІНС складається з тривісного кільцевого лазерного гіроскопа IMU та акселерометра. Бомба постійно проводить обмін інформацією з літаком, для оновлення головним показників.

ВАЖЛИВО: ІНС може виступати головною системою наведення бомби (за умови використання літака з інтегрованою системою взаємодії) після скиду, якщо противник використовує потужну систему радіоелектронної боротьби, і хвостова антена GPS, не має змоги отримати підключення. 

У випадку використання тільки інерціальної системи, точність бомби буде знижуватись відповідно до часу польоту. так, відповідно якщо бомба після скиду буде використовувати ІНС протягом 38 секунд, її кругове імовірне відхилення буде складати 13 метрів. А зі збільшенням часу польоту до 100 секунд, буде становити близько 30 метрів.

Наведення з використанням GPS, використовується для корекції бомби на заданих етапах польоту, забезпечуючи точне влучення у ціль. Для ефективного використання цієї можливості, бортові системи літака оновлюють дані на бортовому комп’ютері бомби, та повідомляють їй про якість GPS у відповідному районі скиду. Ці дані можуть зберігатись близько одного тижня, без їх оновлення.

Для якісного підключення бомба використовує 12-канальний приймач GPS, що забезпечує можливість підключення до більшої кількості супутників. Також треба зауважити, що бомба не може з’єднатись з супутником, коли знаходиться під крилом літака, тож після скидання, першочергово приймач починає пошук зв’язку по раніше записаному “жорсткому коду”.

З’єднання по GPS відбувається не одразу, а після 27 секунд після скиду. Після встановлення з’єднання, комп’ютер одразу оновлює дані ІНС, для забезпечення бомби актуальною інформацією стосовно її поточної позиції.

Чому важлива інтеграція бомби з літаком?

Використання Повітряними силами ЗСУ корегованих бомб JDAM-ER можливе завдяки програмуванню бомби на аеродромі перед вильотом. Це робоча схема, яка за короткий проміжок часу може дозволити будь-якому літаку використовувати цю бомбу.

Насправді інтеграція з літаком дуже важлива, та забезпечує великий обмін інформацією між носієм та бомбою для успішного застосування. після увімкнення системи керування озброєнням, літак проводить аналіз стану бомби, для визначення її технічного стану та функціонуванню всіх її систем.

Під час вибору бомби JDAM в системі керування озброєння, пілот має провести калібрування інерціальної системи наведення, шляхом легких маневрів та рухом крила до відповідного сигналу на екрані. Паралельно інформаційна система літака починає завантаження іншої інформації, такої як “жорсткого ключа”, для першочергового пошуку конкретного супутника GPS.

Додатковою можливістю стає наведення та введення координат під час польоту. Це забезпечує гнучкість до проведення деяких повітряних операцій, де видача цілевказання відбувається безпосередньо в польоті.

Треба зазначити, що необхідні підготовчі процедури до вибору цього типу боєприпасу пілотом має пройти приблизно 10 хвилин, доки літак проведе відповідні операції з перевірки та налаштування бомби.

Російський аналог JDAM – УМПК

Після передачі Україні американських плануючих авіаційних бомб JDAM-ER, російська сторона розпочала дослідження зі створення свого аналога, який мав забезпечити схожі можливості з американським комплектом. Після деякого часу досліджень, ПКС РФ розпочали використання свого комплекту, який через швидку розробку, та відсутність відповідних модульних бомб вийшов доволі грубим, та ненадійним.

Перш за все, як вже зазначалось вище, УМПК встановлюється на звичайні “цільні” авіаційні бомби, які не мають спеціальних рулів для корекції. Це і стає інколи причиною, що після скиду комплект не справляється з навантаженням, та падає на землю. Для наведення цих бомб використовується Глонас, GPS, Beidou та Galileo.

Не дивлячись на подібні недопрацювання, росіянам вдалося створити смертоносний комплект на старі авіаційні бомби, та здійснювати скиди на відстані не ближче 45 кілометрів від лінії фронту, та можуть уражати цілі на глибині до 15 км. Така дальність скиду ускладнює перехоплення носіїв, та у більшості випадках дозволяє росіянам діяти безкарно.

Чи може Україна створити власний JDAM?

Створення відповідного комплекту для високоточного наведення бомби змогли реалізувати більшість країн світу, саме через дешевизну та можливість використання цивільних компонентів. Такі країни як Туреччина, Франція, Північна Корея, Пакистан, Індії та інші, зуміли забезпечити свої повітряні сили подібним видом озброєння. Треба зазначити, що для реалізації повного потенціалу таких комплектів, більшість країн використовують американські модульні авіабомби сімейства Мк.80 які легко піддаються покращенням як до комплекту JDAM, так і до лазерної версії LJDAM, та інших.

Україна має декілька шляхів до створення власного високоточного комплекту, який буде поширюватись на радянські “цільні” авіабомби, та американські модульні. У першому випадку, сама ідея розробки комплекту на радянські авіабомби сумнівна з причини відсутності їх виробництва в Україні та пострадянських країн, крім РФ. Запаси цих авіабомб і без того обмежені, крім того, треба і враховувати той факт, що Україні незабаром буде отримувати американські винищувачі F-16, забезпечення котрих даним типом авіаційного озброєння буде дещо простіше, оскільки кількість країн експлуатанті та виробників доволі велика

Серед українських підприємств, такий комплект може створити цілий ряд науково-виробничих підприємств, що мали напрацювання з даної тематики. Так, наприклад, підприємством “АДРОН” був створений комплекс БАУ-01КТЕ, призначений для забезпечення ефективного ураження нерухомих, зокрема малорозмірних, та захищених наземних цілей вільнопадними бомбами. Він призначений для використання з бомбами вагою 500, 250 та 100 кг.

Але у випадку України, гострим кутом стоїть питання раціональності. Через постійні постачання Сполученими Штатами бомб цього типу, Україна може отримати вже готове рішення, без проведення багаторічних випробувань, вирішенням дитячих болячок, та інших проблем які спіткають такі розробки.